| Сторінки (4/312): | « | 1 2 3 4 | » |
З любов*ю, вдячністю і
повагою Любові Ігнатовій
за Дарунок.
*На перехресті зоряних стежин*,
Любов звела палац нетлінний,
Ні, збудувала *дім камінний*
І оселила там навіки
Безсмертне Слово,
І *друзям роздала ключі*...
...Гортаю дні листочків паперових,
На них Любов, Любов у кожнім слові...
...І трішечки журби...
Чи жінки... чи верби...
Та все ж, Любов - найголовніше слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735253
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2017
У очах дитячих радість аж іскриться,
Мильні кульки мама видуває з кі́льця,
А вони яскраві, веселко́ві, літні,
Вітерцем підхоплені рвуться з підворітні.
Калатає серце у малечі й в мене,
Геть преобразилась двору ойкумена.
Мильні кульки в небі - різнобарвне диво,
Дітвора їх ловить, дорослі щасливі,
Навіть кіт руденький сів на задні лапки,
Бабуська старенька підвелася з лавки...
...........................................................
У очах дитячих радість аж іскриться,
Мильні кульки мама видуває з кі́льця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2017
*Одного разу*, скуштувавши дивний плід,
Навіки заблукали в просторі і в часі,
Йдучи у присмерках у володіння бід,
Розпорошились по обочинах на трасі.
З тієї днини ми, з тих прапрадавніх пір,
Бредем, лиш інколи до зір здіймаєм очі.
Серед примар живем, шукаєм темних нір,
Щоб заховатися, - мов сірі поторочі.
А десь в душі своїй, в глибинах потайних,
Ще відчуваємо - ми зіткані з любові.
Хоч сильно прагнемо утіх простих, земних,
Та слово - Бог, найважливіше в нашій мові.
Воно злітає, *всує*, часом з язика,
Доречно в молитвах, невільно у розмові.
І якщо чиста в нас душа, а не сковзка,
Йому освідчуємось щиро у любові.
..........................................................
Хтось заперечити захоче, хтось змовчить,
Хтось згодиться, а я собі признаюсь,
Що у житті своїм, у кожну його мить,
Без Бога не живу - поневіряюсь.
*Одного разу* - так починають
читання Євангеліє на Літургії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2017
Цьогорічна весна, мов оголений нерв,
Аж судомить, роз’ятрює душу.
І тривожить, північних вітрів круговерть,
Й паморозь чорна упала на грушу.
Ця страшна чорнота заповнює сни,
Невеселі, тривожні - пророчі;
- Мій народе, не бачить тобі вже весни,
Навкруг зграя розбійницька, вовча.
Уже скоро введуть *надзичайний* в нас стан,
Дядько солодкий - знов президентом,
Прогарцює сусідська орда по містах,
А ми й так вже, мов *липка обдерта*.
Та й за роки цієї війни - не війни,
Озлобились, зневірились, *скисли*,
А погляньте на них - *жупано́ві пани*,
Так роз’їлись, аж морди обвисли.
Я боюся проснутись - навкруг чорнота,
Й чорні круки кружляють над ганком...
*Куди ніч - туди й сон*, сни мої марнота,
Хай Господь їх осяє світанком.
Цьогорічна весна, мов оголений нерв.
В слові - * дядько* , буква *Я* читається, як *І*.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734011
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2017
Зраджують Тебе знову,
Продають за ломаний гріш,
Україно, рано Христова...
О, як Ти болиш!
Людмила Литвинчук.
Вже не болить, до болю звикла вже
Душа, - гірчить, не полином, а рутою.
Мов звір усередині все пожер,
А пустка вщерть заповнена отрутою.
І далі йде... Вже схід заполонив,-
Душі виїда без жалю і упину.
Це косовиця ще незрілих жнив,
Чи гайвороння обсіло Україну?
Своє, (змогли б чужому раду дать),
Своє, таке підступне, й мов хміль зелене...
Та в Небі вже зібралась світла Рать.
Зішли їх, Боже, щоб захистили Неню.
Чи ще болить? До болю не звикать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733112
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2017
Те́пло сьогодні, мов літо весну обігнало.
Лежу на місточку, горілиць, у небо дивлюсь -
Он Лебідь летить, он Віз, а за обрій упало Орало,
Чи Плуг ( так бабуня мені у дитинстві казала),
Я вірила їй - вона,- так багато книжок прочитала
Мені, уважно вслухалася я й *мотала на вус*.
Та ось вже, на разі, й сама я в розряді бабусь..,
А кладку в леваді люблю в опівнічній порі -
Лежу горілиць і на зорі квітневого неба дивлюсь,
Падаю в нього... Зорі не зорі, а мов ліхтарі
Обабіч дороги, підморгують милі знайомці старі...
Слухаю ніч, і всесвіт, і тишу *мотаю на вус*.
Колись, коли справ буде менше, я час зупиню,
Між пальців зорі провію, знайду в них перлину,
З усім попрощаюсь, покаюсь, усіх в молитвах пом’яну,
У серці - серпневої ночі віконце відчи́ню.
З кладки, легенько, у небо - таке волошкове - полину..
...................................................................................
Так тепло сьогодні, йшов дощ і уперше гриміло.
*Я иногда ставлю глагол выше существительного.
.........................................................................
Я, она раскинула руки, включая Иисуса и Папу,
- Я есть Глагол. Я тот кто Я есть. Я стану тем,
кем стану. Я есть Глагол! Я живое, динамичное,
вечно активное и движущееся. Я Есть Глагол Бытия...*
Уильям Пол Янг *Хижина* Разговор с Богом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2017
Ви бачили Світ, що навколо лежить, очима Любові?
У гомоні річки, у шелесті вітру в кроні дубовій,
В вечірньому небі, де зорі мов стрази палають,
В польоті лелеки, що відстань додому долає,
В легеньких хмаринках, що вітер над морем розвісив,
В буянні, на полум’я схожім, осіннього лісу,
В кружлянні сніжинок, що в біле землицю убрали,
У краплях дощу, що промінь на сім кольорів розіклали,
У срібнім звучанні дзвінкого дитячого сміху,
У щебеті пташки в гніздечку, захованім в стріху.
У пролісках синіх, що небом лежать на галяві,
В весільнім танку лебединім на дзеркалі ставу,
В цвітінні троянди, в дозрілих кетЯгах калини,
Радійте красі - це Світ, що Господь сотворив для людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2017
Рядки тяглись чумацькими возами,
Разками бурштинового намиста,
Якісь не мали ні ваги, ні змісту,
А деякі вітрисько геть розхристав.
Одні вплітали чебреці і м’яту,
А інші розцвітали яблунь квітом,
Просвічували зорями між віттям
І жебоніли, мов струмок за містом.
І ранили зболіле бідне серце,
Мов полум’ям лизали білі руки,
Народжувались, як дитя, у муках
І не складались в голові до купи.
Зібрати б їх, згребти, і підпалити,
Мов те пожухле листопадне листя,
Та вітер душу все-таки розхристав
Й слова розсипав, мов разки намиста.
Думки тягнулися з душі рядками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2017
В е ч і р
Гроза липнева з гуркотом пройшла.
А вслід за нею хмари полосою.
Блакить похмура стала осяйна...
Ми їдем лісом, шлях зорить росою.
І сірий морок крадеться, мов вовк.
Крізь дим небесний сяє місяць юний,
А кінь все уповільнює свій крок,
Дрижать тоненькі віжки, наче струни.
Тим часом, хмар, приглушену пітьму,
Наразі, блискавка туга розріже.
Так легко й вільно серцю моєму,
І вітер, листя, летючи маніжить.
У коліях нечутний скрип коліс.
Тяженним стало - никне віття долу...
А з тихих нив і з поля, до небес,
Туманом сходить пар, живий і кволий.
І, як ніколи, відчуваю - твій я, твій,
О мила, і така глуха, природо.
Живу в тобі, затим, помру в тобі...
В душі ж моїй смирення - і свобода.
Зінаїда Гіппіус. 1897.
В е ч е р
Июльская гроза, шумя, прошла.
И тучи уплывают полосою.
Лазурь неясная опять светла...
Мы лесом едем, влажною тропою.
Спускается на землю бледный мрак.
Сквозь дым небесный виден месяц юный,
И конь все больше замедляет шаг,
И вожжи тонкие дрожат, как струны.
Порою, туч затихнувшую тьму
Вдруг молния безгромная разрежет.
Легко и вольно серцу моему,
И ветер, пролетая, листья нежит.
Колеса не стучат по колеям,
Отяжелев, поникли долу ветки...
А с тихих нив и с поля, к небесам,
Туманный пар плывёт, живой и редкий.
Как никогда, я чувствую - я твой,
О милая и строгая природа!
Живу в тебе, потом умру с тобой...
В душе моей покорность - и свобода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719916
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.02.2017
Напіввесна і напівосінь!
І в каламуті дертих хмар
Пливе замрійкувата просинь.
Ліловий ліс. Волога даль.
Прибита вітром в придоріжжя
Руда осіннього листка.
Й, немов би, холод ходить в брижах
Напівзамерзлого ставка.
Займеться спека цього ж неба?
Чи в листі ось оцих дібров?
