Dingo Барський

Сторінки (2/141):  « 1 2»

Посмішка.

Гоу!  Привіт!  Посміхніться  усі!
Посміхнулись  і  б’ються  сильніше  серця
І  кров  тече  в  ритмічному  пульсі!
Хто  там  засумував?  Приєднуйся  до  нас,  друже!
Я  знаю,  що  до  нашого  шоу  тобі  не  байдуже!
Щира  посмішка  ніколи  не  залишає  байдужим,
Одразу  почуваєш  себе  новим,  свіжим,  бадьорим!
Усмішка  переходить  до  кожного  миттєво.
Я  не  знаю,  чи  то  є  диво,
Чи  нам  це  просто  подобається,
Бо  посмішка  –  це  завжди  красиво!

08.04.2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515196
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.08.2014


Вода.

Ніяк  нерозділимі,
Як  небо  і  земля  на  ниві.
Створені  разом  навіки,
Тече  наше  життя,  неначе  суміжні  ріки.
Все  ж  опиняється  в  одному  океані.
Різна,  холодна  й  тепла,  там  вода.
Ви  –  барвисті  корали  на  дні.
З  вами  зникає  будь-яка  злоба.

Вітер  листя  пориває,
Зриваючись,  летить  далеко  в  небо.
І  знову  про  нестерпну  вічність  нагадає,
І  знову  це  марення  в  далечінь  далеку  завело.
Хоч  би  як  далеко  бути  
Та  неможливо  вас  покинути.

Скоро  буде  наше  зіткнення,
Як  двох  планет,  двох  світів.
В  одному  спільному  світі  буде  відродження  
Для  майбутніх  надлюдських  родів.
Ви  –  жінки,  дівчата,  бабусі,  матері,
З  нами  одного  світу  різні  половини.
І,  як  дитя  у  вашому  череві,
Не  можемо  одне  без  одного  ні  вижити,  ні  прожити  й  днини.

Зима  2011.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014


Маестро невдачі.

Намагаюсь  не  впасти,
Намагаюсь  триматись.
Розкладені  пастки,
Чи  попадусь  повністю  весь,
Чи  буде  вільний  розум.
Важко  не  розпастись  на  складові,
Коли  на  кінцеву  прибув,
Коли  ховаєшся  в  своєму  підвалі.
Втрачене  розуміння,
Не  знайти  компромісу.
Без  кохання,
Без  дрімучого  лісу,
В  який  втекти  можна
Від  людей  щасливих,
Від,  для  мого  серця,  кровавого  жорна.
А  чим  же  я  гірший,
Чому  не  закохаюсь  в  очі  зелені,
Чому  когось  не  закохаю  в  свій  карий.
Та  бо  не  йдуть  з  моїх  очей  щасливі  промені
І  дивитись  ніхто  не  хоче  в  них,
І  ніхто  й  мені  не  треба.
Не  треба  відносин  ні  злих,  ні  добрих,
Не  треба  мені  ніяка  мила  й  люба.
Сам  по  собі  жив  і  проживу,
Жив  так  і  не  маю  навиків  флірту,
Жив  так  і  не  ловив  наживу.
Мої  наміри  не  витримують  легенького  вітру.
Зникає  бажання  мати  стосунки,
Зникає  рік  за  роком  і  шанс  з  горизонту.
Найбільше  лякають  поцілунки,
Розвіялась  впевненість,  вдаюся  до  понту.
Слово  перше,  слово  друге,
Слова  компліментів  і  власних  історій,
Витратив  всі  слова,  про  важливе  і  не  дуже.
Час  переходити  б  до  дій,
Час  переходити  б    до  суті.
Та  на  цьому  кінець  моєму  геройству.
Ось  в  такій  вмираю  муці,
Ось  такий  серед  невдах  маестро.

23.04.2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014


мм.

До  кого  тягнеться  душа,
З  ким  ще  до  народження  разом  б’ються  серця.
Хто  завжди  в  біді  заспокоює  й  втіша,
Дає  надію,  що  завтра  буде  більше  на  небі  сонця.
У  всіх  людина  одна  така,
Мало  ще  такої  ласки  зараз  є  в  житті.
Ця  любов  не  так,  як  інша,  коротка,
Дух  цієї  любові  залишається  з  нами  на  плечі.
Це  саме  той  ангел-охоронець,  
Що  допомагає  стати  старшим.
І  навіть  коли  ти  вже  боєць
Змушує  не  здатись  і  стати  кращим.

29.12.2011.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014


Мой разум - яд.

Більше  не  шукаю  нічого...
Простіше  від  того.
Мене  не  обзивають...
Моїми    ж  словами  обливають.
Перевернута  чаша
моїх  посилів  у  простір...
В  рази  мене  зліша,
коли  я  монстр.

Мой  разум  -  яд,
Вокруг  меня  смрад.
Life  -  a  boring  story.
No  tricks,  no  glory.
Мене,  як  завжди,
Переконали  в  неправоті...
Векторні  погляди
Застряли  в  свіжій  плоті.

Вересень  2013.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014


Бар'єр.

Далеко,  далеко,
Ринуть    мої  думки  думки  далеко.
Далеко  до  тебе  ринуть,
Не  долетять  –  загинуть!
Далеко,  хоч  і  доторкнутись  можна,
Та  розриваєш,  чавиш  мої  думки  –
Ззовні  спокійна  й  зовсім  не  тривожна,
Очі  –  два  кришталя,  дві  крижинки.
Збільшуєш  відстань,
Намагаєшся  знищити  спогади.
Хай  би  просто  крикнула  «Відстань!».
Було  б  краще  будь-якої  розради.

Від  найменшого  спогаду  минулого  втікаєш,
Мене  неухильно  уникаєш.
Утікай,  край  неба  утікай,
До  кого  завгодно  загравай.
Дожену,  долечу,
Мене  несе  вітер.
На  ворогів  біду  накличу,
Багато  помилок  допускав,  але  не  тепер.

Сплю,  сиджу,  біжу,  йду  по  вуличці,
Блукаю  напівпрозорим  привидом
По  усіх  усюдах,  ще  середньовічним  городом,
Але  завжди  з  тобою  я,  по  звичці.
І  хоч  я  для  тебе  далеко,
Ти  для  мене  ближче  серця…
Взаємності  чекати  нелегко,
Але  доля  обличчям  все  ж  повернеться…  

Зима  2011.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2014


Ціль життя усього.

