| Сторінки (2/127): | « | 1 2 | » |
Покохав юнак дівчину
Кращу з кращих на окрузі.
Роду панського і чину,
Добивавсь її в напрузі.
Хлопець змалку роботящий,
Ковалем став першокласним.
Не питущий, не гулящий
І на вроду був прекрасним.
Але дівка була горда,
Не приймала залицяння.
Лиш чекала пана-лорда
Й насміхалась над коханням.
Та почула якусь чутку,
Котру люди говорили.
“Про ту квітку-незабутку,
Що дарує різні сили.
В літню спеку чи негоду
Раз у рік лиш розквітає.
Та дарує красу, вроду
Тим, хто квітку відшукає.”
Що вона собі гадала –
Важко зараз пригадати,
Але в кузню поспішала,
Щоб усе те розказати.
Розповіла йому плітку,
В душу плюнула ковальську.
– “Принеси чарівну квітку,
Що цвіте у ніч купальську.
Відшукай її для мене –
Назавжди буду твоєю,
Пущу в серце одчинене,
Щасливіші будем з нею.”
Розпитав він всіх знайомих,
Та ніхто того не знає,
У яких лісах відомих
Таке диво розквітає.
Стали дні його похмурі,
Почав думати-гадати
В міркуваннях і зажурі,
Як ту квітку відшукати.
Хоч на свято, на Купала
Треба було ще чекати
І округа вся ще спала,
Але вирішив рушати.
Встав тихенько серед ночі,
Помолився щиро Богу
І куди гляділи очі –
Рушив сміло у дорогу.
Йшов полями та лісами,
Перебрів гірські потоки,
Ліз брудними болотами,
Переплив річки широкі.
Проклинав дівочу вроду,
За яку тепер страждає.
Лізе у холодну воду
І шляху свого не знає.
Та помітив в нічній пітьмі
Спалах світла невеликий.
Тупотів скоріш чобітьми,
Поспішав туди як дикий.
Зупинив свій погляд гнівний,
Де болото ся кінчає
І побачив цвіт чарівний,
Що вогнем вночі палає.
Кинувся мерщій до неї,
Вирвав разом із корінням.
Щоб для милої моєї
Квітка сяяла промінням.
І побіг чимдуж додому,
Не шукаючи дороги.
Вже забув про свою втому,
Про брудні та мокрі ноги.
Вихваляв в думках зусилля,
Що доклав на пошук квітки.
Уявляв уже весілля,
Як народяться в них дітки.
Але квітка незвичайна
Привідкрила йому очі.
Показалась йому тайна
Про думки усі дівочі.
Чітко бачив її душу:
Черству, темну та нещиру.
– “І з такою жити мушу?
Ні, не буде з нею миру!”
Зрозумів що помилився,
Що не ту обрав для себе.
Ще сильніше розізлився
– “Проживу якось без тебе!”
Полишив ту квітку в полі
І пішов шляхом незнаним,
Щоб шукати щастя-долі,
Бути в дійсності коханим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343965
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 14.06.2012
Я скажу “Ні” брехливим Янучарам
І їх поплічникам “в законі”.
Дамо відмаху їхнім чарам,
Коли розв’яжуться долоні.
Я скажу “Ні” небритій Табачні
Через закриті сільські школи.
За зміни в книжці “незначні,”
Що в очі так його кололи.
Я скажу “Ні” язичникам хАзарам
За їхні кодекси й реформи
І землю подаровану “гусарам,”
Життя доведене до норми.
Я скажу “Ні” всій “партії районів”
За все “покращення сьогодні,”
Бо від Карпат до териконів
Є люди, що сидять голодні.
Я скажу “Так” всім чесним громадянам,
Які не хочуть їм коритись.
Усім міщанам і селянам,
Які готові ворогам помститись. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342348
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.06.2012
Терпиш, мій народе!
Терпиш глум і муки.
Такої ти вже породи,
Що не здіймеш руки.
Віриш в брехні нездійсненні,
В “краще вже сьогодні,”
У паскуди неписьменні
До грошей голодні.
Хочеш волі та не можеш
Боротись за неї.
Нічим собі не поможеш –
Не маєш ідеї.
Розчарований “майданом”
Обрав ідіотів.
