Антигерой

Сторінки (1/8):  « 1»

Кінець прекрасної епохи

Тільки  риби  в  морях  знають  ціну  свободі;  та  їх
німота  змушує  нас  як  би  творити  своїх
етикеток  і  кас.  І  простір  рябить  прейскуратом.
Смертю  створений  час.  Ми  існуєм  в  тілах  і  речах,
властивості  їх  він  шукає  в  сирих  овочах.
Півень  вторить  курантам.

----------------------------------------------------------------------------------------------

Уривок  з  поезії  [i]Конец  прекрасной  эпохи  (1969)[/i].  Иосиф  Бродский
Только  рыбы  в  морях  знают  цену  свободе;  но  их
немота  вынуждает  нас  как  бы  к  созданью  своих
этикеток  и  касс.  И  пространство  торчит  прейскурантом.
Время  создано  смертью.  Нуждаясь  в  телах  и  вещах,
свойства  тех  и  других  оно  ищет  в  сырых  овощах.
Кочет  внемлет  курантам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779408
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.02.2018


Семантика

Троянди  живі,  троянди  мертві.
Пелюстки  червоні,  пелюстки  чорні.
Складені  крапом  до  верху  карти
Дивляться  в  небо.

Кубки,  динари,  жезли  й  мечі.
Кривда  вдень,  правда  вночі.
Ніж  не  шкодує  стеблину  з  квітом,
Коли  її  вкрили  шипи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776810
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2018


Зрада

У  грі  на  людях,  благородний  жест,
Подарувати  іншим  перший  хід,
І  закувати  всі  слова  у  лід,
Коли  вони,  мов  хрест.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2015


Резонанс

Коливається  маятник
листям  осіннім  додолу
полетіло  усе  шкереберть.
Ну  що!  Не  хнюпся  на  долю,
як  у  присуді  вказано  смерть.

Твій  Хронос  спливає
подихом  тихим  пустелі.
Розчерком  білих  чорнил,
зірок  ти  не  знайдеш  на  стелі
свого  склепу  з  гранітових  брил.

І  що  ж  бо  вже  вдієш,
створено  власний  закон.
Не  перечити  ж  долі,  і  чим?
Є  наказ  —  "Перейти  Рубікон!.."
Наступною  жертвою  обрано  Рим.

Чи  істина  в  фальші?
Вислизне  з  рук  як  змія.
Позбавлене  змісту  для  мене,
це  культове  слово  "кохання",  і  я
не  погоджусь  натомість  на  менше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014


Найбільші таємниці світобудови

[b]0000
0001
0010
0011
0100
0101
0110
0111
1000
1001
1010
1011
1100
1101
1110
1111[/b]

Це  ключ,  на  основі  якого  створена  вся  наша  цивілізація.  Логіка  металу.  Альфа  і  Омега.  Одна  помилка  і  все  летить  шкереберть...

[b]Наша  мова[/b]  --  це  тотально  впорядкована  множина.
[b]Память[/b]  --  ланцюг  асоціацій;  енграми  молекул,  впаяних  в  мембрану.
[b]Свідомість[/b]  --  електрична  активність  нейронів,  набір  імпульсів,  без  змісту,  без  душі...
[b]Емоції[/b]  --  реверберація  збудження  замкненими  ланцюгами,  повторення  самого  себе,  вічно.
А  [b]тіло[/b]  --  набір  молекул,  тлін,  не  більше...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2014


Поезія

Поезія,  наче  екстракція  радію.
Здобичі  грам,  а  праці  роки.
Плавити  єдиного  слова  заради
Тисячі  тонн  німої  руди.
Та  всеопікаюче  полум'я  слів  цих
Поряд  із  тлінням  слова-сирця.
Слова  ці  легко  приводять  у  рух
Сотнями  літ  мільйонів  серця.

-----------------------------------------

Уривок  з  поезії  [i]Разговор  с  фининспектором  о  поэзии[/i].  Владимир  Маяковский
Поэзия  —  та  же  добыча  радия.
В  грамм  добыча,  в  годы  труды.
Изводишь  единого  слова  ради
Тысячи  тонн  словесной  руды.
Но  как  испепеляюще  слов  этих  жжение
Рядом  с  тлением  слова-сырца.
Эти  слова  приводят  в  движение
Тысячи  лет  миллионов  сердца..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431228
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.06.2013


Останній шанс

Ту  собачку,  що  біжить  за  мною  звуть  "Останній  шанс"
Дзвін  гітари  і  кілька  слів  -  це  все  що  є  у  нас
Ми  голосно  лаєм  і  кричимо,  по  вітру  пустивши  слова
Хоча  я  знаю  про  тé,  що  все  це  було  дарма.