Життя…  Що  воно  таке  не  до  кінця  зрозуміло.  Чи  є  справедливим,  що  одні  йдуть,  інші  залишаються.  Чи  все  природа  чинить  по  справедливості?  Не  нам  судити.  Треба  лиш  самим  робити  все  справедливо  по  відношенню  до  всіх.  Про  справедливість  не  мені  говорити,  бо
Хто  я?
Не  писака,  і  не  поет.
Я  просто  сам  собі  сиджу  пишу,
Не  складу  я  ні  один  сонет,
Про  якусь  фігню  на  папері  ручкою  шуршу.

Ніхто  я,  це  тільки  спроба
Думки  упорядкувати,
Хто  захоче,  тому  передати,
Тому  і  невисока  слів  цих  проба.

Розписую  свої  я  мрії,
Є  вони  у  мене  як  і  в  усіх,
Та  викликають  вони  лиш  насміх.
І  час  переходити  б  уже  до  дії.
Так  тільки  туплю  сильно  я  без  міри,  ,
Настала  мить  вже  прокидатись.
Мить,  щоб  залатати  в  душі  діри,
Лиш  доброму  ділу  віддатись.

Нарешті  скинув  злісні  пута,
Не  бачив  раніш  цього  маршруту,
Що  обов’язково  приведе  до  мети,  
По  ньому  твердим  кроком  буду  йти.
І  в  майбутньому,  через  певний  час
Буду  я  не  ніким  і  не  просто  кимсь!
Зроблю  не  просто  щось  комусь,
А  добра  справедливого  для  всіх  нас,
Для  вас,  для  всіх!
І  однаково  мені  на  цей  глузливий  сміх
В  кінці,  коли  хтось  це  прочитав,
Бо  той,  як  птах,  у  небі  не  літав!

Червень  2011.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014


Моє божевілля.

Не  можу  дочекатись,  коли  прийде  смерть.
Тоді  буде  так  солодко  мені,
Буде  все  одно  скільки  зруйнував  сердець,
Будуть  руки,  ноги  й  мізки  вже  гнилі.
Ні,  мозок  не  буде,  він  гнилий  вже  й  так,
Мозок,  коли  ще  доживаю  я,  вже  мертвий.
У  цих  словах  краси  немає  аж  ніяк,
Я  песиміст  до  гробу  впертий.
Та  де  про  оптимізм  тут  може  бути  мова,
Коли  життя  немає  сенсу  і  мети.
Життя  –  одна  проблема  здорова,
Душа  моя,  лети.

Я  трохи  ненормальний,
Сказав  би  хтось  –
Зовсім  божевільний.
Моя  хвороба  не  дрібне  щось,
Бо  для  мене  песимізм  мій  –  моя  реальність.
Сказав  я  ще  не  все,  про  цю  херню  говорити  можу  довго,
До  всього  світу  скоро  залишиться  одна  ненависть.
Те,  що  в  своїх  проблемах  винен  тільки  я,  не  розумію  мовби.

13.01.2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014


Сам на сам.

Величезний  льодовик,
Стоїть  величезний!
Не  розколить  його  ні  істеричний  крик,
Ні,  з  військом  могутнім,  воєвода  помпезний!
Тільки  я  з  ним  один,
Тільки  сам  на  сам!
І  з  причинами  і  без  причин
кажуть  всі  «А  я  тобі  казав!».
Дорікання  і  повчання  лиш,
А  щоб  по  ділу  –  рідко  хто,  рідко  коли…
«Ти  щирі  сповіді  любиш»,
Кажу  собі,  але  цікаві  комусь  лиш  твої  проколи.

Твої  проблеми  –  тільки  твої!
Боронишся  тільки  для  себе!
Щоб  не  бути  на  дні,
Щоб  вище  до  неба!
І  хоч  знаєш,  як  намертво,
Що  розіб’єш  ти  лід
І  всі  кажуть  твердо  щоденне  «Привіт»,
Знають  талановиті  мільйони  –
Вірити  в  себе  необхідно  тільки  самому!

06.12.2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014


Мандри наркомана.

Спокій,  тиша.
Я  на  криші.
Зправа,  зліва
по  два  пінгвіни.
Літати  їх  навчу,
як  мене  вчив  пікачу,
коли  сиділи  пили  чайок
з  назбираних  травок.
Що  то  був  за  чай
мене  не  питай.
Просто  в  лісі  блукав,
їсти  хотів,  назбирав  трав.
Пінгвіни  слухають  музон,
грає  саксофон.
То  є  джаз,  чи  блюз..
Я  в  тому  не  дуплюсь.
Ввімкнув  своє  з  мобіли,
Пінгвіни  пожвавіли.
І  один  мені:  "Хеллоу!  Хеллоу!"
-  Ти  знаєш  слова,  кльовооу.
Під  драйв  Нірвани
полетіть  із  нами.
Як?  Ви  не  бачите  пінгвінів?
То  беріть  своїх  павлінів.
Тіки  не  розпускайте  хвости,
бо  на  них  не  полети.

22.03.2013.

В  українській  мові  вживаються  слова  "праворуч"  та  "ліворуч",  суржик  використаний  для  рими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514193
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.07.2014


Я З В А

{Я}кого  це  біса
осінь  на  вулиці??
Кажуть,  їдуть  полюса,
а  очі  переїдуть  на  потилицю??

{З}ійдуться  материки,
Розтануть  льодовики,
Парниковий  ефект
заморозить  фіктивно,
Метеорологам  взагалі  респект,
вони  байкують  надактивно.

{В}и  -  "то,  яка  погода?"
Нам  буде  *опа!
Пророкує  мода,
Віщує  Європа.
В  них  там,  як  в  нас  тут,  теж  не  шик,
сіли  до  одного  паровоза  і
котимося,  наче  кусаний  бублик  -
Глобалізація  зараза!  

{А}  по-моєму  легше
людям  жилось,
коли  знали  менше
про  земну  вісь,
про  зміщення  не  знали  б,
про  галактику  гіганта.
Як  віки,  орали  б
без  знання  про  кванти.
Думали  би  про  сім'ю
І  виживання  виду.
Еволюція  "каже":  "вб'ю
І  не  буде  мені  стиду".
Робить  свою  роботу,
а  нам  все  мало  нового,  що  кладуть  до  роту.

03.06.2013.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514192
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2014


Гріється хороше.

