@NN@

Сторінки (3/299):  « 1 2 3 »

Мені не три…

-Солодку  білу  вату  розвісив  в  небі  Хтось,  
Нам  зась  її  дістати,  але  якби  вдалось,
Ото  б  поласували  тієї  смакоти...
-  Бабусенько,  глузуєш,  напевно,  з  мене  ти,
Невже  не  бачиш,  люба,  що  то  хмарки  летять...
Мені  не  ТРИ,  бабуню,  мені  давно  вже  П'ЯТЬ.
І  вату  не  люблю  я,  аби  ж  то  ...  ескімо...
А  ці  хмарки  біленькі  ми  вітру  віддамо,
З  них  піде  теплий  дощик,  розпустяться  квітки,
...а  от  ріжок  морозива  я  з'їла  б  залюбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857619
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 11.12.2019


Літо літнє…

Глянь,  на  листячку  смарагдами,
Виграє  п'янка  роса.
Павучок  решітку  лагодить  -
Дірку  вибила  оса.

Жук-бронзовка,  над  травичкою,
Вершить  вищий  пілотаж,
Збив  з  ромашечки  росичку  -
Не  вписався  у  віраж.

Серед  листячка  самшиту
Заховався  богомол...
Вітерець  надмухав  літо,
І  в  гайок  спочить  пішов.

А  на  лузі,  в  диво-квітах,  
Комашня  звела  палац.
Літо,  літо...  Тепле  літо...
Розлилось  повсюди  враз.

І  тепер,  бджола  і  пташка,
І  невтомний  павучок,
Навіть  квіточка-ромашка,
Водять  з  літечком  танок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857616
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 11.12.2019


Я Твоя.

Господи,  я  Твоя...
Від  початку  утворення  світу.
Господи,  я  Твоя?..
Волає  душа  і  просить  отвіту.
Господи,  я  Твоя...
Затихає  і  ніжно  туркоче.
Господи,  я  Твоя!..
Нічиєю  більше  бути  не  хочу.
.............................................

О!  Ці  думки...  ні,  не  ті,
Що  снують  в  голові  без  упину,
А  гарячі,  палкі,  ті,
Серцем  виштовхнуті  зсередини.
Що  нуртують  у  мені
І  наповнюють  простір  навколо,
Наче  важкий  повний  сніп,
У  який  жнець  кладе  стиглий  колос.
На  ріку,  вони  схожі,
Що  наповнюється  ручаями,
На  ясні  дні  погожі,
У  яких  ми  купаємось  з  вами.
Так  походять  на  сонце,
Що  усіх  зігріває  без  спину.
На  відкрите  віконце,
Де  Господь  нас  чекає  щоднини...
................................................

Господи,  я  Твоя,
Кожен  день,  кожен  час,  щохвилини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857528
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 10.12.2019


ПЕРПЕТУМ МОБІЛЕ

Місяць  окрайцем  в  вікно  заглядає,
Ніч  колискову  дитяті  співає,
Котик  -  муркотик  примружує  очі,
Тільки  онученька  спати  не  хоче.

Скільки  в  маленькій  закладено  сили,
Вітром  легеньким  навколо  носилась,
Все  поскладала,  усіх  розчесала,
Кицю  й  собачку  по  хаті  ганяла.

Сто  один  раз    іграшки  розсипала,
Збилася  з  лі́ку  -  до  трьох  рахувала.
*Поприбиралася*  в  кожній  шухлядці.
Зайця  саджала  у  пальмовій  кадці.

Так  натомилась,  ну  так  натрудилась,  
Ніжки  ледь  носять.  Об  двері  забилась.
Спати  вкладаю  -  не  спиться  дитяті,
Моя  невгамовна,  лягай  спочивати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857467
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 09.12.2019


Потрудились…

Сегодня  мама  с  папой  просят,
Чтоб  мы  сидели  очень  тихо.
У  них  на  вечер  будут  гости,
Какой  то  дядя  -  Тихон  Лихов...
...............................................

Давай  с  тобою  мы  руками,
Потрудимся  совсем  немножко,
Вот  сдесь  листы  для  оригами,
С  них  выйдет  рыба  или  кошка,

А  вот  мы  в  парке  на  алейке,
Нашли  кленовые  листочки,
Если  подумаем  маленько,
С  них  выйдут  чудные  цветочки.

Вот  сдесь  орешек,  жолудь,  шишка,
Немного  спичек,  пластелина...
И  позавидует  сам  Шишкин  
-  Медведи,  лес,  бревно...  Картина...
                                                       
Ну,  а  *жирней*  чтоб  это  было
(они  ведь  маслом  рисовали),
Откроем  тихо  холодильник,
(чтоб  мама  с  папой  не  узнали)

И  все  намажем  густо  маслом...
Ну,  вот,  шедевр  мы  сотворили.
Трудились,  видишь,  не  напрасно
И  время  даром  не  убили.

И  все,  как-будто  бы  на  месте,
И  все,  как-будто  бы  в  порядке,
Но  почему-  то  стол  весь  в  тесте
И  восемь  клякс  в  моей  тетрадке.

-  Что  скажет  папа  завтра  утром?
А  мама  снова  будет  плакать...
-  Но,  если  выбросить  все  в  мусор,
И  пол  при  этом  не  заляпать?..,

-  Что,  не  заметят  мама  с  папой?
-  Но  будет  все  это  неправда?
Брехня,  обман,  ну...  знаешь,  -  враки...
Идем  скорей  сдаваться?..    -  лааадно!..
-  Они  простят...  не  нужно  плакать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857466
рубрика: Вірші, Детские стихи
дата поступления 09.12.2019


*Повернення…*

                                       *    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779740
                                               тому  й    *Повернення...*

Зими  початок,  а...  температура,
То  вверх,  то  вниз,  немов  на  терезах.
То  плюс,  то  мінус  (днина  геть  похмура)
І  нулик  на  термометрі  застряг.

І  всі  навкруг  похнюплені  і  злющі,
В  метро,  в  кафе  і  в  магазині  теж.
На  днях  птахи  купалися  в  калюжі
І  я  раділа  сонечку  безмеж.

Так  затишно,  здавалося  ніколи
Зима  не  прийде  (десь  почиє  прах),
Та  вітер  вже,  запряжений  в  гринджоли,
Везе  Пустунку  по  старих  слідах.

І  знову  нам  до  примх  її  звикати...
То  дощ,  то  вітер,  а  то  *білі  бджоли*,
І  заметілі,  що  не  вийдеш  з  хати.
То  все  пусте...  Летять  уже  гринджоли,
Не  довго  залишилося  чекати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856668
рубрика: Вірші, Поетичний, природний нарис
дата поступления 02.12.2019


В миноре…

Экспромт  на
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855895

О!  Как  минорен  этот  стишь,
В  нём,  *лет  -  бегущая  прохлада*,
А  ты  грустишь,  грустишь,  грустишь...
Прошу  тебя,  грустить  не  надо.

Еще  прекрасна  неба  синь,
Капель  заменит  песню  вьюги...
Душа,  царицею  Астинь,
Пусть  проведет  по  жизни  кругу.

И  *боль  утрат  твоих*  пройдет,
А  память  возродит  былое,
И  чувств  пленительный  полет,
Вновь  унесет  тебя  с  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855906
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 25.11.2019


Куди ніч, туди й сон…

Коли  сонце  відхилить  фіранку,
Розбуди  мене,  милий,  прошу,
І  кави  чорної  філіжанку
Подаси,  усміхнусь...  Не  згрішу,
Зазирнувши  у  вічі,  розкажу́,
Де  блукала  цілісіньку  ніч;
Дивно  свічі  сіяли,  мов  стрази,
А  мене  умовляв  світлий  принц,
Залишитись,  хоча  б  на  хвилину,
(скрипалі  вже  заграли  гавот),
Він  хотів  би  мене,  за  дружину,
Та  чомусь  все  не  випаде  лот.
І  в  пас'янсах  якась  мішанина,
Та  й  король  вже  насупив  чоло...
Може  б  я  все  таки  залишилась
І  самотньо  йому  б  не  було...
................................................
Та  здалося  мені  все  не  милим,
Поруділим,  побляклим,  пустим.
З  крилець  пил  я  легенько  струсила,
Враз  розвіявсь  примарності  дим.
(Десь  годинники  ранок  будили)
Хай  їм  грець,  снам  облудним  таким.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855467
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 21.11.2019


Лік літам не веду.

Лік  літам  не  веду,
Й  голови  цим  собі  не  морочу,
Просто  вірю  й  живу,
Хоч  лякають  гріхи-поторочі.
Куди  дітись  від  них,
Вони  шальки,  що  впали  на  ва́ги.
Їх  немає  простих,
Бо  вони  всі  достойні  уваги.
Лік  літам  не  веду,
Й  голови  цим  собі  не  морочу.
Та  вчуваю  біду
І  сняться,  іноді,  сни  пророчі.
Поки  тут,  на  землі
Я,  гріхи  відмолити  зумію,
Відбіливши  в  сльозі
І  поклавши  на  Бога  надію.
Лік  літам  не  веду,
Та  в  висках  стугонить  все  частіше;
Як  за  пруг  мій  піду,
Чи  душа  моя  буде  біліша,
Білих  Ангела  крил,  
Чи  сувою,  в  якому  хрестили...
Дай  же,  Господи,  сил,
Щоб  гріхи  я  свої  відмолила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855310
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 20.11.2019


Вечір ніжно, рожевим…

Вечір  ніжно,  рожевим,
Обрії  запалив,
Неба  край,  над  межею,
Кобальтом  відтінив.

Світло-блакитні  хмари  -
По́логом  з  органзи...
Тиша  б'є  у  литаври
У  передчас  грози.

Сонно...  не  ворухнуться
Мальви  -  тарелі...
Та  струн  враз  доторкнуться,
Дзвінкі  менестрелі,

Перші  злітають  такти
З  підмостків  в  ожині...
Час  концерт  розпочати,
Вже  Ніч  на  стежині.

Вечір,  ніжно-рожеве,
Скочує  у  сувій.
Ніч,  немов  Королева,
Йде  у  силі  своїй.

                       Серпень,  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855190
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2019


… буває…

...Так  у  житті  буває...
Щось  дихати  нам  вільно  заважає,
І  бачити  красу  навколо  себе,
Зрадливо  думати  -  а  нам  це  треба?
Коли  ж  спаде  полуда  із  очей,
Побачим  світ  і  всесвіт,  і  речей
всю  глибину  і  сутність,
І  в  цім  свою  невичерпну  присутність..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854674
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2019


Продали…

Сьогодні  остаточно  продали...
Мій  край,  мій  дім,  мою  родину.
Хоч  плачте,  хоч  кричіть,  а  ми  -  раби,
З  сьогодні  в    рабстві  Україна.
....................................................

Що  побажати  тим,  хто  голос  свій
Віддав  за  партію  ЗЕ...лених?..
...(  не  має  слів)...(  хоч  падай,  а  хоч  стій)...
Гуляйте  лісом,  або  йдіть  до  ....


там  де  (.......)  кожен  може  розуміти  в  міру
своєї  розбещеності

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854598
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 13.11.2019


Зізнанаюсь…

Провінціальне?..  Помовчі́ть.
Маленьке,  скажете  -  не  вірю.
Погляньте,  в  небо  височить,
Мов  птах,  який  зібрався  в  ірій.

Олександрія...  Рось...  В  поля
Мандрують  групками  будівлі.
Де  стрілись  небо  і  земля,
Церков  хрести  і  стіни  білі.

Тут  рідне  все...  і  парк,  і  сквер,
Й  маленьких  вулиць  мішанина...
І  хоч  не  близько  я  тепер,
До  тебе  завжди  серцем  лину..
...............................................

Кохане  місто  -  Церква  Біла,
З  тобою  зв'язана  навік,
І  все  покинувши  б  летіла
Туди,  де  днів  почався  лік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854173
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.11.2019


Дощ експромтом…

Це  ж  що  таке  -  все  дощ  заполонив,
У  сон  тривогою  закравшись.
Розхристав  душу  кленів...  Двері,  навстіж,
В  пітьму  відкрив...  І  сполотнілій  ночі,
журбу  навіяв,  а  можливо  й  сни  пророчі...
І  колискову  їй  співав  охоче
До  ранку.

                                                             дякуючи  Олені  Жежух
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853868#com3974255

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854171
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.11.2019


КАЮСЯ…

                                                                                                             Л.Костенко    *Берестечко*

                                                                                           ...  Земле  Обітована!
                                                                       Вона  ж  під  нами,  ось  вона!

                                                                       Та  ще  й  яка,  мій  Господи,  багата!
                                                                       Лісами  щедра,  зерном  золота,
                                                                       Міцна  зелом,  скотиною  рогата,
                                                                       Народом  добра,  вірою  свята.

                                                                       Хто  тут  не  жив!  
                                                                                                                   А  в  нагороду,
                                                                       Хто  вдячен  був  коли  цьому  народу?!


Я  не  пишу  про  те,  від  чого  в  серці  щем...
Бо  тільки  сколупнеш  і  кров  тече  рікою,
Але  не  сплю  душею,  ні  віршем,
В  думках  не  маю  ні  хвилиночки  спокою.

