| Сторінки (2/183): | « | 1 2 | » |
Це, як безумство,
Як війна…
Борюсь за право говорити,
Що я
Пробач…
Все ж не змогла
Без тебе у собі - прожити.
Як поневолення душі,
Як прикрий випадок,
Розплата -
За те, що я прийшла у світ
Не знаючи, чого я варта…
Ти знаєш!
Вирок долі злий…
Чи кара неба?
Чи немилість?
Прожити б парочку хвилин
Без мого світу
В твоєму світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2016
Ще не кричу…
Ніяк... не закричу…
То біль рве серце.
То нема спокою.
Мовчить самотність
Ходить все за мною,
Вона зі мною грає в твою гру.
І я сьогодні, вкотре програю…
На кон ми ставим завжди теплоту,
Вона, як я... її найбільше любить.
Вона тепло моє повір - не згубить
Лиш пригорне -
Відчує темноту -
І ту любов, що в ній я бережу.
Ще не кричу...
Ніяк... не закричу…
Чиясь рука стискає моє горло.
Благаю відпустіть…
Облиште сон мій…
Нехай я ще хвилиночку посплю.
Хвилинку, перед тим, як закричу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2016
Скільки цілунків на твоїх губах?
Кого сьогодні ти вкладаєш спати?
Скажи мені тебе вже ревнувати,
Чи вірити у сокровенне «ми»?
Залишу право.
Зволікай.
Вини.
Я не боюсь признатись чи програти.
Для мене це не бій і не війна.
Між снами і не снами
Я твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
Цілуй же…
Ось я – тут, перед тобою:
Така складна, заплутана, доступна
Оприлюднюю свої груди та стегна
Своє тіло, яке стає майже відсутнє,
На яке я забула одягнути тверезість -
Подивись!
Визнаю твою правоту "Стоячи":
Я іноді справді переплітаюсь з тишею
Лікуюсь почуттями, схожими на втрату,
Поміж усіма цими людьми зачарованими,
Стала відчувати себе трішки поламаною,
Помічаю, що тамую спрагу, стримуюсь,
Щоб не випити твою душу залпом:
Нестерпно слухаю серцебиття
Через телефонну трубку -
Оцим своїм очікуванням
Я викриваю власну залежність,
Даю тобі шанс вбити себе:
Не зупиняйся, цілуй!
Я - сьогодні доступна до третьої,
А потім, заради тебе, зможу померти…
Ти замкнешся, зімкнешся, змінишся
Скажеш, це надто мені не треба -
І знову станеш впертим,
І тут я зрозумію:
Наскільки без тебе почуваюсь мертва…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016
Зупини мене чи себе: вже - все одно -
Бо стали занадто чесні, майже оголені
Я давно втопилась у твоїй відвертості:
Гляди в мене - уже таку бездонну…
Героїчно клянусь:
Не шукати відступу!
Відкрити все!
Безмежно тобі віддатись!
Та знов чомусь між нами лягли протяги -
Шкода…
Ти не навчився мене забувати, а я, в свою чергу,
Смію тебе до безодні, до попелу у себе вдихати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016
Як будеш встромляти мені ніж у серце,
Дивись мені в очі:
Нехай пустота окутає сильно по твоєму рідно
І тихо хай плаче в кутку німота:
Я бачити хочу,
Наскільки ти – чесний,
Наскільки ти лезо оголиш в мені,
Встромляй і не бійся -
Я вже не заплачу і вже не посмію сховатись в собі…
Благаю – Убий!!!
Ти давно ніж цей вийняв
Давно знаєш біль, що у серці моїм
Єдине прошу -
Ти дивись мені в очі:
Я хочу збагнути, наскільки ти - мій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668337
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.05.2016
[quote]Когда чувствуешь себя одинокой, лучше всего учись этому состоянию. Нужно уметь жить в нем. Не стоит зависеть от людей. Одиночество, не так уж страшно. М.С.[/quote]
Осінній вечір нагадав мені про нас:
Скажи мені, хто нас навчив в мовчанку грати?
Свіжі сліди умить стали зникати -
І віддалятися почали ми на раз…
А вечір цей все згадує про нас…
Що робим ми у цьому круговерті?
Куди йдемо, коли біль на душі,
Із тисячі імен у книзі записній
Кого ти набереш, почувши серця крики?
Кому сповідаєш увесь свій страх нічний?
Порожня тишина, чи може так звучати
Мелодією сонця й нотками журби?
Чи вміє наше серце правдиво вибирати?
Чи тільки прагне жити, зшиваючи всі шви,
Болючого зізнання пропавшої весни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016
Не клич мене…
Я вже не повернусь...
Обплутана душа шукає вихід
Передане вже серце у немилість
І так незримо стали всі чужі
І я, немовби, жила так, як всі…
Не клич коханий...
Я не повернусь…
Ти так даремно вірив в мою сповідь
Настав той час, коли не стало волі
І серце рватись хоче від вогню
Заповідаю: "ти не вір йому"…
Не клич мене...
Я вже не повернусь…
Бо не зайду у дім, де тишина,
Бо тільки я до цього призвела,
Де грається на стінах тінь тепла,
А двір мовчить відлунням тягара…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016
Мені ж від тебе треба небагато:
Щоб пам'ять твоя зрідка пригадала,
Як я тобою марила й не знала,
Що не твоєю я в цей світ ввійшла -
Я скоро піду, де мене не знайдуть
Я буду там так довго, що й загублюсь…
Мені - не жаль, що я тебе не згублю
Не жаль, що ти щасливим будеш без.
Мені - не жаль, в молитві руки зложу,
І Бога я проситиму про те,
Щоб твоє світло завжди було поруч
Тієї, що життя в цей світ несе…
Мені - не жаль.
Засуджуйте.
Це - правда.
Не жаль, бо ти смієшся по житті,
Хіба це грішно, так торкнутись неба,
Торкнутись серця чистої душі?
Мене немає в тобі, і не жаль
Мені нітрохи, що ти прагнеш волі,
Сама була свобідною доволі
Мені - не жаль.
Не віриш?
То й нехай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016
Ламай мені ребра поволі, потрошки
Так ніжно, як вмієш ламати собі
Без відчаю в погляді, без сліз на обличчі
Ламай мене, тільки не змінюй душі.
Ламай мені ребра так марно і мляво,
Не варто шукати мені співчуття
Так тонко, так ніжно, сповільнено, рідно,
Ламай, щоб не знала до тебе тепла.
Ламай мене всю, і нехай не зупинить
На моєму обличчі цей біль й пустота,
Ламай так поволі, немов недозріла
Немов замовчала в мені ця весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664924
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.05.2016
І так стається, що ламається душа:
Як річ з пластмаси, просто розламалась
І поміж ребер б’є, немов струмок
Твоя печаль,
Яка в мені зосталась…
І так ось сталось – серце, як кришталь,
Холодне і не прагне більше тиші,
І в’ялі хтось поставить в вазу квіти -
Та вже не замінити почуття…
І розумієш:
"Ти тепер - сама".
Ось так стається в світі і житті:
Кохання ти знаходиш, не шукавши,
Минають роки, дні чи місяці,
І залишається так мало правди…
І дихаєш ти тільки уві сні:
Ось так минають наші дивні дні -
В пустих ілюзіях нездійсненого щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2016
Коли визначиш, ким ми зостались,
Чи не оніміє твоє людське серце?
Чи не захочеш торкнутись дна своєї душі,
Щоб побачити все те, що узріла там я?
Прошу, прочитай мене по дотику,
Я покажу тобі, наскільки твоя істина
Вміє боротися з іншими почерствілими,
Бо давно вже стала сповідувати тебе
Через те, що вдихала запах рівності
І відтоді не можу позбутися присмаку
Гіркувато-пряної меліси в поцілунку…
Хтось інший скаже, що я з тобою здуріла,
Та тільки з тобою я почала слухати!
