Володимир Кондратик

Доля

                                                                                 2020  рік.
Дякувати  Горбачову  –  розвалив  Союз,
Дякувати  Путіну  –  розвалив  Росію,
В  єдності  Україна,  Хазерай,  Білорусь
Створили  конфедерацію,  Європа  думає,
Відродилась  україно-русинська  Русь.
Чи  найдеться  хоча  би  країна  одна,
Що  не  хоче  розвалу  й  агресії  кінця?
То  ж,  накінець  скінчилась  імперія  зла
Й  лежать  в  землі  мощі  її  ідола,
Бо  гноблених  народів  смоктала  багатства
Й  на  праві  сили  зомбувалась  сама
Та  велич  росіянам  навіювала  вона,
Мов  самі  великі,  особлива  раса.
А  що  створила  по  суті?  Армія  одна,
Грабіж,  кров,  страх,  війна,
Свобода  особистості  зведена  до  нуля,
Цінності  –  огірок,  барак,  комуналка.
А  людина  де?  Людина  –  дрібниця,
Баби  народять,  сила  би  була.
Та  як  бульки  у  морі  –  така  її  доля.
Китай  на  Уралі,  в  Курілах  –  Японія,
Алмази,  нафта,  газ  і  багатства
В  корінних  народів,  бо  їх  земля
І  майже  всі  вдоволені,  ура,  ура.
По  Філотею,  з  спадком  Візантії  що  робити,
Як  «Третій  Рим,  а  четвертому  не  бути»?
Треба  жезл  по  праву  болгарам  віддати.
       Абсурд.
Дурман  мізкам  –  Малоросія,  Великоросія,
Бо  мала  по  суті  –  без  окраїн  держава,
А  з  окраїнами  центр  –  великою  буде.
Може  Росія  –  центр  і  вона  –  Малоросія?
То  України  з  українцями,  їх  мови  немає.
А  чим  з  білорусами  не  така  ж  ситуація?
Чи  Бог  для  того  дає  життя?
Як  Бог  карає,  то  розуму  лишає.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014

Скалка

Царів,  Гітлера,  Сталіна,
Леніна  і  революції  пережили,
Накінець  до  Путіна  дожились
І  знов  почалася  війна.
Що  за  свідомість  у  людей  така,
Як  стільки  бачили  і  вчились,
Кричати  для  агресії  –  «ура»?
Невже  страх  і  біднота
В  міцних  лещатах  пропаганди
Гідність  знищили  і  виплекали
Уявну  велич  раси
На  ниві  фальші  і  брехні,
Заборонивши  слухати  і  чути,
Вільно  бачити  і  знати?  
Хіба  можлива  залізна  завіса  
При  доступі  до  інтернету,
Скайпу  і  сучасного  зв’язку?
Як-не-як  цивілізація  якась,
Вийшли  з  пещерного  віку.
А  нотки  православних  походів
Від  проповідей  «батюшок»  ідуть?
Хіба  християнство  того  вчить?
Яка  податливість  до  закликів
Агресії,  загарбництва,  тероризму,
З  приміненням  розгулу  шовінізму
І  сліпоті  до  збагачення  царків,
Грудьми  захищаючи  багатства,
Награблених  у  самих  же  них!
Просто  диво  якесь,  мара,
Відчуття  реальності  нема,
Ніби  в  підвалинах  темних
Мозок  морок  застилає,
А  вухо  тільки  те  і  чує:
«Росія,  Росія».Україна  
На  Київських  горбах  стояла
І  благословенна  буде  стояти.                                
В  двадцять  першому  столітті  
Амбіції  імперіалізму  Росії  –
Скалка  у  проблемах  людства:
Клімату,  води  і  їжі.
Ресурси  тратяться  на  амбіції,
Дестабілізації,  війни,  кишені,
А  не  на  проблеми  цивілізації  
В  цьому  однополярному  світі.
Як  біполярний  –  крах  його,
Не  може  принести  стабільності
На  тлі  існуючих  задач,
Які  рішає  об‘єднання  всього    
Інтелекту,  духовності  і  капіталів.
Де  програми  стабілізації  процесів,
Які  ідуть  в  рознос  катастрофічно?  
Негатив  -  у  слабкості,  фактично.
               Майбутнє  в  боротьбі  існує.
               -  Дрімаю,  чекаю,  хочу  Раю.
                   Ну,  дайте  Рай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014

Ковчег

Енергією  живиться  життя,
Та  лиш  з  їжі  береться  вона?
А  сонячних  людей  нема?
Як  Ковчег  з  Єгипту  забрали  –
Розвалили,  суть  скрили
І  в  пісках  від  нього  жили.
А  Ісус  з  учнями  не  наситили
Сімома  хлібинами  в  пустині
Тисяч  більше  ніж  чотири?
Генератор  енергії  життя  –
Їжі  не  треба,  мрія  одна,
Лиш  манну  небесну  збирай,
Та  нею  Ковчег  заправляй.
       Як  всім  відомі  енергії  дати  –  
       Чим  же  тоді  людьми  керувати?
       А  газ,  реактори,  нафту,  ЛЕПи,
       Війни,  корупцію,  злочини,  банди
       Та  іншу  чортівню  куди  дівати?
       Потрібен  зворотний  зв'язок,  впливати,
       Стримувати,  уявні  проблеми  рішати,
       Щоб  з  світлом  завжди  боролась  пітьма.
       Ковчег  сховали  умисно,  для  добра?
               -  Віддайте  людям  Ковчег,  
                   Манну  небесну  найдуть,
                   Він  для  всіх  –  Оберіг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014

"Цезарь"

Крышу  снесло  и  на  брата  попёр,
Вспомнил,  как  кто-то  до  Берлина  дошел.
       Малым  родился,  что  Бог  дал  –  то  и  есть,
       Но  ведь  столько  «Великих»!  Даже  не  счесть.
Показал  дубину,  взмахнул  топором
И  с  полуострова  –  остров.  Стал  мудрецом.
       Эйфория,  ура-а!  Собиратель  земель!
       Что  там  народы  и  тысячи  семей!?
Взял  бы  Киев,  хоть  мечта  не  одна,
Но  Киев  святой,  не  раз  брала  орда.
       Суздалю  открылся  –  тот  разграбил  его.
       Овации  средневековью!  Грабёж,  воровство!
«Ядерная  война.  Кто  решится  стрелять?
Тут  сто  грамм  и  огурчик,  им  есть  что  терять.
       Русский  Украины  на  Россию  не  пойдет,
       Остальные  -  «бандеровцы»  разве  народ?»
Экстремизм,  пропаганда,  сепаратизм  прёт,
Невзирая  на  всех  изнутри  всё  рвёт.
       Выбрасывается  в  мир  энергия  зла.
       Какая  самоуверенность  в  наши  времена!
А  если  крышу  у  кого-то  тоже  снесёт?    
На  деревянные  ящики  как  посмотрит  народ?
       Разрешит  ли  комета  конец  мира  сего?
       Предупреждение  было  не  так  уж  давно.
Изменить  траекторию  проще  всего,
Проблема  лишь  в  том,  чтоб  засечь  его.
       «Чаще  на  небо  надо  смотреть,
       А  не  думать,  где  бы  и  что  спереть.
Зомби  –  понятно,  но  невозможно  понять,
Зачем  оккупированное  оккупировать  опять?
       Стоит  ли  настолько  всем  рисковать,
       Чтоб  какие-то  там  рейтинги  свои  поднять?»
               КИЇВСЬКА  БУЛАВА.  Хвилює  вона!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488801
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2014

Україна - Європа

Повітря  стогне,  вигук:  -  Встати!
Оранжеві  піднялися  з  колін.
-  Багато  нас,  усіх  не  подолати!
Дух  єдності  жадає  змін.
       Злились  в  одне,  єдине  –  гріє.
       Подих  свободи  і  надій!
       -  Бандитам  тюрми!    Правда  мріє.
       Успіх  –  твердість  рішучих  дій!
У  захваті  весь  світ:  -  Здійснилось!
Прапор  і  корона  правлять!
Але  що  бачилось  –  виходить  снилось.
Фальшивий  шлюб.  Та  є  ще  пам’ять!
       Успіх  –  твердість  рішучих  дій!
       -  Банду  –  геть!    Правда  мріє.
       Подих  свободи  і  надій!
       Злились  в  одне,  єдине  –  гріє.
Майбутнє  молоді  жадає  змін.
-  Євромайдан,  усіх  не  подолати!
Дух  єдності  підняв  з  колін.
Повітря  стогне:  -  Годі  спати!
       Рвуть  Україну  на  захід  і  схід.
       -  Схаменись  Росія,  там  лоно  твоє!
           Цар-батюшка,  думай  про  свій  народ,
           Дерево  без  коренів  сохне,  гниє.
Здійсняться  мрії:  народ  єдиний,
Сяйво  благодаті  на  Київ  зійшло,
Владі  народний  розум  властивий,
Україна  в  Європі,  так  і  було.
       Європі  й  Росії  –  бренд  України,
       Інвестиції  звідусюди  потоком  течуть,
       Товари  Європи  з  України  в  Росію,
       А  з  Росії  через  неї  в  Європу  ідуть.
Полігон  конкуренції  технологій,  товарів,
Спільні  виробництва,  ринки  дані,
Народні  таланти,  надра  багаті,
Гегемонів  не  мало,  та  вигідно  всім.
       Ніхто  не  грабує,  на  народ  працює,
       На  ідею  єдності,  людяні  всі.
       «Вищої  раси»  зомбування  немає,
       Росія  підживлює  корені  свої.
               -  Щоб  всім  світом  володіти  –
               Треба  сильні  гени  мати,
               Нагорі  повище  сісти
               Й  більше  бачити  і  знати,
               Що  у  кого  краще  –  брати
               І  нищити,  щоб  самому  мати?
               По  вказівці  щось  робити,
               Чи  своїм  розумом  жити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2013

Удав

Живучі  форми  в  Природу  попали,
Сподобалось,  освоїли  та  сумно  стало,
Едема  мало,  гріха  зажадали  –  
Від  вірусів,  хвороб  Земля  застогнала.
       Компютери-цяцьки  замилюють  очі,
       Рабство  технократії  хвиля  несе  –  
       Як  кролик,  маса  народів  охоче
       В  пащу  удава-прогреса  повзе.
Інтелект,  генетика,  клон,  капітали  –
Штучними  рисами  раса  вища,
Прірви  між  масами  й  елітами  стали,
Одні  стали    вибрані,  інші  –  нижчі.
       А  рогатий  від  радощів  несамовито  регоче
       І  жагу  до  творчості  підживлює  все  –  
       Гуманізм  на  задвірках,  величі  хочуть,
       По  персту  правителів  рабство  живе.
                 Релігія  капіталу  Істиною  є?
                 Вірний  прогноз  лише  Бог  дає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2013