Я  не  пишу...  бо  плач  в  моїй  душі,
Зливається  з  плачем  мого  народу.
Та  все    боюся,  ті  слова  мої  й  вірші,
Що  кину  ворогам,  не  будуть  благородні.

Можливо  відболить,  на    краплю  лиш,
І  може  стану  я,  хоч  трішечки  мудріша,
Знайду  слова,  які  прикрасять  вірш,
А  для  заклятих  ворогів  -  ножа  гостріші.

Простіть  мене,  я  жінка,  я  слабка,
Не  вмію  я  з  трибун  галасувати.
Шукаю  слів  -  де  ж  Ви,  оті  слова,
Щоб  вороженьків  злих  могли  здолати?

Я  не  пишу  вірші  про  те,  що  так  болить...
Може  колись...  коли,  коли,  коли?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853941
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.11.2019


Я - лірик?!

Я  -  лірик,  я  пастельна  ніжна  фарба,
Можливо,  я  батік  по  шовку,  
Подеколи,  я  з  піднятим  забралом,
Та  меч  мій  для  краси,  частіше  в  ножнах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853938
рубрика: Вірші, Портретна поезія
дата поступления 07.11.2019


По красу…

Вже  й  листопад,  а  в  лісі    -  *суш*...
І  листя  сепією  вкрилось.
Кажу  собі;  -  не  йди,  не  руш,
Та  ще  красу  не  додивилась...

Ось  зовсім  свіжий  мухомор,
Бліда  поганка  ледь  пробилась.
З-під  пня  старого  -  гляну  -  моʼ,
Буренька  шляпочка  з'явилась.

За  цілу  осінь  не  вдалось,
Знайти  *біленьких*  ні  одного.
Зате,  он  там  проперся  лось,
Тут  слід  кабанчика  малого.

А,  в  їльнику  -  смарагдами,
В  промінні  лапи  виграють.

Так  надивилась,  що  від  втоми,  
Ледь,    з  лісу,  ніженьки  несуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853846
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.11.2019


Сумний сонет.

                                   Ірій  –  те  саме,  що  вирій  (Варай,  Ирій,  Рай)
                                   –  за  стародавніми  легендами,  сонмище
                                   Богів  та  померлих  душ,  острів  у  всесвіті.
                                   У  Вирії  росте  Першодерево  світу  Прадуб
                                   з  молодильними  яблуками  на  ньому.
                                                 Сюди  ж,  за  легендами,  злітаються  птахи  на  зиму.
                                                                                                                                                                                     Luka


У  Вирії,  десь,  дім  Весни,
Можливо  й  Осені.
Звідтіль  вертають  журавлі
Й  туди  відносить  їх.

Де  синє  небо  і  земля
В  єдине  сходяться,
Журлива  пісня  журавля
В  повітрі  носиться,

Така  печальна  і  сумна...

В  далекій  скинії
Ховають  Осінь  і  Весна  
Журавок  тіні.

Там  десь,  у  Ирії,  де  дім,
Весни  і  Осені,
Пливе,  в  промінні  золотім,  

Пташиний  сум...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853776
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.11.2019


Мій … сум …

Мій  Перевізнику  сумний,
Поглянь,  вже  Осінь.
І  Листопад,  надів  суму
Й  мандрує  босим.
Почав  від  річечки  Сули
Та  йде  на  захід,
Отари  сірого  дощу
Тягне  позаду.
Туманом  вміло  прикрива
Поспішний  відступ.
А  сива  Зимонька-Зима,
Долає  відстань  -
По  залізничній  колії,
Мов    потяг  мчиться.
І  вистигають  ручаї,
Мов  ртуть,  водиця.
Скажи,  мій  суме,  навісний,
То  де  ж  спиниться,
Куди  поставить  пліт  старий,
Де  прихиститься.
Мій  Перевізнику  сумний,
Усе  це  проза...
Давай  сховаєм  пліт  старий
Десь  до  морозів.
Забудем  все  хоч  би  на  мить,
Удвох  не  страшно,  
Поглянь,  ще  листя  тріпотить
Й  цвірінька  пташка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853659
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2019


розмова…

-  Синку,  за  щоб  Я  тебе  не  простив,
Скажи,  це  в  тобі,  в  середині.
-  Якби  я  життя  своє  загубив  
Й  не  дав  народитись  дитині.

-  За  що  Я  люблю  тебе,  синку,  скажи;
-  Не  знаю  й  сказати  не  можу.
Одне  лише  знаю,  що  любиш  й,  завжди,
Навчав,  як  любов  цю  примножить.  

Ти  віриш  Мені,  Моє  любе  Дитя,
Довіра  між  нами  -  єдине
Чого  Я  прошу,  та  твоє  сум'яття́
Не  дає  відбутись  людині.

Давно  вже  пора  повернутись  назад,
Ти  вільний  цей  вибір  зробити,
Вже  тисячі  років,  як  Едемський  сад,
Чекає  тебе  щоб  впустити.

-  Чекаю,  люблю  і  давно  вже  простив...
Що  можу  тобі  ще  сказати,
Колись  свого  Сина    до  вас  відпустив,
Щоб  вам  було  легче  вертати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853547
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 03.11.2019


Другові…

                             Моєму  Янголу  Охоронцю

Сліди  на  мокрому  піску,
Їх  лижуть  хвилі...
Іду  на  кладочку  хистку,
Думки  зболілі
Несу,  дарунком  до  води,
Вона  все  знає,
Приймає  всіх  і  у  собі
Кінці  ховає.
Стою  й  не  бачу  вороття...  
Та  раптом  -  крила
Розправив  хтось  у  небеса,
Немов  вітрила.
І  заспокоїлась  вода,
Притихла,  вщухла,
Іду  по  ній,  мов  по  землі,
Біда  потухла.

Як    добре,  коли  поряд  є,
Твій  друг  крилатий,
В  останню  мить  не  дасть  тобі
На  кладку  стати.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853360
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 01.11.2019


Яночці Бім в День Народження

                     Захоплююсь  мужністю
                             і  терпінням  твоїм,  Сонечко...

Іванна,  Іоанна  -  Благодать...
Таким  Ім'ям  при  хрещенні  назвали,
Зраділа  дуже  вся  Небесна  Рать
І  *многі  літа*  Янголи  співали...
.........................................................................

Та,  все  ж,  -  *життя  прожить  -  не  поле  перейти*
І  різні  прикрості,  подекуди,  стаються.
Та  коли  віриш  -  довіряєш  Богу  ти,
То  Серафими  радісно  сміються.

І  сам,  Господь,  в  тяжкі  часи  твого  життя,
Тебе  тримає  міцно  на  долоні;
-  Не  легко,  знаю  і  люблю  тебе,  Дитя,
Терпи,  як  Я  терпів,  Моя  Кохана  Доню.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853225
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 31.10.2019


Забудь мене…

На  вітрі  тріпотить,  мов  пломінь  вогняний,
Листок  вільхо́вий,  вчепившись  у  холодну  гілку,
Якій  до  нього  вже  немає  діла,
Бо  всі  останні,  завчасно,  облетіли,
Улігшись  килимком  барвистим
Чи  шаликом  пухнастим  побіля  ніг  її,  
Щоб  вкрити  корінь  у  морозну  днину.
А  цей...  тремтить,  долоньку  простягає...
-  Не  відпусти,  не  відпусти,  благаю,
Бо  я  боюся  впасти  з  цієї  висоти
І  загубитися  між  іншими  дітьми.
-  А  чи  не  чуєш  ти,  як  тріпотить  моє  серденько.
-  Ти  мати...  Мати?..  Мачуха?..  Ні,  Ненька!
-  Лети...  Лети,  як  далі,  звідси...
-  Забудь  мене  маленький...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853131
рубрика: Вірші, Верлібр
дата поступления 30.10.2019


Потрудились…

                                 (невыдуманная  история,  подслушанная,  
                                                           от  двух  лиц  определенного  возраста).

Сегодня  мама  с  папой  просят,
Чтоб  мы  сидели  очень  тихо.
У  них  на  вечер  будут  гости,
Какой  то  дядя  -  Тихон  Лихов...
...............................................

Давай  с  тобою  мы  руками,
Потрудимся  совсем  немножко,
Вот  сдесь  листы  для  оригами,
С  них  выйдет  рыба  или  кошка,

А  вот  мы  в  парке  на  алейке,
Нашли  кленовые  листочки,
Если  подумаем  маленько,
С  них  выйдут  чудные  цветочки.

Вот  сдесь  орешек,  жолудь,  шишка,
Немного  спичек,  пластелина...
И  позавидует  сам  Шишкин  
-  Медведи,  лес,  бревно...  Картина...
                                                       
Ну,  а  *жирней*  чтоб  это  было
(они  ведь  маслом  рисовали),
Откроем  тихо  холодильник,
(чтоб  мама  с  папой  не  узнали)

И  все  намажем  густо  маслом...
Ну,  вот,  шедевр  мы  сотворили.
Трудились,  видишь,  не  напрасно
И  время  даром  не  убили.

И  все,  как-будто  бы  на  месте,
И  все,  как-будто  бы  в  порядке,
Но  почему-  то  стол  весь  в  тесте
И  восемь  клякс  в  моей  тетрадке.

-  Что  скажет  папа  завтра  утром?
А  мама  снова  будет  плакать...
-  Но,  если  выбросить  все  в  мусор,
И  пол  при  этом  не  заляпать?..,

-  Что,  не  заметят  мама  с  папой?
-  Но  будет  все  это  неправда?
Брехня,  обман,  ну...  знаешь,  -  враки...
Идем  скорей  сдаваться?..    -  лааадно!..
-  Они  простят...  не  нужно  плакать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853014
рубрика: Вірші, Сказки, детские стихи
дата поступления 29.10.2019


Зіронька вечірняя.

Ясна  Зіронька  вечірня  в  вікно  зазирає,
Сонько  -  Дрімко  колисочку  тихо  колисає;
Спи  дитинко,  бо  ніженьки  дуже  натомились,
Під  них  за  день  всі  доріжки  килимком  стелились,

Спи  дитятко,  бо  рученьки  спати  дуже  хочуть,
Оці  малі,  невгамущі,  до  шкоди  охочі.
Закривай  же,  моя  люба,  свої  сірі  вічка,
Бо  за  плотом  вже  чигає  густа  темна  нічка,

Бо  за  садом  тиняється  хмурий  сірий  вечір,
Заганяє  він  в  ліжечка  несплячу  малечу.
Тільки  Зоря  вечірняя  в  вікно  зазирає,
Сон-Дрімота  колискову  тихенько  співає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852959
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.10.2019


Час осінню симфонію пише.

З  кожним  ранком  тумани  густіші,
З  кожним  днем  холодніші  світанки.
Час  осінню  симфонію  пише,
Вклавши  в  ноти  красу  до  останку;

Позолоту  кленового  листя,
Винограду  багряного  низки,
Горобини  брунатне  намисто
Й  різнобарвні  листочки  берізки.

Павутинок  оздобу  перлисту,
Хмарки  білі  на  синьому  небі,
На  воді  переливи  сріблисті
Й  очерету  зеленого  стебла.

З  кожним  ранком  тумани  густіші
На  дзеркальну  гладінь  осінь  стелить...
Незабутню  симфонію  пише,
Час,  відточеним  сонячним  стеллом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852597
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.10.2019


Котику - Муркотику.

Котику  -  муркотику,  лягай  поряд  спати,
Дівчинку  малесеньку  треба  вколисати.
Перинка  м'якенька,  покривальце  біле,
Щоб  мале  дівчатко  солодко  сопіло.

Котику  -  муркотику,  муркоти  без  спину,
Щоб  чудовій  дівчинці  снилось  небо  синє,
Біленькі  хмаринки,  сонечко  злотисте,  
Крапельки  дощові,  мов  разки  намиста.

Котику  -  муркотику,    няню  наша  мила,
Приспи  цюю  дівчинку,  щоб  вона  спочила,
Бо  як  тільки  ранок  за  вікном  замріє,
Наша  мала  ляля  віченьки  відкриє.

І  тоді  у  тебе,  сіренька  тваринко,
Не  буде  спокою  жодної  хвилинки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852592
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.10.2019


Журавлиними ключами.

Відзвеніло  літечко  журавлів  ключами,
Догорає  осінь  золотим  багаттям.
Стало  сивим  небо,  а  між  берегами,
Впав  туман  на  воду,  сірим  мокрим  шматтям.

Юність  відлунала  щирим  срібним  сміхом,
Молодість  буяла,  мов  вишневі  віти.
Так  в  житті  ведеться  -  між  добром  і  лихом,
Нам  на  долю  випало,  плакати  й  радіти.
..................................................................
Ро́ки  потягнулися  на  схід  журавлями...
Сивина  догнала  нас  -  золотоволосими.
Щоб  в  житті  не  коїлось,  Господь  поряд  з  нами,
Лиш  би  ми  заходили  в  кущ  вогнений  босими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852270
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.10.2019


Кленики-кленочки

Сіється  крізь  листячко  проміння  золоте...
Сім'я  маленьких  клеників  у  дворі  росте.
Впали  насінинки  колись  давно  у  грунт
І  тепер  тих  клеників  превеликий  гурт.