І коли визначим, ким ми зостались,
Чи не оніміють наші людські серця?
Чи не захочем торкнутись дна…???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2016
Так сталось -
З неба впала до землі,
Повіриш, друже, вже нема спокою
Молилася єдиному тобі,
Такому по-застудному святому,
Що буде дальше - не твоя печаль...
Віддам себе вчорашньому світанку
Розгублена, до заспаних вікон
Вернулась би... Та вже немає ранку:
Лиш пустота тумани поглина,
Мочила губи, та зривався голос:
Така глуха, здавалось, тишина
І півдоща все падало на груди,
З отим дощем проговорила ніч:
Про все, що так без тебе доболіло -
Душа шукала прихистку і слів,
Які у сірім попелі згоріли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2016
Хто з нас затіяв гру таку -
Розписувати серця рани
Якою мірою?
Чи в грамах?
Розпізнаєш, що ще живу...
Так все недбало:
Погляд, тони,
Спинитись, рідний – не дано…
Ковтаю всі твої тривоги,
Бо в собі тебе бережу…
Хто з нас затіяв гру жорстоку?
На твоє слово кляп наклав?
Хто так бездушно, попри серце
Мені сьогодні ніж врізав?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2016
Подивись, ми - немов сині вікна,
Дощ по них вимиває життя,
І самотність, як та каліка,
Заповзає у наші серця.
Вона знає, що ми неповинні,
Бо неправильний вибір - у нас
Вона прагне сказати всю правду,
А ми все ще підмінюєм час.
Ми живемо не в цьому світі,
Розділяють нас душі німі,
Ми ховаємо все за карнизи,
Що живуть в нашій власній брехні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2016
До моїх вікон туляться світанки
А ми нап’ємось чаю і йдемо
І щезну я із першим твоїм словом
Безжальним словом, кинутим на дно
З душі моєї самоспалень досить
Ще так багато у мені тебе
Я прошу Бога, щоб минулось просто
Та знаю, що любов вже не втече
Кричу: «достатньо!»
Руки – знову в холод
Кидаю серце
Ділю півжиття
Щоб відректися,
Щоб ти не побачив,
Як я без тебе ділюся на два.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
Ми розминулись сотні літ потому…
За що тримались день за днем?
Напевно, ти знайшов у мені втому
Своїх ще ненароджених пісень.
Чи я за тебе зачепилась сильно?
Я знаю – прикипіла до буття
То – тільки сон
То – тільки твоя правда
Безлика правда
Завтрашнього дня…
Не вір нікому,
Бо ніхто не знає
Що так усердно
Ти заклав в життя
Нехай їм потім стане вже нелюба
Та їхня видумана і п’янка брехня…
І сантиметри, зведені у роки
Мені здаються вироком страшним
Десь розминулись, не знайшовши кроки
Не повернулась, щоб піти за ним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Сегодня я задавался вопросами: "Кто она? Кем стану я, приняв свое поражённие? Что будет после?"
А после было поражение Озы… Крушение, которое, терпели мы оба, но меня оно вовлекло, а ее слегка задело. Тогда, дотронувшись к губам незнакомки, я умер! И моя смерть, она была настолько полна, что не осталось даже мысли, которая принесла бы о ней весть. Совершенное поражение пришлось моему сердцу. Внезапной ошибкой для меня стала собственная недальновидность.
Только увидев эту чертовку, меня поглотила мистерия чувств: воспоминание, желание, мечта, наслаждение, одиночество, ожидание, падение, победа, поражение и страсть.
Я загорелся ею. Стал требовать передышки, при этом не спросил даже имени. Впервые за всю свою жизнь я ощутил тупик. Не знал, что делать… Растерялся. Никогда во мне ещё не играло столько чувств при виде одной женщины.
То, чего касались ее руки, в ту же минуту вступало в ее владение. Я жалел, что я - не тот бокал, из которого она пьет, что не встретился с ней раньше. Гораздо раньше. Жалел, что она на весь этот мир смотрит не моими глазами.
Я поражался тому, как она может мгновенно становится другой. Такой, какой ее хотели видеть далёкие от неё люди. А после, снова той, при виде которой у меня уходило дыхание, потели ладошки и терялся весь мой безупречный запас слов.
"Плохое начало", - подумал я. Поцеловать проходящую мимо меня женщину, а потом, как сумасшедший, молча смотреть ей вслед.
Впоследствии, этот ангел каждую пришедшую ночь выпивает меня полностью. Как убийца, ждет моего утомления, чтобы напасть... Подчинить себе. И я ухожу в сон…Ухожу, чтоб насладится тем, что однажды упустил в жизни. Каждую ночь целовать губы той, которая прошлась рядом единственный раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654235
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 24.03.2016
Коли закінчаться слова
Не смій мовчати!
Кричи,
Рви голос
На шматки
Життя
Це так
Безмежно
Ти хотів мені
Сказати
Сказати варто,
Просто не мовчи,
Кричи,
Хай правда буде
Вже не тільки в голові
Не варто
Більше
Мовчки
В тишині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Перегоріли фонетичні Альти,
Невдячна скрипка скинула струну,
Вона, напевно, як і я… до болі
Пережила уже свою весну.
І виють будні, наче божевільні,
Надмірний вирок - жити так, як всі
На мене одягли німі кайдани,
Такі неграмотні, байдужі, заважкі.
І те нещасне соло, що вціліло
Відчує неприхильності сповна
Старий будильник знову зупинився,
Щоб зранку завести чиєсь життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
Дозволь мені на хвилину пригорнутись до тебе,
Закутатись в твоє тепло, наче у в’язаний подарований светр
І тихо, наче час, рахувати серця стукіт
Прошу, дозволь мені так недовго та все таки бути.
Дозволь, благаю разом з тобою ранком засинати,
Пити солодкий чай і просто напроти мовчати,
Як тінь чи як світло з тобою поруч ходити
І трішки, та вже на завжди тебе в собі хранити.
Дозволь мені так небагато…
День. Мить. Годину.
Але тебе одного я уже не зможу. Не кину.
І вже не у моїй владі
Тебе і мене ділити,
Дозволь ще так небагато
Та тільки в тобі прожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
Маленька моя умоглядна тиша,
Не лізь так безвідносно за шкіру,
Тобі там надто боляче буде бути справжньою,
Кричати станеш, як і я, вже не тільки звіром
Щоночі, щодня, що часу, до самого сну споглядатимеш,
До крові на губах сьогодні заговорилися
Зіниці вицвіли і припали пилом делікатності,
Ми занадто сумні та невиліковно непідпорядковані
Пробач, що я тебе тоді до безпам’ятства занапастила
Вернулась.
Не лізь за шкіру.
Так боляче.
Дивись же.
Самотні з тобою.
Так добре.
До жадання, так просто.
Не журися, що нам не співатимуть ночі
Ми разом, нарешті скажи, що ти хочеш -
Не бійся. Ми будемо дихати відчаєм,
А після світанку ми впадемо в космос,
Усі чорні душі оглянемо в скельця,
Ти знаєш, я надто була хорошою,
А ти, моя тиша узялась за милість
Так довго зі мною говориш ти пошепки
Не треба, не плач. Я - до тебе назавжди.
Стихаючи будем складати прошарки
Ще невивчених нами суверенних людей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016
Ти пахнеш корицею
Пряний, мов осінь,
І мені на мить здалося,
Що ти тепло пропускаєш крізь себе,
Лишаючи собі тільки вічність сонця.