Закував себе в кайдани,
Дав владу мерзоті –
Ухвалює проти тебе
Кодекси й закони.
Обертає їх для себе,
Щоб красти “мільйони.”
Забирає твою мову,
А ти стоїш тихо.
Виконуєш їх умову,
Бо накличуть лихо.
І за гречку вже готовий
Матір продавати.
За пакунок додатковий –
Потвор обирати.
Потім плачеш, що не винен,
Тебе там не було.
І терпіти не повинен –
Стадо все збагнуло. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342257
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.06.2012
Ідуть на бій Перунові вояки –
На захист віри рідної, землі,
Щоб інородні шакали та собаки
Не клали хрест на їхньому чолі.
В руках їх сила непоборна,
Великий щит на кожному плечі.
А в душах віра чудотворна
У гострі списи та мечі.
Їм не потрібно срібла-злата,
Сторонніх благ, скарбів чужих.
Усе багатство – це земля багата,
Яку Ярило дав для них.
Сварогу пісню всі співають –
Благословив їх на війну.
Богів в молитвах прославляють,
Мету бо мають лиш одну:
За душі предків, що боролись,
За свій великий, древній рід.
Дуби від грому розкололись –
Перун веде їх у похід.
На жаль не всі прийдуть додому,
Впаде чимало вояків
На полі бою вітровому,
Посеред рідних васильків.
Імен їх внуки не забудуть,
Звеличать битву непросту.
В боях нелегких ще здобудуть
Ту віру рідну і святу. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341062
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 31.05.2012
Відлетіли від рідного дому
Наче сокіл із свого гнізда.
Підкорити блакить невідому,
Але матір самотня стражда.
Вона їм назавжди пробачить
Всі помилки, образи й невдачі.
Вже давно їх дома не бачить
Та бажає лиш щастя й удачі.
І ночами молитиме Бога
За синів, що полинули в світ.
Щоб була для них легка дорога,
Щоб вертались до рідних воріт.
Буде плакати й щиро сміятись,
Буде вірити в них до кінця.
І на краще завжди сподіватись,
Витираючи сльози з лиця.
І згадає світлі моменти,
Їх усмішки на лицях малих.
Розставлятиме власні акценти,
Щоб у мріях вернутись до них.
Для синів одчинені дверці,
Прилетить на викрик чи зов.
Щоб принести у власному серці
Таку щиру материнську любов. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340403
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.05.2012
Знов набігає осінь дощова,
Пожовкле листя падає під ноги.
Кудись тікають сказані слова,
Розходимось, неначе дві дороги.
Скінчилось тепле літо на душі
Тепер там лиш холодний вітер.
Сумними будуть всі мої вірші,
Бо сльози змили так багато літер.
Не сяють більше посмішки в обличчях
Їх змив той мокрий, непотрібний дощ.
Зосталися на різних ми узбіччях,
Замало поділили собі площ.
В минулому лишились поцілунки,
Веселі дні й нездійснені надії.
Усюди тільки темні візерунки,
А ми лишаємось чужії.
Не буде більше “ні про що” розмов
І сміху в трубці телефонній.
Звільнилися від рамок і умов,
Я став для тебе тільки посторонній. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340186
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.05.2012
Хоробрі та сміливі,
Готові до роботи.
Ми будемо щасливі –
Країни патріоти!
У тяжкую годину
Ідем, а не повзем.
Кохаєм Батьківщину
І щедрий чорнозем.
Героїв пам’ятаєм –
Живих і хто поляг.
До неба піднімаєм
Наш синьо-жовтий стяг.
Ми мову солов’їну
Шануєм, бережем.
За рідну Україну
У смертний бій підем.
Не стерпимо образи,
Зруйнуєм тюрми й мур.
З ворожої зарази
Зідремо сорок шкур.
Не будемо рабами,
Розірвемо кайдани.
З тризубами-гербами
Заповнимо майдани.
А владу цю плюгаву –
На корм для чорних круків.
Збудуємо державу
Для себе та онуків. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339634
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.05.2012
Є сила сильніша за зброю,
За кулі, мечі і гранати –
Це слово, що б’ється луною.
Його не посадиш за грати.
Не діють на нього закони,
Не спинить цензура і влада.