Розсадити  деревця  зібралась  дітвора.
Сумовито  охає  берізонька  стара:
*  -  Їм  же  буде  сумно  у  самоті  стоять.
Посадіть  їх,  діточки,  біля  мене  в  ряд.

Тінь  густа  лягатиме  від  листячка  у  двір,
А  дубок  зелененький,  їм  буде  командир.
Підростете  діти  й  кленочки  підростуть,
Добрими  словами  вас  люди    пом'януть.*

Сіється  крізь  листячко  проміння  золоте,
Цілий  ряд  кленочків  у  нас  в  дворі  росте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851845
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.10.2019


Ти повернутись обіцяв…

Ти  повернутись  обіцяв,
Коли  подмуть  вітри  холодні
І  почорніє  срібний  став...
Якраз  в  зими  напередодні.

Палало  серце  навісне,
Пітьму  геть  гнало  й  безнадію:
*-  Можливо  він  ще  поверне?
Я  ж  так  чекаю  й  свято  вірю.*

Та  дні  ідуть.  В  садах  моїх
Опале  листя  вже  зотліло.
На  сірий  став  туман  заліг,
Слова  згубились  в  заметілях.

Тебе  нема.  Сліди  твої
Розвіяв  вітер  по  дорогах.
Чигає  птахом  чорний  сплін
За  вікнами  і  над  порогом.

Ти  повернутись  обіцяв...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851630
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.10.2019


Золотий павук

Палюче  сонце  -  золотий  павук,
Пряде  від  ранку  золоту  туні́ку
І  приміря  її  на  річку  й  луг,
Так  нині  є  і  так  було  від  віку.

І  розквітають,  на  її  канві,
Яскраві  квіти  і  сріблясті  роси,
А  я  біжу  навперейми  тобі
І  пестять  шовком  трави  ноги  босі.

А  серце  калатає...  -  Дожену?
Чи  так  і  пройдеш,  проминеш...  Не  знаю...
Я  сподівалась  не  одну  весну,
Що  озирнешся  ти  й  мене  впізнаєш.

Яскраве  сонце  -  золотий  павук,
Розкинув  павутину  золотаву,
Спинила  біг  серед  зелених  лук...
Пройшов...Не  глянув  на  прозору  наву.


08.07.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851115
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.10.2019


Портрет

Художнику,  намалюй  мені  Слово  -  олія,  гуаш,  акварель...

Не  лик  мій  буденний,  що  в  ньому  такого,
А  Слово,  що  буде  від  серця  іти,  із  грудей.
Хай    сяють  у  ньому  земні  і  небесні  основи,
Хай  в  ньому  зоріє  любов  і  всесвітня  печаль,
Щоб  бу́ло  у  ньому  і  вранішньо,  і  вечорово,
І  поле,  і  річка,  діброва  й  заобрійна  даль.
Сія́ли,  щоб  там,  Господнього  неба  зірниці,
І  мамина  мудрість,  й  тепло  її  струдженних  рук.
Все  те,  що  любила  в  цім  світі  й  ще  буде  любиться,
Що  ві́зьму  з  собою,  колись,  за  останній  мій  пруг...

А  я  споглядатиму  вранці  на  це  полотно  неймовірне,

Радітиму  дню  і  словам,  що  колись  напишу.
Бо  то  не  портрет  мій  -  портрет  моїх  віршів,
Він  буде  єдине,  що  я  по  собі  залишу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851114
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2019


Забагато дощу…

Забагато  дощу,  забагато...
                                           за  вікном  мокра  ніч...
і  стаккато  по  асфальті,  по  асфальті...
по  прозорих  кущах,  що  печально
споглядають  хмаринок  шпальти,
а  між  них  місяць  срібний
                                           витанцьовує  сальсу
так  затято  і  незвичайно...
хоч  замовила  осінь  романс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850837
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.10.2019


Між гілочок…

Між  гілочок  кленових  промінь  сонця
розписує  завзято  вітражі
і  цілий  пук  листочків  у  долонці
несе  дитя,  і  срібні  міражі
легенько  вітерець  жене  по  річці
і  обрій,  мов  прозоре  скло,  холодний
горобчик  бурий  тріпотить  на  дичці...
і  все  це  я  побачила  сьогодні
натхненно  просячи  у  осені  віршів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850835
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.10.2019


Хто серцем - Прометей.

                       Мою  першу  Вчительку  звали  -  Ганна  Дмитрівна,
                       уклін  їй  і  дяка,  що  навчила  любити  життя.


Дяка  всім,  хто  серцем  -  Прометей,
Хто  віддав  себе  до  краплі,  до  останку.
Не  жалів  часу,  своїх  дітей,
Наставляв  чужих.  Перевіряв  до  ранку,
Стоси  зошитів...

                                         ...  Життя  тече,
Пам'ять  вередує,  (та  іще  панянка)...
Перша  Вчителька...  і  в  серці  щем...
Вже  не  стріне  нас  удосвіта  на  ґанку.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850629
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 06.10.2019


Моїй Україні… (трішки з запізненням)

Ти  така  іще  молода
І  можна  сказать  -  Незалежна.
28м,  це  ще  не  літа,
І  світ  іще  без  обмежень.

   Ну  скільки  їх  в  тебе  було?
   Пʼять!  Шостий  -  красунь  безперечно!
   Не  хлюпик,  не  п'янь,  не  *село*,
   Актор  -  чоловічок  статечний.

Ти  така  іще  молода,  
Ледь-ледь  зіп'ялАсь  на  пуанти,
А  з  нього,  мов  з  *гуся*  вода,
Лиш  би  *дорватись  до  влади*.

   Ну  скільки  їх  в  тебе  було?
   Пʼять!  Шостий  -  красунь  безперечно!
   Маленький,  з  високим  чолом,
   Та  глянь  -  чоловічок  статечний.
 
Ти  така  іще  молода.
Лишайся  повік  -  Незалежна!
В  28м  -  пружна  хода,
Йди  сміливо...    будь  обережна.

   О,  скільки  їх  в  тебе  ще  буде?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846441
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 28.08.2019


Пані Л. П.

Якщо  я  напи́шу  Вам  ві́рша,
Про  те,  як  давно  Вас  знаю,
Що  Ви  не  така  як  інші,
З  якогось  незнаного  краю,
Де  люди  добрі  й  відверті
І  мають  багато  любові,
Із  краю  живих,  не  мертвих,
Так  схожого  чимось  до  Раю.
Якщо  я  напи́шу  Вам  ві́рша,
Що  Ви,  то  Господнє  диво,
Нітрішки  не  схожа  на  інших,
Душею  і  серцем  красива.

Прошу  Вас,  Пресвітлая  Пані,
Як  щось  написала  невтішне,
Простіть  моє  безталання
Й  прийміть,  як  вітання,  цей  віршик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844528
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 09.08.2019


Духовному Отцю…

Рік  за  роком  іде,  їх  не  просто  
                                           нести  за  плечима.
Відбиває  годинник
                                           нам  годинами  такт.
Перший  крик,  перший  крок  ,  вже  й
                                         життя  середина,  -
Вальс,  мазурка,    чи,  просто...
                                         український  гопак.

Все  було  у  житті;  і  вогонь,  і  вода,
                                                     й  мідні  труби...
Та  Господь  милосердний,  безмежно,
                                                     до  Вас.
Він  беріг  Вас,  леліяв,  любив
                                                     і  голубив,
Щоб  чудовий  Священник  зріс
                                                   у  Храмчику  в  нас.

Духівник  і  порадник,  і  просто,
                                                   гарна  людина,  
До  якої  сьогодні  ми  на  Свято
                                                   зібрались  усі,
Друзі,  діти  духовні,  -  міцна
                                             православна  родина,
Привітать  й  порадіти  за  Вас  
                                                   від  всієї  душі...  

То  ж  бажаєм  здоров'я...    міцного...
                                                 на  довгії,  довгії  літа.
Міх  терпіння  -  (не  Ангели,  звісно,  всі  ми),
Благ,  земних  і  небесних,безперечно,
                                                 Вам  повну    палітру,
Теплих  літ...  Многих  літ...  і  ні  грана    
                                           Вам,  Отче,  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843998
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 04.08.2019


Любій Світуні Моренець

Напишу  Тобі  пісню,  та  Ти  
                                     ліпше  її  напишеш,  
Присвячу  Тобі  оду,  та  ода,  
                                     не  моя  царина.
Помолюся  старанно,  най  Тебе
                                     хвороби  полишать,  
А  залишиться  болість,
                                     незліковна,  одна,
Що  Тебе  спонукає  писати
                                       пі́сні  і  вірші,  
Усміхатися  людям,  бажати
                                       усім  добра...
Прошепчу  Тобі  в  серце  ʼʼХай  Тебе  
                                       Господь  не  полишитьʼʼ,
Бо  Господь  то  любов,  Ти  ж
                                       любові  дзвінка  струна.
Напишу  Тобі  вірша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843996
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 04.08.2019


Заплету в життя…

Заплету  в  печаль  волошку  синю,
Хай  небесним  цвітом  нагадає,
Що  на  мапі    є  по  центру  Україна,
Де  крізь  терни  воля  проростає.

Заплету  у  смуток  мак  червоний,
Він  не  в'яне  -  листя  опадає.
Вже  давно  на  сході  горе  чорне  ходить,
Там  гірка  вода  в  струмки  стікає.

Ще  вплету  у  пам'ять  цвіт  шипшини,
Запах  ніжний  серце  наповняє.
Пам'ятатиму  завжди,  що  я  людина,
У  якому  б  не  була    я  краї.

Та  вплету  у  радість  цвіт  калини  -
Біля  хати  нас  з  доріг  стрічає.
Покоління  хай  зміняють  покоління
З  них  нові  герої  виростають.

Заплету  на  згадку  біле  гроно,
Від  моїх  улюблених  каштанів.
Українка  я,  дитя  свого  народу,
І  співать  про  це  не  перестану.

Ще  додам  колосся  у  віночок,
Коло  завершила  жовтим  й  синім.
Покладу  вінок  цей  у  струмочок  -  
Подарунок  Неньці    -  Україні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 09.03.2018


Буду слухати небо…

Лежу  горі́лиць,  буду  слухать  небо,
А  серцем  проростатиму  углиб.
Туди,  ізвідки  п'є  водичку  ча́бер,
В  ту  тишу,  звідки  маки  проросли.

Нехай  трава  м'яка,  зеленоброва,
Крізь  мене  ловить  сонця  промінці.
Колише  в  гніздах  пташенят  діброва...
Жук-бронза  шлях  торує  по  руці.

Лежатиму  горі́лиць  й  наді́  мною
Веселі  хма́рки  гратимуть  в  лапту...
А  завтра,  мій  негаданий  спокою,
Тебе  у  сво́ї  будні  заплету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781074
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.03.2018


Душі досада…

Зраджений,  занедбаний,  мій  саде,  навесні
Ти  зацвітеш  і  листом  станеш  буйний.
Дзвінкобджолині  розвеселять  тебе  пісні
Й  духмяні  вишні  скрасять  твої  будні.

Прозорі  яблука,  найперші  вжинки  літа,
В  траву  високу  стануть  гулко  гупать.
І  слива,  синіми  ренклодами  улита,
У  синю  ніч  заходиться  аговкать.

Ще  й  сойка  синя  прилетить...  Зрадієш  саде?
Мені  б  тебе  благословить...  Досада  -

Твої  без  мене  упадуть  дозрілі  грона...
Солодкий  виноград  -  сльоза  солона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780866
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2018


Синдром хворобливого стану…

                                     *  *  *
Оце  затіяла  собі  тренаж,
Щоби  слова  розкласти  по  полицях.
Ці,  боягузи,  в  мозок,  мов  в  бліндаж,  
Сховалися...  Добуду  по  крупицях.

                                           *  *  *
Такий  смішний  сумбур  думок  у    голові,
Ніяк  після  хвороби  не  зберу  до  купи.
Безумна  -  скажете,  і  будете  праві;
Ношу  їх  решетом,  товчу  мов  мак  у  ступі.

                                             *  *  *
Геть  списаний  листок  -  рядки,  рядки,  рядки...
Печальними  усіяний  думками.
Життя  -  метеликом,  на  відстані  руки,
Протріпотіло...  Подалось  за  вами.

                                         *  *  *
Життя  іде...  і  все  іде...    *само  собою*.
І  я  сторонній  в  ньому  споглядач.
Журюсь,  печалюся,  сміюся  над  собою
І  не  боюсь  зірватися  на  плач.

                                           *  *  *
Смурні  думки,  мов  клапті  хмар,
Їх  вітер  рве  і  вдаль  відносить.
Душа  забилась  у  вівтар.
-  Бух  на  коліна...  тиші  просить.

                                     *  *  *
Слова  з  душі  ідуть,  мов  зливи,
На  самописку  по  руці.
І  лиш  тоді  стаю  щаслива,
Як  хто  читає  руни  ці.

                                   *  *  *

                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780819
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 07.03.2018


Чи гідна я змовчати…

                       Ми  вже  мов  корінь  для  чужої  брості
                       Чужинських  понаклепано  гербів
                       Тепер  у  нас  господарюють  гості      
                       Вони  людей  тут  мають  за  рабів.
                                                             Л.Костенко  *Берестечко*

Споришами  поросли  роки.
І  плющем  покрились  білі  стіни.
Втретє  не  ввійти  у  вир  ріки.
Не  Майдан  потрібен  -  переміни.