Ще вчора я кричала, що все відносно,
Що ділю півжиття, півшляху, півсерця
З тобою, напевно, і це відбулося,
А я, все ковтаючи, думаю:
" Як це "?
Вбирати себе у невідане, одержиме, палке
Почуття, стали такі потерті
Немов комунальна квартира,
Що збирає по собі конверти,
Які хтось писатиме, відправлятиме,
А потім, можливо, шкодуватиме
Себе, звісно…
Ми не навчились ще досі любити,
Тому ми плачемо, жаліємо, терпнемо,
А мені треба просто липовий чай з медом
І пряного, мов осінь, тебе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2016
Мені б ще чуточку зими
Чуєш?
Мені ще крапельку тепла -
В серце
Так до останнього тебе -
Треба
Зцілити сонце і приспати небо,
Тебе кохати!
Чи не гріх?
Боже,
Я вірю в щастя
Чи не надто
Добре?
Мені так хочеться
Зараз
До тебе
А надворі
Вже початок
Ночі,
А я без тебе вже ніяк
Не хочу....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016
По нотах божевiлля...
Розумiєш?
Ми йшли вперед,
Не бачивши кінця,
По нотах твого голосу
Німіла
По лініях небесного добра,
По щирості
Я з розумом прощалась,
Віддала все...
За дозу почуття -
По краю...
Бо ніяк уже не вміла,
Я серцем
Так до тебе приросла...
По нотах неминучості
Мовчала,
По контурах
Ділимого буття,
По нотах твого слова
Воскресала...
По вигаслому сліду
Тихо йшла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016
Вона - права:
То - не твоя вина...
Не в цім коханні,
Не у цьому світі,
Не в тім,
що полюбити я змогла
Вона - права:
від цього тільки гірше,
що ти втрачав
свій час,
своє тепло,
втрачав хвилини
для її кохання,
і плачу я:
хай краще б не було
в мені
цього проклятого мовчання...
Та я мовчу,
Бо всі слова її,
як з неба чесність
вічністю правдива
Вона - права,
Що впадемо на дно,
і в цьому винна,
бо я б це зробила -
згубила б все
твої вірші
життя
я каменем умію прикрашати,
твоє ще тепле серце,
що вона
поклялася навік оберігати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016
Ти всіх покидаєш
Мені б так навчитись
Без щему в серці,
Без конфлікту з розумом
Вже час без кордонів,
Рушив
І ти
Кинувся мандрувати,
А я за собою стала помічати
Сліди повсюди,
Не мої,
А знаєш?!
Варто було б згадати,
Де ти навмисне викинув сни,
Вони, здається, були, як ти...
Такі дивовижні
І завжди німі
А хочеш?
Напишу...
Розкажу, як дні...
Лунають...
Минають...
І знову мені
Здається, що поруч - та зовсім чужі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016
Ще одне слово про Вашу любов, i я загину
Забуду дім і згублю пам'ятки життя
О, як же всі судити люблять, вміють
Вбивати те, що дарувала нам земля
Оплакуєте Ви свої невзгоди,
Розчарування Ваше - вже в мені
Ви кажете, що прагнете свободи,
Шукаючи її у німоті...
Розказуєте, все моє - то правда
Життя прожив. Ти, вчися, поки є,
А я стомилась вірити у ката
А Ви судіть... та все це - не моє.
Мені б частинку неба голубого
І сонця свого. Можна назавжди?
І щоб у п'ятдесят несильна втома,
І сміху щирого, щоб прямо - от сюди
Горіти серцем і не знати сварок
І мовчки у обіймах теплий чай
І знаєте, все неважливо, коли разом
Коли ти можеш показати комусь рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016
Ти серце моє стис в своїй руці
Милуєшся, а соромно мені,
Що не знаходжу у собі вогня
Щоб так як ти голубити буття.
О, ніжний мій!
Торкнувся лиш плеча,
А я піднесла душу в небеса
Чи то любов мене так потрясла
Чи в кожнім слові чую я життя.
Мій рідний!
Всюди - тільки ми.
Сьогодні ти читав мені вірші,
А ранком заплітав мою косу.
Я марю, любий...
Ні!!!
Я, мабуть сплю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Ти мене не згадаєш,
І, мабуть, не варто печалитись
Та чомусь без зупину
Лунають слова крадькома
Ти мене не згадаєш
І зовсім не треба журитися
Тільки капелька болю,
Що він не згадає життя
Тільки відстань до неба,
Що ніяк не здолається мною
Тільки казка, в якій вже
Щасливий кінець не прийде
Тільки подумки слово,
Яке ти ніколи не скажеш
Він мене не згадає
І серце від цього пече
Побудую я стіни,
Які будуть стояти століттями
Відбудуєш ти замки,
Які змили холодні дощі
Тiльки він не згадає,
Як ти його сильно кохала
А тобі вже ніяк
Не забути тієї душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016
Почуй мене...
Хто зна коли іще
Я чесно так з тобою поговорю,
Я ненавмисно... покохала... жаль...
Що не з тобою вічність я ціную.
Реальні обриси не дало нам життя,
Двоякість в усьому
Навіть в сьогоденні.
Ти знаєш, вчора дежавю було
Так ніби знаю я, яка твоя буденність...
Як ти приходиш і ключі на стіл
Кидаєш заважкі слова у ношу,
І як самотність випиває в день
По келиху твою налиту душу.
І ніч минеться... І наступить сум...
Такий не милий серцю білий ранок.
Почуй мене...
Хто зна коли іще
Ми тут зустрінемо останній наш світанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2015
Я покажу тобі ночей своїх притулки,
Де переляком дивляться вогні,
Де тільки гордість творить справедливість,
А смуток бориться за те, що вчора ми
Оберігали і ховали в собі
Напнуту правду
Юні вечори
Вони нам дарували дивну зраду
Безсмертну зраду вічної краси.
І що казати...
Нам давно все ясно...
Ти не знайдеш мене на цій землі,
Я не забуду твоє добре серце,
Те серце розтопило холоди
В мені так слів багато і ще вчора
Я вірити хотіла, що для нас
Десь там прокладена своя дорога
Де обертом кружляє тільки час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2015
В твоїх обіймах мабуть так тепло,
Що сонце схоче втекти за хмари,
А я вже знаєш, наполовину
Не вірю зараз в нічні кошмари,
То схоже правда, що пишуть двоє
Безперестанку про себе змовчуть
Мені б частинку твоєї волі
І я б не спала собі до ранку,
Ходила поруч, як тінь чи холод,
Шукала крихти, що ти кидаєш
В твоїх обіймах мабуть так тепло...
Занадто тепло...
Люблю...
Ти ж знаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
Мені б хотілось з тобою і назавжди’.
Бродити містом і зовсім не важливо куди.
Кидатись білим снігом і навіть полюбити весну
Не помічати часу і не знати скільки живу.
Не ховати думки і розказувати все як є.
Нехай по дурному... Нехай. Це усе моє.
Відчувати у серці ніжне до тебе тепло
Нехай весь світ протів, мені на це всеодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015
...послухай...
нам не обов'язково вмирати сьогодні...
ще стільки часу відкрити душі...
і не кажи, що завтра байдужість візьме над нами верх...
ми надто дужі, щоб не здатися...
бо надто кволі, щоб забути...
не обмани...
все решта зайве...
все інше потім...
в твоїм полоні...
я знайду щастя моє тендітне і кину в тебе його розбивши...
напевно знаєш ми надто хворі...
пробач коханий, що все так вийшло...
ми надто лишні...
занадто болі...
за милю звідси ми надто щирі...
за крок до тебе я надто грішна...
...послухай...