Й зазеленіють юні стебла
У сивині торішніх трав.
С. Парнок 1915.
Полувесна и полуосень!
В прорыве мутных облаков
Плывет задумчивая просинь.
Во влажных далях лес лилов.
Прибита ветром к придорожью
Листа осеннего руда.
И точно холод ходит дрожью
По зябкой тихости пруда.
Но вспыхнет зной не в этом небе ль?
В листве не этих ли дубрав?
Уж юный зеленеет стебель
В сединах прошлолетних трав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719742
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.02.2017
***
Летять палаючі хмарки,
І зруйнувався град небесний.
Упертий крок мій і легкий,
Від вітру комірець розхриставсь...
Хто побажав *йди з Богом, в путь*
Перехрестив хто на дорогу?
Не перестануть вітри дуть,
У спину, від твого порогу.
Пройдешнє - ноша рокова-
Лихому кину на потребу.
Ось безпритульна голова,
Палай, гори над нею небо!
Софія Парнок 1915
Летят, пылая, облака,
Разрушился небесный город.
Упряма поступь и легка,
Раскинут ветром вольный ворот.
Кто мне промолвил *добрый путь*,
Перекрестил кто на дорогу?
Пусть не устанут ветры дуть,
От твоего стремить порога.
Былое - груз мой роковой -
Бросаю черту на потребу.
Над безприютной головой
Пылай, кочующее небо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719696
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.02.2017
пам’ятаймо завжди
Нестерпний біль і сум.
Стискає серце,
Гордість - розпирає.
Ту-тум, ту-тум, ту-тум...
......................................................
Над Україною, мов журавлиний ключ,
- Небесна Сотня, квилить, пролітає.
Почуй нас, Господи, Війну цю припини...
Сльозами серце в Небеса стікає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2017
Чужі думки не можна підглядати.
Та іноді, Господь, дає можливість
Побачити, й розповісти про те,
Що може інші душі врятувати.
І ось, в тобі вже зріє і росте,
(як передати, не образивши нікого)
- Господь живий, живе і буде жити,
Чи хочете, чи ні, ви цього,
Чи краще вам із Ним, а чи без Нього,
Чи думаєте ви про Бога, чи забули,
Ображені, обурені, знайшли чи оминули,
А Світло світить всім і все навкруг цвіте.
На хвильку уявіть, хоч це, насправді, диво,
- Усесвіт - Симфонія прекрасна і зваблива,
Написана Всевишнього рукою.
І кожен з нас - маленька нотка,
Що дійсно чи фальшиво
Звучить, допоки репетиція іде.
Допоки Диригент дає нам час зібратись
І зазвучати в лад, на повну силу,
І цим прославити Його й себе.
Бо саме це Йому важливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719154
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.02.2017
Переклади з А. Ахматової ***
можливо - переспіви, чи за мотивами...
Я вже навчилась просто й мудро жить,
Дивитись в небо і молитись Богу,
І довго-довго в сутінках бродить,
Щоб втомою вгасить свою тривогу.
Коли гуляє вітер в лопушні,
Й горобина злиняє жовтувато,
Веселі з серця дістаю вірші
Про тлін життя і про його марноту.
Я повертаюсь. Кіт, моїх долонь,
Торкнувся язичком й мурчить приємно,
Й яскравий загоряється вогонь
На вишці біля озера, де темно.
Лиш зрідка тишу переполосне
Лелеки крик, що на даху ночує.
Вже стуком в двері не злякать мене,
Здається, я його і не почую.
1912 А.Ахматова
Я научилась просто, мудро жить,
Смотреть на небо и молиться богу,
И долго перед вечером бродить,
Чтоб утомить ненужную тревогу.
Когда шуршат в овраге лопухи
И никнет гроздь рябини жёлто-красной,
Слагаю я весёлые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной.
Я возврашаюсь. Лижет мне ладонь,
Пушистый кот, мурлыкает умильней,
И яркий загорается огонь
На башенке озерной лесопильни.
Лишь изредка прорезывает тишь
Крик аиста, слетевшего на крышу.
И если в дверь мою ты постучишь,
Мне кажется, я даже не услышу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718803
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.02.2017
Я вже звикла до моїх *героїнь*.
Героїнь в лапках. Це *звичайні*,
знову в лапках, бо всі вони різні,
жінки, які приходять виплакатись,
*вилити душу*, запитати поради,
залишаючи мені свої болі, жалі, сльози...
Ти покликав мене у минуле.
А навіщо? Скажи - навіщо?
По шибках знову дощ періщить.
Ти покликав мене у минуле.
Вже пройшли сліз і болю будні.
Знову сонце над долею світить,
Хай осіннє, хоч бабине літо,
Та пройшли сліз і болю будні.
Ти покликав мене - думав прийду.
Та стекли вже водою роки.
Ні, в минуле жодного кроку.
Ти покликав мене. Я не прийду.
Залишайся в пройдешнім собою,
Талим снігом - кого кохала.
Я хворіти вже перестала.
Залишайся в пройдешнім з собою.
Не зови мене в твоє минуле.
Вже пройшла і грози, і шквали,
Бач, сильніша й мудріша стала.
Я відкинула наше минуле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
З любов’ю і вдячністю
Тетяні Луківській за її збірочку
віршів *Відстані... Роки... і пережите*
**********************************
Осіння жінка просить ласки,
Вже паморозь торкнулась кіс.
Почуй її, в осінню казку
Введи, мов у чарівний ліс.
Знайди слова, щоб душу гріли.
І руки теплі хай твої
Обіймуть, щоб в очах горіли
Вечірнім Києвом вогні.
Осіння жінка просить ласки...
Де ж ти́, той літній чоловік?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716066
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.02.2017
Серым облаком небо ёжится,
С крыш задорно струится капель.
Сколько пройдено...
Сколько прожито...
Жизнь, по сути, сплошь карусель.
Остановишься, сердцем трепетным,
В небеса отошлёшь мольбу.
Понадеешься...
Поволнуешься...
Жизнь, по сути, сплошь каламбур.
Небо облаком белым светится,
Вторит звонко капели карниз;
- Поживешь еще?
- Где ж ты денешься!
Жизнь, по сути, сплошной каприз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716054
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2017
Дякую Віктору Ох(у)
за натхнення.
Ваша величносте - Всесвіте,
Що ви сховали в рукав?
Що там в долонях пестите?
Нам недосяжне в роках.
Як недосяжне й у вимірах,
В нашім короткім житті.
Та неодмінно ми вирвемось
З ті́сних оков і страхів.
Зорі нам будуть каміннячком,
В буйнім шумилі Світів.
Світлі надії ще здійсняться,
Прагнення - і поготів.
..........................................
Ваша величносте, Всесвіте,
Що ви сховали в рукав?..
........................................
Сьогодні Ваша похресниця
Серед Галактик блука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2017
Нічого особистого...
Настроєвий ранок...
Удосвіта встану.
У келих туману
По вінця собі наберу.
Вмощуся з ногами
В куточок дивану
І *Триста поезій* візьму.
І буду п’яніти
Від рим-самоцвітів.
Кохатись,мов квітка в росі,
У ві́ршах нетканних.
І келих з туманом
Підніму; Поетко - *Prósit*.
За Вас, пані Ліно...
Життя швидкоплинне.
А ваші диво - вірші,
Мов квіти духмяні,
Мов ранки-світання,
Чи гострі козацькі шаблі.
............................................
Удосвіта встану,
Ранковим туманом,
Поезії ваші мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2017
*Возстаньте*.
І серце тріпотну́ло птахом ввись,
Б'ючи крильми у клітку-груди.
І пан-отцю,
Господь дозволив відчинить
У Небо двері - йдіть за мною люди.
І хор земний
Співав, мов Янголи з небес,
Псалми Давидові лились рікою.
І люд моливсь,
Завзято так моливсь,
Мов з ворогом зійшовся у двобою.
І тиша,
Вібрувала дзвоном голосним,
Над храмом під вечірньою зорею.
І душі,
Спрагло, за отцем святим
Йшли до помазання освяченим єлеєм.
....................................................
І ворог відступив...
І час потік назад.
Умиротво́рено стояли в храмі люди.
.....................................................
Дозрів вже виноград,
І колос вколосивсь,
- *Вечеря Тайна* завтра буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715011
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 28.01.2017
Знов сніг іде.
Така крутіль
безпечна і лапата.
Дерева, люди, виднокіл
пливуть, мов міражі строкаті.
Кричить, кружляючи вгорі,
сполохане вороння.
Зима в правах своїх .
Та зранку, на осонні,
Проглянуть латочки чорнющі на воді.
Дзвенить сріблястим
голосом синичка.
І це не мариться мені.
Ось пан-отець... Співає хор ...
Капличка.
З дахів капіжать
грона кришталів.
Почулося в цім гомоні
Весни стаккато.
Ще Січень на дворі,
Тетянин день
і снігу навкруги багато.
Та з’їли всю калину снігурі.
Весна взяла вже
Сонце на лопату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714388
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.01.2017
Промінь крише
тверду кригу,
Ставить чорні
латки у полі.
Схожа доля моя
на відлигу.
Та чи вірю я
своїй долі?