У  своїй  душі.  А  ми  -  раби.
По  чужих  церквах  поклони  б'ємо.
Скільки  часу  вже  стекло  й  води,
Ми  ж  чуже  за  рідне  видаємо.

І  ячать  монахи  -  козачки:
*  -  Скажете,  какова  вы  прихода?*
Промовчу...  навіщо  балачки...
Але  ж  так  зречусь  свого  народу...
...........................................................

Не  базік  гнусаво  -  недоріких...
Велетів,  що  знов  стоять  на  смерть.
Плинуть  в    вічність  України    ріки
Кров'ю  переповнені  ущерть.

Береги  порослі  лепехою,
Вже  немає  де  спустить  човна.
Мій  народе,  вінчаний  з  бідою,  
Випив  болю  ти  уже  сповна.

Жаль  тебе.  Та  сонце  зійде  зрання.
Відновити  б  Запоріжську  Січ.
Це  лиш  мрія...  Вірю,  не  остання.
Стане  ранком  горобина  ніч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780594
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2018


Такої зими не було цілу зиму…

Такої  зими  не  було  цілу  зиму...
Пухнастий,  легкий,  наче  пір'ячко,  сніг,
Готує  під  яру,  вкриває  озиму,
Немов  килимком  на  поля  густо  ліг.

Сьогодні  вже  березень,  що  ж  ти  лютуєш,
Цвітеш,  мов  калина,  буйно  весною.
Тобі  лиш  одній  біла  сукня  пасує,
Ніхто  не  зрівняється  в  цім  з  тобою.

Та  ти  запізнилась,  пора  уже  іншій,
Поділ  розстелити  на  поле  й  луки.
Про  неї  вже  в  серці  складаються  вірші,
Вона  нині  березню  впала  в  око.

Тож  сивих  коней  запрягай  у  гринджоли,
В  напрямку  півночі,  хочеш  -  не  хочеш.
Збирай  хутко  в  вулик  свої  білі  бджоли.
У  грудні  вертайся,  стрінем  охоче.

Такої  зими  не  було  навіть  взимку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779740
рубрика: Вірші, Поетичний, природний нарис
дата поступления 01.03.2018


Діалог…

Я  просила  у  Бога...

*  -  Дай  терпіння,  бо  я  не  маю.
Та  у  відповідь  тиша  розлога.
Укріпи  мене,  Кріпкий,
Бо  немічна  я  і  страждаю,
Допомоги  чекати  нізвідки.
Я  благала  -  Безсмертний,  
Ти  навкруг,  Ти  в  усьому,  знаю,
Подивись  я  ось  тут,  я  уперта,
Пожалій,  бо  стою  і  чекаю.*

*  -  Репетуєш,  мала?..
Я  давно  тебе  чую.
Твої  рани  любов'ю  лікую.
Попроси,  тобі  її  подарую,
Лиш  би  ти  її  в  Мене  взяла*.

Я  просила...    Убога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774780
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 02.02.2018


Гіацинтовий вірш…

Чорний  крук  на  сухій  гілляці,
Пісню  горланить  *кручисі*,
А,  навпроти,  в  вікні  у  сусіда,
Гіацинтова  повінь  у  січні.
Білий  сніг  відтінює  фарби;
Чорний  крук,  суха  деревина,
Ніжні  квіти...  і  запах  солодкий
Через  скло,  попри  простір  двору,
Гіацинтово,  хвилею  в  серце,
Достеменно  донесе  насолоду.
І  відступить  хвилинна  слабкість,
Сірий  сплін    залишивши  позаду.  
І,  потужно,  у  душу  ввірветься
Золотисте  зайча  через  шибку,
Враз  життям  обцілує  щоки...
Подивись  -  гіацинти  у  цвіті,
Через  день  уже  місяць  лютий.
Дні  весна  наближає  швидко
Крук  це  чує  і  знають  квіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774018
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.01.2018


Буває й так…

Буває  й  так  -  то  ярі  комуністи,
А  потім,  відчайдухи,  з  ними  в  боротьбі,
Ну,  а  потому,  навіть  дітям  звісно,
Вони  війну  об'являть  Господи,    Тобі.
А  Ти?  А  Ти  -  любов,  найвища  й  досконала,
Даєш  їм  змогу,  знов  і  знов,
Іти  крізь  терня,  а  щоб  не  пропали,
З  отого  терня  зплів  собі  вінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773194
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2018


Хотіла сонця…

*  -  Ти  Сонця  хотіла?  Отримуй!
До  нього  Мороз  додається*
 -  Зима  білозубо  сміється.
Ну,  а  я  добираю  рими,
До  інію  і  до  сніжинок,
Розучую  фуги  з  вітрами,
Вітаю  фіалковий  ранок.
Під  срібне  сопрано  крижинок,
Льодок  на  озерці  ламаю.
Неначе  дитина  радію,
Здійснилась  малесенька  мрія,
Я  Сонця  хотіла!  І  маю.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773181
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.01.2018


Пісня зі слів солодких…

У  Вічності  часу  вдосталь...
Вистачить  всім  ще  й  залишиться,
Та  вставати  потрібно  вдосвіта,
Поки  ніч  ще  сповнена  тишею,
Допоки  найрання  пташечка,
Ще  сопе  у  своєму  гніздечку,
А  біленька,  мов  сніг,  ромашечка,
У  пелюстя  ховає  сердечко,
Поки  сонце  ще  десь  за  обрієм,
Золотаве  проміння  вмиває,
Ранок  пензлем  м'яко  обриси
Дня  прийдешнього  намічає.
Стань  тихесенько  на  коліна,
Прошепчи  з  слів  солодких  пісню,
Для  Того,  Хто  від  віку  й  донині,
Поряд  йде  і  ніколи  не  кине.
І  запіниться  ранок  золотом,
Заспіває  пташина  маленька...
Часу  у  Вічності  вдосталь,
Та  вставать  потрібно  раненько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772727
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.01.2018


Ностальжи… (два стиха о любви, двух разных поэтов) .

[b]Все-таки  Вас  я  любила…[/b]      Михайло  Гончар

Осень  опять  наступила,
Падая  листья  кружат...
Все-таки  Вас  я  любила  
В  тот  золотой  листопад.

В  медленном  вальсе  кружились,
Листьев  шуршали  шелка.
Словно  мне  это  приснилось  -
Ваши  слова  и  рука...

Я  Вас,  конечно  б,  забыла  -
Мало  ль  на  свете  ребят...
Если  б  я  Вас  не  любила
В  тот  золотой  листопад.            16.09.2013

[b]Мой  экспромт  на  этот  стих[/b]          Анна  Захарова

Одиноко  пройду,
Вороша  эти  хрупкие  листья,
В  Старом  парке  у  замковых  стен.
Золотая,  как  листья,
Будет  музыка  литься,
Унося  меня  в  сладостный  плен.
Будет  тихо  шептать,
Слух  уставший  лаская,
О  прошедших  счастливых  днях,
О  прекрасной  любви,
Что  костром  пылает,
Но  уже  не  в  моих  очах.
Одиноко  уйду...                                      16.09.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771710
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 16.01.2018


Передсвяткове прохання…

Хори-дзвіночки
Сини  і  дочки,
Тобі  Вкраїно
Свято  готують.
Ангели  линуть,
Небеса  чують.
Сина  і  Матір  
В  Різдві  віншують...
Дай  Боже  щастя,
Дай  Боже  миру,
Прозри  нещасних,
Сховай  сокиру
Розбрату  й  воєн.
Рани  Христові
Всеньким  народом
Будемо  гоїть.
Хай  *чорні  круки*  
Змовкнуть  на  сході.
Засій  нам  радість
В  кожній  господі.
Дай  Боже  щастя,
Дай  миру,  Боже,
В  СвятВечір  людям
Плакать  не  гоже.
Хори  дзвіночків  
Чути  усюди.
Божого  Сина  
Віншуйте  люди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 05.01.2018


Передвечір Різдва…

Передвечір  Різдва.  Небо  сіре  й  важке,
В  чорну  землю  стікає  дощем.  
І  не  видно  Зорі.  Почекаю  іще...
Може  зглянеться  Бог  і  біленьке    м'яке
Простирадло  постеле  для  Сина  свого.
Буде  Свято  Різдва.  Буде  Мати  і  Син
З  віншуванням  заходити  в  кожну  оселю.
Буде  радість  і  сміх,  буде  Вечір  Святий...
-  Не  залиш  нас,  улюблений  Лельо*.

*  Лельо,  тато,  батько,  отець,  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769796
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 05.01.2018


З Новим роком… всіх, всіх, всіх

Вибачте,  часу  не  маю,
писати  розлогі  вірші.
Всіх  Вас  друзі  вітаю
із  Роком  Новим  від  душі.

Будьте  здорові  й  багаті
(більше  за  все  на  любов).
Дай  Боже  всім  нам  зустрітись
У  Новому  році  ізнов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769064
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2018


Відлига…

Сьогодні  відлига,  
і  знову  йде  сніг,  
а  вчора  морозець  хапав  за  руки.  
Ясним  кришталем  
ковза́нка  для  ніг
Сіяє.  Які  мої  роки?  
Всього  ...  сят  ,  
-  подумаєш  вік.  
Я  трішки  проїдусь,  
аж  серце  тріпоче  ...  
От  тільки  б  не  впасти,  
не  дай  мені  Біг.
(затія  оця  мені  нерви  лоскоче).
Ковзанка  в  дворі,
Нікого  й  ніде,
Лиш  вікна  горять  загадково.
Життя  все  ще  казка.  
Розбіглася,  і  ...
нехай  чоловік  мене  ловить.
.....................................................
Дивлюся  на  світ  -
(наївне  дитя,
все  близько  беру  до  серця,
і  горе  людське,
і  радісь  людську,
ховаю  в  очах)
а  світ  в  них  і  плаче,  
й  сміється.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766028
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.12.2017


Різдвяні віншування…

             *Де  ж  мого  слова  хоч  би  хоч  луна?*
                                                                                   Ліна  Костенко
 
Що  ж  це  за  настрій?  Якась  дивина;
-  *Хочеться  чуда  і  трішки  вина*,
Снігу  надворі,  сонця  та  неба,  
Чого  ще  душі  для  радості  треба.  

Нового  року!  Вечір  Різдвяний.  
Добру  кутю  в  горшку  полив'янім,  
Кільце  ковбаски,  грудочку  сиру...  
Боже,  про  що  я?..  Так  хочеться  миру  

На  теренах  твоїх,  Україно.  
Щирі  колядки  звучали  б  дзвінко.  
Мир  і  любов  на  заході  й  сході,
Радість  й  достаток  у  кожній  господі.  

Боже  Великий,  у  Тебе  прохаю,  
-  Миру  і  спокою  Рідному  краю.                                  2017

***
В  полум’ї  Любові  несказанної  породила  Діва  плід  Життя.
Сповила,  і  на  солому  в  ясельця,  мов  на  царське  ложе  понесла.
Поклонилась  до  землі  Рожденному,  цілувала  трепетно  в  чоло,  
Того,  що  не  вмістить  і  Вселенна,  без  Якого  б  й  Неба  не  було.
Пригортала,  -  навкруги  співали  Янголи,  Херувими  зріли  Небеса,
А  Зоря  зливала  світ  лампадово  на  долини  й  гори...  Чудеса
На  Землі  творились  при  народженні
                                                                                                   -    у  пустелі  виноградники  цвіли  -
Пастухам,  що  стерегли  отари,  Радість  Янголи  безплотні  принесли;
-  Народився  Спас,  Якого  ви  чекали,  вам  Його  пророки  прорекли...
І  Небесне  воїнство  співало;  "  Слава  в  вишніх  Богу,  а  на  землі  мир..."

Полум’ям  Любові  несказанної  в  серці  Діва  Радість  берегла,
І  давно,  для  нас  її  провіщену,  у  Святвечір  тиша  прийняла.                        
                                                                                                                                                                                                             Святвечір    2016

***
Заховала  промахи  зима,  
Сніжно-білу  постелила  скатертину.  
Ось  вже  й  дочекались  ми  Різдва,  
І  колядки  під  Зорю  у  небо  линуть.  
І  радіє  снігу  дітвора,  
Їм  печаль  мою  сьогодні  не  збагнути;  
-  Нам  же,  тих,  хто  край  наш  захища,  
Не  дай  Боже  в  суєті  мирській  забути.  
Тож  прошу  Тебе,  Святе  Дитя,  
Подаруй  Вкраїні  -  миру,  щастя,  волі,  
А  зима  хай  снігом  заміта,  
Навіть  пам’ять  про  лихі  часи  недолі.        06.01.15

***
Справи  облиш,  вечір  цей  не  для  справ,
В  небі  вечірньому  Зірка  зійшла.
Кожен  промінчик  торкається  серця,
І  понад  Світом  *Осанна*  несеться.
У  Назареті,  вже  дві  тисячі  літ,  як
Хлопчик  малий  народився  на  світ.
Ангели  Божі  співали  про  чудо
І  пастухи  ті  дива  не  забудуть,
Бо  у  печері-кошарі  на  сіні
Місце  єдине  знайшлось  для  Мессії.
І  спеленавши,  поклавши  у  ясла,
Діва  Марія  -  Зіронька  Ясна,
-  *Люляй,  дитятко*,  схилившись  співала,
Долю  щасливу  для  Сина  благала...
*Христос  родився,
Бог  воплотився,
Ангели  співають,
Царіє  вітають...*                                                                07.01.  2015

*  *  *
Прихилилось  Небо  до  Землі...
 