нам не обов'язково вмирати сьогодні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2015
Мені б уникнути твого голосу
Мені б відносності у почуття
Та так, щоб не було занадто боляче
Та так, щоб вірити ще в чудеса.
Мені тебе хоча б на хвилиночку
О Боже, що за дурні думки
Мені б безпристрасно, настановами
Та я не вмію. Пробач. Прости.
Мені б забути. Та все вертаєшся.
Я потихеньку стаю ніким.
Не треба... більшого.
Не треба... жалісно.
Мені б ще трохи... і поруч з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015
Не говоріть, що все в світі можна пробачити.
Не все...
Не цю любов...
Не в цьому світі...
Пробач мені любов...
Пробач за все...
За зими, ті, які я не сміялась
За сонце, що хололо навесні
За сни, в яких тобі я не являлась.
Пробач мені любов...
Пробач за все...
Розгнівану пробач мені цю осінь,
Пробач, та тільки вчора тут здалося.
Ні... не здалося - виросло в мені.
Пробач за наші непрожиті дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015
Ти приснися мені людиною,
Або вічно небесним спогадом
І не знай, що тобою скорена
Не забудь помолитись Богові...
Бо тобою наскрізь прочитана,
Бо у тобі, як в клітці замкнена
Не шукай у словах цих істини,
Бо вона у тобі закладена.
Нерозумним блуканням денності
Не доказуй мені теорії,
Зіштовхнулась, напевно, з маревом,
Бо знайшла у тобі симфонію.
Довкруги обведи всі контури,
Які ще не вдалось описати
Ти приснився мені людиною,
Яку я не змогла не кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2015
Це так по дитячому плакати й не ховати думки,
Кричати у відповідь відрізаючи назад всі шляхи,
Ходити на вшпиньках, щоб не чути власного «Я»,
Це так по байдужому згубити чиєсь життя.
Це так безглуздо винити самих себе,
Пафосно, вщент вибирати усе дороге,
Затьмарити розум, а серце піддати вогню,
Це так безнадійно сказати тобі: «Люблю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
Залатала сьогодні душу від усіх слів Ваших,
а може насправді серце занадто чуйне,
а може насправді Ви зав’язуєте битви,
щоб жити потрібно любити.
А чи любов?
Розумом втрачаєш впевненість, і невідворотно бродить у тобі уже твоя людина…
- Поборімось?
- За що?
- Давай.
Обледенілі сухожилля дадуть знати
Чи у мені є ще щось, що можна ще взяти
І я, мабуть, викину повинність
воно - єдине слово, яке я поволі стала втрачати,
а може насправді вчорашні тіні – це тільки думки,
що спрагло рвуться в режим мовчання
Мені здається, ми стали чужі через те, що оживляли кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
До краю відстані, до глибини душі, я завжди знатиму про Вас - надмірно мало…
Ніколи я не перейду на Ти. Ніколи Ви не скажете мені: Скучаю…
У Вас завжди не вистачає сил, на те, щоб поіменно мене звати,
Я ж навпаки кричу Вам у притик - що незалежна і вмію прощати.
Ви у моїх помилках віднайшли, усю довершеність жіночої натури,
А я, як дура гублюся завжди - у вашій незавершеній культурі.
Ми надто різні. Нам у двох завжди, то надто сумно, то занадто важко.
Ми уникаємо своєї тишини – ми вигляд робимо, що в нас усе прекрасно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Останній день – це так мені знайомо,
Остання думка вільна... не страшна,
А завтра буде день весь витканий із болю
Чого він Вас навчить: як вірити в життя?
Що знаєте? Кажіть! Кричіть…. не чути крику.
Давно всі надто тихі, давно всі надто злі,
Не хочте говорити, то слухайте дитину
Вона Вам все розкаже: де свої… де чужі.
І може вам тоді - захочеться кричати,
І може стане стидно за вчинки та слова,
Ви надто забагато всіх стали поучати
Прислухайтеся люди: Чи правда в Вас жива?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
Бессмертная любовь моя! Мое сокровище! Моя надежда! Еще и пяти минут не мелькнуло после моего дописанного тебе письма. Моя любимая, хочется писать тебе обо всем, что рождается в моем сердце и ничтожно уничтожается моей головой. Всякий день моя душа смущает и мучает меня. С годами я становлюсь бессильным против чувств, бушующих во мне. Иногда задаюсь единственными вопрос: Доходят ли тебе мои письма?
Когда ни будь я был бы чрезвычайно счастлив увидеть в своих руках письмо. Письмо который писала ты. Письмо, в котором ты рассказала бы о своих чувствах, о том, что тревожит твое сердце, что бы хотела доверить только мне.
Когда-то я мечтал, чтобы наши сердца бились вместе - все остальное было бы слишком лишним. Душа переполняется словами, которые хотел шептать только тебе единственной. Как жаль, что я так близко и в то же время так далеко. Где бы я ни был - я предан только тебе.
Если бы ты знала, как тянутся дни без тебя. Как постоянно находясь в тишине и одиночестве - я думаю. Постоянно думаю, как принять судьбу, как смириться и продолжать жить. Мне невыносимы мысли, что я никогда не коснусь твоей руки, не поцелую твои губы, не проживу свою жизни рядом с тобой.
О, моя любимая Александра, бедлам творится в моей душе. Приговор, который записали там - на небе, а привели в действие здесь - на земле, слишком подкосил меня. Я в отчаянии от того, что я не могу даже наблюдать тебя. Каждый день я переживаю твое отсутствие. Каждую ночь - мечтаю о тебе. Я вижу тебя во сне, а проснувшись обнаруживаю, что все иллюзия и тебя нет рядом.
Жить… я стал забывать, как это… Жить. Я знаю только одно - я люблю тебя… искренне люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536910
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 14.11.2014
Сегодня моя дорогая Александра, впервые за несколько лет мой голос прозвучит тишиной. Мои письма - это немые свидетели. Свидетели моей любви и моей жизни. Меня не существует вне любви.
Мне судьбой предназначено слушать безмолвие твое. Твой суровый взгляд заставляет меня все тщательно подбирать каждое написанное слово, чтобы не огорчить тебя.
Где делись твои задушевные, проницательные слова, сказанные недавно? Я так хочу найти бывший светлый рай. Моя любимая! Я хочу твоей улыбки, твоих жарких и не современных слов. Пусть они звучат, пусть бродят в головах, пройденных.
Мой ангел! Как долго я не видел тебя, Александра, как невыносимо долго. Я это письмо разделяю между нами двумя. Между двумя людьми, которые чувствуют нечто большее чем любовь. Ты страдаешь, мой самый дорогой человек и от этого моя тоска по тебе пожирает меня изнутри.
Что это за жизнь без тебя? Разве что-то другое может убить кроме существование меня вне твоего мира? Я люблю тебя мое все, мое я, моя тьма и свет мой. Только с тобой мои тяжелые веки закрываются, и я могу почувствовать надежду на еще один день необходим мне для тихого признания: «Несомненная любовь к тебе, живет во мне навеки».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536656
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 13.11.2014
Моя единственная любимая! Казалось, что я стал частью сказочно волшебного мира - твоего мира Любви, Доброты и Вдохновения! Разве мог я мечтать о такой любви? Подвластна ли любовь мне? Осталось ли в моем сердце еще несколько капелек тепла и нежности, которые я мог подарить тебе единой?
Рана в душе не заживает от палящей боли пустоты. Я знаю любовь моя, что я пленил сердцем, слишком цеплялся за тебя. Во мне все слишком. Я воспринимал любовь, как данность. Никогда не задумывался зачем и почему она дана. Теперь я понимаю каким не нужным клином забита в тебе моя любовь. Каким горьким медом тянется в тебе каждое мое брошенное слово.