Мені схожа вона
на поземку,
Що кружляє
мов гайвороння,
А ще більше схожа
на лемку,
Що тримає бинди
в долонях.
На сопілку в вечірній
тиші,
Пастушком на журбу
покла́дену.
На біленьку лебідку
в виші,
Що за лебедем
лине ладою.
На червону голівку
маківки
Серед цвіту
волошкового,
На політ білогрудої
ластівки,
По-над батьківською
господою.
Та на щоб не була
ти схожою,
Я тобі дуже вдячна,
Доле,
Ти ведеш мене стежкою
Божою,
України рідної
полем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2017
Розбрелися у світи діти,
Срібний іній покрив коси неньки.
- Та хотіла ж, щоб літо - літо,
А воно окрайчиком маленьким.
У долоні взяла дороги,
На які дітей благословила,
- Відпускала з дому - йдіть з Богом,
Слізьми гірко розлуку гасила.
І чекає серед зим літа,
Бо надія в серці невмируща,
- Поверніть соколята - діти,
Ненька в світі для вас одна суща.
Не зібрати діток під крила,
Бо вже є в них свої соколята.
І старенька чайкою квилить,
- Час-пора в інший світ відлітати.
................................................
Є такий заповіт любі:
*Поважати своїх батька й неньку*.
Щоби вас діточки не забули,
Завертайте додому частенько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2017
***
На білім снігу
Скніє пожухлий листок.
Життя швидкоплинне.
***
Блідий окраєць,
Мороком взятий в полон.
Ранок не близько.
***
Поле під снігом.
Тяжко життя перейти
Біль поминувши.
***
Смог, а чи туман...
Та на ранок іній густий
Душу лікує.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Три дні над містом смог лежав, мов пасма сиві.
І серце в грудях мов пташина злякана у клітці.
А на четвертий, зранку, коли старий годинник
Відлічував преддень Хрещенський, випав іній.
Вдягли на себе шати з органзи кущі й дерева,
Для серця і очей створивши відпочинок дивний.
Так відгукнулася на Богоявлення природа вся.
Бо тільки-но зійшов Христос у води іорданські,
Як Дух Святий спочив на ньому, й голос з Неба -
* Мій Син улюблений, на Нім Моє благовоління*.
Вода Йордану, в яку змивав гріхи народ обра́ний,
Преобразилася й запам’ятала присутність Бога.
З того часу, в день Хрещення Святого,
Вода усюди благодатною стає,
Через віки несе Господню коду...
.............................................................
Людино, чом же ти така невдячна?
Чом забуваєш, Хто гріхи на себе взяв,
І ніс без ремства, аж до смерті...
до смерті хресної.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Художнику,.. намалюй мені Літо...
Щоб росою іскрилась зелена трава.
Щоб хотілось творити, любити, жаліти,
Вирували б у серці шумилом слова.
Художнику,.. намалюй мені Осінь...
Щоб пожухла трава перкалева була.
Щоби я з журавлями до Господа в гості,
А у серці палали любові слова.
Художнику,.. намалюй мені Зиму...
Що снігами покриє зчорнілу траву.
Намалюй серед хмар дорогу незриму,
По якій я колись в Небеса відійду.
Художнику,.. не малюй мені Весни...
В серці проліски квітнуть, смарагдо́ва трава.
Навесні маю брунькою вишні воскреснуть,
Бо в Господніх долонях повіки жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711882
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.01.2017
Край мого дитинства - береги над Россю.
Житній простір в небо, пшениці́в колосся,
Мурава левадами, чебреці духмяні,
Край мого дитинства - заводі в тумані.
Греблі по-під кручами з старими млинами,
Кладки дерев’яні по-між осока́ми,
Дороги розмиті в осінню негоду
І весняне буйство картоплів в городах.
Знов думки блукають старими шляхами,-
Там, де Паустовських садиби стояли,
Де Нечуй-Левицький в водах Ростави́ці,
Палажки й Параски зміг розгледіть лиця.
Розмаїття долей - край мого дитинства,
Спогадами світлими в волоссі сріблиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711525
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2017
Любов Господня -
перший промінь сонця,
що Світ наповнює теплом і сяйвом.
Любов Господня -
тиха радість мами,
що відчуває перший поштовх в лоні.
Любов Господня -
сміх дзвінкий дитяти,
що в батькових руках летить під стелю.
Любов Господня -
пролісок весняний,
в долонях двох закоханих сердець.
Любов Господня -
(вам ще рано знати),
це усміх Ангела ясний,
що за собою зве в світи,
щоб нас із Господом з’єднати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711291
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 10.01.2017
Все б віддала, лиш би Небо схилилось до серця.
Все б віддала, та чи маю я скарб за душею?
Трішки печалі і слізок в долонях граминку...
Цього достатньо? Прихилиш Фавор Свій до мене?
Спокоєм Вічність хай душу мою осіяє,
Благісна тиша наповнить думки а ж по вінця,
Хай потече по судинах любов Твоя світла,
Зносячи греблі старезні мого маловірства.
Так би хотіла, щоб Небо наповнило душу,
І потекло щоб водою живою крізь мене.
Як би хотілося цього... Та визнати мушу,
Ще не готова, уповні́, прийняти цю втіху.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711105
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 09.01.2017
Як знайти слова, щоб оспівати,
Ту Єдину, що немов Зоря,
Світить із Небес, не Янгол, Діва-Мати,
А тепер заступниця моя.
Як знайти слова, щоб описати,
Ту Єдину, найсмиреннішу за всіх,
Дівчинку маленьку, геть дитину,
Що в Свята Святих Захарій ввів.
Ангели бесідували з Нею,
Годували манною з Небес,
Щоб могла прийнять в урочну днину,
Вість Благу, що Гавриїл приніс.
Як знайти слова, щоб зрозуміли,
Ту Єдину, що сказала *так*,
І довірила життя Своє і Сина,
Без останку, в руки Небесам.
Як відчуть слова і зрозуміти,
Дівчинку чотирнадцяти літ,
Що відкинула страхи перед камінням,
Щоб Наріжний Камінь народить.
Як знайти слова, і де шукати...
Нам потрібно серце видчинить,
Завіта до нього Діва - Мати,
Що зуміла Бога породить.
Не шукаю слів - вони витають
В просторі, між Небом і Землею.
Опишу, відчую, оспіваю,
На колінця упаду пред Нею.
*Сьогодні, не менш важливе Свято, чим
Різдво Господнє - Собор Пресвятої Богородиці.
Вітаю всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710913
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.01.2017
В полум’ї Любові несказанної породила Діва плід Життя,
Сповила, і на солому в ясельця, мов на царське ложе понесла.
Поклонилась до землі Рожденному, цілувала трепетно в чоло,
Того, що не вмістить і Вселенна, без Якого б й Неба не було.
Пригортала, - навкруги співали Янголи, Херувими, Сили,Небеса
І Зоря зливала світ лампадово на долини й гори... Чудеса
На Землі творились при народженні:
- у пустелі виноградники цвіли.
Пастухам, що стерегли отари, Радість Янголи безплотні принесли:
- Народився Спас, Якого ви чекали, вам Його пророки прорекли...
А Небесне воїнство співало; " Слава в вишніх Богу, і на землі мир..."
Полум’ям Любові несказанної в серці Діва Радість берегла,
І, колись, для нас її сповіщену, у Святвечір тиша прийняла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Теплиться вогник свічі медової.
Вечір спустився на дах.
А у стаєнці, якраз під Звіздою,
Господь народився, в пелени повився.
- Славімо! - звучить в небесах.
Стає’нку прикрашу у серці своєму,
- Увійде Святе Дитя.
Нам Бог народився, у ризи повився,
Щоб відновити життя.
Хай теплиться вогник медової свічки
За кожним нашим вікном.
- Син Божий вродився, Бог воплотився,
Вітаймо Його із Різдвом.
Христос народився! Славімо Його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710605
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.01.2017
Квіточка до квіточки збираю віночок.
Назбирала донечці, а тепер для внучок.
Ось ця ружа-мальвочка - гордість за родину,
Волошки синенькі - небо України,
А червоні маки, то героїв Слава,
Житні колосочки - багатство держави,
Біленька купавинка, то дівоча цнота,
Лісовий дзвіночок, для душі робота.
Повплітаю в коси, викладу в корону.
Мої любі внученьки - виноградне гроно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Сестрі у Господі
Як дивно доля витина мережку,
Вплітаючи хвилини, дні, сторіччя.
Маленька мить - твоє ...десятиріччя,
Вплелося, від бажання незалежно.
Немов пісок роки течуть крізь пальці,
Алеж ти знаєш, що любима Богом,
І можеш випросити все у Нього,
Лиш щиро помолившися уранці.
Впустивши в серце трішечки любові,
Затепливши його, мов ту лампадку,
Що світить Господу і людям сладко,
І хоч би цим вподібнившись Христові.
А Він прийме твою маленьку жертву,
Таку жадану від Початків Віку
І порадіє за рабу Господню - Ніку,
Що йде життям з надією, і вперто.
написано експромтом,
за півгодини до служби Божої
25 березня року 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
Згрішили ми, Ти вигнав нас додолу,
Замкнув небесні двері за Собою,
Життя звелів нести в земній юдолі,
Поки не відметем гріховну волю.