Гріється  десь  падло,
всередині  мене.
Процвітає,  живе  гарно,
а  тіло  моє  гине.
Зароджується  в  смутку  -
живиться  радістю.
Росте  швидко  і  не  ховається  в  кутку,
заражає  мене  заздрістю.
Тече  отрута  в  жилах,
розчиняє  тканини.
Майже  жах,
майже  агонії  припливи.
Світ  захований  за  склом,
пахне  сухим  гострим  піском.
Впадає  й  зникає  між  крупинок
капля  чистої  води
І  сірий  ранок
лльє  вогкістю  в  груди.
Змочує  сухість  у  горлі,
аж  душно  мені.
То  висушує  одне,
чи  то  захлинає  інше,
Значення  громовідвідне
має  надзвичайне  просте  й  хороше.

Вересень  2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014


Белькотня.

Поступися  місцем  у  житті,
Стань  жертвою  на  хресті.
Не  треба  бути  Ісусом,
Забудь  про  щастя,  йди  лісом.
Поступися  місцем  у  житті!
Здохни  на  сторожовому  пості!

Я  ненавиджу  життя  прояви.
Я  ненавиджу  смерть.
Ненавиджу  асфальтовану  твердь
І  ненавиджу  сіяти  зерна  у  ями.
Я  люблю  дерева  /  Ноги  міни
Їх  ламають/    підривають/
Міни  розривають  ноги.  Не  хочу  додому.
Мені  заважає  втома  залишитись  одному.

Диски  в  хромі
Крутяться,  я  іду  обабіч
Та  кричу  «Понтова  bitch!»
Вслід.  Не  чують,  бо  кричу
Я  вслід,  простиг  і  слід.
Пішим  ходом  я  то  мчу,
То  плетусь,  то  на  лесику  кручу.
Тільки  жаль,  що  сплю  уночі
Або  зовсім  не  вдома,
Або  вдома  не  в  себе.
Не  люблю,  коли  приїздять  родичі
І  стара  корова,  що  гучніше  грому,
Свій  базар  тупий  веде.

А  до  інших  то  придирки,
Я  виставляю  свої  мірки…
Марно.  Мої  самозахисні  прискіпування
Мене  не  виправляють,
Не  заповнюють  життям  існування,
Волі  не  лишають.
Сумно,  що  я  все  ще  залишаюсь  самим  собою,
Бо  той  я,  хто  завжди  йде  дорогою  своєю,  але  по-своєму  кривою…

12.06.2014.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014


Справи.

Кожен  день,
кожного  літа  я  живу  на  черешні.
Як  тільки  червень,
зриваю  соковиті  та  пишні,  
солодкі  та  чорні  перлини  сезону.
Засідаю  там,  де  крізь  гілля  вже  не  видно  газону.

Кожного  серпня  кожного  літа
по  світу  роз'їжджаються  мої  діти.
На  фабрики,  на  ринки
прямують  кавуни  та  диньки  -  
великі  гарні  перлини  сезону.
Я  сам  і  мої  100  гектарів,  я  -  парубок  з  Херсону.

Вкінці  літа  я  завжди  рад,
коли  пора  урожаїв  і  достигає  виноград.
Підстригаю,  підливаю  -  весь  упріваю  над  кущами,
майстерність  нарощую  роками.
Підвали  винні  я  підготовлюю  на  зиму,
на  це  покладаю  всі  надії,  бо  я  -  парубок  із  Криму.

Кінець  червня  2014.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511533
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2014


Копія (1207)

Так  подобалося  притулятись
і  йшли  в  пошуки  кудись.
Говорити  теж  подобалось
й  на  дивні  імена  озивались.
Тепер  де  та  правда  ваших  вуст?
Авжеж,  притулялись  не  тілами,
а  покладались  на  емпатійний  тріск
між  нашими  мережними  зв'язками.
Мені  всяко  забувати
вас  обридло,  як  і  ви  забуваєте  всіх  інших.
Не  маю  наміру  в  майбутньому  когось  запам'ятати,
щоб  не  жаліти,  як  про  попередніх.
Ми  не  маємо  імен,  ми  —  безликі.
Якось  в  мене  попросити  була  готовність
розвинути  те,  що  є  вам  простим  та  звиклим,
розвинути  здатність  зважуватись  на  платонічну  близькість.
Зараз  я  без  статі,  і  завжди  я  ніхто,
всі  такі  й  жоден  на  це  не  стане  озиватись.
Хтось  запарюється,  комусь  однаково  де  хто.
Ніхто  не  зробить  і  нікому  не  скажу  -  «навчи  мене
обійматись».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014


… крапка.

У  вільному  падінні.
Панічні  атаки,  тремтіння.
У  падінні  вільному  вічному
Не  по  небу  не  нічному.

Страх,  наче  із  закутків  пекла.
Жар,  як  з  вулканічного  жерла.
Холод  вогкої  слизистої  бездни.
Шлейф  холодного  поту  з  слізьми.

Стихла  позаду  музика,
Не  залишиться  ні  вузлика
ні  зі  мною,  ні  з  життям  минулим.
Своїх  "я"  я  роздав  тим,  хто  без  намулу.

Вони  інакші:  знають  секрети,
Їм  по  зубах  і  ракети,  і  карети.
Інакший  -  він  героїчний  броненосний  знайда,
ще  й  не  длубає  собі  попід  скальпа.

У  падінні  вільному  вічному
Не  по  небу  не  нічному.
Замість  "прощавай"  одне  "привіт".
Без  різниці,  адже  догорає  гніт.

04.06.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014


Ллє.

Немає  фантазій,  ідей,  немає  часу  й  сил,
нема  порухів,  подій,  нема  мрій  і  крил.
Німоти  нема.
Нема  пустоти.
Є  куди  рости.
А  нема  мене,  нема.
Тисячі  льє,  і  де  я  є?
Дощ  виє,  ллє,  миє  і  ллє,  ллє.

01.06.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014


Загублений.

І.
Загубитися  дуже  просто:
Я  загубився.
Мій  стан  –  гірше  злості,
Я  у  світі  не  прижився.

І  не  знаю  що  є  чим,
Хто  є  ким.
Скільки  минеться  зим,
Поки  перестану  бути  таким?
А  яким  навіть  не  скажу.
А  коли  добро  і  зло  у  собі  зважу,
То  і  тут  не  буде  відповіді.
Дізнався  недавно,  що  доводів,
Скільки  їх  би  не  було,  недостатньо:
Світ  існує  лиш  приватно.
Жодні  людські  знання  не  мають  сили
Дати  знати  все,  що  б  ми  захотіли.

Помиляюся  у  всьому,
Все  ще  якось  уникаю  глуму.
Боюся  людей,
Ще  більше  –  їх  ідей.