Моя Александра, я так люблю тебя... не имея на это никакого права. Я знаю, как это, понимать свою не идеальность. Я живу мыслью, что возможно, когда-нибудь ты случайно вспомнишь меня. Когда-нибудь у тебя проснется то ощущение, что давно живет во мне.
Все что у меня осталось это память о тебе. Оставь ее… прошу. Позволь мне еще немного дышать в тебе…
Мне так не хватает твоей души, до краев наполненное добром, благородных черт родного лица и твоего теплого луча радости, что дарил мне надежду. Все твое существо только любовь, которая дарит мир моему сердцу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536346
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 12.11.2014
Дорога Александра!
Сегодня я ожил с единственным желанием. Чтобы, когда я проснусь мог сказать: Доброе утро, моя любимая! И зацеловать всю тебя. Но я один. На другой половине кровати скучно лежит моя душа. Она молча смотрит на меня. Молча умоляет вернуть тебя... Ей осталось совсем мало времени. Изо дня в день она гаснет, чахнет и сходит с ума.
Знаешь ли ты мой ангел, что живешь во мне? До встречи с тобой я привычно считал, что ангелы - это те самые чистые души, которых не дано человеку ни потрогать, ни созерцать. Но я посмел наблюдать тебя. Радость, смех, твой сладкий голос - стали единственным упоминанием чистейшей любви, пожертвованной Богом. Если бы я только знал, какая ты - склонился перед тобой. Только ты - моя отрада, мой сладкий сон.
Как называется человек без дома? Как назовешь ты соловья без его пения? Как величаешь ты небо без звезд? Как назвала бы меня без себя?
Ты мой друг. Если ты тело, я всегда буду его теню. Ты любовь моя. Моя гордость и каждую мою минуту ты со мной. Если любовь могла принять образ человека, то сердце и вид будет таким, как у тебя моя Александра. Пусть я вынужден жить без тебя, но ты навеки поселилась в моей душе. Всегда и во всем я с тобой. Каждой клеточкой своего сердца - я чувствую любовь.
Я надеялся, что забвение примет надо мной верх и с годами мое сердце устанет. Но дня не проходит без упоминания о тебе. Как забыть, когда ты во мне.
Прошу тебя моя любовь, никогда не забывай, что ты единственная рады кого мое сердце продолжает биться. Я навеки твой и это никогда не изменится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536336
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 12.11.2014
Дорога Александра!
Александра - ты мое чудо! В тебе я внезапно нашел и познал высшее счастье, трепет и блаженство. Такое ощущение неподвластное простым смертным.
Я даже поверил - ты тот рай подаренный на грешной земле. Мой единственный едем за который в конце нашего путешествия я должен отдать что-то ценное. Да зачем мне все человеческое, когда годы мои проходят, а тебя рядом нет. Все что имею - отдаю - забирайте! Только вернуть бы тебя снова в свои объятия. Почувствовать твой запах, коснуться твоих всегда холодных рук и согреть их своими, увидеть, как солнце спутывает лучи в твоих волосах.
Вот еще немного и коснулся бы тебя. Но мой сон развеялся - я снова остался один. Нигде больше я не нахожу таких глаз, которые покорили, пленили горячим пламенем верности, охватывали полным покоем, уютом, миром и тишиной. Так могла только ты. А без тебя, я только тело, в котором слишком пусто даже для одиночества.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536334
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 11.11.2014
Дорогая Александра!
Никогда еще мои огрубевшие пальцы не касались хрупкого пера. Как никогда не касался я своего сердца, так - как делаю это сейчас. Раскаяние составляю здесь тебе или это последний клич раненого паладина? Я и сам до конца не пойму.
Мне так захотелось написать тебе, что сама воля приобрела нелепость. Не узнаю себя - мне кажется я безумно влюблен. Я покорен твоей красотой, целый мир мне не мил без твоей улыбки. Как мог я раньше жить без твоего солнца.
Только теперь понимаю, что дает людям надежду, веру в то, что завтра еще возможно. Мне жизнь - показала ты. Слова любви в имени твоем. А в сердце столько доброты, что я замер забыв попросить кусочек для себя.
Ты стала для меня неоценима, за все богатства мира. Как я был слеп. Как не понимал, не стремился. Как не сумел защитить, остановить тебя.
А ты! Ты слишком мало времени отмерила нам. Только найдя тебя не думал, что возможно потерять навсегда.
Мое солнце. Моя любимая. Моя Александра. Сколько слов тебе не сказано. Сколько ночей нам не быть рядом. И главный вопрос, который ежеминутно рвет мне душу: увижу я тебя когда-нибудь? Я не знаю моя любовь - что будет после ...
Ложусь и встаю с твоим именем на губах. Я пленен тобой и пусть так будет вечно.
Навеки твой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536332
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 11.11.2014
Ще надто рано. Спи моя кохана.
Ще на вікні не писані сліди.
У домі сумно. Ще занадто рано.
Занадто скоро ти хорониш сни.
Поспи́ моя щаслива, ще не вечір.
Не розкажу тобі, як пахне ліс,
Бо я від тебе так далеко злéтів
Шукаючи тепло пройдешніх днів.
Поспи́, моя солодка полонянко.
Поспи́ – забувши біль, що тяготить,
А я вернусь. Весною, спозаранку
Побачити в очах твою блакить.
Поспи́ … Ще надто рано. Спи кохана.
Ще надто скоро – сон хорониш ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2014
Піонами розквітла сива осінь
Забутий день, заховане життя
Хтось навскосяк розкрашує монети
Які валялись на землі дарма.
Кілька монет із більшістю сторін
Як люди - недочитані до краю,
Напевно викладати треба нам
Теорію загубленого раю,
Щоб розуміти. Бачити вперед,
Хто з нас навчений віддано любити.
Іти і знати, що «Мені»
У цьому світі є для кого жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
У тебе буває ніч? Коли немає натхнення творити,
коли безнадійно терпне рука, або просто не хочеться жити.
А у тебе буває любов? Без кордонів земного порядку,
щоб у венах бурлила кров - ніби в неї немає достатку.
А у тебе буває біль? Що похожий на божевілля
коли серце бере в полон і зжимає до посиніння.
А у тебе буває сон? Де повсюдно ростуть анемони,
де немає дурних думок, де залишити хочеш горе.
А у тебе буває так? Що душа на клаптик від слова,
перегорає в житті любов під музику легатона.
А у тебе буває?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2014
Я люблю його. Чуєш? Люблю.
Як людина спроможна любити
Без брехні, без ілюзій на те
Що у світі любові не жити.
Я люблю його. Чуєш? за те -
Що без нього марніють світанки,
Що в його настільнім словнику
Повиривані всі слова фальші.
Я люблю його понад усе.
Без вагань, дорікань, без нахабства
Я люблю не тому що він мій
А тому, що без нього нема мого щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2014
Тільки живи! Що ще можу бажати.
Твори свої несказані слова.
Незмінний лиш тому, що не міняли
Світлину милозвучного буття.
Шкідлива думка - незабаром скажуть,
А ти не вір їм. Всі вони пройдуть.
Тільки залишиться надія, що на завтра
Я на столі найду дописаний етюд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Згадати ім’я (випадково записане в файлі),
Відміряти відстань - якої насправді нема.
І якось, напомацьки дихати в темній кімнаті,
Вбиваючи не притаманність людського життя.
І вірити слову, яке кожен з вас викидає.
Кричавши людина - не кожен нею стає.
Можливо сьогодні дописана буде сторінка,
Де все що моє було, стало - занадто чуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Вона знатиме Анну напам'ять
Не завчатиме. Просто близька…
В ній знаходить чарівність і правду
І загубленість свого буття.