Закрились двері... Ти чекав за ними,
Щоб повернулись ми і попросили
_Візьми нас, Господи, візьми назад,
Та ми не озирнулись на Едемський сад,
Відкинули любов, не захотіли каяття,
Немов знамено понесли в життя
Поневіряння, вбивство, забуття -
Одне сміття... Гірке сміття...
..................................................................
Ми вже не діти. Час минає, плине,
Ми, підсвідомо, знаєм нас чекає Батьківщина,
Що на Землі ми блуднії сини,
Нам сняться чисті наднебесні сни,
І двері вже Господь давно відкрив назад,
Ізнетерпінням нас чека Едемський сад,
Ми лиш повинні відректись гріха у цім житті,
І повернути Господу любов у каятті.
Пора прозріти і збагнуть - ми діти Божі,
Він нас давно чекає у небесній огорожі.
Початок Великого Посту 2002 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564503
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 05.03.2015
Це ще один вірш Івана, правити не буду,
відчуйте любов і гордість цього хлопчика
за свою Батьківщину.
***
Україно моя, ти для мене єдина!
Ти, як Сонце одне у Землі.
Я благаю тебе не ставай на коліна!
Не віддай свого серця пітьмі!
Ще настане той час, коли станеш ти вільною
І ми будемо в мирі зростать.
Я візьму той рушник, що ми з мамою вишили,
Підніму його вище голів,
І промовлю я голосно з гордістю -
Подивіться усі - це Країна моя! лютий 2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560227
Пряніков Іван, 6-А клас, ліцей 208, м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560260
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2015
Цього козака звуть Пряніков Іван,
він учень 6-го класу, ліцей №..., м. Київ
***
Україна неподільна! -
Скаже українець кожен.
Її не забере росіянин жоден.
***
За Крим воювати мушу,
Бо гнів ріже душу.
***
Світять на дорогу зорі пророчі
І йдуть вороги проти ночі.
Одна голова добре, а дві набридли,
- Двоголовому орлу обрубаєм обидві.
***
- Слава Україні!
- Героям слава!
Скажемо всі разом
І помре російська зараза.
***
Перед нами стоїть задача,
І нехай вороги знають,
- Ми можемо дати здачі!
***
Гей там, у полі
Не віддайте нашої волі!
Ми воювали роками
І вміємо говорить з ворогами.
*** грудень 2014
подаю так, як написав Іванко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560227
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2015
З дозволу пана Ігоря - *ваша воля*, я виставила ці два вірші, не для того щоб ви їх порівнювали, просто два погляди на мій душевний стан у ці скрутні часи. Дякую пану Ігорю Терену за допомогу.
[b]АннА[/b]
Так хочеться скласти крила,
Упасти на саме дно,
Згорнути душі вітрила,
Життя відректись...Все одно,
Нікому в живих не лишитись,
- Кому потрібне це згарище.
Заплющити очі, стишити
У серці любові пожарище.
Стати такою ж безликою,
Як ті, що шматують цю землю.
Хто душу продав за копійки,
А зраду прикрив брехнею.
.............................
Та в Бога попр́ошу сили,
- Моя це земля, мого роду.
Стримати гнів несила - [b] Ігор Терен[/b]
Ідіть ви *додому*, заброди. Найлегше – це скласти крила,
чекати, що все мине,
Згорнути душі вітрила...
Життя все одно одне.
Можна не жити. Зручніше
мертвому між неживих.
Боже, чому все більше
нелюдів між своїх?
Можна заплющити очі
на пепелище страшне.
За копійки – поторочі
куплять безлику мене.
.............................
Тільки в ім’я мого роду
– дай мені, Господи, сил
вигнати з дому заброду
і не складати вже крил.
Пане Ігорю, вибачте за ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2015
Не судіть строго
- проба пера.
Наче це й не новина -
*На городі бузина,
а в Києві дядько*.
Тільки дивно все тепер.
*дядько*, *бузину* припер,
І з *Сьогодні* *бузина*
нам рече про [b]лнр[/b].
І мовчить сліпий народ,
Заглядає *дядьку* в рот,
Бо той *дядько* вам, - не ХТО.
- олігархушка Ринат.
.................................................
Щось змінилось друзі - НІ,
Судячи по *бузині*
Розростається *зараза*,
Пліснявою на ла.ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554001
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 23.01.2015
Хай буде той навік проклятий,
Хто батька й край свій забува!
(Володимир Сосюра)
Здавалось, - такого не може бути,
Двадцять перше століття... і що - війна.
В Україні знову часи лихопуття,
Серце навпіл - сльозами умилась вона.
.....................................................................
Її хлопці знову лягають в ріллю,
Бо Ірод забув, що ми Божі діти,
І будем до скону за землю свою
Стояти, і нас не збороти, не вбити.
...............................................................
По венах тече у нас кров - не водиця,
Ми вмієм боротись і сіяти хліб.
І палко, всім серцем, до Бога молиться,
Хоч ми й трударі, та козацький наш рід.
........................................................................
Знайте свої і чужинські Іуди,
Господь вас навік зайклеймив, як таких,
Не буде вам щастя і долі не буде,
Ви струхли давно в утробах своїх.
............................................................................
Небо Вкраїни - волошками синіми,
І хліб золотий нам уродить земля,
Маки в житах - то пам’ять про Сина,
Що Мати за волю і мир віддала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548266
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.01.2015
Не радійте, хоч рік - то Коза золота,
Та я знаю, точно й достеменно,
Коли в стадо овець запускають Козла,
Він веде їх завжди на заклання.
..................................................................
Кажуть - цей Рік Кози чи Вівці, а в мене
питання, - коли ж МИ жити будемо
не як стадо, а по Правді Божій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546295
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.12.2014
Дороги, які обираємо ми,
Не завжди бувають наші...
...........................................................
Дороги, якими ти йшла колись,
Давно загубилися в часі,
А справ твоїх шальки, то вгору, то вниз,
Хитають терезів чаші.
І щоб не робила, куди б не йшла,
Рахує твої Хтось кроки.
І добре, якщо ти в душі несла
Любові зерна крізь роки.
Повір, бо там, на останній межі,
Хтось гляне в очі й спитає,
- Ти сповнена Духа, чи він зубожів,
А серце, мов вовча зграя?
Дороги, якими ти йдеш тепер,
Не стали для тебе легкими,
Та вірує серце і дух твій не вмер,
І Ангел завжди за плечима.
..............................................................
Дороги, які обирають тебе,
Стають назавжди твоїми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Ще трішки попечалюсь... і покину.
Бо вже навколо біла заметіль.
Я народилась на початку днини,
Але в кінці страждань і лихоліть.
Тоді ще булочки, такі кукурудзя́ні,
Давали для дітей, чи на *пайок*...
Згадалися колядки в дні Різдвяні,
У тітки Ганни, що жила через садок.
Сніги біліли, наче простирадла,
А ми легкі, по насту, навпростець...
Вона, бездітна, нас завжди чекала
З гостинцями у сінях... Каганець,
Немов різдвяна зіронька світився...
І двері у світлицю, - бачу, мов тепер,
На покуті, під рушниками світлі лиця...
І дід Петро, живий ще був, не вмер...
....................................................................
Сьогодні сніг лягав рівненько й ніжно,
Немов не падав, підіймався з долу...
Чомусь згадалась хата і стодола...
Хурделя в пам’яті, геть біло...сніжна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540596
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 01.12.2014
Дощу краплина, мов туга сльоза,
На чистій шибці ожила раптово.
Осінній дощ, не весняна гроза,
Що серце веселить розлогим громом.
Осінній дощ несе в собі печаль,
Легку душевну тугу - все минає...
Північний, розтривожений містраль,
До ніг сусальне золото жбурляє...
То кида в очі впереміж з дощем...
- О, їм вдалась, напару, дивна фуга.
А в серце заповза холодний щем...
- Осінній дощ, мов підла зрада друга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014
Білий, холодний на дотик, іній на травах,
Свіжістю ранку обпік теплі долоні мої.
Кутаю плечі у сум, поспішаю у справах;
Думка тривожить - чом восени мовчать солов’ї.
Ще не зима - листопа́д заступає на варту,
Бавиться сонцем удень, морозом лякає вночі.
Тихо згасає осіння зажурена ватра,
Гасять її невблаганні, сірі пройди-дощі.
Сум огортає туманом втомлені плечі ,
- Осене, як ти могла зрадити легко мені,
Чом розставання з тобою схожі на вечір,
А сподівання, - буде наступна, схожі на дні.
Білий, холодний на дотик, іній на травах,
Свіжістю ранку обпік теплі долоні мої.
В спогади світло вплітається осінь яскрава,
- Прийде зима... снігом впадуть дощі затяжні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014
Я зіроньку кожну впізнаю в обличчя,
А з місяцем срібним стрічаюсь давно,
Тому-то ночами мені і не спиться,
Порталом у світ я обрала вікно.
І тільки-но вечір лягає на місто,
Густа пелена огорта ліхтарі,
Я крила вдягаю, в кімнаті затісно,
На мене чекають, десь там, угорі.