Лад

Націоналізм,  фашизм,  російський  шовінізм,
По  суті  насправді  –  антинародний  капіталізм.
Повісив  ярлик,  сто  раз  обізвав,
Народ  повірив  і  тим  об’єднав.
Може  капіталістам  кінчати  демагогувати
Й  Україну  «Донецькою  Руссю»  назвати?
     Все  тихо,  спокійно,  без  зайвих  думок,
     Суцільний  лад  на  відомий  зразок,
     Жага  одна  –  працювати,  працювати,
     Лиш  трішки  треба  живити,  дотувати.
     Нарешті  Рай  на  рідній  землі,
     Як  один  стали  рівненькі  усі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013

Дракон

                           .      .      .
Коли  туди-сюди  шурупають  мізки  –  
Куди,  як  не  туди,  мільярду  пливти?            
«Хто  не  працює  –  той  не  їсть»  -  уже  на  небі,
«Від  кожного  по  спроможності  –  кожному  по  потребі»!
Як  гасло  комунізма  вмонтовано  в  капіталізм,
То  суспільний  лад  –  «комуно-капіталізм»,
Де  накопичення  закон  капіталу  диктує,
А  розподіл  –  по  закону  «що  кому  бракує»:
Чи  субсидія,  чи  яхта,  чи  острів,  мільярд
І  в  забутті  буде  безлад,  бо  визначено  лад,
На  сторожі  якого  існує  закон,
Змінити  не  можна  -  буде  дракон.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013

"Навіщо?"

Згадав,  що  мізки  мав
Й  трохи  думати  почав.
Як  енергія  не  зникає,
То  все,  що  є  –  перетікає.
Треба  б  право  мати,
Можна  систему  створити,
Стимули,  контроль  здійснити,
Де  появилося  знати  і  жити.
То  ж,  що  зароблене  –  убуде,
Не  пропаде,  десь  та  прибуде.
Як  всі  стануть  будувати  –
Кудись  треба  те  дівати
І  регулятор  постійно  руйнує,
Бо  баланс  природи  диктує,
А  інтелектуальному  продукту  бути,
Хоч  жолудка  немає  де  діти.
Одні  будують,  будують,
Другі  користуються,  руйнують,
То  ж,  хоча  б  не  забувати
Питання  «Навіщо?»  задавати
Перед  тим,  як  щось  робити,
Краще  красоту  кохати.
Не  для  одного  існування
Всі  турботи  і  бажання,
Совість  просить  чистоти,
Правди,  віри,  доброти.
Як  би  мозок  відключити,
Світлом  серця  лиш  творити  -
Було  б  розуміння,  світ  без  зла,
Без  втілення  думок  –  дуалізма.
Утопія  і  парадокс  –  приїхав.
Навіщо  про  мізки  згадав?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013

Дятел

«В  каждом  дубе  короед,
   Проморгаю  –  дуба  нет.
Я  стучу,  стучу,  стучу,
В  коре  дырку  сколочу,
Гляну,  что  там  да  чего,
Всё  увижу.  О-го-го!
Короед  грызёт  кору,
Портит  дерево  в  лесу,
На  свет  вытащу  его,
Дубам  покажу  всего,
Ибо  мне  невмоготу,
Да  и  кушать  я  хочу.
Клюв  засуну  глубоко.
Ему  больно?  Ну  и  что?
Я  полезный,  лес  лечу,  
Чистоту  в  нём  навожу.
В  лесорубов  пилы  есть,  
Будет  дров,  не  перечесть,
Одна  радость  для  своих.
Хоть  побольше  было  б  их!
Лес  питает  и  родной,
Вот  и  чищу  домик  свой».          
Ответила  ему  сосна,
На  всё  глядя  свысока:  
«Глаз  намётан,  клюв  большой,
Слух  отточен,  но,  родной,
Ты  ведь  мал  и  без  тебя
Нету  стука,  тишина.  Тоска».
           А  мораль-то  какова?
           Не  пускать  бы  червяка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375518
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.11.2012

Приїхали

Рейтинги,  рейтинги,  думав,  гадав,
Взяв  та  й  «ї»  на  «ё»  поміняв.
-  Давай  поёхали,  стоёш  чого?
-  Заёхати  у  пику?  Немає  кого.
-  Не  зрозумів,  заёду  –  то  поёдеш
   І  своє  «ё»  більше  не  найдеш.
Конячка  везе,  а  ті  все  «ёхали»,
Бо  неправильні  «ї».  Приїхали.
У  «ї»  і  «ё»  дві  крапки  є.

Одностайний  спів  веде  
до  абстрактного  поняття  цінностей.
В  хорі  фальші  чути  меньше,
чути  дальше,  спів  міцніший.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012

Сила

Де  сила  –  правда,
Бо  у  правді  сила.
-  «ВДВ»!?
-  Сила,  сила,  сила!!
-  «Регионы»!?
-  Правда,  правда,  правда!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012

Закон - "Регіон"

Піднявся  ввись,  навколо  зорі,
Сяють,  гріють  і  життя  дають,
А  там  крутиться  якесь  маля,
Немов  піщинка  в  тому  морі,
Від  якої  користі  ніякої  нема,
Бо  тільки  поглинає  у  тім  регіоні.
Ближче  придивився  –  та  то  ж  Земля,
Де  повно  всячини  і  регіонів,
Порозуміння  нема,  мови  різні,
Кожен  –  собі,  царьки  одні.
Задумався  Творець:  «Що  би  то  зробити?
Ліквідувати,  чи  може  шанса  дати?
І  хто  назвав  її  отак  –  Земля,
Коли  насправді  то  є  Регіон?!
Мова,  як  годиться,  хай  буде  одна,
Назві  відповідатиме,  Регіону  –  регіональна.
Навіщо  французька,  англійська,  німецька?
Бути  китайській,  найбільша  країна,
Тоді  буде  лад  і  думки  єдині,
Мислити  будуть  на  мові  одній  –
                                                                                     регіональній».
І  вже  навколо  дружні  всі,
Бо  тільки  є  отой  закон  –
                                                                                   «Регіон».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012

Слабость

Тают  силы  под  пьянящим  взглядом,
Нега  нежности  –  греши,  греши,
Благоухание  роз  под  розовым  небом,
Власть  тумана  трепетной  души,
Всё  сполна,  лишь  бы  только  рядом
В  музе  лиры  пламенной  любви.
Сила  в  слабости,  коль  слабость  в  силе.
-  Всё,  уже  и  вся!  О,  я  твоя!  Люби!
Иди  ко  мне,  ты  мой!  Иди,  иди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353169
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.07.2012

Ініціативний.

Все  не  те  і  все  не  так,
А  сам  –  мудрий,  гегемон.
Ствердитися  б,  тільки  як?
І  як  врізав  самогон,
То  забулькало  в  мізках:
«Хто  немає  ідеї  своєї  –
Працює  на  чужі  ідеї».
Закортіло  аж  в  ногах,
Як  звідкись  стрельнуло  такої.
Напустив  навколо  пилу,
Греблю  безідейними  гати,
Лиш  дивиться  згори  додолу,
Знати  б  хоч  куди  іти.
Результату  нема,  та  процес  є,
Пліч-о-пліч  –  вагоміші  в  ходьбі,
Хочеться  жити,  не  дивне  те,
Тож  тим  й  задоволені  всі.
Хоч  на  грядці,  як  той  пирій
І  від  того  процесу  –  пшик,
Та  ствердився  і  просто  герой.
Не  усвідомлює,  що  воно  не  так
І  він  суспільству  велика  загроза,
Бо  ініціативний  дурень  –  як  факт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012

Біцикль

В  двадцять  –  танго,  вальс-бостон,
Твіст,  фокстрот  і  чарльстон,
Час  до  раня,  час  «гулять»,
А  як  стало  шістдесят  –
Обніме  інсульт  інфаркта
І  пішла  вже  коломийка,
Гоп  зі  смиком,  бум  цик-цик
Й  гучно  грає  марш-кандик.
Одним  словом  –  то  біцикль,
Де  тягне  колесо  одно,
Та  другому  не  дано.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012

Виття

Як  в  зграю  попав  –
Так  по-вовчому  вив,  
Що  навіть  ким  родився
Давно  вже  забув.
   «Людина»  -  звучить  гордо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2012

Баланс общества

Законы  религии  –  духовному,
Для  материи  –  законы  её.
Законы  духовного  –  материи?  Чушь!
Религии  народам  –  вовремя  и  к  месту.
Индуизм  –  развитие  общества
Усовершенствованием  его  индивидуумов,
А  христианство,  коммунизм  –  обезличенный  коллективизм,
Где  прогресс  общества  –  усовершенствованием
Связей  между  его  личностями.
Индуизм  –  кастовое  общество,
Коллективизм  –  диктатура  в  обществе.
Эксперимент:  
Коллективизм  –  слом  –  индивидуализм.
Слом  –  излом  психики  личностей.
Итог:  коллективисты  –  нищета;
Индивидуализм  –  обогащение;
Гибрид  психик  –  средний  класс.
Славянам  однобокое  общество?
Дохлый  номер!
Жизнеспособность  и  долговечность  –  
В  сочетании  индивидуализма  и  коллективизма,
А  развитие  и  стабильность  –  их  баланс.
Процветание  общества  –  да  будет  власть!
       Существующие  утверждения:
       «Человек  создал  Бога,
       Который  создал  человека»;
       «Среда  приспосабливается  к  человеку,
       Которого  создала  среде».
       Великолепные  трактовки!  Мне  нравится.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333382
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.04.2012

Баланс суспільства

Закони  релігії  –  духовному,
Для  матерії  –  закони  її.
Закони  духовного  –  матерії?  Абсурд!
Релігії  народам  –  вчасно  й  по  місцю.
Індуїзм  –  розвиток  суспільства
Вдосконаленням  його  індивідуумів,
А  християнство,  комунізм  –  безликий  колективізм,
Де  прогрес  суспільства  –  вдосконаленням
Зв’язків  між  його  особистостями.
Індуїзм  –  кастове  суспільство,
Колективізм  –  диктатура  в  суспільстві.
Експеримент:
Колективізм  –  злом  –  індивідуалізм.
Злом  –  надлом  психіки  особистостей.
Підсумок:  колективісти  –  біднота;
Індивідуалізм  –  збагачення;
Гібрид  психік  –  середній  клас.
Слов’янам  однобоке  суспільство?
Аби  не  так!
Життєздатність  і  довговічність  –
В  гармонії  індивідуалізму  і  колективізму,
А  розвиток  і  стабільність  –  їх  баланс.
       Існуючі  ствердження:
       «Людина  створила  Бога,
       Який  створив  людину»;
       «Середовище  приспособлюється  до  людини,
       Яку  створило  середовище».
       Блискучі  тлумачення!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333381
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2012

* * *

Глаза  в  глаза  –
Туманный  взгляд,
Любви  волна  …
Да  сбудется  мечта!
       Всегда!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330978
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2012

Туга/лем/

Хоц  бы  деским  порадити
И  не  радят  наши  діти,
А  серце  не  може  забити
Як  няньо  своє  вчили  любити.
На  Лемківщині  –  земля  лемківска,
Хоц  дехто  радыт  же  украінска,
А  поляк  муві:  «Гдзє  єст  польска,
Кеды  быва  од  можа  до  можа?».