Вона вчитиме сотню емоцій,
Щоб приблизитись до чистоти,
Щоб відчути свою жіночність
Доторкаючись до теплоти.
І не варто казати словами
Те, що в серці скриває вона.
Просто слово підходить єдине
І для вічності - слова нема.
Просто хочеться вірити в щастя,
Що описано в книгах сповна
Не любити, для того щоб жити,
А в любові згорати до тла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2014
Я знаю: десь ти промайнув
в моєму серці - досі твоє слово,
про вічність, там де нас нема
про те, як боляче і як суворо
над нами марила весна…
і я ще досі - у тобі.
Я тихо обнімаю душу,
яка в тобі далечина
і як це важко жити в смутку
коли душа твоя німа,
коли у ній ти не знаходиш
собі єдиного тепла …
Я - тут! Я завжди, вічно буду!
нехай усі мене забудуть - та я - ще тут,
я - ще жива! заради тебе жити мушу,
бо у тобі - та глибина, яка чарує мою душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013
Скажіть а на Вашій дорозі зустрічалась людина? Людина, яка повертала Вас до життя? Людина, яка розуміла, підтримувала. Людина, яку не потрібно було обманювати. Коли Ви могли бути поряд справжнім.
А Ви самі, ловили себе на думці «Ось моя людина. Мій світ. Моє дихання. Продовження самого мене. Ось хто поневолив мене своїми роздумами. Ось з ким я хочу прожити».
Ви питаєте чому жити, а не померти? Тому, що смерть не несе собою нічого.
Мені стало дивним, коли у голову одного чоловіка постукала думка і він нічого іншого не придумав тільки сказав:
- А хочеш, я помру заради тебе?
Яка смерть буде заради любові? Можливо його смерть означатиме протилежне. Люди помирають в ім’я кохання, насправді не знаючи точно чи удостоїлись такої честі. Що Ви можете знати окрім своїх почуттів і здогадів? З чим порівнюєте? Де читаєте?
Прошу! Коли на Вашому житті зустрінеться людина, яка кожного дня заставлятиме Вас посміхатися. Буде Вам опорою і попри все кожного разу коли Ви здаватиметесь і падатимете від болі, Вона підніматиме Вас… незабудьте сказати їй: «Я живу заради тебе».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403438
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.02.2013
В нашому житті так мало світла
Мало щастя, мало забуття,
Мало доброти і сподівання
Мало відданості й віри в чудеса.
Ми так часто забуваєм жити
Йдемо у перед , щоб просто йти
Й часто забуваємо бажання
Йдемо не до свої ми мети.
В нашому житті нема любові
Лиш тому, що мрії в нас нема
Ми так сподіваємось кохати
А в душі насправді пустота.
Ми так судимо усіх і все навколо
Заховавши серце під замок.
А насправді боїмося болю
І ховаємося від своїх думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396286
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2013
Нам завжди є про що розказати, просто ми не завжди розказуємо про все що відчуваємо. А сьогодні я напишу всього кілька слів, знову взявши до рук твій червоний олівець безсоння. Мимоволі згадала той сонячний і беззмістовний день, коли мої очі побачили твій світ. Він здавався таким безшумним, безперервним, безсумнівним. Покорена - ось що перше промайнуло в моїй голові. І почалось життя. Не забуття минулого, а повне його викорінення. Вердикт був винесений… Закохана!
Почувши діагноз недовірливо вдивлялася у дзеркало вишукуючи зміни на тілі. Демаркація розуму поступилась домінуванню серця. Перепади настрою , надмірна робота, вправність відштовхувати свої ж думки, було прокоментовано як невиліковність. В добавок до всього цього, лікар з непритаманною йому насмішкою кинув в слід: «Серце реставрації не підлягає».
Чи хворіла я цією закоханістю? Я й сама точно не скажу. Скоріше, я не знала про неї нічого. Я подалася в інтернет, шукаю спільні симптоми та способи лікування. Та все було марно. Серце не відчувало всього того, що так прекрасно описували незнайомці. Відчуття з дня у день ставали винятковими, виростали і залишали відбиток на усьому тому, що раніше належало тільки мені. Ця закоханість відмежовувала від реальності, поглинаючи всю мене.
Чи відчувала я таке раніше? Так. Щось близьке, та водночас зовсім інше. Не було в кожній клітинці ейфорії, бажання, метеликів та інших дурниць, як зараз, була біль. Ні пустоти, ні відчаю, просто сильно пожираюча біль. Кожне слово любові холодило кров, випікало з середини душу до останньої сльози.
Не любити, тому що рано чи пізно ми прагнемо затримати, поневолити чи привласнити кохання, а це неможливо. Тому з того часу я занадто часто не говорю слово «Люблю». Завжди здавалось що любов і відчуття залежності можна перерости, та це не так. Ні час, ні втеча не дарують мені забуття. Своє спасіння я знаходжу в тобі Моє життя! Моє все! Моє я! Генецвале, мій коханий Генецвале.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2012
Тільки зайшовши додому мене привабив один запах. Запах моїх квітів. А це, означало тільки одне - ти тут! Ти приїхав! Мій дорогий друже, і знову я немов дівчисько біжу тобі назустріч… Бідкаюсь з кімнати в кімнату, знімаючи весняну шляпку з своєї голови. Ну ось на моєму столику величаво тягнуться до сонця квіти мого життя… тільки один раз на рік і такий короткий період цвітуть вони… нагадуючи мені життя з далекого дитинства… Ось і ти…. Увійшовши в кімнату з поглядом грізним і суворим дивишся на мене, та я не в силі зупинити себе кидаюсь тобі на шию… твоя посмішка і все стає як у давні часи…
- Ти тут… ти приїхав. Чому не попередив про свій приїзд?
- А ти не рада бачите мене тут? Ну тоді я в цю ж хвилину поспішу покинути твій дім…
- Дурнику я так рада, так рада… я так довго чекала твоєї звісточки…
- Як ти? Як твоя майстерня в Лондоні? Ти привіз мені картину?
- Так Ваву все буде…. Все обов’язково буде… потім. А тепер розкажи як ти тут? Мене схвилювала наша остання розмова тому не роздумуючи взяв білети… я приїхав… я не міг не приїхати… відчуваю не все так, як ти мені писала… Ваву навчись брехати - це зразу спростить моє життя, ну принаймні по відношенні до тебе, а то я бачу все наскрізь і твоє все гаразд, все прекрасно, все добре - для кого це сказано? Ти ще досі думаєш що за все життя, що ми знайомі я не розпізнаю наглу брехню… з першого твого слова я помітив що щось відбувається з тобою, тільки не міг зрозуміти що тяготить твоє серце… а ти… ти завжди будеш мовчати?… знаючи як виводить мене твоє мовчання ти навіть зараз мовчиш... Ваву тебе що так само як в дитинстві виводити з цього стану «партизана», ти пам’ятаєш чим все закінчилось останнім разом?
- О! Цього я ніколи не забуду… шрам на брові ще досі не зник…
- Це не входило в мої плани і сталось досить випадково, я й не припускав що ти так не терпиш лоскоту…
- Пам’ятаю твоє перехвильоване обличчя коли я впала…як я тоді сміялася.
- Симулянтка. Я так переживав, не знав що робити… нам тоді було?
- Здається 8 років.
- А пам’ятаєш як мене покарали? Я три місяця тебе не бачив…
- А потім ти поїхав… навіть не попрощався… просто поїхав…
- Ах батьки, інколи вони роблять те, що рахують правильним…
- Я скучила…. Без тебе я була такою самотньою… Добре що ти є… І квіти… ти не забув… це так приємно…
- Ваву я чекав і приїхав коли твої квіти почали цвісти…. Я знав що їхній запах приведе тебе до мене, що увійшовши в дім ти згадаєш свою весну… Дивлячись на них завжди згадую маленьку дівчинку, яка щасливо посміхнулась впевнено взяла мене за руку і тихо ледь чутно сказала: «Давай дружити».