Як треба – підніме мільйони
Людського безмовного стада.
Слова тії різні бувають
За них не дають нагороди.
Когось через них убивають,
Когось позбавляють свободи.
Можуть вони литись нектаром
І душу, і тіло сцілити.
А можуть упасти ударом
І серце на вічно спинити.
Уміють звучати вульгарно
В контексті брехні і жадоби.
Так можна їх стратити марно
Й вернутись до рівня худоби. (с)
"Слово - це найсильніша зброя людини" Арістотель
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337089
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2012
Для когось я ще молодий
І не прожив багато.
Хоч світ буває часом злий –
Життя для мене свято.
Не пригадаю перший крок
І свої перші фрази.
Та пам’ятаю дитсадок.
У ньому був два рази.
А потім школа, перший клас
І незнайомі люди.
Було десь двадцятеро нас,
А скільки нас ще буде...
Крутилась юна голова
Від кількості уроків.
Нові науки і слова
Аж одинадцять років.
Були і бійки, і сварки,
Були й для них причини.
Я не забуду цигарки
В ще юного “мужчини”.
І не забув першу любов,
І перший поцілунок.
Як біг до неї стрімголов,
Щоб дати свій дарунок.
Я пам’ятаю випускний,
Де матері ридали.
І настрій був у всіх тоскний –
Ми школу покидали.
А далі вступ у інститут,
Нові обличчя й друзі.
Там укладав життя статут
І вчився у напрузі.
Хоч світ буває часом злий –
Добра у нім багато.
Я радий тому що живий
І бачив все це свято. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Беркут, Сокіл, ДАІ, Кобра,
Силові структури –
Це міліція хоробра
І продажні шкури.
Їм начхати на мундири,
На власні пагони,
Не важливі командири
Є в стволі патрони.
Та в злочинців не стріляють
З своїх автоматів.
З задоволенням ганяють
Футбольних фанатів.
Нас дубінками лупцюють
За наші податки.
Менти в органах працюють,
Щоби брати взятки.
Для формальності звіряють
В парках документи,
Але потім помирають
У СІЗО студенти.
Золотіє лиш корона,
Бо закрита справа.
Така у нас охорона
Порядку і права. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336802
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2012
Для когось день цей – “Перемога”,
Для мене траур він несе.
Я буду довго ще молити Бога,
Щоб він пробачив їх за все.
За кров пролиту молодую,
За ненароджених дітей
І за розбиту церкву у селі святую,
В криницях втоплених людей.
Самі ж бо тії “переможці”
Вели сюди своїх катів.
Та їх не знали полководці,
Чого насправді кат хотів.
Вони на те не сподівались,
Що завтра буде вже війна.
Самі йти в наступ готувались,
А була втеча лиш сумна.
Кидали в остраху всю зброю,
Тікали, підгинаючи хвости.
Лишали все на полі бою,
Зриваючи заводи і мости.
Зосталися за спинами руїни,
Людей лишили ворогам.
Лилися сльози з України,
Не було ліку молитвам.
Аж через рік вони вернулись,
Але не волю принесли –
Терор і муки повернулись,
Нові могили поросли.
Ціни нема тій перемозі,
Бо був розбитий хижий кат.
Та оцінити ми не в змозі
Мільйони непотрібних втрат.
За них обрали їм дорогу
У коридорах темних і вузьких.
І як нам святкувати перемогу
На крові і кістках людських.(с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2012
Плаче матір та ридає
Вже втратила віру,
Бо єдиний син страждає
В холоднім Сибіру.
Не схотів поля радянські
Як віл обробляти,
А пішов в ряди повстанські
Ворогів стріляти.
Лишив матір небагату
Та рідну домівку.
Проміняв простору хату
На сиру криївку.
Став повстанцем українським,
Щоб край боронити.
За переказом дідівським
В Україні жити.
Йшов безстрашно він до бою
Лісом та полями.
Із “червоною ордою”,
З злими москалями.
Пережив не раз тривогу
І тяжку годину.
Промовляв молитву Богу
За себе й родину.
Не раз кулі пролітали
Прямо біля серця.
Та щасливо оминали –
Давав усім “перцю”.
І не мріяв про кохання
Та дівочі губи.