             Лемківске  –  лемка,
             Иначе  быти  не  може!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012

Алгоритм генома мира /гипотеза/

Алгоритмы  геномов  элементов  органики,  неорганики,
Разума,  сознания,  духовности  индивидуумов  –
Конечные  блоки  алгоритма  генома  мира  сего.
Продвинемся  снизу  вверх  к  вершине  его.
В  истоках  семи  цветов,  тональных  частот  звука  –
Семь  тактовых  частот  мира  сущего.
Органу  живого  –  своя  тактовая  резонансная  частота.
Из  определенности  среды,  по  условным  и  безусловным  переходам
Изменяются  к-значные  уровни  возбуждающих  резонансных  частот
Для  каждого  из  органов,  стимулируя  или  замедляя  их  развитие
И,  следовательно,  формируя  виды  и  формы  живого.
Так  же,  из  энергии,  при  определенных  уровнях  возбуждающих  частот,
В  резонансе  создаются  элементарные  частицы  материи.
Итак,  на  вершине  древа  материи  в  алгоритме  генома  мира  –
Энергия  и  спектр  тактовых  возбуждающих  частот,
В  истоке  которого,  естественно,  одна  тактовая  частота,
Дискретно  качающаяся  в  диапазоне  спектра.
На  вершине  материи  –  блок  энергии  и  тактовая  частота,
От  которых  формируются  элементы,  формы  и  виды  материи.
Коль  вера  крепка  –  воля  сильна  и  продуцируется  энергия  воли.
Кстати,  «сначала  был  звук»  -
Тактовая  частота  квантов  формируемой  энергии  воли.
А  как  же  дух,  вера,  сознание,  разум?
Без  сознания  не  существуют  мудрость,  разум  и  т.п.
Дух  –  продуцированный  комок  энергии  воли  веры  в  духовной  форме.
Сознание.  Сознание  материального  или  духовного?  Материя  мертва.
Сознание  индивидуально  и  свойственно  духу  индивидуума  
В  соединении  с  материальным,  которую  удерживает  энергия  жизни,
Как  элемент  энергии  воли,  ибо  силой  воли
И  желанием  жизни  в  крепкой  вере  продлевают  жизнь.
Вера.  Даже  отрицание  веры  –  вера  в  отсутствие  её.
Исходя  из  условий  среды,  по  условным  и  безусловным  переходам
С  вершины  блока  веры  пронизывают  алгоритм  подблоки  разных  вер.
Можно  ли  объединить  все  религии/веры/  при  отсутствии  условий  среды?
Объединение  возвратит  по  циклу  на  низшую  ступень  развития.  Крах.
Итак,  на  вершине  алгоритма  генома  мира  –  вера,  которая  даёт:
Ветвление  подблоков  разных  вер;
Генерацию  квантов  энергии  воли,  продуцируя
Тактовую  частоту,  энергию  материи,  духовную  форму  энергии;
Форму  энергии  жизни,  синтезированную  верой  из  энергии  воли.
Энергия  материй  –  разные  виды  энергий:  светлая,  тёмная,
Энергетические  поля  (торсионные,  гравитационные  и  др.)  и  т.п.
Духовная  форма  энергии  –  уплотнения  энергии  духа  индивидуумов,
Со  свойственным  каждому  из  них  элементом  сознания.
Форма  энергии  жизни  –  виды  жизненных  энергий,  соединяющих
Разные  энергии  материи  с  элементами  духовной  энергии,
Формируя  разнообразие  видов  и  форм  жизни.
Так  во  главе  –  вера?!  Кого  иль  чего?  Вера  без  сознания?
От  веры  через  духовную  форму  энергии  к  сознанию,
От  которого  по  циклу  обратно  к  вере.
Цикл:  вера  –  духовная  энергия  –  сознание  –  вера.  Он  во  главе.  
Но  это  то  же,  что  от  яйца  к  курице,  от    которой  к  яйцу.
Яйцо  –  вера,  от  которой  зародыш,  курица,
А  курица  –  сознание,  рождающее  веру-яйцо.
Тогда  в  истоке  –  яйцо  без  зародыша,  т.е.  какая-то  суспензия,
Где  при  наличии  определенной  причины  –
Как  следствие:  вера,  зародыш,  курица.
Вера,  духовная  энергия,  сознание  –  свойства  личности.
Так  цикл  во  главе  алгоритма  генома  мира  –  свойство  Личности?
По  аналогии  яйцо  –  курица,
В  истоке  алгоритма  генома  мира  –  энергия  суспензии,
В  которой,  при  наличии  команды  запуска-причины,
Как  следствие,  начинает  функционировать  цикл:
Вера  –  духовная  энергия  –  сознание  –  вера.
Не  так  уж  важно,  где  точка  запуска  в  цикле  командой-причина:
В  блоке  веры,  духовной  энергии  или  сознания.
Надо  искать  в  среде,  где  висит  облако  энергии  суспензии  мира,
Причину  запуска  цикла  во  главе  алгоритма  его  генома.
В  какой  среде  формируется  причина?  Будет  среда  –  будет  причина.  
 ИЩИТЕ  ПРИЧИНУ!!!  
/Путь  теорий  науки  -  адаптация  в  условиях  среды,
 Тем  более,  что  она  сама  адаптируема,  а  где  теория  её  адаптации?
 Где  виды,  свойства,  анализ,  критерии  описания  условий  среды?
 Может  идём  не  тем  путём?/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327748
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.04.2012

8 Марта

Кружится  голова  от  запаха  мимоз,
Вся  ласка,  страсть  и  нежность
У  ног  с  цветами  роз,
Тепло  любви,  объятий  сладость,
Любой  каприз  желанья  дрожь
И  по  мановенью  пальца  –  радость
Исполненья  всех  мечтаний,  грёз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320209
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.03.2012

Ген

Гени  генома  сперечатись  стали,
Хто  самий  вагоміший  із  них.
Недовго  прийшлось  переконувати  їх
Гену  злодійства:  «  Фонд  заснували  
Кращий  від  Нобеля  для  стимулу  тих,  
Хто  б  видаляв  ген  злодійства  у  всіх,
Що  причетні  до  того  і  мають  можливість
Проявляти  гена  талант  і  схильність».
       Може  б  Маг  нату
       Ім’я  своє  дати,
       Фонда  створити
       Й  науку  підняти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012

Алгоритм генома світу /гіпотеза/

Алгоритми  геномів  елементів  органіки,  неорганіки,
Розуму,  свідомості,  духовності  індивідуумів  –  
Кінцеві  блоки  алгоритму  генома  світу  цього.
Перемістимося  знизу  вверх  до  вершини  алгоритма.
В  основі  семи  кольорів,  тональних    частот  звуку  –
Сім  тактових  частот  реального  світу.
Органу  живого  –  своя  тактова  резонансна  частота.
З  визначеності  середовища,  по  умовних  і  безумовних  переходах
Змінюються  к-значні  рівні  збуджуючих  резонансних  частот
Для  кожного  з  органів,  стимулюючи  або  уповільнюючи  їх  розвиток
І,  як  наслідок,  формуючи  види  і  форми  живого.
Аналогічно,  з  енергії,  при  відповідних  рівнях  частот  збудження,
В  резонансі  створюються  елементарні  частинки  матерії.
Таким  чином,  на  вершині    дерева  матерії  в  алгоритмі  генома  світу  –
Енергія  і  спектр  тактових  збуджуючих  частот,
У  витоці  якого,  звичайно,  одна  тактова  частота,
Яка  дискретно  коливається  в  діапазоні  спектра.
То  ж  на  вершині  матерії  –  блок  енергії  і  тактова  частота,
Від  яких  формуються  елементи,  форми  і  види  матерії.  
Як  віра  міцна  –  воля  сильна  і  продукується  енергія  волі.
А  як  щодо  духа,  віри,  свідомості,  розуму?
Без  свідомості  не  існують  мудрість,  розум  і  т.п.
Дух  –  продукований  згусток  енергії  волі  віри  в  духовній  формі.
Свідомість.  Матеріального  чи  духовного?  Матерія  мертва.
Свідомість  індивідуальна  і  властива  духу  індивідуума
В  зв’язку  з  матеріальним,  який  утримується  енергією  життя,
Як  елемент  енергії  волї,  оскїльки  силою  волі
І  бажанням  до  життя  в  міцній  вірі  продовжують  його.
Віра.  Навіть  заперечення  віри  –  віра  в  відсутність  її.
Виходячи  з  умов  середовища,  по  умовних  і  безумовних  переходах
З  вершини  блока  віри  пронизують  алгоритм  підблоки  різних  вір.
Чи  можна  об’єднати  всі  віри  при  відсутності  умов  середовища?
Об’єднання  їх  приведе  по  циклу  на  початок  алгоритма.  То  -  крах.
Таким  чином,  на  вершині  алгоритма  генома  світу  –  віра,  яка  дає:
Розгалуження  підблоків  різних  вір;
Генерацію  квантів  енергії  волї,  продукуючи
Тактову  частоту,  енергію  матерії,  духовну  форму  енергії;
Форму  енергії  життя,  синтезовану  вірою  з  енергії  волі.
Енергія  матерії  –  різні  види  енергії:  світла,темна,
Енергетичні  поля  /торсіонні,  гравітаційні  і  ін./    і  т.п.
Духовна  форма  енергії  –  згустки  енергій  духа  індивідуумів,
З  властивим  кожному  індивідууму  елементом  свідомості.
Форма  енергії  життя  –  види  життєвих  енергій,
Які  з’єднують  різні  енергії  матерії  з  елементами  духовної  енергії,
Формуючи  різновидність  видів  і  форм  життя.
То  на  чолі  –  віра?!  Кого  чи  чого?  Віра  без  свідомості?
Від  віри  через  духовну  форму  енергії  до  свідомості,
Від  якої  повертаємося  по  циклу  до  віри.
Цикл:  віра  –  духовна  енергія  –  свідомість  –  віра.  Він  усьому  голова.
Але  то  те  ж  саме,  що  від  яйця  до  курки,  від  якої  до  яйця.
Яйце  –  віра,  від  якої  зародок  і  курка,
А  курка  –  свідомість,  яка  народжує  віру,  яйце.
Тоді  у  витоці  –  яйце  без  зародка,  тобто  якась  суспензія,
Де  при  наявності  визначеної  причини  -  
Як  наслідок,  віра,  зародок,  курка.
Віра,  духовна  енергія,  свідомість  –  властивість  особистості.
То  цикл  на  чолі  алгоритма  генома  світу  –  властивість  Особистості?
По  аналогії  яйце-курка,
У  витоці  алгоритма  генома  світу  -  енергія  суспензії,
В  якій  при  наявності  команди  запуску-причини,
Як  наслідок,  починає  функціонувати  цикл:
Віра  –  духовна  енергія  –  свідомість  –  віра.
Не  так  важливо,  де  точка  запуску  в  циклі  командою–причина.
Треба  шукати  в  середовищі,  де  висить  хмарка  енергії  суспензії,
Причину  запуска  цикла  на  чолі  алгоритма  генома  світу.
В  якому  середовищі  формується  причина?
ШУКАЙТЕ  ПРИЧИНУ!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317162
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2012