Посміхнись мені Ваву. Як тоді… Посміхнись…
- Як тоді вже нічого не буде… Щасливе дитинство закінчилось… І дівчинка яка була в мені… та дівчинка весела і смілива її не має… Перед тобою вже доросла жінка, яка не сміється як дитя, обдумує кожен крок, щоб велике товариство безлюддя не мало за що осудити її… Скільки надій, просьб покладено на мене від самого дитинства… Я стала іншою… колись ми разом бунтували з цим світом, з нашим світом… маленькі ідеалісти… Коли ти поїхав все помінялось, я зачинилась у домі де були інші правила життя і я жила, жила щоб вижити… Ти осуджуєш мене?
- Ні. Ще ніколи я не осуджував тебе, ну хіба за те що ти кинула мені в обличчя чорничний пиріг – о тоді я судив весь світ.
Занадто тебе люблю Ваву… Занадто для того щоб осуджувати…
В кімнаті повисло мовчання… таким не вимушеним воно здавалось… Жінка яка пригортала до серця найдорожчі квіти дивилася на схід сонця і не ховаючись витирала з обличчя сльози… І чоловік який все своє життя був поневолений своєю свободою, відданий своїм пристрастям творити, сидів на кріслі в кутку кімнати… Кожен з них думав одне про одного…
Вона про те, що не втекла до нього… Він про те що не вернувся до неї…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331634
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.04.2012
Я Вам пишу цього листа з одним прохання, прочитайте його до кінця. Моє життя йде до свого завершення, всі слова, все те що хотілось сказати Вам надряпано на цьому клаптику паперу. Для початку хочу представитись - Анна. Ви мене не бачили ні разу та заочно ми знайомі вже доволі давно. У мене немає видатного і божественного таланту. Зовсім звичайна зовнішність. Волосся кольору гарячого шоколаду, не висока і не низька, не красива і не потворна. Навіть вік у мене середній – 25. Єдине що мене вирізняє серед людей – самотність. Ви напевно думаєте для чого ця ненормальна мені це все говорить? Кому вона цікава? Ви праві, нікому. Та так хочеться вірити, що поки Ви читаєте мій лист, я для Вас існую.
Я спостерігала за Вами. Вже скоро 10 місяців. Точніше 9 місяців 16 днів і 4 з половиною години. Саме стільки минуло з того часу коли я вперше побачила Вас. Ні правильніше буде сказати - була приголомшена, здивована, покорена. Вами. Вашими віршами. Те що я зараз скажу я не говорила нікому та це воістину так. Ви були прекрасні! Неймовірні! Скільки витонченості, глибини, вогню – Ви немовби були на грані життя, без будь якого шансу на спасіння. Ваша сміливість – наче божевілля. А Ваші слова – досі виймають мені душу…
Ви запитаєте чому я не познайомилась з Вами? Напевне боялась. Побоялась Вашого погляду, слів, Вашого співчуття, осуду… І в тім - через день вже з’явилась вона…Енні. Мила, чарівна Ен. Вона теж писала вірші. Вам було інтересно розмовляти з нею. Завжди готова поговорити, вислухає, пожаліє. Завжди з усмішкою та добротою. Ви довірили її всі свої секрети. Разом раділи своїм перемогам. Ви любили Ен, і я навіть не можу порахувати скільки разів Ви говорили їй ці слова. І так щиро… Не змогла виносити біль який з середини пік моє серце. Останнє, що почула в ту злощасну ніч були Ваші слова: « щоб ти не зробила Ен, чуєш щоб ти не зробила, я все одно тебе люблю! Яка різниця як ти виглядаєш! Яка різниця скільки тобі років? Любов - це назавжди!»
О як я картала себе за те, що мимоволі стала думати про Вас. Всіма способами заставляла себе забути Ваші очі, слова, жести - боже як важко мені це вдавалось. Здавалось день тягнеться вічність. Цікавість пропала до всього, ніби світ перекрасили в сірий. Скажений стукіт серця коли хтось зі сторонніх вимовляв Ваше ім’я. Заглянувши в дзеркало я не могла впізнати там ту Анну, яку знала здавалось усе життя. Скільки можна? Хватить. Я стомилась. Одне я розуміла дуже чітко якби не ця весела, мила Ен я б пропустила саме головне, що сталось в моєму житті. Я закохалась у Вас. Люблю Вас. Дивно, пристрасно, безнадійно. І зараз я допишу цей лист, натисну кнопку «отправить» і зітру свій профіль. Надіюсь Ви зрозумієте і пробачите мене…
Прошу Вас виконайте останнє прохання засудженої до життя без Вас.
Ніколи, ніколи не брешіть тому, кого любите.
З любов’ю Анна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321069
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2012
Я сиділа неподалік і спостерігала за кожним його подихом… пальці огрубіли від пера та він продовжував творити… кімнату якось дивно обгортало світло свічки, яка стояла неподалік… навіть волосся до якого торкались мої руки набуло не свого відтінку… всюди валялись рукописи – його думки. Ненароком порушила тишу, яка для нього створювала затишок, певною мірою надавало душі спокою, я звалила його на білу мармурову підлогу і ми лежали на ній… тоді усмішка з його губ була просто нагородою чи маленькою перемогою над його сутністю… він встав... підійшовши до каміна почав спалювати все, що ним було створено…
- безглузда робота-рукописи не горять... всміхаючись говорила я
- я не погоджуюсь, докажу тобі, що все те що я щойно кинув у вогонь згоріло до тла не лишивши нічого, ні слова ні натяку того, що було мною написано…
В мить свічка погасла…
Я прокинулась від того, що лежала одна на білі, холодній, мармуровій підлозі… оглянувши кімнату зрозуміла сон… просто сон… та в каміні побачила, як твої думки безжально перечитує вогонь стираючи все що написане руками, які щойно цілувала я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302891
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.12.2011
Пробач що не тобою я жила
Пробач що не тобою я хворіла,
Що у твоє життя я не внесла
Хвилини радості і нотки божевілля.
Пробач що наш початок став кінцем
Пробач за ті слова що не сказала
Пробач, що ранок наш сьогодні
Я вже без тебе зустрічала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
Розсипані листочки по паркеті
Сидить обнявши вдумані слова
Вже не читає драми і романи
Одні вірші поета про життя…
Задумані слова і стільки правди
Розмиті мрії і глибокі сни
Все у словах тих він переплітає
Усе поєднує у думах самоти.
Перечитає… перепише знову
І знову вірші, знову глибина
І знову судять інші із народу
Перевертаючи свідомість так як я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2011
Ти пробач за чесність та відвагу
І прости за відданість тяжінь
Не шукала у тобі розраду
Не ховала у тобі свій біль.
Не любила і не ревнувала
Вірним другом тобі не була
Тільки час від часу я писала
Набираючи по клавішах життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
Стукну дверима, вилечу у двір,
Бо слухати не зможу всі образи,
Кричати я уже не маю сил,
І я піду, щоб вже не чути фрази.
На вулиці так темно, знов сама,
Не стану я брехати… дуже страшно,
Та все ж гординя більше ніж життя
І я іду вперед, хоть знаю буде важко.
