Володимир Кондратик

Сторінки (2/109):  « 1 2»

9. Письмо

9.ПИСЬМО
                             Шлю  тебе
                             Письмо  жгучее,
                             Да  нет,  всем:
                             Прекрасным,  слепящим,
                             Желанным,  пленящим,  
                             Красивым  женщинам.
     Тебя  судьба  к  другим  всегда  влекла,
Но  ты  всю  жизнь  была  со  мной
И  хоть  уйти  в  любое  время  ты  могла  –
Хотела  быть  со  мной  любой  ценой.
Но  почему?  Тебе  чего-то  не  хватало?
Тебе  всю  жизнь  чего-то  было  мало?
Чего?  В  чем  нуждалась  в  жизни  ты?
В  деньгах,  сладких  винах,  страсти,  любви?
Нет,  вокруг  тебя  все  это  было  и  царило,
Просто  ты  черства  была,  совсем  не  было
Души  в  тебе  и  была  ты  тем  светилом,
Которое  всегда  светило,  но  не  грело.
Ты  –  блеск  луны!  Приливы  и  отливы
Безграничных,  страстных  чувств  любви
Везде,  вокруг  и  всюду  влечёшь,
Не  отдавая  даже  теплого  луча  надежды.
Зачем  желать?  Зачем  тебе  все  это  было?
Это  есть  потребность  всей  твоей  души?
В  том  случае  с  самого  ада  ты  восстала
И  хотя  неимоверно  ты  прекрасна  и  нежна  –
Ты  пришла  из  пламени  и  ты  грешна.
И  всех,  кого  б  не  увлекла,  не  обласкала  –
С  собою  завлечёшь  у  бездну  мрака  ада,
Потому,  что  жизнь  твоя  –  обманная  игра.
Хоть  боль  любви  терзает  душу  иногда  –
В  безрассудстве  от  тебя  ради  мгновенья
Готов  отдать  до  дна  всего  себя  всегда.
                             Я  пью  бокал  любви
                             Пленящих,  томных  глаз
                             И  бью  бокал  любви
                             В  блаженстве  страсти,
                             Нежности  и  ласки.
                             Весь  в  твоей  власти.
                             *        *        *  
                                                     Мираж.
А  говорит  журчаньем  ручейка
И  как  на  иконку  смотришь,
Светятся  страстные  глаза
И  утонуть  в  них  можешь.  
Чувствами  нежности  полна,
Да  как  бы  словом  не  ранить,
Рог  любви  испил  бы  до  дна,
Но  боишься  видение  тронуть.
Как  мираж  –  такая  желанная,
Когда  в  пустыне  жажда  сильна,
Кажется  –  от  дуновения  дыхания
Исчезнет  неестественная  красота.
                                       .      .      .
Ах,  лирика,  лирика!  Кому  ты  нужна?
Где  же  романтика?  Реальность  одна.
Её  упоение  –  в  грёзах  мечта,
Теперь  информатика  –  всем  жена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259429
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.05.2011


8. Шкаралупа /гумор/

8.  ШКАРАЛУПА  /гумор/
Що  натворили  бідні  люди!?
Треба,  чи  не  треба  -
Міцні  паркани  повсюди
До  самого  неба.
   Навіть  не  найдеш  щілини
   В  тому  паркані,
   Щоб  не  бачили  й  не  чули,
   Що  всередині.
На  вікнах  –  міцні  замки
У  тій  шкаралупі,
А  в  дверях  –  слухавки  одні,
Вуха  наставлені.
   Бачиш,  там  в  замку  зі  шпари
   Око  аж  вилазить,
   А  у  тої  слухавки  з  дири
   Вухо  крутить,
Як  локатор  того  полігона.
Воно  в  яйці  сидить,
А  хто  –  не  знаєш,  бо  шкаралупа,
Бо  воно  її  ліпить.
   Добре,  якщо  тільки  є  одна,
   А  там,  де  пустота  -
   Тверда,  надійна  і  міцна.
   Навіщо  вона?
Та  природа  все-таки  її  дала.
Як  без  неї  бути?
Коли  її  нема  –  не  буде  яйця.
То  що  робити?
       Мій  паркан  -
       Імідж  мій.
       Моя  шкаралупа  -
       Кредо  моє.
               Хата  –  моя.
               Шкаралупа,
               Моя,
               Шкаралупа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259088
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2011