Ноша

Немов  з  високою  горою
Боротьба  у  кожного  своя,
Та  коли  пес  гавкає  –
Немає  сенсу  гавкати  на  пса,
Бо  трансформація  свідомості  життя:
Історичного  й  логічного  єднання,
Втілення  абстрактного  в  конкретне,
Поглинання  мислення  буттям,
Усвідомлення  мізерності  величного
Й  в  реальному  і  сущому  духовного,
Формування  самоусвідомлення  безцінного,
Що  кожному  дано  сповна.  
-Твоя  проблема,  проблема  не  моя!
Та  по  суті  ноша  в  кожного  одна,
Як  разом  –  не  така  вона  вже  і  важка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314583
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2012

Оса

Оса  вкусила  чоловіка,
А  жінка:  «Що,  оглох?!».
Що  оса  –  що  жінка…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012

Референдум.

-  «Всё  пропало,  всё  пропало!
     Лишь  моргнул  –  земли  не  стало».
-  Нехай  бере  і  гроші  дає.
     Розум  прийде  –  референдум  буде
     І  знов  державним  стане  те.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012

Рыба

РЫБА
-  Хоть  рыба  портится  от  головы  –
   Чистят  то  её  с  хвоста.
-  Но  чистят  то  дохлую  с  хвоста,
   Без  головы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297661
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 03.12.2011

Гіпотеза

ГІПОТЕЗА
Нестабільний  час.Як  більша  швидкість  руху,
То  час  життя  повільніше  іде.Та  те  –  не  те,
Бо  час  вимірюється  у  свідомості  тривалістю  його
У  одиницях  митей.  При  більшій  швидкості  руху
Життя  у  просторі  -  стискається  сам  простір  більше.
При  стабільному  часі  у  миттях  і  відповідній  швидкості
Переміщаються  умить  у  іншу  точку  простору  самого.
При  безмежній  швидкості  у  вимірі  такому  часу  
За  мить  життя  назад  Всесвіт  стиснеться  аж  до  нуля,
А  як  вперед  –  розсіється  в  ніщо  і  вакуумом  стане.
Слава  Життю  Вічного  Часу,  кожну  мить  Життя  Якого  
Генерується  вибух  світлої  матерії  Всесвіта  з  нуля!
Як  одна  частина  генерує,  то  друга  –  поглинає,
Де  у  мить  Його  Життя  темна  матерія  Всесвіту
Стискається  аж  до  нуля  в  зворотнім  часі.
В  Абсолюті  –  вічність,  бо  взаємокомпенсація  у  дії.
Тому  й  існують  дві  форми  сущого  життя  –
Реального  і  паралельного  в  зворотнім  часі.
То  ж  у  людини  –  дві  складові  свідомості  й  життя
У  вічній  боротьбі,  антагонізмі.  Як  є  еволюція  добра,
То  життя  –  у  світлій  формі,  а  як  зла  –  у  темній.
Безсмертя  –  одна  світла,  що  темну  поглинула.
Третій  стан  матерії  –  розширений  бузмежно  Всесвіт.
Таким  чином,  три  матерії  існують:
Світла  матерія,  яка  у  прийнятому  русі  часу;
Темна  матерія  –  в  зворотньому  русі  часу;
Нульова  матерія  –  вакуум,  де  рух  і  час  в  нулі.
Темна  матерія  –  генератору  енергії  сировина,
Нульова  –  нейтральна,  без  втручання  у  світ  паралельний.  
Слава  Всевишньому,  Диханню  Його  з  частотою
Генерації  світлих  Всесвітів  і  поглинанню  темних,
Ніби  мембрана  з  ефектом  виключателя,
Перетворюючи  стислу  до  нуля  темну  матерію
У  світлу  великими  вибухами  Всесвітів  реальних!
Темна  і  світла  матерії  в  гравітації  співіснують,
У  вихорах  яких  -  діри,  де  чорні  –  світлу  поглинають,
А  білі  –  темну  матерію  у  світлу  продукують.
Діра  –  гравітаційний  вихор  світу,  смерч  його.
Як  імпульсно  смерч  крутити,  втягувати,  стискати,
То  при  співпаданні  частот  власних  коливань
Стиснутого  (критична  густина)  і  імпульсів  закрутки  –
Резонанс,  вибух  (Великий  вибух)  і  точно  буде  щось.
Світлому  і  темному  Всесвітам  одне  і  те  ж  дано.
Продукція  свідомості  (не  розуму),  еволюція  її  –  утопія,
Бо  свідомість  –  Бога,  матерія  –  науки,  та  те  вже  інше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296824
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2011

Его

ЕГО
Шаленіє  світ,  бурлить,
Від  наруги  небо  бродить,
Під  ногами  земля  ходить,
Бачить,  слухає,  говорить,
Що,  коли  і  де  було,
Стогін,  біль  і  де  цвіло,
Неміч  –  трусить,  вивергає,
Трощить,  топить  і  палає,
А  навколо  крутить  все,
Світ  в  свідомості  живе,
Думки  в  мізки  закладає,
Сприйняття  життя  формує,
Ега  усвідомленням  керує,
На  струнах  почуттів  гуляє,  
Любові  лоно  відкриває,
Музику  гармонії  жадає.  
То  ж  суть  Ега  є  й  немає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295953
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2011

Л и ц о

78.Л  И  Ц  О
Повернул  бы  к  народу  лицо,  но…
Где  же  оно???
Потерял  его!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293420
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 15.11.2011

Раб

77.РАБ
Зустрів  Петро  Степана  молодого,
Не  такого  вже  і  молодого,  та  розумного,
Бо  багато  мов  знав,  світа  бачив.
-  Чого  не  женишся  ти  соколе,  юначе?
-  Рабів  плодити,  животіти?  Для  кого?
-  Що  ж  то  за  життя  тоді,  дураче?
Сам  виховаєш.  -  А  суспільство  для  чого?
-  Питай  у  Бога,  ти  ближче  до  нього.  
-  Сказав,  що  я  раб  життя  свого.
               Конфлікт    життя:
               Раб  життя  –
               Раба  для  життя.
               Психологія  раба.
               А  свобода?  Від  чого?
               Спекулятивне  поняття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290079
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2011

76. Неповноцінний

76.НЕПОВНОЦІННИЙ
На  високу  трибуну  вийшов  «ценный»:
-  Націоналісти  –  «собаки»,  народ  –  «неполноценный»!  
Може  для  когось  він  є  і  «бесценный»
Для  роботи  якоїсь.  Хто  і  в  чому  -  неповноцінний?    
Мабуть,  псих,  «алкаш»,  злодій  –  цінний,
А  «ценный»  -  «бесценный  …  совершенный  ».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288383
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2011

75. Шальная.

75.ШАЛЬНАЯ      
Эх,  шальная,  жизнь  ты  разбитная,
Эх,  шальная,  молодость  моя,
Эх,  шальная,  милая,  родная,
Эх,  шальная,  зазноба  ты  моя.
       Как  кружится  голова  чумная,
       Как  кружится  в  вихре  забытья,
       Как  кружится  любимая  гуляя,
       Как  кружится  жгучая  судьба.
А  кровать  гудит,  не  умолкает,  
Лира  песню  страстную  поёт,
И  любовь  Амурчика  ласкает,
На  волнах  нежности  несёт.
       Хоть  судьба  глупая,  немая,
       Но  купает  в  радостях  любви,
       Счастье  в  том,  что  она  слепая.
       Так  гулять  до  конца  пути!
                 Гуляй,  родная!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275865
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.08.2011

74. Ідея.