Виконував всі завдання,
Ліз до смерті в зуби.
Пройшов хлопець із боями
Всі ліси карпатські.
Поранили, впав без тями,
Комуністи гадські.
Поламали йому руки
Та не дав зізнання.
Зніс хоробро усі муки,
Стерпів всі страждання.
Не продався та не зрадив
Побратимів вірних.
Одну думку лиш провадив –
“Нема лицемірних”.
Вирок суду – є провина,
До сибірських блоків.
Не побачить мати сина
Довгих двадцять років. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335026
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 04.05.2012
Очі брудом запливають,
Кулаки розм’якли,
М’язи жиром заростають –
Без руху заклякли.
Збудував скраєчку хату,
Живе і радіє.
Собі в вуха забив вату
І глухо німіє.
Від усього утікає
Або стоїть збоку.
Під удари підставляє
Свою другу щоку.
Терпить кпини та знущання,
На краще чекає.
Вірить в марні сподівання
Бо сили не має.
Плаче, стогне, кров ковтає
Та не здійме руки.
За страждання не вертає –
Терпить тяжкі муки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
Комуністи-утопісти – державу творили,
Комуністи-утопісти – самі й розвалили.
Комуністи-утопісти – пшеницю саджали,
Комуністи-утопісти – правди не казали,
Комуністи-утопісти – залізо кували,
Комуністи-утопісти – людей мордували.
Комуністи-утопісти – війну розпочали,
Комуністи-утопісти – невинних вбивали.
Комуністи-утопісти – сексом не займались.
Комуністи-утопісти – вождям поклонялись.
Комуністи-утопісти – не вірили в Бога.
Комуністи-утопісти – в пекло їм дорога!
Комуністи-утопісти – діти-піонери.
Комуністи-утопісти – боялись Бандери.
Комуністи-утопісти – червоні прапори,
Комуністи-утопісти – порожні комори.
Комуністи-утопісти – людство вас боялось,
Комуністи-утопісти – мало вас зосталось.
Комуністи-утопісти – старі вже, посохли,
Комуністи-утопісти – скоріше б ви здохли!(c)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
Жив в селі один мужчина,
Як усі – звичайний,
Але щось останнім часом
Настрій мав одчайний.
Із рук його все тікало,
Не бралась робота,
Через землю із сусідом
Постійна гризота.
Діти десь по інститутах,
Жінка закордоном.
Горе часто заливалось
Спиртом, самогоном.
Не зміг довго так терпіти –
Перехтілось жити
І пішов на берег річки
Суїцид робити.
Перед тим все як годиться –
Написав записку,
Випив сто грам самогонки,
З’їв пирогів миску.
Вийшов з хати понад вечір,
Щоби не впізнали.
І пишов на стару кручу,
Де верби стогнали.
Вибрав дерево високе,
Гіляку надійну,
Прив’язав мотузку міцно,
Постояв спокійно.
Уявив прохід до Раю,
Бога, небо сьоме
І без роздумів побічних
Стрибнув в невідоме.
Не пустила петля впасти –
Завис у повітрі,
Захитався вліво, вправо,
Як листок на вітрі.
Та недовго так провисів,
Не знайшов свободу
Бо гіляка уломилась –
Він упав у воду.
Довго ним перевертали
Черемошу хвилі.
Утопився бідолаха
З петлею на шиї.
І поплив він в Чорне Море,
А душа до неба.
От як спробу самогубства
Обирати треба. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333777
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.04.2012
Коли настане тобі час,
Спинитись у спокою
Вона обійме тебе враз
Кістлявою рукою.
Задує свічечку буття,
Накаже вирушати.
Вже закінчилося життя,
Нема куди тікати.
І поведе в далекий край
Де холодно і темно.
Там не побачиш небокрай,
Надіятись – даремно.
Той морок, вічна темнота
Лиш смуток навівають.
Одна навколо чорнота.
Птахи там не співають.
Не чутно голосу людей,
Нема води і суші.
П’янить лиш запах орхідей
Й літають мертві душі. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333304
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 26.04.2012
Бути у нас депутатом чудова робота,
Як набити повне пузо – єдина турбота.
Чотириста дармоїдів крадуть наші гроші,
А з трибуни заявляють що вони хороші.