І буду падати, встати, вперто йти
Прости, що не живу я у покорі,
І хоть я в’язень самоти
Та знай я маю силу волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2011
Я задихаюсь в пустій, чорно білій квартирі… тіло тремтить від вже давно знайомого відчаю… пальці набирають незнайомий номер… хвилина… гудок… вибиваю… розбитий телефон і відкрите вікно, щоб хоть якось зупинитись, прокинутись… чергові сигарети з тумбочки в тумбочку… чорна кава вилита і вже зеленіє в чашці міцний чай... випитий до дна, як і моє терпіння…
Реальність бере в гору і розумію - інший став солодким болем мого спасіння… п’янка залежність… і вже не насмілююсь заперечувати правду… безжальна відвертість… жорстока захопленість… потрохи божеволію від горя… всі щирі і настільки необачливі слова миттєво змінили все… я буду жити і вибачатись… бо я знаю, що кохання яке ти зараз відчуваєш, здаватиметься тобі через пару років життя навіженством або безглуздою грою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284905
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.10.2011
Ти навчи мене жити собою
Я так хочу відчути тебе,
І покинути світ свій без болю
Я так хочу пізнати усе…
Відчувати бажання жагуче,
Й проживаючи свої роки
Вдивлятись у твої очі
Й ніколи не знати біди…
Жити завжди з тобою і вічно,
І прохання є в мене одне.
Ти навчи мене жити собою
Я так хочу пізнати тебе….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2011
Прости… Прощай…
Здається я стомилась, від сутності своєї і бажань,
Здається сильно воля похилилась, від мрій моїх і сподівань…
Прости… Прощай…
Твій дім не зігріває, моєї раненої вже давно душі
За що мене карає Бог, на цій землі…?
Прости… Прощай…
На тебе я молилась, хоть завжди знала ти не ідеал,
Але навіщо я тоді влюбилась й усе тобі віддала без вагань…
Прощай… Прости…
І вже мені не варто казати про кохання : Відпусти,
Я так стомилася собі брехати і з маскою щасливою іти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2011
Я для Вас лишилася мала
Дівчинка з характером паршивим,
Але вічно доброю була
І співала співом солов’їним.
Ви мене терпіли, як могли
І ніколи слова не казали
Все мене своєю називали
Дівчинкою з голосом весни.
Ви все розуміли, як було
І мені уроки надавали,
Ті уроки Ваші у житті
Мені найболючішими стали.
Відчинивши двері Ви пішли
І записка на столі лежала:
« На кохання права я не мав...
Та я завжди чув, як ти співала».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2011
Любила вона його настільки сильно, настільки могло її маленьке серце… Він колись називав її «Ваву» та вона не могла зрозуміти… чому? Вони ніколи не говорили про кохання та він завжди знаходив любов у її очах… Він зрікся її , а вона зрозуміла, що кохання кидає її з крайності в крайність. Що ж сказала вона собі: « Якщо кохання постукає в мої двері я зачиняю їх… Щастя яке дароване мені сьогодні, завтра попросить в двічі більше… як потім забути ті відчуття, які переповнюють мене, як добровільно відмовитись від такого життя… Що тоді робити з своїм серцем, яке благає вернути щастя на хвилину, секунду, мить… просто вбиватиму її на ранніх стадіях, коли це ще можливо…» повторювала вона собі знову і знову. А потім взяла і ще раз повірила в кохання і ще раз переконалась, щось не так… та її життя вже належало іншому але серце лишилося вільним…..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274554
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.08.2011
Твої очі –
Моя мрія.
Твоя усмішка –
Мене гріє.
Твої слова –
Мене голублять.
А твоє серце –
Мене любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2011
Любов прийде до мене знаю,
Але не знаю чи твоя
Ти залишив в моєму серці
Кусочок ніжного тепла.
Ти залишив любов єдину
Яку напевне збережу
Зустрінемось з тобою мимо
Та зустрічі я вже не жду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2011
За тобою моє серце б’ється
Хоче щось сказати та мовчить
Хоче щось вернути і змінити
Та не в силі це воно зробить.
Хоче розказати про кохання
Хоче світ змінити та на те
Ти говориш тихо і жорстоко:
«позабудь кохана ти мене».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2011
Я лист в конверті понесу
Давно для Вас я написала,
Та ось віддати не змогла
Тоді здавалось я Вас знала.
Та все змінилося на днях,
У серці сильно закололо
Я зрозуміла, що то страх
Бажання бути над собою.
Я зрозуміла, що любов
Неварта сильного зітхання,
Що поневолена тобою,
Що я живу у сподіваннях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2011
Лишився тільки день
І більше нічого.
Лишилась тільки тінь
І більше нікого.
Лишилась тільки біль
Й вона одна.
Лишилась тільки думка,
Що я сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2011
Ти поважаєш мене
Мені цього мало.
Повага – це інше
- це зовсім не те,
- це не кохання
Нажаль не кохання,
- це просто прощання.
Прощання і все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2011
Дощ паде
І серце стуком пробирає тільки сум,
Як посміла покохати
Коли в серці біль ще був.
Чим ти думала дурненька
Він дорослий
Ти мала
Зрадило твоє серденько
Бо кохання в вас нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2011
Прощай…
Це мій кінець.
Я здамся тут, щоб не страждати.
Я проклинаю білий день
Щоби навчитися прощати.
У серці в мене злиток болю
Печаль моя немов пройшла,
Але тепер я вже сама.
Не треба тішити мене
Бо біль ніколи не пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2011
Ти просто знай, що дощ мені потрібен
Щоб згадувати те моє життя.
Згадати, як тоді були ми
Згадати, що кохання в нас нема.
Ти просто знай, що дощ це спомин літа
Ти нагадай як добре нам було
І плаче дощ, що я тобі потрібна
І знає дощ, що боляче було.
Ти просто знай, що дощ це мої сльози
І як неважко пам’ятаю я
Ту тінь далеку і блискучі очі
І не забуду твої я уста.
Ти просто знай, що рана та жагуча
Усе серденько тихо попекла
І тільки дощ прийшов до мене
Коли любов прощатися прийшла.
Ти просто знай, що дощ це моє серце
А я тебе забуду так і знай
З тобою попрощаюся напевне
Та тільки дощ про нього пам’ятай.
І цілу ніч лиш дощ безмежно плакав
І цілі дні забути не давав,
Що те кохання наше вже померло
Та тільки дощ його оплакувати став.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011
Так мало часу у житті
Так мало зроблено ще мною,
Усі справи мені малі
Усі великі за тобою.
Ти став дорослий
Що ж вітаю…
А я дитина ще мала,
Яка у тебе просить раю
Ти міг сказати, що нема.
А ти залишив в сподіванні
Для тебе іграшка була
Ота дитина з своїм серцем,
Яке ти викинув в сміття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011
Три букви, три слова
Рятують життя,
Як важко сказати:
«Люблю тебе я».
Ти інколи думаєш
Все це пройде,
Кохання знайдеться
Воно не одне.
Та думку гадати
То не любити,
Кохання проходить
І треба з цим жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2011
Кожна хвилина мого життя
Належить тобі.
Не тому, що я сумую
А тому, що мені з тобою добре…
Я все забути не зможу… хоч і дуже хочу,
Бо так буде легше прощатись з тобою.
І очі мої більше не побачиш
І не почую я від тебе вже ні слова
І на прощання я буду мовчати,
Бо сказати що кохаю в мене невистачить сили.
І кожен день після прощання
Я буду чекати нашої зустрічі
Я знатиму:
Десь є людина, яка забрала часточку мого серця.
І хоч забудеш ти мене
Я не буду винити долю за те що звела мене з тобою.
Я вірю ми зустрінемось
Хоч віра це обман самого себе
Я все одно вірю в любов, яка огріває моє серце.
Я живу надією на майбутнє
І ця надія: це твій голос
це твої очі
це твої губи
це твоє серце
яке я не забуду
і стерти з голови я не в силі.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262000
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2011