Розчарований  в  віршах,
Хтось  давно  пройшов  по  шляхах,
Які  я  так  намагаюся  розписати  –
Люблю  непотребом  себе  займати.

Що  може  бути  найстрашнішим?
Як  знати,  коли  минув  межу?
Ми,  може,  себе  втішим,
Мовляв  «я  до  того  зляжу»?
А  можеш  злягти  і  в  результаті  «цього».
Та  й  навіщо  знати  про  «точку  неповернення»,
Коли  з  неї  не  повернеться  нічого?
Скажіть,  як  ми  живемо  після  омертвлення?

ІІ.  
Я  хотів  би  усе  це  роз’яснити
І  болю  людям  не  зчинити.
Хотів,  але  ж  у  вас  такі  ж  проблеми.
Вам  теж  важко  себе  шукати,
Вам  теж  хвороби  можна  приписати.
І  всі  ми  для  безпеки  одягнули  шлеми.

Розкажіть  про  свої  почуття,
У  вас  є  скарги  на  буття?
Чи,  можливо,  лиш  я  шукаю  замороки?
Я  –  чортя  дивного  лиття,
Правда,  і  ви  здатні  до  каяття?
Чи  робимо  ми  назустріч  зараз  кроки?

Не  впізнаю  впізнаваних  портретів,
Не  читав  видатних  письменників  й  поетів.
Чи  гідний  я  писати  сам  хоч  щось?
Нема  за  плечима  падінь  і  злетів,
У  мене  валом  еківоків.
Але  що  робити  мені  ще  зосталось?
Не  брехатиму,  я  не  нездара,
І  наче  мріями  не  марю.
Тут  лінь  моя  –  наріжний  камінь.
Хоч  би  не  скоро,  не  незабаром
День,  коли  кулаком  ударю,
Бо  життя  проноситься,  як  раптова  повінь.
А  в  мене  майже  перманентна  відсутність  змін,
Присутність  понять  й  діяльності  замін.
За  кістки  просочуються  отрути  розпуки.
Поки  не  прийшов  мій  fin,
Поки  світів  кружляє  гомін  
Йтимуть  відповідей  розшуки,  траплятимуться  розлуки…

Межа  давно  позаду,
Якась  межа  давно  позаду.
Якісь  із  них  крайні.
Бачу  морду  раду,
Другу  морду  раду.
Їхні  мрії  файні.
Ми  перейшли  кляту  межу,
А  дивлячись  з  високої  вежі
Підводять  всіх  до  раю.
А  хто  стежить  з  вежі?
Цікавості  мають  бути  межі!
Ліпше  молись  за  долю  краю.

Я  не  знайшов  дорогу
І  дотиків  вітру  вільного.
Одним  словом  –  розпука…
Спиляти  б  всім  по  рогу  -
Всі  єдинороги  і  так  багато  світлого…
Дури  себе  –  оптимізму  запорука.
Бери  себе…  рука  на  руку.
Дари  себе…  любов  у  двері  стука.
Дери  себе…  мораль  тебе  баюка.
Кури  себе…  солодка  снів  багнюка.
Вари  себе…  
Жери  себе…  

06.05.2014.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014


Добре з вудками.

Чи  побачу  я  Завтра?
Свіжими  очима  –  ні.
Поспати-таки  варто,
Чекають  ранки  ранні.

«Пливе,  значить  дзьобає»
Манку  з  крючка.
Карась  хлюпає,
Ловити  б  на  сачка.

Попса  грає  за  кущами,
Небо  рожевіє.
Друг  не  з  нами,
Дупу  вдома  гріє.

«Стій,  не  дьоргайся,
Хай  заковтне».
На  рахунок  прийшли  пейси,
А  я  типу  трохи  сміхотне,
Бо  маюсь  без  роботи
І  складаю  рими.
Але,  справді,  що  ти?
Мені  добре  з  вудками
Сидіти  під  небом,
Бо  вдома  не  вмер  ледве.
І  завтра  із  світанком
Знову  сюди,  напевне,
Приїдемо  на  байках  одними  з  перших.
Зараз  же  чекаємо  хоч  одного  карася,
Не  те  що  рибок  великих  і  маленьких,
бо,  поки  ми  сиділи,  вечір  повільно  підкрався.

30  квітня  2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496140
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 01.05.2014


Про ніс.

Я  помив  посуд,
Налив  води  на  підлогу,
Послизнувся  –  побив  носа,
Пізніш  перечепився  за  високого  порога  –
Ніс  побив  я  знову!
Ще  якось  було  таке,
Вигадали  гру  ми  кльову  –
«Хто  в  кого  мокасином  попаде!».
Я  ухилявся,  прицілявся  і  ціляв,
Тут  збираюсь  я  піти  у  бік
І  капець  прямо  в  писок  мене  поцілував,
Та  так,  що  ледве  не  полив  юшечки  потік!
І  побитий,  і  горбатий,  ще  й  кривий
Виступає  перед  мене,
Як  картоплина,  не  малий,  
От  такий  до  нині.
Стану  на  весь  світ  відомий,
Назбираю  грошей  торбу
Й,  щоби  ніс  був  гарний,
Куплю  собі  нову  морду!

Квітень  2013.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490472
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.04.2014


Сонячна душа.

Сонячне  небо…
Сонячна  душа…
Промениться  все,  наче  так  і  треба.
Де  раніш  гуляла  ця  краса?

Я  би  нещасним  не  був
стільки  років,
Я  би  не  бачив  і  не  чув
Тільки  те,  що  сам  собі  хотів.

Все  наше  змінилося,
Дуже  швидко,  аж  надто,  
На  краще,  надіюся,
Та  однаково  прикро…

Бо  десь  чув  всі  ці  слова  –
Затерта  пластинка,
Відкрита  вічно  тема  і  знову  мова
Про  те,  що  не  повернути  дитинства.

Молодість  –  не  старість,
Однак  молодість  це  вже  відповідальність
І  все  частіш  заходить  незваний  гість  –
Скукота,  пустота  і  людська  неприхильність.

Розум  –  впертий  реаліст,
Знає  про  всі  негоди  у  далі,
Знає,  що  далеко  важко  буде  плисти,
Що  я  буду  в  човні,  а  навколо  –  величезні  кораблі.

І  щось  жевріє  за  межами  свідомості,
І  тоді  впевненістю  горять-палають  очі!
І  відомими  стають  невидимі  мости!
Приховані  резерви  могучі
У  дитячих  мріях  та  спогадах,
Підтримці  рідних,  в  нових  стимулах,
В  силі  віри,  в  силі  волі!
Наше  майбутнє  вирішувати  нам,  а  не  нашій  долі.