Мої походеньки світами до ранку
Ніч темна ласкаво сховає між зір,
А з першим промінчиком сонця, мов бранка,
Стелюся туманом на плечі землі.
Я зіроньку кожну знаю в обличчя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
Холодно... А тиша... аж бринить.
І прозорість ранку надихає
Написати пісню про блакить
Неба, що струмить безкрайо.
Про холодний дощ, що вчора йшов,
А на завтра снігом ляже білим.
Про життя - основу із основ...
...................................................
І торкнутись помислом несміло
Всесвіту, і в нім завмерти,
Відчуваючи, - крізь душу йдуть світи,
Таємниці відкриваючи відверто.
Увійти в них, розчинитися, врости,
Причаститись зір, відчути їх свободу,
Час відкинути, він не потрібен, ні...
...................................................................
І від тиші й ранку пити прохолоду.
І, дасть Бог, напишуться пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2014
Дощ всю ніч не вщухав, торохтів підвіконням,
А на ранок затих, десь за обрії зник,
Чи лишився в барвистому листі камінням -
Діамантом, в оправі із крон золотих.......
......................................................................
Подарунком Красуні, шо пензликом вміло,
Розписала довкілля у вохру́ й у пурпу́р,
Лиш краплину смарагдів лишити зуміла -
То тополі в убранстві, мов царівна Будур.
Та вже сепії трішки лягло килимами
І зі склярусу річка одягла вранці шаль...
........................................................................
Серце щемом щемить,бо прощається з нами,
Літом бабиним ,Осінь, вирушаючи вдаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530356
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.10.2014
В яку б не рядилося зло одежину -
Личину міняло, а чи імена...
Пройдисвіт таким і лишиться до скону,
А зрадник - його відреклося життя...
Такого зневажить і люд, і держава,
Страшніше за все, бо Господь відійде,
Навік з ним лишиться запроданця слава,
Міняй - не міняй і ім’я, і лице.
.......................................................................
По суті запроданці - Каїна діти,
З гнилинкою в серці й умі,
Ну скільки ви можете Неньку гудити
Й так вірно служить сатані?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522873
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2014
Хтось боїться полинів,
А от я люблю,
Запах їх терпкий
На собі ловлю.
І коли іду крізь них,
Золотавий пил
Осіда оздобою
На краєчок крил.
А злетіти важко,
Бо євшан-трава
Притискає до землі,
Духом сповива.
Не піднімусь в небо я,
Не розправлю крил,
Полонив мене
Полиновий пил.
http://www.youtube.com/watch?v=pBssgcGEbnY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
Де б ти не була і з ким би ти сьогодні не святкувала свій
День Народження, прийди і побудь трішки з нами.
Ми тебе любимо, Любове, і це може підтвердити кожен,
хто в списку твоїх друзів. В І Т А Є М О!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511377
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.07.2014
За вікнами потік гучний води...
А то чечітки ритм звучить по підвіконню...
Фонтаном виривається із ринв...
Накрапує в підставлені долоні.
Прорвалась десь у Неба пелена,
Щоб приглушити наші сполохи нервові.
На Сході йде, не затиха війна...
А в Києві дощі ідуть... й у Львові.
Не дощ, то сльози вилилися з хмар,
Що би омити наші зачерствілі душі.
- Життя людське, Мамоні на вівтар,
Поклали служок руки загребущі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2014
Сьогодні, згідно з літературним календарем,
[b]Всесвітній день шоколаду і
Всесвітній день народонаселення[/b].
Сьогодні Світ весь в шоколаді,
Я ж думала, що тільки ми.
Піду, пориюся в шуфляді,
Мо’ залишила де з дітьми.
Бо скоро з моєї́ зарпла́тні,
Вірніше - пенсії, - уже,
Купить не зможу шоколадні
Бомбоні, а лише драже.
Ой, як піднялися тарифи
На весь-усенький комунал,
Ох лихо, друженьки, ох лихо,
Зігне життя нас в колінвал.
Ну якось літо прожиємо,
А як наступлять холоди -
Не буде газу у системі,
Ані гарячої води.
А буде тільки - *Шоколадня*,
За нашим рогом у дворі.
Ну як нам вижити, порадьте,
Шокоцукерні королі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510690
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.07.2014
Окраєць хліба
в плетену корзину,
Кусочок сала,
пару цибулинок,
Водички пляшку,
зошит, олівці -
Я йду стрічати ранок на ріці.
Ще сонце не зійшло -
з’їдають кровососи,
Закутала у плед
і руки, й ноги... Носа
Не можу показати
зі свойого схрону,
Забула OFF! -
надійну охорону,
Тому сидітиму,
відклавши олівці,
Поки не запалають
перші промінці
Над обрієм велично,
десь зі сходу
І не розпишуть писанками
сіру воду,
Не хлюпнуть золота
у тишину ріки...
Тоді, я олівці
дістану залюбки,
І напишу про схід Ярила
цілу оду.
А потім розгорну
руками теплу воду,
Ввійду у літній ранок, мов у небо,
одна... та ні,
Он чайка осідлала гребінь,
Десь метрів двадцять звідси...
.................................................
Ранок... я...
і... Вічність.........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508322
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.06.2014
Сила наша у нашій слабості -
Сльози теж бувають зброєю.
Пла́чем ми у горі і в радості,
Й від безсилля... Й цим рани гоїмо.
Ріки сліз ллємо від жалості,
І від злості бувають сльози,
Але Ангел збирає лиш ті,
Що відводять душевні грози.
Сльози - доля, дар, а чи карма...
Діаманти в долонях Господа,
Не розтрачуйте їх задарма,
Не показуйте всім просто так.
Кожна слізка - перлинка біла,
Дорога прикраса жіноча.
Користуйтесь сльозою вміло,
Бо вона від страждань гаряча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Цей вірш я присвячую
Володимиру Зозулі,
хоч написала його в 1995 році...
Життя моє, я так тебе люблю,
Усі тривоги, радощі і болі.
Я кожну мить щасливую ловлю,
Що скупо так мені дарує доля.
Люблю, осіннє золото в вікні,
Зимову стужу й проліски весняні,
І кожна мить ввижається мені
Краплинами росинок на світанні.
Губами вип’ю крапельки оці,
Жита схожду ногами босими,
Ще Доля щось гадає по руці -
Перечарую все волоссям я.
Я кожну мить щасливую ловлю,
Що скупо так мені дарує доля,
Життя моє, я так тебе люблю,
Аж до нестями, аж до болю.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505127
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505390
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.06.2014
Чи сон здолав, чи дійсністю я марю -
На маках роси, горизонт у хмарах,
Волошки кобальтом відтінюють жита.
Мій рідний край, Вітчизнонько свята,
Чому красу твою на шмаття рвуть заблуди,
Допоки в Україні нестабільність буде,
Чом між собою ми гриземось, мов собаки,
А на полях, віднині, кров цвіте, не маки?
Не маєм гордості за край в якім живемо,
Бо по чужих церквах поклони Богу б'ємо,
Чужим правителям співаємо - Осанна...
О, Земле рідна, найгарніша сама,
Чому вродила, плевела, не жито?
Знову дітей твоїх розтерзано, убито.
Ще поки нові виростуть герої,
Нам довго сльози лити із тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504523
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.06.2014
Небо градом вчора плакало невтішно,
Сотнею вдивлялось в нашу недолугість.
Якби це́ не гірко так, то смішно -
Наступаємо на гра́блі вдруге.
Розкидаємо, не вмієм ще збирати.
Знову голову встромляємо у петлю.
Та було ж із кого обирати...
Чом же ви обрали *пана Петю*?
Правду люди кажуть,- *Чом дурні, бо бідні*,
І нічому нас історія не учить.
Знов самі в багно втоптали гідність,
Знов Майдан гряде, як неминучість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501445
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2014
стихотворение Владимира Зозули
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500339
Соберу все в ладошки, Господи,
Что разлил Ты с любви ко мне,
И упьюсь, как водой колодезной,
В самый знойный из летних дней.
Напою друзей и врагов моих,
Пусть упьются вместе со мной,
Всей палитрой оттенков и сполохов -
Поднебесной Твоей красотой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500751
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.05.2014
Переглядала папку на якій стоять дати
1985-2005,
старі вірші з мого старого життя,
деякі навіть не вірші - замальовки,
один з них здивував, навіть вразив,
дата написання 199 і три крапки...
Необезсудьте...
Щема серце заполонила,
тисне в грудях, не відпускає.
Бачу - Україна мила
в кайданах. Чому так буває?
Як це, скажіть, українці?!
Якщо себе так назвали,
Чому змогли, наодинці.
кинути Неню з каїном.
Хто ми, чиї ми діти?
Хтось відповісти зможе?
Жахаюсь. До чого дожили -
Спаси і помилуй Боже.
Щема серця не відпускає,
тисне і тисне на груди -
Моліться, ридайте люди,
плачте гіркими сльозами,
бо коли Неньки не буде
станете ви злидарями.
Вставайте, годі дрімати -
боріться, рятуйте нині,
допоки не розідрали,
не продали Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499056
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.05.2014
Світланочці, і не тільки...
Життя - це бій... Одвічний бій за себе,
Супроти тих, хто небо поділив.