7. Літ

7.ЛІТ
                                 .      .      .
Дерево  палає,  пристрастю  горить,
Займається  друге,  що  поруч  стоїть,
А  третє  –  від  нього.  Бушує  багаття.
Там  велич,  істина,  любов,  знання,
Абсолют  там,  віра,  самопізнання.
Свобода  блаженного  льоту  п’янить,
Льоту  душі  в  блаженнім  тім  світі.
Там  краще.  Причина  –  два  раї  в  тобі.
Ще  більше  грошей,  жінок,  влади,
Емоцій,  пристрастей,  азарту,  слави.
О,  земна  насолода!  Ілюзорна  вона,
Бо  обумовлена  матерія  –  тінь  істини,
Все  в  ній  і  сама  вона  –  відносна,
В  рабстві  умовностей  завжди  була.
На  нові  страждання  приречена  вона.
Яка  в  ній  свобода?!  А  істина  сама?
Не  має  границь,  незалежна,  свобідна.
Тінь  свободи  духа  –  свободі  матерії,
Відносно  матерії  істина  –  реальна,
Що  в  тіні  –  ілюзорно  до  тіні  самої.
Злетів  уверх  і  знань  набрався,
Створив  нове  –  блаженства  взяв,
Від  тих  знань  душа  піднялася,
Енергію  дала,  збагатила  життя.
Достойне,  вагоме  життя  творця.
Перший  рай  –  блаженство  душі,
А  другий  рай  –  блаженство  тіла.
Проснись  пізнання  трансстану  суті!
Розв’яжеться  вузол  матерії  й  духа  –
Зникнуть  сумнів,  неспокій,  тривога.
Блаженство  –  в  єдності  душі  і  тіла.
                                         Твоя  жива  істота  –
                                         Суспензія  твоя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259086
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2011


6. Течія

ТЕЧІЯ
Спокійна  вода,  легка  течія,
Вниз  по  воді  пливуть  човни,
В  такт  опускають  весла  гребці,
Дрімають,  бачать  солодкі  сни,
Тепло  розслабило,  легко  іти,
По  течії  не  треба  сильно  гребти.
Трапилось  щось  в  одному  човні,
Чогось  збунтувались  його  гребці.
Їм  захотілося  рибку  ловити,
Самим,  як  хочеться,  плисти  і  жити,
Весла  опустили,  стали  тормозити,
Течію  річки  захотіли  спинити.
Не  сподобалось  ріці,  змінилась  вода,
Небо  потемніло,  почалась  метушня,
Закрутило,  забурлило,  у  вир  потягнуло,
Скінчилося  тихе,  спокійне  життя.
Роботу  зробила  гегемона  рука,
За  борт  її  викинула  сама  ж  ріка.
Може  все  вирішити  легка  вода,  
Якщо  не  мішати  –  затихне  вона.
Треба  рівнятись  сусіднім  човнам,
Розкидало,  розвіяло  їх  по  сторонам,
А  кожен  гребе  і  мучиться  сам,
Хоч  течію  не  можна  змінити  гребцям.
Появились  пороги,  які  трощать  все.
Хто  ж  ті  човни  докупи  збере?
Сама  ж  ріка  розділиться  на  рукава,
Кожному  човнові  –  рукав,  течія.
               Скільки  човнів
               На  тій  Землі!?
               Завжди  знайдеться
               Хтось  у  човні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258894
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2011


5. Хвиля

ХВИЛЯ
Хвиля  твоя    -
У  морі  життя,
Де  бурлить,  бушує,
Спокою  нема.
   Коли  на  гребні  -
   Дальше  від  дна,
   Несе  на  хвилі,
   Спасіння  вона.
Втриматись  треба.
Під  нею  -  біда,
Не  бачиш  далеко,
Дорога  одна,
   Де  може  накрити,
   Дихнути  не  дати,
   Де  світло  прикрите,
   А  зір  треба  мати.
Несе!  Та  куди?
Там  одні  скелі,
Там  море  відкрите,
Там  темнії  хмари,
   Штормовий  вітер.
   Вже  тануть  сили,
   І  хвиля  не  та.
   А  вона  –  твоя?
       То  на  долині,            
       То  на  горі
       Або  на  дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258892
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2011