12.09.2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014


МузА

Страшно  не  коли  немає,  що  сказати,
А  коли  слухати  буде  нікому.
Страшно  не  те,  що  сунуть  носа  свого  й  лапи,
А  те,  що  кігті  не  сховають  ніколи.

Страшні  не  вчинки  наші,
А  спричинюючі  їх  думки.
І  наші  заварені  ''каші''
Починаються  з  криворізаної  крумки.
Те  ''ніколи''  втілюється  в  ''завжди''  й  ''постійно'',
І  не  казати  б  того  ''страшно''.
Притупляючі  слова  життя  зносять  в  л*йно.
О,  так!  Розганяючі  -  зносять  башню!

Зносить  башню  й  музика,
Розганяє  до  швидкості  світла,
Особливо  та,  де  є  словесна  філософика,
І  коли  від  темпу  музли  промокла  майка.

Музон  -  це  моя  сьома  пара  ніг  і  дев'яті  крила-руки!
МузА  -  викореняє  мої  непрогресивні  мізки!
Я  багато  чув  про  музику  і  різної  музики,  не  без  муки,
Але  я  сам  можу  створювати  дивовижні  звуки.

18.01.2013.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2014


Йдіть, люди…

Йдіть,  люди,  ловіть  раків,
або  ж  самі  ставайте  раком.
Мене  не  чіпайте  з  своїми  забавами,
не  розказуйте  ''десятьох  зразу  їбали  ми''.
Ніколи  мені  такого  не  бачити,
тільки  по  житті  їблачити,
тобто  бути  їбланом,
тобто,  сказати  хотів,  цнотливості  ветераном.
Просто  не  знати  щирого  поцілунку,
просто  не  ставати  під  руку  в  сторонку.
Стосунків  ні  серйозних,
ні  краплі  віртуозних,
взагалі  -  ніяких.
А  я  вітаю  навколо  людей  радих.

Створено  за  підтримки  ''Фонду  підтримки  невиліковно  важких  ідіотів  та  хрущів-самогубців''
17.05.2013.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2014


Сопливенький.

Колись  я  задихнуся  в  озоні.
Танцюйте  вальси  до  упаду.
Колись  я  розпадусь  в  громі.
Чекаю  не  дощу,  не  снігу:  граду.

Сука,  йобані  сопливенькі  вірші!
Ненавиджу  я  всіх,  бо  сам  слимак.
Дебільних  слів,  як  підарасної  парчі.
Говорить  все  чи  то  акула-окунь,  чи  то  рак.

17.03.2014.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486423
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 18.03.2014


Чотиривіршики.

***
Впадуть  стіни  великі  з  гуркотом,
розчарування  поріже  глибше.
Байдужість  зникне  з  радістю  та  мороком,  
тільки  любов  зерно  своє  в  душі  залише.

Грудень  2013.  

***
Ненависть  бушує,
а  я  мило  і  без  шуму,
коли  шепну  щось  на  вушко,
кладу  тобі  на  личко  подушку.

***
Нам  у  різні  сторони.
Між  нами  і  так  давно  скло.
Носіть  медалі  та  вінки  з  терену.
А  мене,  мабуть,  принесло  нло.

2014.

***
Дороги  розгалужені.
Переведені  стрілки.
Фібри  мої  відморожені.
Ти  -  їбанута,  в  мене  -  білка.

Травень  2014.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014


Буває…

Буває  накриває  депресняк,
Втекти,  подітись  хочеш  кудись,
Але  не  знаєш  куди  та  як.
Нема  сили  злитись…
Розносити  все  в  щепки,
Забувати,  що  приносило  радість.
Повибивало  пробки,
Де  тут  проблиск?

Дні  гнітючі,  самотні,
Бо  дуже  короткі,
Зовсім  непривітні
І  дуже  швидкі.
Волога  мряка
Виїдає  світло  –
Звичність  порядку,
І  тут  не  те,  щоб  підло,
Але  не  по  праву,
Нищать  твій  спокій.
Перетворюють  зелену  траву
На  попіл  одинокий.

Коли  вже  світло  увімкнуть?
Коли  запалиться  день?
Вірю,  ще  чуть-чуть  буде  скрут,
Поки  чекати,  що  світ  світла  стане  повен.

Листопад  2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014


Ви - весна.

Так  вітаю  з  8-им  березня.
Квіти  сильні  і  тонкі  підсніжники,
З  Вами  й  ними  починається  весна.
Кожна  весна  прекрасна,  прекрасні  жінки.
Усе,  усі,  на  яву  -  не  в  сні,  прекрасні!
Угорі  горить  небоцвіт
Щораз,  як  приходять  весни-красні!
Тусклі  промені  передають  привіт!
Маю  на  увазі  ту  одну  фразу  банальну:
«Цей  день,  любі  жінки,  присвячений  Вам,  одним  єдиним»
Не  варто  сприймати  все  буквально,
Кожен  день  і  все  життя  для  Вас  живем.
Бо  тільки  дві  частинки  одного  дають  плід,
Плід  весни,  для  наступної  весни,  
Що  теж  продовжить  рід.
Як  легкий  цвіт  вишні,
Розцвітають  дівчата  летючими  ефірами
Та  й  цвітуть  в  усяку  погоду,
Не  здути  той  цвіт  простими  вітрами,
Тримає  пелюстки  образ,  що  оберігає  весняну  теплоту.
Бажаю  так  не  загубити  те  всесуще  світло,
Світло,  що  наповнює  це  свято  змістом,
Вашим  змістом  і  нагадати  нам  з  чого  все  пішло,
З’єднати  нас  новішим  міцнішим  містком.
Бажаю  і  так  і  буде,  гадаю,
Багато  хто  ще  скаже  сьогодні:
Вітаю,  бажаю,  люблю,  поважаю!

Лютий  2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485164
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 12.03.2014


Нікого немає.

Нікого  немає,  нікого  не  буде,
А  я  залишаюсь.
Літають  ножі,  списи-прути,
А  я  каюсь.
Я  каюсь  за  те,  що  сказане  мною,  
Каюсь  за  те,  що  залишилось  мрією.
Дякую  людям,  що  відзначені  добротою,
Людям  з  душею  прозорою  без  осаду  холодного  інію.