Душа страждає... Воля - це потреба.
Поки живеш, боротись стане сил.
Не зупиняйсь, молитва буде стягом,
Господь почує, знаєш певно ти.
Боротися, є сила в нас й відвага,
Упавши, підведись... і далі йди.
Одвічний бій з гріхом... За синє небо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498461
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.05.2014
Стиглі яблука примарились,
Ледь прозорі... пахнуть медом.
Ми з тобою знову сваримось,
Ділим землю по-під небом.
Я не звикла підкорятися -
Простір крилами заповню...
Звикла, до зірок здійматися,
- Гартувати дух у полум'ї...
Десь витати в інших вимірах -
Ледь землі крилом черкнувши...
Та готова все це вимінять
На морську велику мушлю...
Щоб далекий шум прибою,
Накотивсь на берег хвилями...
Щоби десь, могли з тобою,
Знов зустрітись ми щасливими.
Стиглі яблука примарились,
Ледь прозорі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2014
Душа болить коли його нема.
Думки рояться страхом повні.
Молитва ллється з вуст сама -
Я віддаюся милості Господній.
....................................................
Ти не посмієш, Боже, (не в вину),
Душа болю́ не витрима, загине,
Гірка сльоза, гіркіш від полину,
З моїх очей нечутно зрине.
І віру я останню загублю,
Коли допустиш, Ти, оцю наругу...
Прошу Тебе, благаю, ні... молю -
Даруй життя для ладо- друга.
1989 рік (травень-серпень) -
чотири найспекотніші місяці чоловік,
по призову військомату, очищав села
Чорнобильської зони, а я молилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2014
Розлога тиша над Дніпром.
Дзвіниці сплять іще. Крилом
Над сонним плесом морок не розбила птиця.
Вода, як молоко парне,
Туман нас ніжно огорне,
Ми у човні, а може це, мені лиш сниться.
Та скоро сонце над ліском
Зійде і птиця голоском
Сполоха тишу і дзвінкий розбудить ранок.
І плесо золотом сяйне,
І риба у воді майне,
І віддзеркалення своє побачить небо.
Люблю ці ранки над Дніпром
І полиск хвиль над поплавком,
Маківок Лаврських у воді священний відблиск.
І стугін Києва глухий,
І промінь сонця золотий
Бринять, змагаються вгорі над любим містом.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491233
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.04.2014
Боль уйдет, если ты прикоснешься,
Доброй, нежной, шершавой ладонью.
До краев наполняюсь радостью,
Если ты обогреешь любовью.
И твой взгляд ощущая нежный,
Я на миг становлюсь крылатой.
Тает боль, словно комья снежные,
Если любишь ты, если рядом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490363
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2014
Вчора, 30 березня, було сорок днів
коли пали перші з Небесної Сотні...
Царство їм Небесне, а Ти,
Народе України, зроби все можливе,
щоб більше таке не повторилось...
........................................................
[b]Воско́ву свічку запалю сьогодні,
Нехай горить... а краплі - янтарями...
Так Україна чистими сльозами
Ще буде довго плакать за синами,
Що в небі нині, як Небесна Сотня.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489394
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2014
Він направив автомат у груди жінці;
- Стой. Стреляю.
- Ну стріляй, стріляй, ординцю...
Це моя земля,
я тут зросла, живу
і буду жити,
Ти прийшов на землю цю мене убити?..
В мене троє хлопців є, на тебе схожі,
Вчила їх любить усе.
А ви ворожі,
Захопили все навкруг, заклали міни...
То які несете нам в країну зміни?..
Опусти свій автомат, я не боюся,
От би бачила в цей час тебе матуся...
Я́к би їй було,
якби́ мій син
їй ціливсь в груди,
Поміркуй і схаменись, заблудо.
Поміркуй...
Невже мізки вам геть промили...
Ваші матері вас, мабуть, не любили...
Щож за розум треба мати, душу, серце,
Щоби з жінкою,
беззбройною,
зійтися в герці...
Ось стою...
Земля моя!
Давно живу тут!..
Боляче,
бо душі ці скалічив *путин*.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486395
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2014
Добігає день до кінця...
Хмари, мов линяле ганчір'я...
Світло сонця спада в надвечір'я...
І у ньому - смуток і я.
А у ньому - смуток і я,
Навіть кава не гріє ніскільки...
Поруч ходять безликі свідки -
Темна ніч і густий туман...
Темна ніч. В ній густий туман
Ліхтарі оповив серпанком...
Буде просвіт... Та це буде зранку,
Якщо сонце проб'ється з-за хмар.
Але ж сонце проб'ється з-за хмар...
День настане легкий і погожий...
А тим часом - стоять на сторожі,
Ліхтарі, запнуті в муар...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
Що мені дощ?.. Вода із неба...
Мокру завісу напнув над містом.
Вмощуся в крісло, бо є потреба,
Сьогодні знову слухати Ліста.
Вікно відкрию, впущу вологу,
Заповню простір дощем холодним.
Волинка слізно тягне жалобу,
В цей вечір з нею, наразі, згодна.
Що мені дощ?.. Вода, та й тільки...
Усі печалі зійдуть снігами...
Слухати Ліста... Читати Рільке...
Затишно в крісло вмощусь з ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2014
Хлопці стомились і рвуться в бій,
І стримати їх несила.
Господи, зглянься і пожалій,
Щоб смерть їх не покосила.
Трішки потерпіти, - ще не час,
Не зріла у масах Воля.
Диво тримає хиткий баланс
Людяності і сваволі.
Небо встилають чорні дими...
Вірте - вони побіліють...
Ті, що за гранню миру й війни,
Тримають віру й надію.
Час перейшов вже страшну межу,
Що над Майданом тяжіла...
Ангели з плоті нас бережуть,
Одягнені в крила білі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478649
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2014
Антрацитова ніч задивилась на нас,
Золотих ліхтарів, очима.
Плив над плесом, туманом приглушений, вальс...
Ти і я... І життя за плечима...
Єдність думки між нами... Рука у руці...
Ми вальсуєм на заздрість ночі.
Линуть тіні густі по сріблястій ріці,
Місяць нам зазирає у очі.
Вже глухіша мелодія між берегів,
Нас сповив легенький серпанок.
Ти, мій погляд, мов відблиск зорі, із під вій,
Не губи, забери у свій ранок.
Хай голублять тебе і кружляють в танку́,
Долі нашої перші такти...
Щоб не сталось, а всякого є на віку...
Ми ж танцюємо вальс, а не танго.
Антрацитова ніч розтеклась поміж зір...
Ліхтарі сполотніли, згасли...
Вальс скінчився... Та в серці не гасне моїм
Зустріч наша, наповнена щастям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2014
Долго пыталась перевести этот стих на русский,
но не получалось... Я чувствую и думаю по другому,
когда говорю на этом языке... Проще перевести с него
стихи других поэтов, даже если не знаешь о чем они
думали, но интуитивно чувствуешь настроение и
заданная форма помогает, а свой плывет на волнах
воображения... Или это только у меня...
Уж сумерки вползли в проем окна...
Ночь темная... Ни зги... И я одна...
А город спит давно глубоким сном...
И время, словно терпкое вино,
Горчит, пьянит. Плыву на крыльях дум...
Никто покой мой не нарушит, точно знаю.
Я среди ночи из песка дворцы сооружаю
И разрушаю их, - куда там твой самум...
Но в памяти моей опять встают грядою
Из жизни кадры... Нехоженой тропою
Воображенье будоражит ум.
http://www.playcast.ru/view/2912062/d6d1a3137e11f5ccd31077f645fe0b373c07e836pl
Вже сутінки завісили вікно,
І ніч чола торкнулася крилом,
Вже місто спить глибоким, тихим сном,
Для мене час цей, мов терпке вино:
Я згадую, я марю, плин думок,
Незрушений ніким, в мені вирує,
В пітьмі палаци я з піску будую,
Руйную їх, і як гіркий димок,
Переді мною постають в уяві,
Життя мого давно пройденні далі
Із присмаком несходжених стежок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476743
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2014
Сніг за моїм вікном,
білий, холодний, лапатий...
Чому ж так серце болить...
Очі не хочуть спати...
Думка рветься й летить...
Десь там, у серці Столиці,
Діти стоять на смерть,
мужні, святі, світлолиці...
Сніг на бруківці,
а на снігу розцвітають маки...
Плаче-квилить, не спить,
серед ночі січневої, мати...
Господи, знаю, Тобі
крові не треба й жертви,
Прошу, спаси й відведи
в хлопців направлені жерла.
Господи, врозуми тих,
хто стріляє і наказав стріляти...
Кров'ю просякла земля...
Досить ту кров проливати...
......................................................................
Воля - це світлий порив,
ненависті у ній немає...
Що ж то за сучі сини,
хто ненавидіти закликає...
Знаю, жоден із них
не відкриє для кулі серце...
......................................................................
Господи, вбережи
дітей, що стали до герцю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474417
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
це резонанс на хокку Артура Сіренка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471191
[b]так дивно, півночі розглядала місяць,
я пишу мініатюри - це просто,
хокку - це досить відповідально,
але не судіть строго,
ось що в мене написалося;
[/b]
***
Сон стікає в ніч.