Щастя  нам  кують  небесні  ковалі,  
У  Різдвяну  ніч,  щоб  кожний  з  нас  отримав  
Пару  білих  крил,  які  напнуться  за  плечима,  
Мов  вітрила  чудо-кораблів,  

Небо  прихиливши  до  Землі...                                    06.01.2014

Різдвяна  саґа…

́́Прозора  тиша  полонила  сад...
Лягла  на  віття  срібними  льодами..
Оповила  Дитятко  на  руках  у  Мами...  
Налаштувала  на  мінорний  лад  
Хори  дзвіночків  з  диво-голосами,  
Щоби  рознесли  Вість  по  всій  землі  
-  Христос  родився!  -  порадійте  з  нами...  
Янгелики  в  перинку  білий  пух  
Набили,  щоб  було  Йому  тепліше,  
І  вітер  люлечку  легесенько  колише...  
Ще  спить  Дитя...  
Ще  не  розвиднілось  на  світ...  
Ще  тиша  бродить  білими  снігами...  
Та  вже  Зоря,  із  диво-амальгами,  
Розли́ла  невечірнє  сяйво  над  полями,  
На  радість  вам.  
Поколядуйте  Господу    із  нами.                                                  05.01.2014

***
Різдвяна  ніч.
Зоря  зійшла  на  небо.
Під  нею,  в  ясельцях,  Дитя  сповите.                      07.01.2013

***
Серце,  мов  дзвін,
Радість  прийшла,
В  небі  вечірньому  зірка  зійшла.
Сяйво  навкруг,
Все  стихло  й  чекає,  -
В  убогій  стаєнці  Марія  рождає,
Нашу  надію  і
Наше  спасіння.
Двері  до  раю,  в  життя  воскресіння.                      07.01.2012

***
Серце  палає  від  полиску  свіч.
Тиха  радість  вирує  в  Різдвяну  ніч.
     Христос  народився!
Ангельські  хори  -  *Славімо  Його*,
     Співають  нам  з  гори.                                            06.01.2011

***
Різдвяна  зірка  
           у  небі  з'явилась.
Маленьке  Дитятко
           в  печері  вродилось.
Ми  з  вами  це  диво  
           з  дитинства  знаєм.
*Христос  народився,*  -
           зі  Святом  вітаєм.                                            07.01.2010

***
Ще  зовсім  трішки
             і  народиться  Христос.
І  зірка  засія  над  Вифлиємом.
Вам  скаже,  незначимий  хтось,
       що  це  неправда,
             неможливо  це  під  небом.
Не  вірте.
       Серце  ваше  відчиніть
               назустріч  Божій  благодаті.
Любіть,  любіть,
               надійтесь  і  любіть,
На  повну  силу,  на  яку  ви  здатні.
Він  недаремно  двері  неба
                                   відчинив
І  серце  ваше  
                       недаремно  відчинилось,
Щоб  у  одну  незриму  мить  -
               *  Христос  рождається*,
Над  світом  прокотилось.                                      Святвечір.  2009

***
Ангел  Божий
           най  прийде  до  вас
У  вечірній,
           у  Різдвяний  час.
Хай  бажання  ваші
           візьме  й  понесе
До  Господніх  ніжок,
           най  усе,
Що  в  молитвах  ваших
           так  бринить,
Виповниться  в  тую  ж
           саму  мить.
Хай  Господь  дає  вам
           більше  сил.
Довгих  літ  вам  
           і  щасливих  зим.                                            06.01.2008

***
Попросіть  у  Господа,
Щось  значиме  дуже...

Серце  ваше  хай  до  ближніх
Буде  не  байдуже...

Зглянеться  Господь,
Побачивши  таємне...

І  прохання  ваше  буде  недаремне.                            Святвечір.  2007

***
Бажаю  в  Різдво  -  любові  і  віри
(по  суті  ми  з  вами  в  душі  маловіри).
Бажаю  добра,  здоров'я,  достатку
(хоч  наше  життя  задає  нам  загадки).
Бажаю  вам  миру  у  серці  і  в  домі.
Не  вірте  в  погане,  вірте  Богу  одному.                        07.01.2006.

***
Сутінки  в  кімнаті,
Попід  образами  ходять  світлі  тіні.
Полум'я  лампадки.
Пироги  на  сіні.
І  кутя  смачненька  в  полив'янім  горщику.
Зірочка  різдвяна  у  сріблястім  дощику.
За  столом  зібралась  вся  моя  родина
І  нині  живуща  й  та,  що  в  світлих  тінях.
Тихії  молитви  і  щирі  колядки,
І  тріпоче  полум'я  старої  лампадки,
Розганяє  сутінки.
Радість  в  душу  лине.
У  Різдво  повита  Україна  нині.                              Святвечір.  2005

***
Янгелики  в  крильця  білі
                 загорнули  диво.
Невечірня  зоря  ясна
               світ  заполонила.
У  кошарі,  серед  тварі,
           дитятко  вродилось.
Бог  Предвічний  з  милосердя
             дарував  нам  Сина.                                          07.01.2004

***
Хай  ангел  торкнеться  вас  ніжно  крилом,
І  серце  зігріє  Різдвяним  теплом,
Хай  щастя  дарує  маленький  Ісус,
В  житті  щоб  не  було  горя  й  спокус.
Душа  хай  співає  окрилена  вірою,
Добро  вам  воздасться  великою  мірою.
Найліпше  бажайте  сьогодні  людям
І  ва́ших  бажань  Господь  не  забуде.                        06.01.2003

***
Зіронька  вечірня  небо  запалила.
Діва  Марія  Дитятко  вродила.
На  сіні  пахучім  в  печері-стайні,
А  з  неба  Ангелики  співали  *Осанна*.
Малі  пастушки  зібрались  докупки  -
Там  Бог  народився.  Біла  голубка,
Крила  над  Ним,мов  шатро  розпростерла,
Небо  прихилила,  сіяє  печера.                                      Святвечір.2002

***
Святвечір.  Зоря  палає.
В  саду,  у  печері  Марія  рождає,
Бо  в  цілому  світі  для  Неї  й  Дитини,
Немає  оселі,  немає  хатини.
А  ви  відчиніть  своє  серце  сьогодні,
Відкиньте  зневіру,  думи  холодні,
Затепліть  у  серці  маленьку  лампадку,
Малому  Ісусику  буде  там  хатка.
Зоря  невечірня  осяє  світлицю,
Різдвяною  радістю  сповняться  лиця.                    Передвечір  Різдва  2001

***
З  Різдвом  святим  тебе  вітаю,
мій  рідний  український  краю.
Від  гір  карпатських  і  до  буйних
                 чорноморських  хвиль.
хай  буде  мир  тобі
                 і  хліб.  і  сіль,
і  все,  чим  український  дім  багатий,
хай  буде  щастя  в  кожній  хаті.
І  хай  ростуть  здоровими  сини,
щоб  не  було  злиго́днів  і  війни,
і  щоб  не  плакала  ні  жодна  мати.
Хай  буде  радості  багато.
Різдва  щасливого  бажаю,  тобі,
мій  любий  український  краю.
Над  кручами  Славути  й  на  Волині,
в  степах  таврійських,
й  там,  де  води  моря  сині,
в  горах  Карпат  і  у  полтавській  хаті,
хай  береже  нас  Бог  і  Бажа  Мати.                                07.01.2000




http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409134

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765634
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 12.12.2017


Об'явлено конкурс!

Об'явлено  конкурс!  Зима  чарівниця
Друзів  скликає...  Знайомі  все  лиця...
Ось  Буревій,  -  натура  така,
Прямо  з  порога  пішов  -  гопака.
Сухий  Вітровій;  -  *Я  хочу  спокою...*
Хурделицю  білу  веде  за  собою...
Плавно,  розмірено  пара  вальсує,
Як  же  цим  двом  білий  танець  пасує.
А  ось,  Завірюха  -  міниться,  сяє,
Танго  з  Морозом  в  оркестр  замовляє.
Блі́да  Поземка  шука  кавалера,
Всіх  розштовхала  (що  за  манери).
А  ще,  полюбуйтесь  -  скресає  крига,
Степ  відбиває  гарячна  Відлига.
...............................................................
Хтось  ще  підходить,  хтось  під'їжджає,
Нема  конкурсантам  кінця  і  краю.
(Буде  добра  цього  цілі  завали).
Понад  три  місяці  Зима  фестивалить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765629
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 12.12.2017


До Чаші…

Іду  серед  людей,  а  наче  я  одна.
Зоріє  Чаша,  мов  те  сонце,  осяйна.
У  Чаші  -  Тіло-Хліб  і  Кров-Вино,
Для  мене  нагородою  Воно.
І  щоб  навкруг  не  діялось,  до  солії,
Всі  чаяння  і  помисли  несу  свої.
А  Ти  у  Славі  серед  Сил  стоїш;
*  Ти,  спрагла?  На,  дитя,  і  пий,  і  їж.
Я  завжди  тут,  відкриті  Царськії  Врата...*

В  руках  священника  сіяє  Чаша  Золота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765369
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 11.12.2017


Ой буде, буде ще у нас зима…

Зимова  буде  ще  у  нас  пора.
Сніговиків  наліпить  дітвора.
Намерзнуться  синиці  й  снігурі.
І  ковзанка  блищатиме  в  дворі.
У  полі  віхола  намети  намете.
Насипе  діамантів  сонце  золоте,
Заграють  в  них  яскраві  промінці.
І  лід  прозорий  стане  на  ріці.
По  ньому  пронесеться  дітвора.
Зимова  буде  ще  у  нас  пора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765368
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.12.2017


Поміж світами…

   Напнені,  давно  вже  напнені,
   Поміж  світами  струни  золоті.
   Капають,  а  сльози  капають
-  Чи  шлях  не  той,  чи  ми  на  нім  не  ті.

Навмання,  бредемо  навмання,
У  серці  згас  яскравий  світ  зорі.
Знаємо,  але  ж  ми  знаємо,
Що  ще  не  згасли  наші  ліхтарі.

   Бачимо,  сліпі,  а  бачимо,
   Що  у  кінці  тунелю  світло  є.
   Завбачливо,  так,  завбачливо,
   У  вічність  тягнем  кожен  щось  своє.

Ненавчені,  жаль,  ненавчені,
Ми  довіряти  Господу  й  собі.
Напнені,  давно  вже  напнені,
Поміж  світами  струни  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765161
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2017


*Хочеться чуда…*

*Де  ж  мого  слова  хоч  би  хоч  луна?*
                                                                                                                     Ліна  Костенко

Що  ж  це  за  настрій?  Якась  дивина;
-  *Хочеться  чуда  і  трішки  вина*,
Снігу  надворі,  сонця  та  неба,
Чого  ще  душі  для  радості  треба.

Нового  року!  Вечір  Різдвяний.
Добру  кутю  в  горшку  полив'янім,
Кільце  ковбаски,  грудочку  сиру...
Боже,  про  що  я?..  Так  хочеться  миру

На  теренах  твоїх,  Україно.
Щирі  колядки  звучали  б  дзвінко.
Мир  і  любов  на  заході  й  сході.  
Радість  й  достаток  у  кожній  господі.

Боже  Великий,    у  Тебе  прохаю,
-  Миру  і  спокою  Рідному  краю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764999
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 09.12.2017


У плині часу…

                                 Але  де  ті  що  вільно  хочуть
                                 Вмерти  і  стати  сіллю  землі?
                                                       *А  човен  вже  на  риф*
                                                             Євген  Сверстюк

У  плині  часу,  що  буденністю  сіріє,
Не  вміємо  намити  ми  піщинки  золоті.
Все  сваримо  когось,  клянемо,  а  надія...
Десь  губиться  в  людській  закостенілості.

Чотири  довгих,  (мов  собача  пісня),  роки
Іде  страшна  чума-  війна.  (Мов  сморід  із  боліт).
Та  в  цій  війні  є  кришталево-світлі  ноти,
Ті,  що  лягли  в  поля,  перетворились  в  сіль  землі.

Хто  повернувсь  в  сім'ю,  знівечений  і  хворий,
Убезвісті  пропав  серед  покраяних  степів,
І  ті,  хто  одягу  й  продуктів  цілі  гори,
Під  кулі  віз,  любов'ю  рідну  армію  творив.

Й  багато  тих  у  кого  серце  пломеніє,
Перебуває  повсякчас  в  *молитві  і  пості*.

У  плині  часу,  що  буденністю  сіріє,
Давайте  не  втрачати  піщинки  золоті.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764605
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 07.12.2017


Кажу, що думаю…

Кажу́,  що  думаю  й  не  думаю,  що  ка́жу.
Така  ось  дивна  й  не  серйозна  пані.
Спалахую,  мов  та  солома,  вся  й  відразу.
І  перележую  незгоди  на  дивані.