74.ІДЕЯ
Як  свого  кота  «Русином»  назвав,
То  спочатку  він  ніяк  «не  доганяв»,
Та  скоро  второпав,  як  їсти  не  дав.
Як  покличу:  «Русин,  іди  сюди,  на»,
То  відразу  біжить,  підняв  хвоста.
Зрозумів,  що  на  Русі  жили  русини.
   Навіть  Європа  добре  те  знала,
   Національність  –  «русин»  завжди  писала.
   То  ж  національність  в  Україні  –  одна,
   Русин  споконвіку  завжди  була.
   Треба  те  тільки  законом  зробити,
   Тим  міцно  народ  в  єдине  з’єднати.
   Де  корені  одні  –  там  гілки  міцні,
   Однакові  на  них  родяться  плоди.
   Як  разом  за  деревом  тим  доглядати,
   Буде  легше  жити,  буде  процвітати,
   Кожен  за  державу  буде  гордість  мати.
         В  Русі  –  русини,
         Русини  –  в  Україні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272474
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2011

73. Союз/гец/лем/

73.СОЮЗ/гец/лем/
Як  Евросоюз  тот  зробили,
То  земля  няня  і  юш  певно
Я  и  сам,  єст  в  тым  Евро.
Радят  же-зме  захыдньяки,
Лем  Кырыл  и  Мефодий  дали
На  початку  тоту  віру  лемкам.
Товди  юш  выходит,  же  Руси  
Віру  певно  дали  лемки.
Не  лем  віру,  дашто  ищы?
Грызутсья,  бо  ім  лем  снытсья,
Як  бы  сья  з  Европом  еднати.
До  лемків  певно  хцут  докупи,
Жебы  добре  тото  жытя  мати.
Лем  про  што  ім  юш  думати?
Як  мают  лемків,  што  в  Союзи  -
Товди  єст  юш  тіж  в  Союзи.
Якы  Союз  ищы  хцут  мати  ?
Нич  не  можу  розуміти.
       Лемко  –  союз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272472
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2011

72. Не той/гумор/

72.НЕ  ТОЙ/гумор/.
В  Китай  приїхав  українець,
Родив  там  сина,  виріс  той
Й  кричати  став,  що  є  китаєць,
Та  бідний  він,  бо  там  –  не  той.
Тяжка  та  мова  є  китайська,
Хоч  Батьківщина  вже  –  Китай.
Як  рідна  мова  –  українська,
То,  може,  Україну  там  давай?
З  своїми  у  парламента  проліз,
Правління  в  руки  тихо  взяв,
Кому  що  треба  –  він  завіз
Та  й  державну  другу  втяв.
І  вже  китаєць  мову  вчить,
Бо  друга  стала    українська
І  по  ночах  він  вже  не  спить  -
Йому  воно,  що  і  французька.
Бореться  китаєць  за  Китай,
Хоч  давним  давно  там  жив.
Зато  тепер  не  той  став  той  
Й  згадав,  як  сало  їв,  мед  пив.
         Як  мова  й  віра  є  одна,
         То  міцною  буде  сім’я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272329
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2011

71. Туристи.

71.ТУРИСТИ
                       *      *      *
На  вокзал  приїхав  німець,
Дивиться  –  клунки  несуть.
-  Куди  тих  полонених  гонять?
-  То  дачники  замучені  ідуть.
-  Капут  Україні,  капут.
                       *      *      *
Як  годиться,  свій  приїзд
Відмітив  вечером  турист,
А  зранку  у  грудях  горить.
-  Шведський  стіл,  дивіться,
Піала  із  водою  там  стоїть.
Осушив  умить,  як  приложився.
-  Там  люди  руки  миють,
 Сер.          
                       *      *      *
На  вогнищі  раніше  всіх  палили,
Щоб  старі  анекдоти  не  говорили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272328
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2011

70. Монарх.

70.МОНАРХ
     Закон  демократии
     Должен  быть  один:
     Надо  жить  так,
     Чтоб  не  мешать  другим.      
Шах  иль  монарх  один  был  всегда,
Больно  уж  много  он  власти  имел,
Но  овец  своих  пас,  за  стадом  смотрел,
А  демократия  для  власти  была  создана,
Где  каждый  шахом  стать  бы  хотел.  
Монарху  власть  как  класс  не  нужна,
Ему  не  надо  разделять  свои  стада.
Оффшорные  зоны  потерпит  монарх,
Когда  с  его  стада  потянет  олигарх?
Демократия  создает  одно  болото,
Каждому  рыбку  тянуть  охота,
А  осталась  рыбка  только  одна:
Выборы  –  народу  рыбка  дана.
Но  зачем  народу  она  нужна,
Если  всегда  стонет  спина?
У  монарха  стратегия  только  одна,
В  демократии  –  бизнес,  партии,  политика.
Задаёшься  вопросом:  «Кто  справедливее:
Батюшка-царь  иль  политики  фальшивые?»
Демократия  на  бумаге  только  наука,
Как  факт  –  на  практике  паршивая  штука,
Создана  только  дурачить  народ,
А  классу  власти  –  творить  приплод,
Создана  капиталом  и  для  капитала,
Которому  есть  и  всегда  будет  мало.
 Надо  б  Большую  ложу  создать
 В  помощь  монарху,  чтобы  управлять!
 На  законах  Истины  должна  она  жить,
 Чтобы  строить,  мыслить,  созидать,  творить!  
               -  Едет  батюшка!
               Ура-А-А!  Ура-А-А!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272147
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.07.2011

69. Распятие.

69.РАСПЯТИЕ
Кто  сына  потерял  –  поймёт  Отца,
Взирающего  на  распятие,  терзания  Христа.
О,  боль  души!  Бессильно  время,
Хоть  горе  заливают  слёз  ручьи.  
-  Господи!  Зачем  Тебе  страдания
Отца,  на  руках  держащего  дитя,
Взирающего  на  последний  вздох  и  взгляд,
В  бессилии  лаская  сына  своего,
С  мольбой  взывая  к  милости  Всевышней?
А  страдания  дитя,  молящего  о  жизни!?
Мало  было  боли  Сына  Твоего?
Распяли  дети  Сына.  Извини!
Теперь  должны  тот  путь  пройти,
Но,  ведь,  не  ведали,  что  делали  они.
Зачем!?  Молю  -  прости,
Услышь  да  измени!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272145
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.07.2011

68. Моль.

68.МОЛЬ.
Протёр  глазик  червячок,
Взглянул  на  мир,  всё  он  знает,
Смотрит  –  где-то  моль  летает:
«Зачем  летает?  Чего  мешает,
Эфир,  пространство  засоряет!
Подсыпать  дуста  бы  чуток»,
Хоть  сам-то  -    от  моли,  грызёт,
Пользуется,  но  ценит  «на  глазок».
   До  моли  ещё  расти  червячку,
   Подсыпать  ей  –  подсыпать  миру
   И  себе  самому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267199
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.06.2011

67. Хто-м?/гец/лем/

67.ХТО-М?/гец/лем/
Хоц  зачаты  під  Кычером,
Няньо,  мама  –  лемки,
З  ними  быв  єм  вывезени,    
Тылько  я  єст  юш  не  лемко,
Я  юш  не  репатрыюваны,
Бо-м    в  Союзи  быв  вроджени,
Хоц  в  бріху  копав  сья-м  ногами,
Як  з  Восі  быв  єм  вывезени,
Жебы  з  другими  сья  змішати,
Лем  ня  забыли  сья  жьвідати.
Певно  лемків  тоти  гени
Затятости,  гонору,  доброти
Барз  юш  хтіли  мати.
Довго  гадали,  мудрували,
Лем  репатрыацыю  не  признали,  
Бо  дев'ят  місяцыв  не  рахували,
Хоц  на  місяц  ня  переносили
І  ищы    няньо,  як  ня  реєстрували  -  
Забыли  и  на  місяц  сья  помилили.  
   То  –  нацыя,  а  то  –  народныст.
   Народныст,  нацыя,  нарыд?
   Певно  лемки  юш  не  нарыд.
       Так  юш  биво,  єст  и  буде,
       Хце  чи  не  хце  –  робит  маве
       Тото,  што  повідат  вельке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267198
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2011

66. Калейдоскоп.

66.КАЛЕЙДОСКОП
Погляд.  
                 .      .      .
Яке  життя  чудове!
Тепло  ніжно  ласкає,      
Продовжуєш  свій  рід,
Щасливий,  все  радує.
Але...
У  піраміді  –  безліч  пірамід,
                   .      .      .
   Назад  би  повернутись,
   Та  час  пішов  і  друге  все.
   Якщо  вернешся  –  не  везе,
   Бо  не  повернешся  у  те  саме.
   Не  хочеш,  але  мусиш  йти.
   Якщо  б  ще  знав  –  куди?

Національність.
             .      .      .
Як  живе  у  Грузії  грузин,
Заснував  Болгарію  болгарин,
А  в  “России”  –  завжди  “россиянин”,
То  на  Русі    віками  жив  русин.
     Київська  Русь  цвіла
     І  з  русинами  була.
 
Нутро.
Як  робиш  комусь  добро,
То  може  бути  лихо.
Буде  їздити  на  тобі
Другим  на  потіху.
                 .      .      .
Та  вдобавок  ще  і  скаже,
Що  то  твоя  послуга.
Коли  послуга  дана  -
Вона  вже  не  послуга.
                 .      .      .
Як  не  робиш  нікому
Ні  добра,  ні  лиха  -
Будеш  мати  спокій,
Будеш  жити  тихо.
         Сам  собі  -
         Такий  щасливий!

Отара.
Без  міри  барани  капусту  тнуть,
Що  тяжко  хтось  колись  посіяв,
                 .      .      .
     Без  отари  –  баран  не  баран,
     Та  отарі  завжди  потрібен  баран.

Своє.
               Своє  є  своє.
               Краще  вже
               Продати  чуже.
               І  продає.
                         .      .      .
То,  краще,  вчися  в  нього  вже
І  об’єднай  у  світі  всіх  своїх,
Хай  кожен  всюди  продає  чуже
І  тягне  все  і  вся  до  нас  усіх.
     Якщо  би  так  було,
     То  було  би  добре.  Але,  …

Парадокс.
                     .      .      .
Громада  керує  -
Держава  бідує.  
Держава  керує  -
Громада  сумує.
Самоврядування  –  демократія,
Держава  –  диктує.
Самоврядування  в  державі  –
Демократія  в  диктатурі.
       Парадокс  в  єднанні!  

Хробак/гумор/.
Хробак  заліз  в  багно.
-  Яке  багатство!
Не  дам,  моє  воно!
Так  там  сидить
І  світу  Божого  не  бачить,
Не  чує  співу,
Не  знає  неба  голубого,
Ні  добрих  слів.
Там  сидить,  бо  те  його.
Воно  йому  -
Весняний  запах  цвіту,
Смак  ніктару.
Та  кому  потрібне  є  воно?
А  що  хотіти?
Треба  і  його  переробити.
В  компанії:
«  А  ми,  а  ми,  які  є  ми  -
Пупок  Землі!»
Чого  там  ще  чірікати,
Заліз  –  сиди.
       Хто  літає  -
       Не  чірікає,
       Співає.

           *      *      *
Народ  і  влада  –
Що  чоловік  і  жінка,
Не  думає,  як  накормити,
А  як  лопату  в  руки  дати.

Дурень/гумор/.
Не  можна  дурня
Називати  дурнем  -
Розумним  не  стане.
Та  й  користі  нема,
Якщо  вже  дурним
Назвеш  дурня.
Біда  буде  одна.
Зробився  дурнем  -
Легше  те  життя.
Виходить,  що  дурний  -
Розумний,  не  дурний.
Не  знаєш:  чи  розумний,
Чи  дурень  –  дурний?
Самий  розумний  -
За  дурня  дурніший.
Виходить  тоді,
Що  один  розумний,        
А  дурні  –  всі?
           Думав,  гадав  -
           Дурнем  став.