Не надбали для держави ніодного пенні,
Все добро позапихали у свої кишені.
Всі давно недоторканні, як боги на небі
Перед воргом лягають при першій потребі.
Завжди десь відпочиають у спеку чи ливень,
А ти мусиш гнути спину за тисячу гривень.
Отримують всі зарплати, машини, квартири,
А народ вже починає гострити сокири.
Люди добрі схаменіться! Кого ви обрали?
Чи може вас підкупили, чи може приспали?
Перестаньте будувати свої хати з краю,
Бо будете всі в земельці у зеленім гаю.
Будуть вілли будувати вашими руками,
Будуть поле засівати вашими кістками.
Немає нам супокою ні вночі, ні вранці
Продають нас як худобу народні обранці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012
У мене є найкращий друг,
І це моя собака.
Чудовий нюх і гострий слух –
Оце його ознака.
Я пам’ятаю як він ріс,
Кусючий і активний.
Але люблю той мокрий ніс,
Холодний і противний.
Розумні очі, довгий хвіст
І погляд дуже добрий.
Хоч невеликий в нього зріст
Та завжди він хоробрий.
Коли маленьким іще був,
Лишав в кутку озерце.
Та в скорім часі він здобув
Велике щире серце.
Коли пірвав мені штани
Я трохи розізлився.
Були новенькі ще вони,
Але і з цим змирився.
Ми пережили разом все:
І біди, і незгоди.
Та хай майбутнє принесе
Лише нові пригоди.
Ми завжди будемо разом,
Ніщо нам не завадить.
Дружити весело із псом –
Ніколи він не зрадить. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332749
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.04.2012
Не спав Базар в ту ніч осінню,
Увесь від жаху почорнів.
В судомах болю і тремтіння
Молився за своїх синів.
Вони насмілились повстати.
Прийняли той нерівний бій,
Щоб не пустити супостата
У край великий, вільний свій.
Була кривавою та битва,
“Червоні” утікали як зайці.
Допомагала їм молитва –
Хоробро захищалися бійці.
Допоки були у них сили
Тривав із ворогом двобій.
Тоді стріляти закінчили,
Коли один лиш був набій.
Робили постріли у скроні,
Розрив гранати було чути звук,
Щоби голодні пси “червоні”
Не закували вільних рук.
Але не всі змогли себе убити,
Не зберегли один патрон.
Вони надіялись ще жити –
Чотириста утрапило в полон.
Їх на ніч в церкві всіх закрили.
Боялись, щоби не втекли
А днями голодом морили –
Від крові ріки потекли.
Життя лишити обіцяли
За зраду рідній стороні.
Але хоробро смерть прийняли –
Всі впевнено сказали – Ні!
Їм плечі рвали канчуками,
Але стояли на ногах прямих.
Копали, хлопці, голими руками
Могили для себе самих.
Лунали постріли зміїні,
Бійці прощалися з життям.
Із криком “Слава Україні!”
Упали до холодних ям.
Померли за любов до свого краю.
Їх душі відлетіли мов стріла,
Їм двері відчинилися до раю,
Земля героїв прийняла тіла. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332544
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.04.2012
Колись сказав одини мудрець,
Приймаючи причастя –
Життя свого ти сам творець,
Й хазяїн свого щастя.
Від долі краще не чекай
Прихильності й цілунку.
На землю впевнено ступай,
Відстоюй свою думку.
Проблем не бійся на шляху,
Від них стаєм сильніші.
Ті хто постійно у страху
Навряд будуть міцніші.
Якщо спіткали враз тебе
Нещастя та невдачі.
Хоробро захищай себе,
Давай відпору й здачі.
А при помилках, навіть в сні –
Ніколи не здавайся.
В своєму завтрашньому дні –
На краще сподівайся.
І без причини не змарнуй –
Секунду чи хвилину.
І де б не був – завжди шануй,
Батьків і Батьківщину.
З усіх можливих обирай –
Лише пряму дорогу.
Куди б не йшов – назад вертай,
До рідного порогу.
Вогонь у серці не згаси,
Лише його розпалюй.
Життєвий стяг в руках неси,
Себе удосконалюй.
Й допоки йдеш у майбуття
І поки мить не згасне.