Якщо  не  так  щось  -  океан  обурення...
(Можливо  всі  жінки  на  мене  схожі).
Не  хочу  зрозуміть  когось,  то  -  *клею  дурня*.
Чи  стану  іншою?  Чи  вже  не  в  змозі?..

Кажу́,  що  думаю!  Чи  думаю,  що  кажу́?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764131
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 05.12.2017


Медитація…

Знаю  слово  дивне  -  медитація.
Тож  закрила  очі  і  ...  мовчу.
Відчуваю,  що  кудись  неначе  я,
Підібгала  ноги  і  лечу...
..........................................................

Щось  таке  навкруг  м'яке  і  тепле
Оповило  й  силоміць  трима...
-  Відпустіть...  *ой,  ненечко...  ой,  леле...*
З  середини  рвусь,  та  все  дарма.

Час  іде...  і  я  у  тому  часі,
Десь  пливу  у  зоряні  світи...
Проминула  маяки  і  траси,
Й  наче  б  то...  обвуглені  мости.

І  пора  мені  вже  зупинитись,
Та  не  можу  віки  розімкнуть...
Зшерхлі  губи,  тихо  -  *пити,  пити...*
І  будильник  дзвінко  -  *  сьома  -  нуль*.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764129
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 05.12.2017


Я нічого не пишу про війну…

Я  нічого  не  пишу  про  війну.
Вочевидь  не  стрічалась  ніколи.
Не  заходжу  на  Facebook  i  Uoutube
Не  дивлюся  правди  гіркої.

Я  ніколи  не  пишу  про  війну,
Бо  не  гідна  про  неї  писати,
В  серці  сховала  одну  таїну,
І  вона  стугонить  набатом.
.......................................................

Але  ті,  кого  вбила  вона,
Кожен  день  заходять  до  мене...
І  хоч  злидня  й  па*люка  війна,
Героям  -  драбина  у  Небо.
Я  її  ненавиджу  сповна,
Та  прокльонів  нікому  не  шлю.
Я  за  мир  -    хай  пощезне  війна,
Кожен  день  про  це  Бога  молю.
..........................................................

Я  нічого  не  пишу  про  війну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763209
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 30.11.2017


Хтось сьогодні сказав…

Хтось  сьогодні  сказав;  -  Я  стомилася  вже  від  війни.
Це  так  вдарило  боляче  і  запало  у  душу.
І  цей  спротив  вулканом  зірвався  в  мені,
Так  накрило  мене...  що  покаятись  мушу.

Та  спочатку  про  інше...    Чиї  ми  сини?..
У  теплі,  у  достатку,  хоч  навіть  й  відносно...
Лиш  на  хвильку  задумайтесь:  -  Як  же  вони?
Ті,  що  зараз  в  окопах,  чи  в  сніжних  заносах.

А  ті  діти  в  підвалах  розбитих  будівль?
Чи  старенька  бабунька  з  дровами  на  спині?
Ми  усі  на  війні,  ми  тепер  усі  на  війні,
Батьківщину  не  ділим    на  жовте  і  синє.
................................................................................

Що  дивитись  на  тих,  що  вже  совість  давно  загубив,
Вони  вирили  яму  для  себе  глибоку.
Не  осуджуй,  а  краще  за  них  помолись,
Вийми  скабку-колоду  у  себе  із  ока.
..................................................................................

Каюсь  слізно,  прости  мені  Боже  Святий,
Що  дозволила  серцю  сьогодні  зірватись.
Розкажи  мені  грішній,  як,  Господи,  Ти
Зміг  терпіти  до  смерті    і  не  роптати.


     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763204
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 30.11.2017


Маленька, зовсім крихітна…

Маленька,  зовсім  крихітна  каплиця.
Ну  скільки  в  ній  розміститься  людей?
Та  все  ж...  Стоїть.  На  стінах  строгі  Лиця.
Розмову  тихо  тут  душа  веде.

Про  що,    спитаєте...  Можливо  вічність
Випрошує  у  Бога  за  життя.
І  пахне  ладан,  тіні  ловлять  свічі,
У  кожнім  вогнику  тремтить  буття.

І  тисне,  тисне  так  мішок  заплічний...
На  грані  ти  -  не  має  вороття...
Можливо,  пройшли  хвилини  лічені,
А  визнаєш,  що  ти  вже  не    дитя.

Маленька,  зовсім  крихітна  каплиця...
Ну  скільки  в  ній  розміститься  людей?
Та  все  ж...  Стоїть.  Зі  стін  суворо  Лиця...
А  ти  не  смієш  відвести  очей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762631
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.11.2017


Яка погода за вікном…

Яка  погода  за  вікном  такі  пишу  вірші...
Букет  рожевих  еустом  у  банці  на  вікні.
Вони  /  а  чи  здалося?  ні!/  підморгують  мені...
Живе  тепло  й  комфорт  від  їх  краси  живе  в  душі.
Яка  погода  за  вікном  такі    пишу  вірші...

Я  не  сумую...  осінь  ця,  мов  летаргійний  сон...
А  настрій  створює  в  мені  букетик  еустом.
І  не  важливо  що  дощить  ще  з  ранку  за  вікном,
Та  й    золоте  руно  з  дерев  ще  не  обдер  Ясон...
Тягне  понуро  осінь    нас  у  летаргійний  сон.

Яка  погода  за  вікном  такі  пишу  вірші...
Стоять,  не  в'януть  на  вікні  кетяги  еустом,
Вони  між  мною  й  осінню  лягли  живим  мостом,
Хоч  так  сльозливо  від  дощу  і  сумно  на  душі...
Яка  погода  за  вікном  такі  в  мені  й  вірші...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762570
рубрика: Вірші, Поетичний, природний нарис
дата поступления 27.11.2017


Червоним вогником …

Червоним  вогником  моє  вікно  горить...
Пасхальна*  свічка  сльози  ллє  невпинно.
І  пам'ять,  мов  той  вогник,  пломенить,
-  Твоїх  дітей  вбивали,  Україно,
У  тридцять  третім,  потім  ще  і  ще,
І  роблять  це  брати  -  *славяне*  й  нині,
Хай  Бог  простить,  від  нас  нема  прощень...
Душа  гірчить,  гірчить  полинно...



*  Пасхальна  свічка  -  святкова,  червона,  
уквітчана,  вона  горіла  в  мене  цілий  день,
бо  Пасха,  то  Воскресіння,  перехід  від
смерті  до  життя,  а  їх  мученицька  смерть
вартує  того  щоб  ми  світло  пам'ятали  про  них,
хоч  серце  біль  пронизує,  сльозам  немає  спину  
і  на  душі  гірчить.  
Воскреснем  ми!  Воскресне  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762293
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2017


Вранішні віршування

Які  легкі,  які  прозоро-світлі  рими...

Легенько  Музу  за  поділ  тримаю.

Я  десь  була  сьогодні...
                                           в  Сіракузах...  в  Римі...

Це  дзвін  дзвенить...
                                   чи  дзеленчать  трамваї...

І  хто  я  цього  ранку  ?...    Невідомо!
Десь  серед  зір  згубився  подих  мій.
І  що,  серед  світів  чужих,  шукаю?...

Мов  за  соломинку  тримаюсь  за  поділ,
Туніки  світлої  твоєї  Музо...

Сьогодні  я  була  у  Сіракузах.
І  джміль  над  квіткою,
                                                                       мов  дзвін,  гудів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761907
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.11.2017


Роздуми з ночі в день.

                               *      *      *
Така  чудова  ніч...  Аж  біла...
І  де-не-де  сніжинки  пролітали.
А  я  тихенько  мерзла  і  терпіла,
Бо  наша  такса  погуляти  захотіла
І  віддала  мене  безсонню  на  поталу.

                             *      *      *
Безсоння...  в  мене...  дивно...  з  чого  б  це...
Люблю...  люблю  поспати,  зрання  не  підіймеш.
І,  мов  з  клубочка,  за  слівцем  слівце,
А  проклятущий  сон  не  відкрива  обійми.

                             *      *      *
Я  вже    й  заснула  б,  та  годинник  час,
Невтомно  і  безжалісно,  снує.
Мов    Хронос  всіх  зібрав  у  човен  нас,
Ми  в  спротиві,  та  він  пряде  своє.

                             *      *      *
Якісь  тяжкі,  надболісні,  думки...
Осінній  сплін,  чи  як  його  назвати,
Встромляє  в  душу  смуток,  мов  голки,
І  не  дає  мені  ночами  спати.

                               *      *      *
Та  хай  вам  грець,  і  сплін,  і  сум,  й  безсоння,
Я  знаю  тих,  хто  може  це  збороти,
Архангел  Михаїл  і  війська    сонми,
Напоготові,  лиш  почни  молитись.

                               *      *      *
За  ніччю  ранок,  а  за  ранком  день...
Хоч  сонце  хмари  щільно  заховали.
Та  гороб'ячий  хор  співа  пісень,
А  двірники  гребуть  листків  завали.

                               *      *      *

І  я...  тружуся,  щоби  смуток  побороти,
Навіяний  осінніми  дощами.
Пишу  рядки  і...  відшліфовую  звороти,
Щоб  посміятись  над  собою  з  вами.

                             *      *      *

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761734
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2017


Посвята Л. Ю.

Леді  Осінь!  Ви  така  молода,
Золотаві  листочки  кладете  під  ноги,
Проростаєте  ними  у  весни  й  літа,
Перейшовши  терпінням  зимові  дороги.

Леді  Осінь!  Дай  Боже  вам  сил,
З  літом  красним  дружить,  у  весні  молодіти,
І  зимових  доріг  діамантовий  пил,
Мов  окрасу  на  скронях  носити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761728
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 22.11.2017


Сумні реалії…

Садок  потроху  дичавіє,
Спориш,  мов  дріт,  подвір'я  вплів,
І  стоголоса  веремія
Луною  із  усіх  кутів.

Тут  горобці  і  сойка  синя,  
Зозуля  в  березі  кує,
Трудяжка  дятел  на  осині
Відбарабанює  своє.

Нема  людей  -  одна  пташина,
Окупувала  двір,  садок,
І  обплела  плоти  ожина
Де  мальв  раніш  стояв  рядок.

Геть  покосилась  біла  хатка,
Ворота  впали  вже  давно,
Мов  сирота  старенька  ятка,
Дощами  вимите  гумно.

Вмира  село  -  пусті  оселі,
Такі  от  справи  невеселі.


липень,  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760104
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2017


За колискову … внучечці.

Місто,
Віддзеркалює  світло  від  хмар.
Ліхтар,
Старий.  На  сторожі  у  тиші.
Осінь,
Мов  птаха,  на  ймення  Стожар,
Жовте
Листя  на  гілляччі  колише.
Ночі,
Вірний  спутник  -  морок  густий,
Стелить
Ковдру  м'яку  над  дахами...

Спи...Спи,
Моя  крихітко,  місто  вже  спить.
Янгол,
Крила  розпростер  понад  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759774
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.11.2017


Лелю, Лелю…

                                                     *Лелю,  лелю,  лем  мя  ся  в  остани*

Над  травинкою  Ангел  схилився,  шепоче,-
проростай,  проростай...
У  гнізді,  над  пташиною  Ангел  тріпоче,-
Вилітай,  вилітай...
Над  тобою,  ди́тятко  -  мати,  Ангел,  наче...
Виростай,  виростай...
...........................................................................

Не  забув  Господь  Україну,  лише  ти,  чоловіче,-
Не  забудь...  пам'ятай...  Бо  тоді,
На  колінах  в  саду  Гетсиманськім,  Він  стояв  і  шептав,  -
*Не  покинь  мене,  Отче,  будь  в  мені*,
Потом  з  кров'ю  стікаючи  в  Землю,  серцем  в  Небо  вростав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759772
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.11.2017


Історія одного кохання

Двоє...  Назустріч,
                       стежкою  в  горах,
Навіть  не  знають,
                       що  стрінуться  скоро.
Двоє  стежиною  йдуть.
                       Він,  мов  мара,
Спускається  долу.
                       Він,  а  вона,
Мов  пташина  на  волі
                       пісню  співає
Й  на  плай  за  ожиною,
                     в  гори  високо  йде.
Двоє  зустрілись,  очі  у  очі,
                   і  защеміло  серце  дівоче,
Печаль  перейнявши  чужу.
                   Вже  й  проминула,
Та  наче  б  то  путами
                   хтось  обіплутав  межу.
Стій!  Куди  йдеш?
                   Мов  у  воду  опущенний,
Що  за  біда,  
                     чом  несеш  її  змучено,
Вниз  до  людей,
                     а  не  го́ри,  до  Бога?
Що  в  ній  такого?
                     Двоє  присіли  
На  стежці,  під  кручею,
                     і  розповів  чоловік  
Той  засмучений  
                     правду  свого  життя.
Довго  чи  скоро
                     ті  двоє  гутарили,
Тільки  над  горами
                     громи  ударили,
Дощик  полив  ,  мов  з  відра.
                     Двоє  знялись
Й  полетіли  стежиною,
                     вгору,  все  вгору,
Де  плай  той  ожиновий,
                     там  де  крислаті
Смереки  й  ялини
                     в  кронах  колишуть  буття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2017


Пейзажно-іронічний… з серії *Іронічні… *

Вже  Літо  відіграло  третій  сет,
І  гра  скінчилась  не  йому  на  користь.
Над  ставом  порудішав  очерет,
А  в  осоці,  немов  вітри  боролись.