           *      *      *  /лем/
-  Ваню!
-  Што?
-  Здає  сья  мі  же  півні
     Кури  заклювали  в  курятнику!

Прощавайте  добрі  люди,
Писати  мабуть  вже  не  буду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264788
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2011

65. Край життя.

Подяка  Борецькому  О.М.  за  ідеї
дисертації  к.  ф.  н.  «Конечность
человеческого  бытия  как  проблема
мировоззрения»,  Алма-Ата,  1989р.
65.КРАЙ  ЖИТТЯ
Неминучий  смерті  факт.
Яка  самої  смерті  суть?
Куди  подівся  той  інстинкт,
Коли  вона  до  нас  приходить?
Де  самозбереження,  як  смерть?        
Виявляєш,  пізнаєш  її  у  іншій,
Та  у  другого  є  друга  смерть.
І  хоч  долаєш  у  свідомості  своїй,
Та  процес  й  феномен  смерті  -
Проблема,  бо  твоє  Я  є  у  твоїй.
Вона  мета  є  для  життя
(  Йде  кожен  до  мети  цієї  ),
Випробовує  цінності  буття,
Відсутність  суті  відкриває
І  абсурдність  самого  життя.
В  її  умовах  –  істинність  знання,        
Правду  любові  виявляє  вона.
Суть  смерті  є  звільнення
Від  життя,  а  суть  життя  -
Смерть,  якої  пізнання  –  свобода.
Для  життя  є  опозиція  вона,
До  неї  треба  ще  дожити,
Та  робота  в  кожного  своя
І  її  ніяк  не  пережити.
   Смерть  абсолютна,  чи  відносна?
   Що?  Стан  свідомості  –  життя?
   Тут  є  буття,  а  там  –  ілюзія,
   Чи  може  тут  себе  становлять,
   А  там  царює  фікція  одна?
   Як  ти  енергія  і  форма  хвильова,
   То  які  то  цінності  у  того  є?
   Свідомість  усвідомлює  свого  кінця
   І  все  в  житті  дозволеним  стає,
   Й  життя  -  для  влади    над  життям.
   Коли  життям  нищиться  життя  -
   Те  ж,  що  гідра  їсть  свого  хвоста.
   Як  з’їсть  хвоста  –  що  їсти  буде?
   Вона  вже  дивиться  де  голова?
   Не  було  б  тоді  цього  життя.
А  якщо  саме  життя  –  ілюзія,
То  смерть  в  ілюзії,  чи  смерть  її?
Коли  є  Я  і  Ти  і  я  є  ти  –  то  комуна.
Тоді  комуна  там  є,  в  смерті,
Бо  там  немає  Я  і  Ти,  там  –  Ми.
І  вже  мета  Життя  є  горизонт,
Суть  кожного  життя  –  до  нього  йти.
Нездійсненну  мрію  всіх  найди.
Станеш  ідолом,  як  даш  її  туди,
Буде  всіх  Життя,  ідея  буде  жити.
   Може  безперервне  існування
   У  житті  і  смерті  є  і  нема
   Дилеми  мертвого  й  живого,
   Є  форми  різного  буття?
   Тоді  смерть  –  планове  життя.
   Кінцева  плоть,  перетворення,
   Дух  вічний,  народження.
   І  смерть  вже  не  фінал,  бо  віра,
   Бо  втілення  і  воскресіння  є.
   А  може  вічність  шляхом  тіла?
Кінець  –  початок.  Смерть  має
Істинне  народження  життя,
Його  кінець  гріховну  суть  дає.
Помер  і  жити  в  смерті  став,
А  там  помер  –  знов  тут  живе.
Так  смертю  смерть  подолав.
Тоді  чого  боїшся  тої  смерті,
Якщо  є  смерть  життя  у  смерті
І  ти  ідеш  в  друге  життя?
Там  живемо,  тут  життя  у  смерті.
Або  може  є  їх  разом  два?
Коли  уже  кінчається  тілесне,
То  залишається  друге  –  вічне,
Яке  від  першого  бере,  що  хоче  
І,  як  треба,  має  знову  інше.
   Що??  Платиш  життям,  щоб  знати,
   Та  просто  все,  бо  смерть  –  стіна,
   Яка  фільтрує.  З  любов’ю  йди,
   Не  бійся  її,  ходи  туди  –  сюди,  
   Щоб  очищатися  і  чистим  бути.                    
   Набрався  бруду  тут  чи  там  –
   Покаявся  стіні  і  чистим  став.
   Що  б  то  було,  якщо  б  все  знав?
   У  розпачі  відчай  дає  ту  путь.
   Смерть  –  Богом  дана  благодать.
         Вінцем  всього  життя  є  Смерть!
               Край  життя  -
               Фільтр  –  стіна.
               За  нею  –  чистота,
               Благодать  вона.
                   Хто  тримає  
                   Ті  терези?
                   Що  заставляє
                   Іти  в  нікуди?
                       Як  час  дає  рух
                       І  рух  дає  час,
                       То  може  час
                       Рухає  час?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264785
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2011

64. Армагедон/не для вразливих/

По  заповідях  Божих
треба  жити!
64.АРМАГЕДОН/укр/
Лезо  долі  ріже  світ,
Бо  з  розуму  зійшов,
В  конвульсіях  він  б’ється.
Вже  до  того  дійшов,
Що  в  корчах  захлинувся
Нечистотами  своїми.
Яка  біль!  Душа  кричить,
Кров’ю  сонце  залило,
А  море  хробаків  точать,  
Точать  нутрощі  його.
В  цупких  обіймах
У  пітьмі  цілує  гидко
І  бридкими  язиками
Лиже  душу  дике  зло.
Жар  пече!.  Божевільний
Мозок  буйно  б’ється,
Блискавки  стріляють,
Гуркіт,  валиться  усе
І  спалахнула  прірва
Пекла.  В  агонії  блює
Земля  і  важко  ходить.
Ринули  розпуста,  бруд,
Кров,  насилля,  їдкий  чад,
В  обіймах  все  цілують.
Крутить  чорний  гад.
Тайфуни  оргій,  жага
Палить  все  підряд,
Тягне  смерч  багна
В  безодню  бруду  все
Що  є,  у  черево  своє.
   Ганебний  люд!
   Відродися  світ!
       Через  гуркіт,  сморід,  бурі
       Пробився  тихий,  ніжний
       Звук,  нестримний,  перший
       І  обрис  сяйва  променистий.
       Легко  пестять  подих  теплий
       Струмені  жадань  і  сподівань.
       Купаючись  у  променях  надій,
       Аромат  ростків  медових  мрій,
       Любові  запах  рози  ніжний
       Вдихає  світ  прекрасний,
       Світ  веселковий,  ясний,    
       Новий,  незайманий  і  чистий.
               Жах  божевільний  -
               Світ  новий,  світлий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264559
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2011

63. Армагедон/не для впечатлительных/

По  заповедях  Божьих
надо  жить!
63.АРМАГЕДОН/рос/
Занесён  судьбы  топор,
Сошёл  с  ума  весь  мир,
В  конвульсиях  поносит.
Треснул  и  захлебнулся  он
Собственным  дерьмом.
Кровью  солнце  залило,
В  его  душе  туман  и  ночь
И  море  червяков  нутро
Его  все  точат,  точат,  точат.
Какая  боль!  Душа  вопит,
Её  в  кромешной  тьме
В  объятьях  цепких  гадко
Языками  лижет  зло.
Жар  какой!  Кипит  она,
А  безумный  мозг  его
В  экстазе  буйно  бьется.
Грохот,  молнии  пронзают,
Вокруг  крушится  всё
И  разразилась  бездна  ада.
Мир  без  ума.  Агония  его.
Почва  крепко  зашагала
И  хлынули  потоки  сели,
Льются  смрад,  угар  и  чад,
Кровь,  насилие,  разврат.
В  объятьях  всех  целуют.
Тайфуны  оргий,  пламя
Страсти  все  сжигает.
Смерч  грязи  тянет,
Что  осталось,  в  бездну
Смрада  –  свою  пучину.
   Человечеству  –  позор!      
   Да  возродится  мир!
       Через  грохот,  смрад  и  бури
       Пробился  тихий,  нежный
       Звук  –  неудержимый,  первый.
       Явилась  красота  сияний
       И  теплое  дыхание  слегка
       Уже  ласкает  бриз  желаний,    
       А  в  лучах  надежд  купаясь,
       Аромат  ростков  мечтаний,
       Любви  запах  розы  нежный
       Вдыхает  мир  прекрасный,
       Мир  радужный  и  светлый  -
       Мир  надежд,  мир  новый.
                 Безумный
                 Ужас  -
                 Мир  иной,
                 Мир  новый.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264556
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.06.2011

62. Держава

62.ДЕРЖАВА
Бог  дав  землю,
Бог  дав  мову,
Бог  дав  віру.
Границі.
Держава.
Земля  рідна,
Мова  рідна,
Віра  рідна,
А  держава  -
Бідна.
“Моя  земля,
Моя  мова,
Моя  віра.
Хочу  –  не  дам,
Хочу  –  продам”.
Хто  землю  робив?
Хто  мову  ліпив?
Хто  віру  творив?
По  якому  праву
Творять  державу?
Що  таке  держава?
Чи  для  держави  я,
Чи  для  мене  є  вона,
Чи  може  я  –  держава?
Бог  тільки  один,
Віра  в  нього  одна,
А  як  віра  одна,
То  держава  одна.
   Держави  творять  -
   Богів  роблять.
   Мабуть  –  вище  Бога,
   Можуть  більше  за  нього.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264549
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2011