2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485163
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2014


ВІРШ #1602

Людино  кожна,
яку  я  знати  маю  честь,
звернуся,  якщо  можна,
я,  щоб  уникнути  черствості  сердець.
Якщо  я  тобі  себе  відкрив,
якщо  тобі  відомі  всі  мої  секрети,
і  якщо  не  хочеш  творити  нових  спільних  див,
ти  прямо  дай  мені  це  знати.
Ми  розійдемося  невпинно,
щоб  не  погрузнути  в  пустих  розмовах,
і  нестимемо  в  пам`яті  незмінно
позитивний  образ  наших  спогадів  у  передмовах
До  посиденьок  на  лавах,  на  деревах,  на  бетонних  сходах,
до  стрибанок  по  дахах,  по  ярах,  по  плитах,
до  гулянок  по  підвалах,  по  вітрах,  по  мерзлих  ріках,
до  малюванок  на  партах,  на  руках,  на  стінах...
І  якщо  ти  вважаєш,  що  ми  мало  разом  заспівали,
то  вислови  своє  обурення,  коли  я  раптом  відвернуся.
Або  ж,  якщо  всі  партії  для  нас  вже  відіграли,
знай,  що  на  просту  правду  я  не  злюся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2014


Я-ми-і-ТИ ГЕН-ТАМ. Якась із фаз.

Мірі  аморальності  треба  шкала,
Маслу  Масляному  треба  плита.
Воно  без  неї  не  годиться  у  користуванні,
На  хліб  таке  мастити  це  останнє,
Що  робити  станеш.
Але  це  тільки  те,
Що  ти  з  ним  і  робиш.
Вдруге,  втретє,  всоте…
Помастиш,  злижеш,
Знов  розмажеш…
Подивлюсь,  виблююсь,
Знов  умиюсь…

Маргарет,  облиш  чуже  –
Чому  не  можеш  бути  Рітою?
Меган,  закінчуй  може  –
Вас  багато,  дай  спокою.
Меггі,  тебе  просить  Моллі,
Візьми  скоріш  слухавку.
Нарешті,  Марто,  забери  ці  болі.
Марто,  я  програв  ставку.
Пробач,  тебе  в  ломбард
За  лимон  заклав,
Все  на  фартовий  старт.
Їм  тебе  програв,
Пробач,  Марто,  благаю…
З  тобою  в  рабство  піду.
(Впав  лимон  до  чашки  чаю,
Олеся  закрила  банку  з  медом.)
З  нами  Біль  Болючий,
Він  до  останнього  з  нами.
Спокійно,  не  будь  таким  балакучим,
Не  називай  мене  чужими  іменами.
Давай,  не  спи,  приходь  до  тями,
Ми  з  Болем  нічим  не  можемо  зарадити,
Коли  до  тебе  являється  зле  Завтра  з  мріями,
З  цими  повіями!  Їм  би  лиш  надь  родити,
Сам  же  далі  жити  Не  ридати.
А  ти  видужуй  Поки  ось,  пожуй.

(На  жаль,  невідомо  коли
Стався  цей  апофеоз.
Та  не  поставити  всі  коли
Частоколу  нараз,
Тому  ще  буде  кульмінація,
Декілька  фаз,  десяток  фраз.
От  лиш  ніхто  різниці,  і  я
Теж,  не  розгледить  від  розв’язки,  де  герой  щез.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2014


ЯТИ ХАЙ-ТАК. Вільні Волі.

[i](Масло  Масляне,  Біль  Болючий,  
Люди  Людяні,  Реальна  Реальність  
та  інші  беззмістовні  персонажі.)[/i]

Мене  принесе  хвиля
На  далеку  землю,
Де  мене  мила
Вода  малу  нечемну.
Де  у  саду,
За  батьківською  хатою,
Збирала  вишню
Для  п’янкого  настою.
Для  настрою
Після  безмежного  
Невідбою
Од  одного  молодого.
(Дивний  у  неї  стан,
Вона  сидить  у  парку.)
Води  б  стакан.
Від  віршів  неясних  парко.
І  як  таке  читали?
Як  таке  писали?
Хоча  сучасне  мистецтво…
Завжди  хтось  творив  уродство.

(Логічна  незв’язка  сюжету.
Невідомий  хронологічний  відрізок.)
Ще  позаминулого  літа
Вже  не  мав  перед  тобою  відзнак.
А  ще  рік  відмотай,
Там  все  сталось.
О,  Світ,  зустрічай
Мене,  я  каюсь.
Тоді,  цей  час,
Цей  перелом…
Перемкнуло  якийсь  м’яз
І  написав,  чесно  -  не  зі  злом,
Брехню  найгіршу  понад  всі.
Одразу,  раз  й  навіки,
(Лають  потойбічні  пси.)
Вбив  можливість  опіки,
Довіри,  всіляких  спільних
Доля.  (Шляхів  безліч)
Унеможливив  вибирати  вільних
Воля.  (Говориться  як  неміч)
/Нема  говорити  сенсу
Не  було  зроду-віку  розуміння
Нема  консенсу-су-су..  касу
Твая  нє  панімать  міння/
Ну,  а  твая  пасилать  міння,  ня.
(Перепрошую,  технічні  несправності
Передачі  нестилізованого  мовлення.
Не  покидайте  своєї  місцевості.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2013


ЯТИ ХАЙ-ТЕК. Смалець.

Ти  тепер  не  сама,
Ти  навряд  чи  будеш  колись  одною,
Ти  знаєш  ці  слова,
Ти,  напевно,  вважаєш  їх  чумою,
Можна  й  мене  таким  вважати,
Що  добиває  всіх,
Крім  себе,  змушує  страждати.
(Закулісний  сміх,
Входить  Олеся.)
Тобі  роботи  мало?
Спочатку  наробися,
Не  відлежуй  сало,
На  слова  не  перекладай  вини,
Приймись  за  путню  справу,  
І  тоді  праведно  застонеш,  
І  тоді  матимеш  ти  славу
Почесного  громадянина.
А  поки,  ти  не  знати  що  городиш,
Не  одна  година-днина
Під  вікнами  тут  бродиш.
(Падають  квіти,
Розквітає  град.)
Не  хочеш  полетіти?
Йдемо  на  перший  ряд.
(Тримаються  разом  руки,
Дублери  в  кадрі  /су*и/)
Ти  не  була  сама
Завжди,  як  страх,  провсяк
Нагадувала  дарма,
Що  треба  хтось,  і  як  знак
Цього  народились  ми  нью,
(Звучить  важкий  бек)
В  нашій  історії,  по  завершенню,
Винайдуть  яти-любов  хай-тек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2013


"ВІЧНО НЕДОПИСАНИЙ ВІРШ. Мій ескапізм. "

Я  не  ванілька,  
   а  коли  згадую  про  тебе,
   то  мене  це  не  стосується.
Думати  стільки
   погано,  хочу  одну/одне,
   слабкості  рокриваються.