На  моїх  шузах  лежить  пил  тисяч  різних  міст
Раніше  я  знав,  як  пишуться  літери,  і  вірив  у  силу  слів
Писав  вірші,  та  не  став  поетом  і  здавалось  ніби  осліп
Моє  майбутнє  -  гірка  попелу,  а  минуле  -  п'яний  вертеп.

Та  були  дні  такі,  що  їх  пам'ятатиму  я  завжди
Інше  життя,  забуті  вже  часи:
Брудний  підвал  і  на  стінах  жінки,  вітчизна  яких  -  далекий  атол
Сумнівний  звук,  та  в  кожнім  акорді  -  віра  сліпа  ув  рок-н-рол
Але  хтось  розбив  кришталь  наших  мрій  і  вирвав  з  життя  дні
Дні,  коли  ми  вірили  в  те,  що  ще  будуть  можливості  всі

Кроком  твердим  ми  йдемо  вперед,  нам  нічого  втрачати
І  сил  нема,  щоб  кинути  все  і  з  нуля  почати
Та  раптом  ти  відчуєш  це,  як  відчуває  негр  блюз
Тоді  моя  собачка  права,  і  можливо  ти  зрозумієш  мене

Ту  собачку,  що  біжить  за  мною  звуть  "Останній  шанс"
Дзвін  гітари  і  кілька  слів  -  це  все  що  є  у  нас
Ми  голосно  лаєм  і  кричимо,  по  вітру  пустивши  слова
Хоча  я  знаю  про  тé,  що  все  це  було  дарма.

--------------------------------------------------------------------
Последний  шанс.  Армен  Григорян

Ту  собачку,  что  бежит  за  мной,  зовут  "Последний  шанс".
Звон  гитары  и  немного  слов  -  это  всё,  что  есть  у  нас.
Мы  громко  лаем  и  кричим,  бросая  на  ветер  слова,
Хотя  я  знаю  о  том,  что  все  это  зря.

На  моих  шузах  лежит  пыль  многих  городов.
Я  раньше  знал,  как  пишутся  буквы,  я  верил  в  силу  слов,
Писал  стихи,  но  не  стал  поэтом  и  слишком  часто  был  слеп.
Моё  грядущее  -  горстка  пепла,  моё  прошлое  -  пьяный  вертеп.

Но  были  дни,  которые  запомнятся  мне  навсегда  -
Другая  жизнь,  иные  времена:
Грязный  подвал  и  на  стенах  женщины,  отчизна  которых  -  туземный  атолл,
Сомнительный  звук,  но  в  каждом  аккорде  -  слепая  вера  в  рок-н-ролл.
Но  кто-то  разбил  хрусталь  наших  грёз  и  вырвал  из  жизни  дни,  -
Дни,  когда  мы  верили  в  то,  что  всё  еще  впереди!

Твёрдым  шагом  мы  идем  вперед,  нам  нечего  терять,
И  нет  сил,  чтобы  бросить  всё  и  сызнова  начать.
Но  если  ты  чувствуешь  это,  как  чувствует  негр  блюз,
Тогда  моя  собачка  права,  и,  может  быть,  ты  поймёшь  меня.

А  ту  собачку,  что  бежит  за  мной,  зовут  "Последний  шанс".
Звон  гитары  и  немного  слов  -  это  всё,  что  есть  у  нас.
Мы  громко  лаем  и  кричим,  бросая  на  ветер  слова,
Хотя  я  знаю  о  том,  что  все  это  зря.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424441
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.05.2013


Екзистенція

У  кільцях  давніх  доріг
Кожен  рік...  
Кожен  наступний  гріх
Диких  потіх!

Горло  стискає  страх,
Знак!
Відповідь  "так",
Кров'ю  розквітне  мак.

Загублено  кількісно  лік
З  потоками  рік.
І  гострими  лезами  пік
Витерто  вік...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387713
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2012