Завжди цінуй своє життя –
Воно таке прекрасне.(с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332258
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2012
Усе було як у кіно,
У романтичних фільмах –
Солодке, молоде вино
І двоє нас в обіймах.
Подали ангели нам знак,
Нестримного бажання.
Тоді відчули справжній смак,
Взаємного кохання.
Ввесь білий світ лягав до ніг
І ми це відчували.
На нас із неба падав сніг,
А ми все танцювали.
Усе крутилось у танку
І квітами буяло.
Ми чули музику п’янку,
Її нам вистачало.
У сяйві місяця, в імлі –
Трималися за руки.
У Рай тікаючи з Землі –
Боялися розлуки.
Та враз будильник продзвенів,
Почув я звук “чудовий”.
І все одразу зрозумів –
Це був лиш сон казковий. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332241
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.04.2012
Він виріс серед териконів,
Не розумів прописаних законів,
Ахметову любив читати,
Мав хоббі – шапки відбирати.
І за свою таку звитягу
Ще молодим потрапив у тюрягу.
І з досвідом серйозним за плечима
Із місць суворого режиму
І без освіти, але з документом
Був обраний народним президентом.
Не зразу це йому вдалося,
Але хотілося і таки змоглося.
Відразу біблію під руку положили,
Червоний килим по-під ноги застелили.
І був би добрий з нього президент,
Якби не той один момент –
Стається з ним часта оказія –
Не знає де Європа, а де Азія,
Падуть на голову вінки
І роздягаються жінки.
Не може Україну «увікнути»,
Про Юлю не дають забути.
Не заздрить Мустафі Наєму
І «йолку» вибрав дивного об’єму,
А опонетів криє матом,
Книжки друкує з плагіатом.
І виборці чомусь не довіряють,
Його клянуть і ображають.
В «білМорди » фарбою кидають,
Афганці спини повертають...
Та все це ще мала дилема,
Є найболючіша проблема.
Гарант назначений Донбасом
В народі зветься – 3,14дарасом!(с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332126
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.04.2012
П’є країна. Умирає!
Лежить у запою.
Сама себе убиває
Мертвою водою.
Колись брала в руки зброю,
Була вільна серцем.
Проміняла волю свою
На медову з перцем.
Від пекучої отрути
Все горить пожаром.
М’ята, спориш, квітка рути
“Пахне” перегаром.
Діти малі ще не вміють
Стояти й ходити,
Але добре розуміють,
Що їм треба пити.
Батько сину наливає –
Ростить чоловіка.
Бідолашний і не знає –
Виросте каліка.
Дівча юне, а вже п’яне.
Щей кличе сусіда.
Що із неї потім стане? –
Вродить інваліда.
Тай поплаче, поридає
Лишить у роддомі.
Часто у нас так буває –
Люди несвідомі.
Людям важко. Люди бідні.
Їх трясуть як грушу.
І не бачать, що їх рідні
Топлять в чарці душу.
Пережили колись Голод
І світові війни.
Та уб’є нас пивний солод –
Це вбивця надійний.
Вимираємо потихо,
Самі себе гробим.
Хто наслав на нас це лихо?
Нащо ми це робим? (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330931
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2012
Ще не били рано дзвони
В церковній дзвіниці
Всі забувши забобони,
Пішли на дільниці.
Поспішали поставати
До клубу на ганок.
Ішли владу обирати –
У лютневий ранок.
Всі послухали дебатів,
Дана їм оцінка.
Було двоє кандидатів –
Чоловік і жінка.
Він – високий і телистий,
Яєчком підбитий,
Дужий, сильний і м’язистий,
Колишній “ЗЕКритий”.
А вона – худа, тендітна,
Родимка на носі.
На папері дуже бідна,
З колачем в волоссі.
Правий берег був за неї,
Лівий більш за нього.
Підтримували ті ідеї –
Лиш би не чужого.
Ой точились тоді сильні,
Важкі суперечки.
Продаватись були схильні
І за пачку гречки.
Хтось за їжу, хтось за гроші
Йшов голосувати.
Не важливо чи хороший –
Головне обрати.
Усі вправно повкидали
Бюлетні до урнів
І найкращого обрали –
Дурня серед дурнів.