Мотиви  мої  зрозумілі,  до  точності  приблизно.
Інфінітиви,  ілюзії,  імпланти,  інтоксикації.
Йодом  вмитись,  ще  є  перекись,  зеленка  -  це  корисно.
Експрес  доставка  "Шалені  акції!".
Стривай!  Ти  є  і  завжди  і  знаєш  це  про  кого.
Куди  дивлюсь?  Навколо  немає,  ніколи  ні  на  порозі,  ні  за  порогом.
Абсолютизація  автоматичних  реакцій  організму.
Піди,  забудь  без  наслідків  вторинних  мої  доставучі  спазми.
Інакшими  словами,  не  про  тебе  ці  тупості.
Залишся  тільки  тут  -  у  моїй  підсвідомості.
Ми  політаємо  знову,  на  жаль,  уві  сні,  але  на  швидкості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013


"ВІЧНО НЕДОПИСАНИЙ ВІРШ. Старатись не сказати. "

...  Нема-нема
і  як  найде.
Слова,  дивина,
беззв'язні  -  що  про  кого  і  де?

Стараюсь  об'єднати  думок  складові,
їх  так  багато,  деякі  тобі  непритаманні.
Було  би  добре  мати  місце  хоч  в  одному  слові.
Твоє  єство  для  мене  знову  в  ще  густішому  тумані.

Тебе  то,  наче,  любов'ю  накачали,
то  злоба,  гордість,  то  втома  і  печалі.
І  ти  знаєш,  що  не  найкраща  в  світі.
І  я  знаю  це  не  гірше.
Заткнувся.  Мовчу.  Коли  знову  тягне  вити.
Знати  б  лиш  одне  -  що  тобі  так  дійсно  ліпше.

Не  сказати,  не  писати  від  початку?  Міг  би,
але  ти  мала  знати,  хоч  якось,  хоч  частину  чогось,
що  не  проходить  швидко,  як,  може,  хотів  би.
Сказаного  триматись  хочу,  навіть  якщо  не  зійшлось
від  самого  витоку.  Все  одно  ти  тут  -  центральна  вісь.  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013


Абстракція

Усе,  що  тут  –  для  вас!
Це  не  бруд:  істина  не  потребує  прикрас.
Істина  немислимо  проста
І  дарма,  що  в  кожного  своя,
В  кожній  істині  є  й  своя  правда.
Можна  всі  істини  пізнати  й  не  будеш  знати,  де  твоя!
Твоя  ота  світла,  чиста,  бо  Єдина,
з  якою  йтимеш  навіть  на  поразку…
Через  тисячі  падінь  до  Вершини  -
На  голові  корона  і  потрапив  в  казку!
Шукай  свою  Істину!  
Прямуй  завжди  з  своєю  Істиною!
Відстоюй  свою  Істину  Єдину!
Тоді  досвід  передай  учню  й  сину!
Тоді  не  блукатимеш  в  океані  без  прибою!
І  ближні  завжди  скажуть  «Тебе  я  не  покину!»
Усе,  що  в  світі  –  для  нас!
Я  пригледівся  й  побачив  міріади  прикрас…

Шлях  був  довгий,
Невблаганний  і  тягучий…
Бачив  свіжий  гай,  стрімкий  Стрий,
Там  безлюдно,  світ  бетонний.
Наступав  цей  світ  на  мій  власний,
Чавив  наче  дрібну  комаху…
Іджа  Ламітп  Цьодиіч  Летючий
Виживав  за  допомогою  нюху  і…
І  летів,  від  мене  навіть.
А  я  не  літав,  бо  біг.  Навіть  так.
Просто  знав,  що  не  отруять
Казками,  ніби  я  не  літак.
Розбігався,  іще  й  іще,  ще,  ще…
Тривала  злітна  моя  смуга,
Підіймала  й  підіймалася  все  вище.
Тим  часом,  світ  мій  сокіл,  а  не  муха.
Шлях  стелився,  розростався
Праворуч,  ліворуч.  Завертало  часом  круто.
Мій  грифон  вже  світу  не  боявся.
Золотом  злітні  смуги  прошито,
Ними  не  біжу,  а  долаю  простір
За  долю  тисячну  секунди…
Секунди..  секунди..  ..кунди..  ..ди..
Марнославно,  на  ганьбу,  на  позір.
Бо  довго  біг  і  не  задумувався  куди…
Куди..  куди..  ..ку..  ..ди..  ..кРу..  ди..  ..крути…
Кругом  Ти  був,  не  пристав  нігде.
Хоч  на  ту  ж  секунди  долю,
Щоб  добре  вник  що  то  таке.
Стій.  Шматочок  хліба  вділю.

Розкриті  дороги,
всі  бачені  шляхи.
Не  бували  там  мої  ноги,
Їх  бачили  мої  птахи.
І  не  дарма  нічого,
Позлітались  стаї.
Я  добився  світу  свого,
Це  тільки  крихта  мрії.
Пригодиться  все,  що  не  зайве,
А  не  існує  крихти  зайвого!
Тупа  дрібниця,  що  в  життя  прийде,
Щомиті  переліплює  мене  нового!
Керівництво  цим  мистецтвом  потаємне
І  мети  розкрити  я  не  можу.
Зараз  мій  світ  мене  замкне.
І..  і  великий  світ  потривожу.
Добився  світу  свого,
Це  тільки  крихта  мрії.
Мрія  –  стати  над  собою  богом,  
Істина  не  має  бачити  ніколи  теміні  нічної…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2013


Я скажу, юнко!

Я  скажу  одне:
Подай  знак,  знак  подай!
Все  мені  так,  наче  все  одне  –
Висловлююсь  потай.
А  краще,  випроставши  плечі,
Випали,  немов  з  гвинтівки
Й  прямо  межи  очі,
Які  бажання  юнки-дівки.
Переконання  будуть  зайві:
Вибір  це  твій.
Думаєш,  перед  тобою  пав  би  –
Ми,  навколо,  горді,  але  повір,  
Закони  сучасності
Руйнують  простоту  відносин.
Переходячи  на  крайності,
Співчуваючий  розуміння  не  попросить…
А  ти  їм  не  вір,
Способам  сучасним,
Можна  й  без  підступницько-зрадливих  мір
Бути  зі  мною  чи  то  з  ним.
І  це  вибір  за  тобою,
Озвучи  його  чітко  й  лунко.
Вже  сонною  хилячись  томою
Згадав  сну  побажати  доброго  тобі,  юнко!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013


Краплі біжать по склу

Краплі  біжать  по  склу,
Я  їду  назустріч  злу.
Їду,  за  вікном  нічого  не  бачу,
А  там,  куди  їду,  треба  буде  розв’язувати    чергову  задачу.