Легенько  над  водою  органзу
Холодний  ранок,  вправно,  розстеляє,
У  небі  журавлиний  лине  сум
За  рідним  домом  і  за  милим  краєм.

Вже  Літо  відіграло  третій  сет,
Його  Партнерка  виграла  уміло.
Сумує  понад  ставом  очерет
І  верби  в  воду  коси  опустили.
..........................................................
Та  ця  Пора  ще  довго  буде  нас
Парсуною  своєю  дивувати.
Бо  вигравши  весь  *золотий  запас*
Не  стане  у  офшорах  зберігати.

02.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749164
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 04.09.2017


Філософсько-іронічний… з серії *Іронічні…*

Останню  гастроль  закінчує  Літо.
Ночі  синє  шатро...Небо  в  софітах...

Сивий  Чумах  їх  загасить  під  ранок,
Сцену  укутає  в  сизий  серпанок.

Хор  цвіркунів,  що  не  спав  до  півночі,
Речі  збере...  і  у    *літерний*  скоче.

Стрімка  рудовата  пані  Охрова
Сукню  вдягне,  рукавички  шовкові,

Тихо,  скрадаючись  вийде  на  сцену,
У  подругах  в  неї  міс  Мельпомена.

Хочеш-не-хочеш,  три  дії  з  антрактом
Будеш  дивитись...  Отак  перед  фактом

Часом  життя,  не  питаючи,  ставить.
Казати  не  хочу      *  балом  хто  править  *

31.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749160
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 04.09.2017


Жартівливо-іронічне … з серії *Іронічні…*

Серпнева  спека  в  вересневу  літеплінь
Перетекла,  мов  котик  мружить  очі.
Ще  Вересню  в  права  вступати  лінь,
Він  би  на  морі  десь  побув  охоче.

Та  поспішає  Осінь  -  бестія  руда,
До  рук  хуткіш  перебирає  віжки,
Така  вертлява  ставна  молода,
Демонстративно  взула  босоніжки.

Нехай,  іде...  Це  перші  кроки  навісні,
А  далі,  Пані,  треба  взуть  галоші.
Тепло  вам  буде  снитись...  уві  сні,
Ви  неситесь  до  білої  пороші.
.........................................................
Я  чимось  схожа  на  оцю  Руду  -
Сама  усьому  хочу  раду  дати,
Іще  коней  спиняю  на...  ходу,
Іще  скалу-(знання)  берусь  *лупати*.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748758
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 01.09.2017


…заримовані гами…

                                                                         ...  і  пахне  хлібом  з  печі
                                                                           серпневий  пізній  вечір...
                                                                                             (Валентина  Савелюк)

Вдень  так  спекотно  -  до  знемоги,
А  вечори  несуть  відраду.
Cурмить  ще  літо  перемогу,
Та  ніч  хвилини  в  нього  краде,

Складає  у  чорнющу  тайстру.
Хоч  серпень  тільки  розпочався,
Та  квітнуть  білосніжно  айстри
(у  вересні  в  них  обмаль  часу).

Цикади  дзвінко  стоголосять,
Не  переслухаєш  до  ранку.
Та  знає  літо  -  скоро  осінь
Наллє  дощів  по  вінця  в  склянку.

Ще  вдень  спекотно  -  до  безтями,
А  вечорами  так  розкішно.
Ще  сонце  сипле  бурштинами,
Години  тягнуться    неспішно...

Ще  дні  наповнені  медами,
В  повітрі  пахне  теплим  хлібом.
Розучують  цикади  гами,
Для  них  зими  не  буде  ніби...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745367
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.08.2017


Що відділяє день від ночі

                             За  епіграф;    можливо  хтось  скаже
                                                                                         -  пафосно,
                                                                       та  вчора  лиш  ці  слова
                                                                       стугоніли  у  скронях...


Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужка  вечорова.
Чому  душа  болить,  а  очі
Слізьми  стікають  знову  й  знову.

Десь  там,  на  сході,  геть  під  корінь
Цвіт  українського  народу
Вирубує  *  всесвітній  злодій*,
І  кров  смакує,  наче  воду.

І  залишає  в  полі  чистім,
Найкращих,  хто  обрав  свободу,
(не  тих,  хто  мов  потрухле  листя)
-  Синів  Вкраїнського  Народу.

Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужечка  ранкова.
Болить  серденько,  плачуть  очі,
Та  відродиться  Край  мій  знову.

Засяє  сонце  над  степами,
Перекувавши  біль  на  Славу,
Хай  нам  не  вірять...  Бог  же  з  нами.
Ми  відбудуємо  Державу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744299
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 01.08.2017


Лиш на хвильку примружу очі…

На  трішки,  на  завсім  трішки,  лише  на  хвильку  примружу  очі,
а  потому  погляну  в  небо,  де  засяють  на  фоні  ночі,
зорі,  поцілунки  Надії,  що  притишують  завірюхи,
гамують  в  душі  буревії,  діток  Ха́осу  і  Розрухи,
що  їх  спричинив  мій  вибір  -  свободи  -  в  прапрадавнім  минулім,
а  тепер  осколками  доля,  між  світів,  мов  риби  поснулих,  
пливе  у  незвідані  далі,  так  статечно  і  так  неспішно,
з  життя  мого  круговерті...  в  ній  сміюся  і  плачу  невтішно,
і  чекаю,    колись  зірвуся  від  припону  біля  порогу,
покладу  у  мішок  заплічний  білі  крила  -  дарунок  Бога,
поспішу,  бо  чекає  Вічність,  у  місцях  де  поспіх  відсутній...
ще  годинник  хвилини  лічить,  та  вже  дме  вітерець  попутній...

Лиш  на  хвильку  примружу  очі...          
                                                                                                                   а  потому  погляну  в  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743420
рубрика: Вірші, Езотерична лірика
дата поступления 25.07.2017


Розмова з *дорослою* внучкою.

                                           Вчуся  писати  дитячі  вірші.

-Солодку  білу  вату  розвісив  в  небі  Хтось,  
Нам  зась  її  дістати,  але  якби  вдалось,
Ото  б  поласували  тієї  смакоти...
-  Бабусенько,  глузуєш,  напевно,  з  мене  ти,
Невже  не  бачиш,  люба,  що  то  хмарки  летять...
Мені  не  ТРИ,  бабуню,  мені  давно  вже  П'ЯТЬ.
І  вату  не  люблю  я,  аби  ж  то  ...  ескімо...
А  ці  хмарки  біленькі  ми  вітру  віддамо,
З  них  піде  теплий  дощик,  розпустяться  квітки,
...а  от  ріжок  морозива  я  з'їла  б  залюбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742490
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.07.2017


Вчасно сказані слова

                                                           


Відшукай  у  пам'яті  своїй
                       Море  Щастя  і  ріку  Надій.
І  зроби  човна  із  лопуха  -
                       (Доля  до  сміливих  не  глуха),
За  вітрило  -  напнений  туман...
                       Перейди  життя,  мов  Океан,
Досягни  заобрієвих  меж,
                     Спалахни,  мов  тисяча  пожеж,
Упади  росою  на  траву,
                       Допиши  нескінчену  главу,
Книги,  що  призначена  тобі,
                       Не  згубися  у  тісній  юрбі...
І  тоді,  у  серденьку  твоїм,
                       Лід  розтопить  потічок  Гольфстрім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741034
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.07.2017


Чом світло горить вночі?…

Що  я  роблю  вночі?  Чом  світло  горить  у  вікнах?
Інколи  пишу  вірші,  часом  ковтаю  ліки,
Буває  смакую  чай,  зелений  і  трішки  лайму...
Глухо  гуде  рингтон...  в  когось  біда  нагальна...
Слухавку,  чимскоріш,  беру  -  відповісти  мушу,
Потрібні  б  знайти  слова,  щоб  відігріти  душу.

Що  я  роблю  вночі?  Що  вам  за  діло,  сусіди?
Світло  в  вікнах  моїх  чиїсь  розганяє  біди.
Нехай  побіліє  ніч,  що  найтемніша  під  ранок,
В  присмерки  протиріч  -  світло  з  по-під  фіранок.
Що  я  роблю  вночі?  Тихо  читаю  молитву,
-  Го́споди,  благослови,  в  но́чі  виграти  битву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740367
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.07.2017


Не повірите…

                                                           В  2015році  в  видавництві  *Розмарин*
                                                           вийшла  збірочка  віршів  під  назвою
                                                       *Сонячні  руни  поезії*  в  якій  одним  
                                                           із  співавторів  є  Надія  Капінос
                                                       -  уляна  задарма  зі  своєю  першою
                                                           книжкою  *Нічого  серйозного*.  
                                                           Я  її  маю  і  вдячна  авторам  за  Дарунок.


Не  повірите...
Все  це  забавно  -  
Я  люблю  Даниїла  Хармса,
І  не  менще  -  уляну  задарма,
Вона  теж  поетеса  славна.

ЇЇ  вірші  -  золотії  горішки,
Що  відкриють  вам
                                     ДИВА  трішки...
Трішки  смутку  в  них...
                               Більше  любові,
Бо  в  Надії  
                                   Світи  Веселкові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738904
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 22.06.2017


За селом криниця…

За  селом  криниця  обміліла,
Журавель  похнюплений  стоїть.
Ну  яке  кому  до  того  діло?
В  час  розчарувань  і  лихоліть.

Ну  яка  кому  до  того  справа?
Коли  лихо  ходить  між  людей,
Що  колись  втамовувала  спрагу
Козакам,  що  зупиняли  тут  коней.
...........................................................

І  тополі  всохли,  мов  якісь  примари
Верховіттями  у  небо  пнуться,
А  легкі  біленькі  нави-  хмари
Зачепились  і  немов  кужіль  прядуться.
...................................................................

І  село,  скоріше    це  вже  хутір,
Бо  недавно  розбомбили  три  господи,
*Град*  ударив  в  клен  на  перепутті,
Й  споришами  заростає  шлях  до  броду.

Ще  гудуть  дроти  високовольтні,
Під  горою  в  хаті  світиться  віконце,
Там  ще  мешкають,    такі  самотні,
Що  не  зазира  в  обійстя  навіть  сонце.
.................................................................

А  колись  в  криниці  плюскотіла,
І  в  цеберку  сріблилась  вода...
Ну  скажіть,  яке  до  того  діло?
Коли  бродять  смерть  навкруг  й  біда.

За  селом  криниця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738616
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.06.2017


*На перехресті…*

                                                 З  любов*ю,  вдячністю  і  
                                                 повагою  Любові  Ігнатовій
                                                 за  Дарунок.

*На  перехресті  зоряних  стежин*,
Любов  звела  палац  нетлінний,
Ні,  збудувала  *дім  камінний*
І  оселила  там  навіки
Безсмертне  Слово,
І  *друзям  роздала  ключі*...

...Гортаю  дні  листочків  паперових,
На  них  Любов,  Любов  у  кожнім  слові...
...І  трішечки  журби...

Чи  жінки...  чи  верби...

Та  все  ж,  Любов  -  найголовніше  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735253
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 27.05.2017


Різнобарвне диво…

У  очах  дитячих  радість  аж  іскриться,
Мильні  кульки  мама  видуває  з  кі́льця,
А  вони  яскраві,  веселко́ві,  літні,
Вітерцем  підхоплені  рвуться  з  підворітні.
Калатає  серце  у  малечі  й  в  мене,
Геть  преобразилась  двору  ойкумена.
Мильні  кульки  в  небі  -  різнобарвне  диво,
Дітвора  їх  ловить,  дорослі  щасливі,
Навіть  кіт  руденький  сів  на  задні  лапки,
Бабуська  старенька  підвелася  з  лавки...
...........................................................
У  очах  дитячих  радість  аж  іскриться,
Мильні  кульки  мама  видуває  з  кі́льця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734848
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.05.2017


Роздуми вголос…

*Одного  разу*,  скуштувавши  дивний  плід,
Навіки  заблукали  в  просторі  і  в  часі,
Йдучи  у  присмерках  у  володіння  бід,  
Розпорошились  по  обочинах  на  трасі.

З  тієї  днини  ми,  з  тих  прапрадавніх  пір,
Бредем,  лиш  інколи  до  зір  здіймаєм  очі.
Серед  примар  живем,  шукаєм  темних  нір,
Щоб  заховатися,  -  мов  сірі  поторочі.

А  десь  в  душі  своїй,  в  глибинах  потайних,
Ще  відчуваємо  -  ми  зіткані  з  любові.
Хоч  сильно  прагнемо  утіх  простих,  земних,
Та  слово  -  Бог,  найважливіше  в  нашій  мові.

Воно  злітає,  *всує*,  часом  з    язика,  
Доречно  в  молитвах,  невільно  у  розмові.
І  якщо  чиста  в  нас  душа,  а  не  сковзка,
Йому  освідчуємось  щиро  у  любові.
..........................................................