Половинка місяця
Стереже його.
***
Пливе за вікном
Половинка місяця.
Не пишеться вірш.
***
Не спиться мені.
Половинка місяця
Навіває сум.
***
Глуха, темна ніч.
Половинка місяця
Блимає ліхтарем.
***
Ніч. Півмісяця,
Окрайчиком цитрини
Притягує зір.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473739
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 20.01.2014
Повірте люди,
Істина
дитячими устами промовля...
Ні, це не вигадка,
правдива оповідка...
Спитали якось,
* Ну, скажи, маля,
Яку ти велич бачиш
у житті Христовім?*
І відповів хлопчина
* В тім, що Він,
Людині в руки ліг
дитям малим,
без страху і розпуки.
І прийняли,
і сповили Дитя,
земні жіночі ніжні руки*.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013
Господу завдячую усим...
і життям, і дітьми, і коханням.
Тим, що прожила багато зим...
може скоро прийде і остання.
Та сьогодні знов у вікнах сніг,
і яскраве сонце на долоні,
і веселий туркіт голубів
на моєму підвіконні.
І весна, вже близько, за дахами,
не остання, я надіюсь, а дзвінка...
І тепло подружнього кохання,
І життя моє - частичка літепла.
Господу завдячую усим...
Літом літечка й зимою зим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
Час стікає краплями
між долонями.
Це не світло ще,
тільки марево.
Догорає свічка, мов в агонії
полум'я тріпоче.
Між ударами серця
і настінного годинника,
щепіт тихий:
- Господи, помилуй,
найгрішніше в світі
я створіння,
плачу й каяття
до Тебе линуть.
Час стікає краплями
між долонями...
Свічка згасла...
Та бринить мелодія...
Промовляю серцем -
* Отче наш *
і канон Пресвятий Богородичин.
*Отверзу уста и наполнятся Духа*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2013
[b]Молитва за воскресіння України[/b]
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, що стерпів і вмер за нас на хресті й третього дня воскрес із мертвих у великій славі, зглянься на нашу Матір Україну і подай їй Свою могутню руку. Ти бачиш, Ісусе Солодкий, як терпить і страждає наша дорога Вітчизна, на хресті розп'ята, Пилатами осуджена й в могилу ворогами нашими погребена. Вислухай щирі молитви синів і дочок України і воскреси її, як воскресив Лазаря із гробу у Віфанії, щоб Ім’я Твоє було прославлене нині і завжди і навіки вічні. Амінь.
[b]Молитва за волю Українського народу[/b]
Всемогутній Боже і Творче Світів, Ти створив небо і землю і свобідних птахів, що любуються і радіють своєю волею і свободою, яка підлягає тільки Твоїй Всемогутній Волі: Ти знаєш, Господи, що свобода це найвищий скарб людини й народу, що всяка неволя є найстрашнішим терпінням. Змилосердься ж Господи над Українським народом, що терпить поневолення на широких землях своїх, зітри кривду і неправду, що неволить його, і дай йому Преподобний, зажити вольним життям, щоб нікому не служив окрім Тебе, і щоб вільно прославляв Ім’я Твоє. Амінь.
[b]* ці молитви були взяті із молитовника виданого в 1939 році,
його зберегли діти репресованих.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464541
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 06.12.2013
Тридцять третій!
Як на сполох
Б'є великий дзвін.
Тридцять третій!
Їсти просять донечка і син...
.................................................
Нема сину чого їсти
Все кати́ забрали,
Не лишили навіть ріски
Й собак повбивали.
Нема доню в світі правди,-
Де її шукати?
Прошу в Бога для вас смерти -
Для катів розплати.
Бо як прийдуть в село знову,
То візьму сокиру,
Хоч Господа відцураюсь
І знеславлю віру,
Хоч нарушу закон Божий
Та все ж буду знати,
Хоч одного порубала
Розбійника - ката,
Що заморив діток моїх
Голодною смертю,
А по тому вже готова
І сама померти.
.................................................
Тридцять третій!
Тридцять третій!
Так і не діждала,
Щоб за діток помститися.
Без гріха вмирала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462188
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2013
Намалюю я осінь -
охрою,
Щоб жила довго-довго
в сполохах.
А зима розтечеться
білилами,
Дні з кришталю, а ночі -
сірими.
Весну ж я одягну -
малахітами,
По подолу бірюзою
розшитими.
Ну а літо, а літечко
краснеє,
В камінці-самоцвіти
прикрашу я,
Трішки райдуги кину
у небо, -
Малювала, любий,
для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2013
Ти знаєш як народжуються перли...
Спочатку біль,
нестримний біль
в усьому тілі.
І ось в ці миті,
слі́зно-наболілі,
зароджується диво.
Поступово, сповита
шаром перламутру,
що виплакало серце,
Мала піщинка,
сіра й недолуга,
Під тиском часу
й перемогою над болем,
Все більш нагадує
білесеньку перлинку -
Палку сльозу
страждань дорогоцінних...
......... ................. .................................
Отак й душа,
скорботою й терпінням,
Під гнітом часу,
перероджується дивно
У скарб,
який ціни не має на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2013
Перемінить себе!
Так легко це сказати.
Як пташка з губ злетіло слово
і завмерло.
Багато треба перешкод здолати,
Щоб лямка ця плече не терла.
Перемінить себе!
Це, як алмази добувати, -
Опустять до глибин копальні,
А там багнюка, -
де ногою стати?
А ні обіпертися,
розправити плече,
За комір й по очах багно тече,
І не знайти в нім,
а ні кирки, ні лопати.
Перемінить себе!
Мабуть один Господь,
Якщо Його гарненько попрохати,
Оцю грязюку може змити,
І рани незліченні лікувати,
Потоком вод,
що з Вічності тече.
Перемініть себе!..
Metanoe* (грец.) - говение ( ст-цер.) - сповідь(укр.) -
все це зміна своєї сутності
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459257
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.11.2013
́́Такий суєтний світ, усі кудись спішать,
Усе не так, як у Старім Завіті.
Не так, як жив старійший Авраам,
Ходою стад, жінок, рабинь і діток.
Могли спокійно йти й нікуди не спішить.
Ніхто часу не підганяв ніколи.
Ходить під Богом і у Бога жить,
І мірять кроками вершини й доли.
.......... .............. ...................
Ми ж біжимо, несемось, летимо,
Хоч хтось один завдав собі питання -
Куди, куди без Бога ми йдемо,
Куди несуть нас ноги спозарання?
Притиште крок хоч на єдину мить,
Проснувшись, очі підійміть до неба,
І як не лячно в світі цьому жить,
Життя достойно нам прожити треба.
Такий суєтний світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459196
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2013
Я вдячна, Господи, сердечновдячністю,
Що Ти ведеш шляхами добрими,
Бо зустрічаються там люди-людоньки -
Ці люди гарнії своєю гарністю...
Я вдячна, Господи, за всі стежиночки,
Що через поле життя проходять,
На них стрічаються ще люди-людоньки -
Ці люди добрії своєю добрістю...
Я вдячна, Господи, що Ти попереду,
Що всі стежки Тобою втоптані
І на дорогах моїх миттєвостей
Є люди-людоньки Тобою обрані...
Я вдячна, Господи, сердечновдячністю,
Що люди милії Твоєю милістю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458758
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2013
Ще й на світ не народилося,
ще зоря не закотилася,
срібну, місяць ще, кує
доріжку по воді.
Ще бреде дівча
туманами.
Ще жаріють щоки
маками.
І лежить роса на лободі.
Чи було це,
чи мені наснилося?
Сонце встало
і усе змінилося.
Морок зник.
І тіні не лякають вже мене.
Я розплющу очі -
не дівча уже,
бо прожите все моє,
а не чуже
і тому так любе то мені.
І ріка,
в якій ще змалечку купалася,
і стежина,
по якій до школи добиралася,
і ставок,
де лілії цвіли.
І книжки,
заховані за шафою,
і буфет
старий з карафою,
і поличка,
по якій слони брели.
Пам'ятаю; і покоси,
й маму з вилами,
і шовковицю незбирану,
вишні,
що квітують щовесни.
Де оте дівча,
що бродить росами,
все толочить їх ногами босими,
долю ще шукає по землі.
Пам'ять все стирає,
губить, спрощує,
Озираюсь - наче осінь ще,
Та з-за обрію летять
зимові журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Така брехуха, осінь ця,
Пообіцяла, поманила,
Тумани скинула з лиця,
Довкілля сонцем напоїла.
..............................................
І їй повірили троянди -
Розкрили пуп'янки свої,
Бузок розцвів біля веранди...
Та не співають солов'ї...
Усе навкруг, мов подуріло -
Бруньки в магнолії тугі.
Зима вже скоро, біло-біло,
Розстелить пелени в логи,
Накриє сад, поля, дороги,
Морозом вдарить по траві...
Бузок цвіте без застороги,
Розпушив кетяги свої.
...............................................
Із голови пішло все в *ноги*,
Дивлюсь, не тільки у людей.
Брехня стоїть біля порогу,
Відчиниш, і ураз ввійде.