4. Діра

Що  то  за  життя?
Куди  не  глянь  -
Повсюди  діри:
Діра  в  кишені,
   У  пам’яті  вона,
   Діра  в  Бермуді,
   Земля  у  дірах
   І  чорна  є  діра.
Все  кудись  зникає,
Все  діри  латаєш.
Що  туди  попадає  -
Того  вже  не  має
   І  життя  іде  кудись
   В  тунель  якийсь.
   У  кого  дір  менше,
   А  у  кого  –  більше,
Але  у  кожного  діра
Одна  –  кінець  життя.
Без  дір  не  можна,
Тому  -  живи,  діра.
           Дір  не  буде  -
           Буде  Рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2011


3. Шлюб

На  шабаші  життя  правда  ллється
З  келихів  фальші  у  підлі  горла
Грошиків,  які  п’яніють,  п’ють,  сміються
Над  горем  влади  і  багатства,  бо  в  гирло
Страху  те  життя  тече  і  б’ється
В  конвульсіях  останніх  в  обіймах  прірви
Жадності  своєї.  Танцюють,  сперечаються
На  кістках  свободи,  вірності,  любові:
Хто  з  них  править  світом?  Цілуються
В  цупких  обіймах  шлюбу,  бо  гроші
Страхом  й  страх  грошима  править.  
             Страх  п’яніє  від  грошей,
             Для  яких  страх  –  гроші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258716
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2011


2. В О Р О Ж К А

Часом  різане  лице,
Життя  до  долу  гне.
Гадати  руку  вже  бере
І  дивиться  у  глиб  тебе
   Очима,  що  горять  вогнем.
   Час  закрутила  і  сама
   У  мить  молодша  стала.
   Тепла  хвиля  обгорнула  -
І  ти  -  її.  Що  хоче  –  робить,
Десь  струм  енергії  бере,
Усе  говорить  і  говорить:
Що  є,  було  і  буде  ще.
   І  непотрібні  вже  слова,
   Бо  в  тобі  всі  її  чуття,
   Бо  очі  її  –  тунель,  де  доля
   В  кінці,  де  шлях  життя.
Як  кинув:  “А  доля  твоя?”  -
Вона  раптово  зупинилась,
Відкрито  в  очі  подивилась,
Ніби  вперше  чує,  бачить,
   Нічого  більше  не  сказала,
   На  очах  у  мить  погасла
   І  сама  собою  стала.
   Тихо,  тихо  вже  пішла.
Потягнула  легка  прохолода,
Осінь  на  серце  лягла,
А  всюди  бриніли  слова
Про  життя.Читала  вона.
           Ворожка  долю  всіх  читає,
           Та  свою  –  не  знає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258560
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2011


1. СУТЬ/Збірка “ Хто ти?”/

Суть  життя.  Чи  є  вона?
Якщо  її  ти  знаєш  –
Її  не  буде  у  житті
І  більше  істину  пізнаєш,
Бо  суть  –  в  відсутності  її.
   Суть  життя  не  має  сенсу.
   А  хто  шукає  тої  суті  -
   Не  має  спокою  в  душі,
   По  колу  ходить  у  пітьмі,
   Шукає  сенс  і  суть  у  суті,
Бо  тільки  є  одне  життя.
А  як  була  би  суть  у  ньому,
То  не  було  б  йому  кінця.
Суть  життя  у  тім,  щоб  жити.
Це  вже  є  не  суть,  а  є  життя.
   Суть  є  тільки  плід  думок,
   Щоби  постійно  ти  шукав
   Проблему  суті.  І  рішав.
   Бо  мозок  робить  ту  роботу,
   Щоб  сам  роботу  завжди  мав,
Не  застоювався,  в  русі  був,
Інтелект  на  місці  не  стояв.
То  його  життя  і  хоче  жити.
Тому  для  себе  він  створив
І  парадокси,  і  проблеми.
   А  їх,  фактично,  не  існує.
   Нічого  не  бери  до  голови,
   Не  муч  її,  щоб  не  боліла.
   Хоч  вона  для  того  тільки  є,
   Щоб  думала  собі  й  боліла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258558
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2011