61. Маятник

61.МАЯТНИК  
Там  коротше  є  життя,
Де  турбота,  клопіт,  туга,
Неспокій,  збурення,  тривога
За  смак  ніктару  насолоди,
Розкоші,  блаженства,  жаги,
Азарту,  пристрасті  палкої
Для  удоволення  миті  спокуси,
Матеріального  невігластва  суті
І  спокою  душі  бунтівної,
Її  непокірної  тьми  глухої.
         Буття    -
     Трансстан,  рух,  матерія,
     Час  життя  –  величина.
         Суть  –
     У  трансстані  і  у  матерії.
     Трансстан  –  безмежність,
     Матеріальність  –  в  нулі,
     Час  життя  –  безмежність.
                 Абсолютний  Спокій.
     Матерія  –  безмежність,
     Трансстан  –  в  нулі,
     Час  життя  –  в  нулі.
                 Абсолютний  Морок.
Є  трансстан  і  безмежне  життя,
Та  відсутня  матерія,  тому  вона
Хоче  енергії  з  трансстану  життя.
Гідра  матерії  родилась  з  нуля.
   Пішов  маятник  руху  життя,
   Пішов  зворотній  час  життя,
   Енергія  трансу  іде  в  матерію,
   Падає  транс  –  росте  матерія.
Тягне  матерія  з  трансу  енергію,
Плаче  життя,  бо  коротше  стає,
Бо  трансу  менше,  матерії  більше,
Їй  трансстан  суті  їжою  є.
   Хоч  є  матерія  –  немає  життя,
   Тому  у  трансстан  іде  матерія.  
   Маятник  –  назад  і  час  життя
   Ліниво  піднявся,  пішов  з  нуля.
         При  більшій  трансцендентній  суспензії
         І  меншій  матеріальній  категорії
         Суті  -  довше  життя.
               Хай  промінь  відродить  тепло
               Самоусвідомлення  форми  суті!
               Рух  матерії  –  у  трансцендентність,
               Домінуючу  в  Адама,  в  безсмерті!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264546
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2011

60. Надія

60.НАДІЯ
Віра,  любов.  А  надія?
Для  молодих  вона,
Бо  в  молодого  –  мрія.
Впав  промінь  мрії
І  надія  душу  гріє.
У  того  життя  хороше,
А  той  хоче  славне,
Сниться,  що  в  Раю,
В  нього  королева  є,
А  ту  принц  ласкає.
В  очах  уже  у  того  -
Світ  кольору  другого,
А  надія  світу  цього  -
Щоб  був  мудрий  люд
І  розум  мав  до  нього.
О,  які  солодкі  сни
З  відкритими  очима
Про  те,  що  хотів  би
Та  не  може  бути!
Навіщо?  Як  є  біле  -
Біле,  а  чорне  –  чорне.
Сіре  є  надумане,
Воно  чорне  й  біле.
Що  б  не  говорили  -
Воно  є  лиш  одне  …
Болото  сіре  є.
     Не  можна  без  надії,
     Бо  надія  дає  мрію,
     А  мрія  дає  надію.  
     Де  надія,  мрія  –  
     Там  молодість  радіє
     І  старість  –  молодіє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264209
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2011

59. Хто ти?

59.ХТО  ТИ  ?
Повітря,  земля,
Їжа,  тварина,
Людина,  земля
І  знову  їжа.
Хто  ти?  Мамонт?
   Інстинкт,  відчуття,
   Розум,  свідомість,
   Почуття,  смерть
   І  знову  свідомість.
   Хто  ти?  Душа  мавпи?
Пустота,  енергія,
Тонке  тіло,  дух,
Тонке  тіло,  енергія
І  знов  пустота.
Хто  ти?  Дух  Наполеона?
   Тіла  людей  –  окремо,
   Тіла  мамонтів–  окремо,
   Душі  людей–  окремо,
   Душі  мавп–  окремо.
   Хто  ти?  Абсурд.
Де  в  тобі  смерть,
Що  поїдає  душу?
Де  в  тобі  душа,
Що  не  живе  без  тіла?
Хто  ти?  Дух  знає?
   Не  топчи  землю,
   Не  махай  руками,
   Не  ходи  по  собі,
   Бо  ти  під  ногами.
   Хто  ти?  Ти    -  все?
Тіло  –  пустота,
Душа  –  пустота,
Дух  –  пустота
І  ти  –  пустота.
Хто  ти?  Пшик.
   Пустота,  пустота.
   Що  таке  є  пустота?
         Бог  дав  духа,
         Дітько  –  душу,
         Земля  –  тіло
         І  ти  -  Я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264208
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2011

58. Віруючий

58.ВІРУЮЧИЙ
В  церкву  ходять,
Щоб  гріхи  покутувати,
А  покутують,  щоб
Знову  їх  робити.
А  хто  рідко  ходить,
Але  в  Бога  вірить
І  не  покутує  гріхів  -
Їх  менше  робить,
Бо  там  є  рівні  всі.
То  краще  –  не  ходити
І  мати  Бога  у  душі,
І  менше  їх  робити,
Чим  ходити  завжди,
Як  на  ту  роботу,
На  показ  до  церкви,
А  самим  грішити.
Коли  всі  стояти  будуть  -
Чи  менше  буде  їх  у  тих,
Що  не  покутують
І  менше  роблять  їх,
Як  за  життя  вони
Гріхів  менше  робили?
     Як  не  ходити
     До  церкви  –  гріх.
     А  ходити  і  грішити,
     То  це  є  не  гріх?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264029
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2011

57. Простір

57.ПРОСТІР
Життєвий  простір  все  живе  дає.
Там  кожного  життя  у  часі  має
Множину  своїх  конкретних  станів,
Де  кожен  стан  –  у  кожну  мить  життя.
Стан  простору  в  миттєвий  час  -
Конкретні  стани  всіх  життів,
А  життєвий  простір  дають
У  часі  всі  множини  станів,
Що  є,  колись  були  і  будуть.
Елемент  стану  простору  –  у  мить.
Коли  життя  скінчиться,  то  хіба
Одна  з  множин  дійде  кінця?
Де  є  вакуум?  Реінкарнація.
І  в  множині  уже  друге  життя.
Дух  –  вічний.  Простір  –  духовний  
Простір,  виражений  у  життях.
В  ньому  завжди  буде  спокій,
Доки  він  є  рівномірний.
Як  дуже  різні  є  життєві  рівні,
То  будуть  катастрофи,  війни.
Спокій  є,  коли  життя  близьке
До  тих,  що  в  націях  сусідніх.  Іде
Вирівнювання  плавне.  Спіткає
Крах  народ,  який  послаблює
Другі  народи.  Спотворює
Він  простір  і  рівні  час  зрівняє.
Життєві  перекоси  нації  одної  -
То  бурі  у  життєвій  атмосфері.
   Простір.
   Дзеркалом  людини  є  клітина,
   Життя  людини  –  дзеркало  його.
   Ось,  реінкарнує  й  він  у  часі.
   Час  настав  –  крах,  кінець  життя,
   Час  дійшов  по  колу  до  нуля
   І  є  початок  простору  нового,
   В  другій  формі  є  нове  життя,
   Знову  час  життя  іде  з  нуля.
   Так  і  ходить  кожен  за  собою.
   Цей  простір  є  один  із  тих,
   З  яких  збудований  весь  світ.
   Світ  –  простір  просторів  усіх:
       Енергетичних,  духовних,
       Інформаційних,  різних.
           Все  –  по  циклу.
           І  знову  цикл
           За  циклом.
           Час  іде  з  нуля,
           Чи  до  нуля?
           Як  був  початок  -
           Буде  і  кінець.
           Де  є  кінець  -
           Там  і  початок.
           Без  скачка?
                 Все  є,
                 Що  вже  було
                 І  буде  все,
                 Що  є?
                 Життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264028
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2011

56. Жертва

56.ЖЕРТВА
Удар  в  щелепу  –  аперкот
І  той  вже  на  спині.
Піднявся  –  ще  один  удар
І  знов  лежить  на  дні.
Який  великий  і  міцний!
Така  шалена  мить,
Хоч  не  тримає  сам  удар,
А  той  покірливо  лежить.
   Щоку  підставив  і  дістав
   В  щелепу  –  на  спині  лежить,
   Піднятись  важко,  але  встав,
   Другу  підставив  –  благодать.
   Який  великий,  вольовий!
   Така  шалена  мить,
   Бо  сам  тримає  він  удар,
   А  той  з  гордістю  стоїть.
Тим  себе  підняв  угору,
Бо  велич  у  жертву  приніс,
Зміцнив  і  випробував  волю
І  силі  став  наперекіс.
Коли  б  ударом  він  віддав  –
Задоволення  душевне  б  мав.
Як  насолодою  пожертвував  –
Пітьму  і  пристрасть  подолав.
         Блаженство,  невігластво,  жага  –
         Все  в  полум’я  жертовника!
         Де  жервоприношення  –  Істина.
         В  ньому  я  –  велике  Я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2011

55. Доля

55.ДОЛЯ
Поле  пуповини  з  небес
Живить  усіх  на  Землі.
Ми  –  діти  їх,  духом  зачаті.
Мають  вони  в  утробі  своїй
Наш  і  кожен  світ  у  світі.
Як  оболонка  на  Землі
Закінчує  свій  подих,
То  вилітає  у  світ  інший
Виношений  зрілий  дух  -
До  життя  там  здатний.
Їжа  є  тілові  життя,
А  на  добрі  і  злі  дитя
Росте  і  по  світах  літає
До  небес.  Як  все  знає,
То  і  їх  часткою  стає.
Все  тому  шляху  дає
Пуповина.  Як  змінити
Шлях?  Та  що  може  дитя
В  утробі  щось  зробити?
Доля  є.  Лишається  жити.
Коли  розвинулось  дитя
І  гідне  іншого  буття,
Або  надії  вже  нема  -
Тоді  вже  не  залежить  те.
         Небеса  і  пуповина  -
         Доля  і  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2011

54. Кукіш/гумор/

54.КУКІШ  /Гумор/
     Як  народна  влада  тарифи  підняла  -
Думала,  що  публіка  бідотою  стала,
Та  одного  таки  вона  не  врахувала,  
Що  у  народа  смекалка  все  працювала:
Добро,  яке  було,  в  сім’ї  розділили,
Порозводились  тихо,  бідотою  стали
І  тоді  субсидії  кожному  нарахували.
Хоч  влада  шлюби  браком  зробила,
Та  публіка  кукіша  таки  показала.
Вона  поміркувала  й  кредитів  набрала
І  як  в  офшорні  зони  їх  повимивала  –
Банки  обанкротила  і  сама  показала.
То  й  що?  Народ  начхав  на  ті  банки,
Бо  завжди  у  нього  свої  були  банки
І  як  з  обороту  зникли  оті  капітали,
То  кукіша  знову  їй  показали.
З  народом  важко,  до  пенсіонерів  взялися:  
Робочим,  які  на  пенсію  собі  відчисляли  –
Субсидії  зменшили,  чим  налога  додали.
Та  навіщо  робити,  як  можна  не  робити
І  субсидії  мати?  Напівдурно  працювати?
Так  навчились  з  тими  кукішами  жити,
Що  навіть  на  заході  вдалось  показати.
Задумалась  і  конструкцію  стала  вивчати:
Треба  вгору  три  пальці  підняти,
Два  загнути,  одного  лишити  стояти
І  в  кишені  тримати  або  показати.
Конструкція  проста  і  майже  ідеальна,
А  що  є  просте,  то  те  –  геніальне.
         Треба  геніальний  талант  мати,
         Щоб  колесо,  кукіш,  субсидії  придумати,
         Бідоту  зробити  і  їй  їх  нарахувати.
         Видно  кукіш  у  всьому  таки  винуватий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263511
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2011