Ох обрали! Ми дізнались...
Донбаського сина.
За якого об’єдналась
Уся Україна.
Ну і став він президентом,
Реформи проводить.
Користується моментом,
Порядок наводить.
Першим ділом конкурентів
Посадив в “холодну”,
Щоб не було претендентів
На владу народну.
Живе тепер в Межигір’ї,
Там собі газдує.
Голим ходить по подвір’ї
І “у вус не дує”.(с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330920
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.04.2012
Супроти чужинецької навали
Ішли дорослі і малі.
Не раз до бою повставали
На захист рідної землі.
Щоб не були на своїм полі
Кимось запряжені в плузі.
Давали ворогові солі –
Величні русичі-князі.
Коли на Неньку як прочани
Повзли ворожі хробаки –
Вставали лицарі-гетьмани,
Вставали мужні козаки.
В панів своїх без передишки
Стріляли порохом густим –
Гуцульські воїни-опришки
Й хоробрий Кармелюк Устим.
Доволі натерпівся болю
І був покараний не раз.
Відкрив нам найцінніше – волю!
Ім’я його – Кобзар! Тарас!
Щоб недозволити прибрати
Усіх нас до імперських пут.
Готові були помирати
Ті молоді герої Крут.
Коли від злоби голодранців
Кидало у пекельний жар.
Ховав від куль своїх повстанців
Безкрайний і Холодний Яр.
Проти ворожої гонитви
Ставали тисячі бійців.
Лишились в пам’яті ті битви –
Вкраїнських Січових Стрільців.
Щоби на землю цю святую
Не стала ворога стопа.
В годину люту і лихую
Боролись воїни УПА.
Коли за слово «Батьківщина»
Нас перетворювали в трупи.
Не подолала їх «машина» –
Борців із «Гельсінської групи».
Хай українці не забудуть
Усі їх подвиги святі.
Онуки волю ще здобудуть
І у майбутньому житті!(с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330662
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.04.2012
На очі сльози набігають,
Як згадую Голодний рік.
Невинні діти помирають.
Такий короткий їхній вік.
Злетілась сарана червона,
В людей забрала урожай.
Все спакувала по вагонах,
Спустошила багатий край.
Ідеш селом, як по пустелі,
Лиш десь виспівує пугач.
Пртихли посмішки веселі,
Їх замінив голодний плач.
Лежать померлі на дорозі,
Не подають ознак життя.
Скорились смерті у знемозі,
Скінчилось їх важке буття.
Живих прозорі силуети
Снують без їжі триста діб.
Перед очима лиш скелети
І крик дитячий – «Дайте хліб!»
Їх більше ноги не тримають,
Болять опухлі животи.
На їжу навіть не чекають,
Бо звиклі вже до пустоти.
Нема у стайнях більш худоби,
Нема котів, нема собак.
Бо від голодної жадоби
Усе тим людям було всмак.
Усе що бачили варили –
Кору дубову, лободу.
Як покидали їх вже сили –
Траву, кропиву молоду.
Впадали люди у припадки
Від тих побачених смертей.
Були тоді такі випадки –
Голодний батько їв дітей.
Страшна була тоді година,
Лежали мертві у ровах.
Хай буде проклята людина,
Яка дозволила той жах. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330657
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.04.2012
На білім снігу-покривалі
Залишилися твої сліди...
Невже ми програли в фіналі?
Невже ти пішла назавжди?
Не було ні скандалів, ні крику
Ідучи не закрила дверей.
Зробила помилку велику
Послухавши підлих людей.
Не лишила листа на прощання,
Всі спалила стежки і мости,
Прохолодно убила кохання
Сказавши лиш слово “прости”.
Від слова цього зупинилось
В мого сильного серця биття.
Померло усе й закінчилось
Непотрібне уже свято життя.
Ночі сплелися із днями
Від світла і блиску свічей.
Я ніколи не прийду до тями
Без твоїх зелених очей.
Бо їх я не можу забути
І спокій не можу знайти.
Лиш хочу єдине почути –
“Чому довелось тобі йти?”
Без причини, але намагаюсь
У всьому винити себе.
Без надії та всеж сподіваюсь
Колись повернути тебе. (с)
Бойчук Ігор
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2012