Краплі  далі  біжать,
Мої  надії  під  уламками  лежать,
Не  чекають    відродження,  
Як  і  я  не  чекаю  вже  Дня  Народження.

Все  лиє  дощ,
А  я  хочу  вдома  їсти  борщ!
Не  хочу  їхати  нікуди,
Там  всі  злюки  і  паскуди!
Як  би  не  було  б  погано  вдома,
Там  є  мама  і  кожна  дорога  знайома.
Там  на  Поділлі,
 Де  всі  місця  красиві  і  всі  щасливі,  
Живе  мій,  навіки  рідний,  Бар  –
Божий  світлий  дар.

 Завжди  повертатись  хочу  тільки  сюди,  
Тільки  тут  є  рідні  люди.
Нехай  скрізь  дощ  іде,
Та  лиш  в  Бару  він  про  своє  тобі  шепоче,  
І  громом  урожаї  кличе.
Незрозумілої  краси  тут  краєвиди.
Напевно,  щоб  їх  побачити    треба  тут  вирости.
Ох!  Ці  літа  і  літо  не  одне,  
Без  цього  міста  життя  таке  сумне!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012


Ти, А Не Я…

Ти  сяєш  поміж  усіх,
Тебе  бачуть  усі.
Тебе  чекає  величезний  успіх,
Ти  без  кінця  у  русі.

Ти  вічний  двигун-генератор,
Ти  нескінченне  джерело  енергії.
Ти  надпотужний  щастя  конденсатор,
Ти  даруєш  згусток  радості  тим,  хто  не  має  її.

Тобою  –  марив,
Твоїм  сяйвом  був  осліплений.
Та  події  забарив,
Твоєю  радістю  так  і  не  наділений.

Тривожився  тобою  сам,
Тебе  тривожив  собою.
Тепер  ті  слова  добропрості  хлам,
Ти  для  мене  стала  напівнімою.

Тобою  марю  й  досі
Та  добре  живеш  сама  без  мене  ти.
Тужно  я  живу  сам  з  тобою,  як  не  крути.
Так  от  заплутались  мої  думки  в  твоєму  волоссі.

Ти  моя,  хоч  і  не  моя,  
Ти  –  снігуронька!
Ти  –  казкова  фея!
Ти  –  весняна  квітонька!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2012


Цим не наситишся

Вогненні  поцілунки,  
Нестримне  кохання,  
Трепетних  подихів  у  тиші  відлунки  –
Це  моє  вічне  бажання.

Прагну  ніжно  доторкнутись  до  її  губок
Потягнути  радості  життя  потік.
Хочу  з  нею  я  зчепитись,
Щоб  не  могли  ми  відліпитись.
І  відчути  рожевих  уст  заряд,
Щоб  током  бахнуло  й  приємно  обігріло
І  так  декілька  годин  підряд.

З  губок,  налитих  соком,
П’ю  –  не  можу  напитись.
І  хай  вилізе  мені  це  боком,
Не  можу  і  не  хочу  зупинитись.
Як  сплетіння  душ,
Сплетуться  наші  язики.
Це  вже  переходить  до  шкідливої  звички
Відчувати  поряд  її  п’янкий  духм’яний  дух.

Така  солодка  мрія,  
Така  вона  неблизька,  
до  неї  веде  кожен  крок  і  кожна  дія.
І  поки  що  мені  ця  мрія,  як  колиска.
Бо  з  цією  мрією  засинаю
Поки  є  надія
І  доки  віру  в  неї  маю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319260
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.03.2012


Художник

Поки  ловиш  суть
твою  кров  потрохи  п'ють.
Ти  не  думаєш,  що  настільки
паскудні  люди.
Дай  найменшу  можливість  тільки-
оточать    звідусюди.

Сам  картину  життя
свого  малюєш.
Як  тримати  вмієш  пензля,
те  собі  і  маєш.
Коли  тремтять  руки
І  поплили  фарби,  
З’являються  у  жилах  крові  стуки…

В  такі  моменти  головне  не  загубити  наснаги,
Не  втратити  віри  і  уяви.  
Творити  на  полотнах  саги
І  твердо  вперто  йти  до  слави!

В  кожного  митця
Мистецтво  не  легке.
Не  в  кожного  співця
Кожна  мелодія  усіх  за  собою  веде.
Не  завжди  поет    скаже  так,
Щоб  серце  стискалось.
Так  і  не  ідеальний  художник,  
Але  далі  творить,  щоб  не  сталось.

Хочеш  співати  –  співай!  
Малювати  –  малюй!
Писати  –  пиши!
Тільки  своє  діло  знай,
На  мрію  не  плюй
І  здійснити  її  поспіши!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012


Особистий вибір

Кожен  сам  собі  вирішує  –
Гордість  чи  скромність.
Собі  мудрує  –
Нестриманість  чи  розважливість.
А  думати  нема  чого!
Як  можна  з  нічого  вибрати  чогось  одного?
Людська  поведінка
Все  ж  не  нерухома  стінка!
Треба  знати,  коли  треба  місце  мати,
Трохи  пригальмувати,
Коли  з  ким  знатися  і  коли  гордитися.
Найголовніше  треба  знати  основне  –
Де  є  твоє  й  тобі  щось  рідне.
Гордитись  треба  не  собою,  
Не  гарною  на  голові  косою,  
Не  своїм  надбанням  і  убранням.
Гордитись  можна  лиш  гордістю  за  тебе  чиєюсь,
Гордитись  іншими  людьми,
Пишатись  добром,  яке  творимо  ми.
Пишатись  своїм  серцем  можна,  
Та  може  це  далеко  людина  не  кожна.
Чесний  та  грішний  
Йдуть  різними  шляхами,
Але  шлях  ні  в  кого  не  вічний.
Людині  чесній  це  не  страшно,
Вона  йде  з  своїм  вибором  відважно.
Не  буває  святих,  
Та  ті  заслуговують  вшанування,  
Які  мають  в  собі  скромних  і  гордих,
Ті,  що  знаходять  вдале  поєднання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318761
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2012