Хтось  заперечити  захоче,  хтось  змовчить,
Хтось  згодиться,  а  я  собі  признаюсь,
Що  у  житті  своїм,  у  кожну  його  мить,
Без  Бога  не  живу  -  поневіряюсь.

                   *Одного  разу*  -  так  починають  
                   читання  Євангеліє  на  Літургії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734177
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2017


Цьогорічна весна, мов оголений нерв…

Цьогорічна  весна,  мов  оголений  нерв,
Аж  судомить,  роз’ятрює  душу.
І  тривожить,  північних  вітрів  круговерть,
Й  паморозь  чорна  упала  на  грушу.  

Ця  страшна  чорнота  заповнює  сни,
Невеселі,  тривожні  -  пророчі;
-  Мій  народе,  не  бачить  тобі  вже  весни,
Навкруг  зграя  розбійницька,  вовча.

Уже  скоро  введуть  *надзичайний*  в  нас  стан,
Дядько  солодкий  -  знов  президентом,
Прогарцює  сусідська  орда    по  містах,
А  ми  й  так  вже,  мов  *липка  обдерта*.

Та  й  за  роки  цієї  війни  -  не  війни,  
Озлобились,  зневірились,  *скисли*,
А  погляньте  на  них  -  *жупано́ві  пани*,
Так  роз’їлись,  аж  морди  обвисли.

Я  боюся  проснутись  -  навкруг  чорнота,  
Й  чорні  круки  кружляють  над  ганком...

*Куди  ніч  -  туди  й  сон*,  сни  мої  марнота,
Хай  Господь  їх  осяє  світанком.
Цьогорічна  весна,  мов  оголений  нерв.

 В  слові  -  *  дядько*  ,  буква  *Я*  читається,  як  *І*.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734011
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2017


Чи ще болить. . ?

                                               Зраджують  Тебе  знову,
                                               Продають  за  ломаний  гріш,
                                               Україно,  рано  Христова...
                                               О,  як  Ти  болиш!
                                                       Людмила  Литвинчук.

Вже  не  болить,  до  болю  звикла  вже
Душа,  -  гірчить,  не  полином,  а  рутою.
Мов  звір  усередині  все  пожер,
А  пустка  вщерть  заповнена  отрутою.

І  далі  йде...  Вже  схід  заполонив,-
Душі  виїда  без  жалю  і  упину.
Це  косовиця  ще  незрілих  жнив,
Чи  гайвороння  обсіло  Україну?

Своє,  (змогли  б  чужому  раду  дать),
Своє,  таке  підступне,  й  мов  хміль  зелене...

Та  в  Небі  вже  зібралась  світла  Рать.
Зішли  їх,  Боже,  щоб  захистили    Неню.

Чи  ще  болить?    До  болю  не  звикать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733112
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2017


Уперше гриміло…

Тепло  сьогодні,  мов  літо  весну  обігнало.
Лежу  на  місточку,  горілиць,  у  небо  дивлюсь  -
Он  Лебідь  летить,  он  Віз,  а  за  обрій  упало  Орало,
Чи  Плуг  (  так  бабуня  мені  у  дитинстві  казала),
Я  вірила  їй  -  вона,-  так  багато  книжок  прочитала
Мені,  уважно  вслухалася  я  й  *мотала  на  вус*.

Та  ось  вже,  на  разі,  й  сама  я  в  розряді  бабусь..,
А  кладку  в  леваді  люблю  в    опівнічній  порі  -
Лежу  горілиць  і  на  зорі  квітневого  неба  дивлюсь,
Падаю  в  нього...  Зорі  не  зорі,  а  мов  ліхтарі
Обабіч  дороги,  підморгують  милі  знайомці  старі...
Слухаю  ніч,  і  всесвіт,  і  тишу    *мотаю  на  вус*.

Колись,  коли  справ  буде  менше,  я  час  зупиню,
Між  пальців  зорі  провію,  знайду  в  них  перлину,
З  усим  попрощаюсь,  покаюсь,  усіх  в  молитвах  пом’яну,
У  серці  -  серпневої  ночі  віконце  відчИню.
З  кладки,  легенько,  у  небо  -  таке  волошкове  -  полину..
...................................................................................
Так  тепло  сьогодні,  йшов  дощ  і  уперше  гриміло.



                                         *Я  иногда  ставлю  глагол  выше  существительного.
                                         .........................................................................
                                         Я,  она  раскинула  руки,  включая  Иисуса  и  Папу,
                                     -  Я  есть  Глагол.  Я  тот  кто  Я  есть.  Я  стану  тем,
                                         кем  стану.  Я  есть  Глагол!  Я  живое,  динамичное,
                                         вечно  активное  и  движущееся.  Я  Есть  Глагол  Бытия...*
                                                               Уильям  Пол  Янг    *Хижина*    Разговор  с  Богом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727167
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 04.04.2017


"Нерозсудлива щедрість творіння" (*Расточительность творения*)

Ви  бачили  Світ,  що  навколо  лежить,  очима  Любові?

У  гомоні  річки,  у  шелесті  вітру  в  кроні  дубовій,  
В  вечірньому  небі,  де  зорі  мов  стрази  палають,
В  польоті  лелеки,  що  відстань  додому  долає,
В  легеньких  хмаринках,  що  вітер  над  морем  розвісив,
В  буянні,  на  полум’я  схожім,    осіннього  лісу,
В  кружлянні  сніжинок,  що  в  біле  землицю  убрали,
У  краплях  дощу,  що  промінь  на  сім  кольорів  розіклали,
У  срібнім  звучанні  дзвінкого  дитячого  сміху,
У  щебеті  пташки  в  гніздечку,  захованім  в  стріху.
У  пролісках  синіх,  що  небом  лежать  на  галяві,
В  весільнім  танку  лебединім  на  дзеркалі  ставу,
В  цвітінні  троянди,  в  дозрілих  кетЯгах  калини,

Радійте  красі  -  це  Світ,  що  Господь  сотворив  для  людини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725350
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2017


Душа рядками…

Рядки  тяглись  чумацькими  возами,
Разками  бурштинового  намиста,
Якісь  не  мали  ні  ваги,  ні  змісту,
А,  деякі,  вітрисько  геть  розхристав.

Одні  вплітали    чебреці  і  м’яту,
А  інші  розцвітали  яблунь  квітом,
Просвічували  зорями  між  віттям
І  жебоніли,  мов  струмок  за  містом.

І  ранили  зболіле  бідне  серце,
Мов  полум’ям  лизали  білі  руки,
Народжувались,  як  дитя  у  муках,
І  не  складались  в  голові  до  купи.

Зібрати  б  їх,  згребти  і  підпалити,
Мов  те  пожухле  листопадне  листя.
Та  вітер  душу  все-таки  розхристав
Й  слова  розсипав,  мов  разки  намиста.

Думки  тягнулися    з  душі  рядками...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722674
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2017


Переклади. Зінаїда Гіппіус. * Ось так в мені…*

                                 В  е  ч  і  р

Гроза  липнева  з  гуркотом  пройшла.
А  вслід  за  нею  хмари  полосою.
Блакить  похмура  стала  осяйна...
Ми  їдем  лісом,  шлях  зорить  росою.

І  сірий  морок  крадеться,  мов  вовк.
Крізь  дим  небесний  сяє  місяць  юний,
А  кінь  все  уповільнює  свій  крок,
Дрижать  тоненькі  віжки,  наче  струни.

Тим  часом,  хмар,  приглушену  пітьму,
Наразі,  блискавка  туга  розріже.
Так  легко  й  вільно  серцю  моєму,
І  вітер,  листя,  летючи  маніжить.

У  коліях  нечутний  скрип  коліс.
Тяженним  стало  -  никне  віття  долу...
А  з  тихих  нив  і  з  поля,  до  небес,
Туманом  сходить  пар,  живий  і  кволий.

І,  як  ніколи,  відчуваю  -  твій  я,  твій,
О  мила,  і  така  глуха,  природо.
Живу  в  тобі,  затим,  помру  в  тобі...
В  душі  ж  моїй  смирення  -  і  свобода.

   Зінаїда  Гіппіус.    1897.

                     В  е  ч  е  р

Июльская  гроза,  шумя,  прошла.
И  тучи  уплывают  полосою.
Лазурь  неясная  опять  светла...
Мы  лесом  едем,  влажною  тропою.

Спускается  на  землю  бледный  мрак.
Сквозь  дым  небесный  виден  месяц  юный,
И  конь  все  больше  замедляет  шаг,
И  вожжи  тонкие  дрожат,  как  струны.

Порою,  туч  затихнувшую  тьму
Вдруг  молния  безгромная  разрежет.
Легко  и  вольно  серцу  моему,  
И  ветер,  пролетая,  листья  нежит.

Колеса  не  стучат  по  колеям,
Отяжелев,  поникли  долу  ветки...
А  с  тихих  нив  и  с  поля,  к  небесам,
Туманный  пар  плывёт,  живой  и  редкий.

Как  никогда,  я  чувствую  -  я  твой,
О  милая  и  строгая  природа!
Живу  в  тебе,  потом  умру  с  тобой...
В  душе  моей  покорность  -  и  свобода.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719916
рубрика: Вірші, Поетичні переклади
дата поступления 23.02.2017


Переклади. С. Я. Парнок . * Ось так в мені …*

Напіввесна  і  напівосінь!
І  в  каламуті  дертих  хмар
Пливе  замрійкувата  просинь.
Ліловий  ліс.  Волога  даль.

Прибита  вітром  в  придоріжжя
Руда  осіннього  листка.
Й,  немов  би,  холод  ходить  в  брижах
Напівзамерзлого  ставка.

Займеться  спека  цього  ж  неба?
Чи  в  листі  ось  оцих  дібров?
Й  зазеленіють  юні  стебла
У  сивині  торішніх  трав.

   С.  Парнок    1915.

Полувесна  и  полуосень!
В  прорыве  мутных  облаков
Плывет  задумчивая  просинь.
Во  влажных  далях  лес  лилов.

Прибита  ветром  к  придорожью
Листа  осеннего  руда.
И  точно  холод  ходит  дрожью
По  зябкой  тихости  пруда.

Но  вспыхнет  зной  не  в  этом  небе  ль?
В  листве  не  этих  ли  дубрав?
Уж  юный  зеленеет  стебель
В  сединах  прошлолетних  трав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719742
рубрика: Вірші, Поетичні переклади
дата поступления 22.02.2017


Ось так відгукнулись в мені…переклад, переспів

                               ***
Летять  палаючі  хмарки,
І  зруйнувався  град  небесний.
Упертий  крок  мій  і  легкий,
Від  вітру  комірець  розхриставсь...

Хто  побажав    *йди  з  Богом,  в  путь*
Перехрестив  хто  на  дорогу?
Не  перестануть  вітри  дуть,
У  спину,  від  твого  порогу.

Пройдешнє  -  ноша  рокова-
Лихому  кину  на  потребу.
Ось  безпритульна  голова,
Палай,  гори  над  нею  небо!

Софія  Парнок  1915

Летят,  пылая,  облака,
Разрушился  небесный  город.
Упряма  поступь  и  легка,
Раскинут  ветром  вольный  ворот.

Кто  мне  промолвил  *добрый  путь*,
Перекрестил  кто  на  дорогу?
Пусть  не  устанут  ветры  дуть,
От  твоего  стремить  порога.

Былое  -  груз  мой  роковой  -
Бросаю  черту  на  потребу.
Над  безприютной  головой
Пылай,  кочующее  небо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719696
рубрика: Вірші, Поетичні переклади
дата поступления 22.02.2017


Сум…

           пам’ятаймо  завжди

Нестерпний  біль  і  сум.  
Стискає  серце,
Гордість  -  розпирає.
Ту-тум,  ту-тум,  ту-тум.
..................................
Над  Україною,  
Мов  журавлиний  ключ,
-  Небесна  Сотня,  
Квилить,  пролітає.
................................
Почуй  нас,  Господи,
Війну  цю  припини.
-  Сльозами  серце
В  Небеса  стікає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719326
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2017


Симфонія прекрасна і зваблива…

Чужі  думки  не  можна  підглядати.
Та  іноді,  Господь,  дає  можливість
Побачити,  й  розповісти  про  те,
Що  може  інші  душі  врятувати.
І  ось,  в  тобі  вже  зріє  і  росте,
(як  передати,  не  образивши  нікого)
-  Господь  живий,  живе  і  буде  жити,
Чи  хочете,  чи  ні,  ви  цього,  
Чи  краще  вам  із  Ним,  а  чи  без  Нього,
Чи  думаєте  ви  про  Бога,  чи  забули,
Ображені,  обурені,  знайшли  чи  оминули,
А  Світло  світить  всім  і  все  навкруг  цвіте.
На  хвильку  уявіть,  хоч  це,  насправді,  диво,
-  Усесвіт  -    Симфонія  прекрасна  і  зваблива,
Написана  Всевишнього  рукою.
І  кожен  з  нас  -  маленька  нотка,
Що  дійсно  чи  фальшиво  
Звучить,  допоки  репетиція  іде.
Допоки  Диригент  дає  нам  час  зібратись
І  зазвучати  в  лад,    на  повну  силу,
І  цим  прославити  Його  й  себе.
Бо  саме  це  Йому  важливо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719154
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 19.02.2017