Такі ми, українці, щирі,
Впускаєм в дім усіх і все,
А зайда, на святу порфіру,
Бруд за ногами принесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457505
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.10.2013
Я відмела усі
свої думки й знання,
І віддалась на волю Божу,
Іду стернею,
вже не навмання,
Така, як всі,
і в той же час,
на всіх не схожа.
Я відкидаю суєтнісь і страх,
Коли підводжу очі в небо.
Підбитий, зранений,
та незборимий птах,
Все кину тут і полечу до Тебе.
Без жалю ли́шу
я землі земне,
Зречусь всього
заради зустрічі з Тобою...
.............................................................
та ось легенько римами війне,
і я готуюсь знову до двобою,
із сутністю своїх думок і вад,
із лінню, що в крові моїй волає;
- тягни земную ю́доль
до безкраю,
тобі немає вороття назад,
у Божий дім,
у тихий сад,
до раю...
борюсь, борюсь, борюсь, борюсь...
і думку цю гірку перемагаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455847
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2013
В глибинах пам'яті зринає давній час,
Де рими й думи від одного кореня,
І рвався вверх Пегас мій на Парнас,
А на Парнасі літувала ожеледь.
Я чи́ркнула душею всього й всіх,
Відчула омерзіння і нудоту
І побрела в благословенну сінь,
В сім'ю, буденність і в роботу.
Але поезії, хоч закатай їх у асфальт,
Знайдуть у білий світ шпарину,
А ні, то в лоно древніх шпальт,
Посіють нову насінину...
........................................................
Для мене знов переродився час,
А рими й думи від одного кореня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
Золотой Ниагарой листья к нашим ногам,
Мы случайно с тобою забрели в этот храм,
Бирюзовый здесь купол, а лазурь по краям,
И молились, любимый, одним мы богам.
Струны ветер старинные трогал рукой,
В звуках дивных и стройных мы купались с тобой.
Осень под ноги слала из листьев ковер,
И *Хвала Гименею* пел нам ангельский хор.
Годы мчатся, как птицы, в вечность нас унося,
Но не будем грустить, лишь друг другу в глаза
Откровенно посмотрим... и пускай, как тогда,
Золотой Ниагары нас омоет вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455544
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2013
Ну что не помолчать
в такой ненастный день.
Понежиться в кровати,
коль на работу лень.
Иль почитать стихи -
возможно о любви.
Легонечко прижмись
и поцелуй сорви.
А если виноват
и знаешь это сам...
...останови закат,
замедли ход часам...
продли немного день,
чтоб он с собою в ночь,
не нес обиды тень...
Ты́ сможешь нам помочь?
Давай же помолчим
в такой дождливый день.
Сердечко так стучит...
и на работу лень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455521
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2013
Місяць уповні
тихо пливе над містом...
Знову сьогодні
не спиться, залишуся в кріслі...
І до світанку
у небо всю себе втисну...
Буду летіти,
в надії єдиній - воскресну...
Місяць уповні -
висвітив браму небесну...
Де я? Хто я? Ось,
серед зір, згубилася звісно...
Крила розправлю -
душа наповниться змістом...
Трішки пограюсь -
нани́жу зіркове намисто...
А на світанні,
знову прокинуся в кріслі...
Місяць упо́вні
тихо проплив над містом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455109
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.10.2013
Туман полонив місто...
В облозі сквери і парки.
Над плесом Дніпра завісу
Напнула Осінь-мольфарка.
Так загадково й чарівно
У шалі закутались верби,
Мов східні красуні-царівни,
Чи древня богиня Геба.
Пливуть потопаючи схили
У мороці напівправди...
..........................................
Не дай, Біг, життя прожити,
Не бачачи носа далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454487
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2013
Люблю мелодію дощу,
Його дзвінке стаккато...
Осінній, літній, весняний...
Чи в полі стрів... загнав у хату...
Затих, замріявся, ущух,
А чи зове гуляти...
Радію й досі, мов дитя...
Й під шум дощу люблю поспати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454452
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.10.2013
*Знайти ромашку в польовім роздоллі,
Зібрати сяйвом у кошіль росу,
ПіднЕстись духом, щоб дістати зорі
І візерунком викласти красу.
Усмішку серця зачепити в трави...* Т.Луківська
*************************************
Знайди, збери, і духом піднесися,
І зір Пегас нехай черкне крилом,
Закохана у слово... і втомилась,
Облиш, щоб більш такого не було:
щоб усмішка була, завжди щаслива,
щоб віршів гарних ціла злива,
щоб проза серце підкоряла,
щоб Музу завжди поряд мала,
чогоб просила, тей збувалося...
Лиш привітати з Днем Народження зосталось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452764
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.10.2013
Стікають дні
У чашу осені
Краплинами прозорими.
Холодне небо
В темну ніч
Стікає зорями.
Ген потяглися
Журавлі
За обрій клином.
Верба під вітром
До землі
Зігнула спину.
Над ставом
Тихо осока
З дощем шепочеться -
*Ще день чи два
І сніг піде,
А так не хочеться.
Хоч би ще
Крапельку тепла -
Погожу днину,
Щоб осінь
Золотом змогла,
Хоч на хвилину,
Прикрасить
Листя і траву,
І все навколо,
Ще хоч би раз,
Один лиш раз,
Побачить *sоle*.
sole (італ.) - сонце
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2013
Найбільший гріх - це втратити НАДІЮ,
У відчай впасти, ВІРУ загубить.
Неначе гілку відхилити МРІЮ,
Життя хоч на хвилину розлюбить.
Нелегко нам в житті, Надія скрасить
Тяжкі години нашого буття,
Завжди пораду дасть і біль погасить
І вбереже від втрат і забуття.
Залишить в серці світлую шпаринку,
Затеплить іскорку ЛЮБОВІ і ДОБРА,
І мов той вітер, що жене хмаринку,
Розвіє сум і не страшна пора,
Ні зимніх хуг і ні осінніх злив -
ЛЮБОВ, НАДІЯ, ВІРА - диво з див.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451722
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.09.2013
***
Гроздь винограда янтарного
Ветку согнула.
Завтра зима серебром разукрасит холмы.
***
Последний лист свой уронил
Роскошный виноград.
Ветвь одинокая весну осталась ждать.
***
На серой воде
Одинокий кленовый лист.
Зимних стуж за горой перезвон.
***
Красный глаз заходящего солнца,
Над прудом, что порос осокой.
Будет буря к утру.
***
Серый туман
Скрыл реки серебристой гладь.
Одинокий камыш у излучины спит.
***
Источив из себя янтарь,
Сосны в небо ушли давно,
Только море шумит откликаясь борею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451647
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 29.09.2013
Життя повз мене, на баскім коні,
Пронеслось, знявши куряву до неба.
Дивлюся, мов крізь шибку у вікні,
Оцінюю... А є у цім потреба?..
Щось буду змінювать? О, ні, не буду!
Чи кая́тись? Що́ не зробила я?..
На шлях насипала каміння груди,-
Не знаю, чи його вже розгребла...
А катува́тися,що я не ста́ла -
Політиком, учителем, поетом,
Не хо́чу...Часу́ лишилось мало,
Перед останнім, вирішальним сетом.
Життя це гра - моя, в мені, зі мною, -
Мені прийнятні правила її,
І з нею, і на неї йшла війною, -
Відстоювала я права свої.
Дивлю́ся, мо́в би збоку, зве́рхньо...
Оці́нюю... Кому, скажіть, це треба?..
Коли останній промінець померкне,
Хай судить Той, хто володіє Небом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450941
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2013
Під холодним дощем
запізніла троянда,
втретє-останнє,
радо розкрила
жовтогарячі пелю́стки
цвіту п'янкого, -
*Мерсе́дес*.
- Діво Пречиста,
Тобі присвятили
цю квітку чудову.
Осанна... тричі - Осанна,-
пуп'янком ніжним
вона салютує
різдвяно-барвисто.
Наче й не осінь іще,
що одягла́ урочисто
з дукатів намисто.
А дощ не вщухає, іде,
сіро завісивши місто.
Небо втомилось від злив.
Свято сьогодні -
Різдво Богородиці,
Друга Пречиста.
Заради Неї, і нам,
Господи, вибач-прости,
тритижневий
потоп зупини.
Зранку в душі
світло і чисто...
21.09.2013
* Мерседес - сорт троянд
** Мерседес (ісп.) - одне з імен Матінки Божої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450460
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.09.2013
Одиноко пройду,
Вороша эти хрупкие листья,
В Старом парке у замковых стен.
Золотая, как листья,
Будет музыка тихо струиться.
Унося меня в сладостный плен.
Будет пылко шептать,
Слух уставший нежно лаская,
О прошедших счастливых днях,
О прекрасной любви,
Что осенним костром пылает,
Но уже не в моих очах.
Одиноко уйду...
а так він виглядає насправді
це експромт до вірша Михайда Гончара
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449370
Одиноко пройду,
Вороша эти хрупкие листья,
В Старом парке у замковых стен.
Золотая, как листья,
Будет музыка литься.
Унося меня в сладостный плен.
Будет тихо шептать,
Слух уставший лаская,
О прошедших счастливых днях,
О прекрасной любви,
Что костром пылает,
Но уже не в моих очах.
Одиноко уйду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449416
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.09.2013