53. Спина

53.СПИНА
       Спина  –  предмет  фундаментальний.
У  когось  є  спина,  а  в  когось  і  немає,
Хтось  гне  її,  а  хтось  і  сам  згинає,
Інколи  –  підтримують,  деколи  сама  тримає,
На  якійсь  їздять,  а  якась  тягнути  має,
На  неї  вказують,  як  тікають  –  її  показують.
За  нею  обговорюють,  скривають,  ховають,
ЇЇ  б’ють,  рівняють,  навіть  в  неї  стріляють,
А  вона  витримує,  земну  вісь  підтримує.
                   Напрацювалася
                   Бідна  спина,
                   Не  розгинається.
                   Так  болить  вона!
                             Спину  можна  згинати  –
                             Воно  грошей  не  коштує,
                             Основне,  щоб  була  не  горбата,
                             Бо  потім  душа  сумує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263508
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2011

51. Рибалки

51.РИБАЛКИ
Ми  –  рибалки,  чудаки,  
Всюди  ловим  рибку  ми,
Чи  на  озері  на  вудку,
Чи  на  річці,  чи  на  сітку  -
Завжди  в  нас  клює.
         Рибка,  рибка,  рибка,
         Рибка  йди  до  нас.
Чи  клює,  чи  не  клює  -
Все  одно  у  нас  все  є.
Не  на  вудку,  то  на  склянку,
Ще  й  уха  є  до  сніданку,
Весело  клює.
         Рибка,  рибка,  рибка,
         Рибка  йди  до  нас.
Сонце  тепло  гріє  нас,
А  водичка  просто  клас.
Чи  є  карась,  чи  немає,
Дехто  солодко  дрімає,
Носом  вже  клює.
         Рибка,  рибка,  рибка,
         Рибка  йди  до  нас.
Ми  рибалки  є  в  душі,  
Дуже  любим  рибку  ми.
Чи  на  морі,  чи  у  барі,
А  ще  краще  в  ресторані
Рибка  в  нас  клює.
         Рибка,  рибка,  рибка,
         Рибка  йди  до  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263230
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.06.2011

52. Що ТО?/Загадка/

52.Що  ТО?  /Загадка./
В  о  н  о    -    я  к    Т  О  ,
Х  о  ч    т  о  г  о    н  е    б  у  л  о  .
Т  о  м  у  ,    щ  о    н  е    б  у  л  о    т  о  г  о  ,
В  о  н  о    є  ,    я  к    Т  О  .
                       Т  а  к    щ  о    є    Т  О  ?

Відповідей  багато.
Це  той  факт,  який  є  наслідком
причини  його  відсчутності.
Відсутність  факту  була  
причиною  його  появи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263224
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.06.2011

50. "Гешефт"

50.“ГЕШЕФТ“
-  Як  живете?  Кричать:  -  Добре!
Хоча  добре  не  живуть.
Тому,  що  добре  не  живуть  -
Кричать,  що  живуть  добре.
   Рішив.  Щоб  краще  жити,
   То  треба  “гешефти“    робити.
   Там  купив,  а  тут  продав
   І  гріш  в  кишеню  взяв.
                             .      .      .
Та  морально  щось  не  те
І  вирішив  він  виробляти.
Правою  рукою  виробляє,
Лівою  –  те  саме  підробляє.
   Права  робить  менше,
   Ліва  робить  більше
   І  є  “гешефт  ”в  кишені.
   Та  масштаби  не  великі.
Хоч  десь  може  є  і  більші,
Та  що  Бог  дав  –  те  вже  є.
Гроші  є,  здоров’я  немає.
Віддав  би  все,  що  є,  але  …
       “Гешефт”  -  що  життя  дає,
       А  де  він  -  ніхто  не  знає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263071
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2011

49. Проявлення

49.ПРОЯВЛЕННЯ
                                                 Навіювання  вед
                   Шрімад-Бгагаватам  «Пісня  перша».
Матерія  світу,  матерія  тіла  –
Немає  різниці,  матерія  одна.
Якості  властиві  духовній  формі,
Проявлення  якостей  –  також  вона.
З  них:  благодать,  невігластво,  пристрасть
Купаються  в  матеріальному  –  стихії  своїй,
Матеріальні  життя  підтримують,  творять,
Бо  в  єдності  з  ними  існують  одній.
Прагне  матерія  абсолютної  вигоди,
Та  вигоди  обмежені  простором  в  часі.
Лине  душа  до  абсолютної  свободи.
Де  тінь  від  світла,  що  сіяє  в  душі?
Дух  й  світло  єдині  в  свободі  одній!
Чи  ж  вигоди  матерії  достойні  тіні?
     Для  підкорення  матерії,  де  вона  править,
     Невігластво  формує  оболонки  для  життя
     Різними  середовищами,  які  пута  роблять
     Для  всього  живого.  Йому  те  –  тюрма.
     Невігластво  тваринний  світ  контролює,
     Творчістю,  прогресом,  комфортом  керує,
     Умовні  вигоди  пристрастним  дає,
     Та  вигоди  нищать  істинні  вигоди
     І  жнуться  плоди  –  плодяться  всюди
     Муки  смертей,  народжень,  хвороби.
Сукупно  з  принципами  етики,  моралі
Піднесена  сентиментальність  пристрасть  дає,
Пристрасть  до  пізнання  благодаті,  любові.
І  стелиться  шлях  для  благодаті  самої.
     Плодючий  грунт  на  Землі  палає,
     Вогонь  знань  дає  –  благодать  поглинає,
     Пізнає,  усвідомлює,  горить,  не  згасає
     І  від  мук  ув’язнення  тюрми  звільняє.
                 Земля  –  дерево  –
                 Дим  і  вогонь;
                 Невігластво  –  пристрасть  –
                 Благодать  і  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2011

48. Біг

48.БІГ  
-  Біжиш?  –  Біжу.
-  Куди?  –  Не  знаю.
-  Чого  біжиш?
-  Бо  всі  біжать.  
     Не  бачиш  –
     Той  доганяє.
     Сам  біжи,
     Чого  питаєш?
Тут  задумався
І  зупинився.
Всі  пообганяли
І  схаменувся.
     Знов  побіг
     І  доганяє  всіх.
     -  Чого  біжиш?
     -  Обігнали  всі.
-  Працюєш  ногами
Не  так.  А  руками?
-  Ти  що,  тренер?
-  Ні,  вчитель.
       І  хто  всіх  гонить?
             Все  біжать,
             Біжать,
             А  куди,  чого  –
             Не  знають.
                   А  як?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2011

47. Печера/гумореска/

47.ПЕЧЕРА  (  гумореска  )
                           В  печері  виє  голодний  шлунок,
                           Клятий  інстинкт  душу  гризе,
                           Хоча  жорстокий  смерті  цілунок,
                           Та  рід,  тепло  і  дрімоту  дає.
Ситий  шлунок  ліниво  сопе,
Просто  –  Рай,  задоволення  одне!
Але.  Грім  гримнув  –  щось  не  те,
Незрозуміле,  мабуть  є  Божественне.
А  воно,  вдобавок,  цілило  й  попало
В  такого  самого,  як  він  і  вбило.
Вклонився  низько,  бо  життя  забрало
І  зметикував:  ”Одних  харчів  мало”.
Страх  в  очах  того,  кричить:
-  Те  життя  насильно  забирають!
А  він  “кайфує”,  бо  самого  не  болить,
Саме  Божество,  бо  над  життям  стоїть.
Наліво  і  направо,  й  просто  так
Бере  життя  і  думає  лиш  як,
В  тім  відчуває  велич,  смак.
   І  бідолаха  вже  у  нього  –  раб.
   Якось  прозрів:  “Під  страхом  вбити
   Можна  взагалі  нічого  не  робити.
   Якщо  на  троні  над  всіма  сидіти,
   То  можна  їсти  досхочу  і  пити”.
   А  коли  рогатий  гроші  дав
   І  той  клятий  інтелект  замучив,
   То  вже  такий  прогрес  утнув,
   Що  аж  власником  усього  став.            
   А  щоб  кожен  своє  місце  знав  –
   Все  те  кілками  він  розмітив
   Та  їм  страху  Божого  нагнав.
   Вдоволено  усе  державою  назвав.
Сивіє  бідна  голова:  “Що  натворив?
Треба  техніку  стерилізації  би  мати,
Бо  тих  вже  так  розмножилось  багато,
Що  почали  бунтувати”.  Став  міркувати:
“Що  не  кажи  –  треба  трохи  дати.
Може  ще  й  парламента  зробити?”
А  тим  свободу  тільки  взяти,
Щоби  все  трощити,  ламати.
Було  би  може  добре  те,
Та  треба  було  по  закону  жити.
Воно  вже  стало  не  таке  чуже.
   -  Нам  на  трон  державу  посадити!
   Один  лиш  страх,  немає  Бога,
   Богом  стала  велика  держава,
   Диктатор,  що  хоче  –  те  забере.
   -  Та  що  то,  до  дітька,  воно  таке?
   Пишуться  мудрі  укази,  закони,
   Щоби  обмежити,  забрати,  не  дати,
   Щоби  до  Бога  не  могли  піднятись,
   Ще  й  перстом  світило  веде  кудись.
   Туманом  влада  очі  застилає,
   У  страсі  страхом  всіх  тримає,
   Життя  дає,  бо  милує,  вбиває.
   Шаленіє:  -  Мало  є  душі  одної!
   Гинуть  маси.  –  Іще  крові!
   Ото  –  наркотик!  Точно  –  Бог!
   Яка  смачна  та  їжа  –  кров!
   Лиш  смерті  страх  єдиний  ворог.
Але  з  того  булька  вийшла,
Хоча  все-таки  держава  є.
Навіщо  всім  вона  і  те?
-  Давай  анархію  мій  брате!
Живуть  собі,  гуляють,  п’ють,
Все  колективне,  кожен  тягне
І  вже  останній  цвях  несуть,
І  вже  голодний  шлунок  стогне.
Бідолаха  дуже  їсти  захотів,
Не  стримався  і  десь  когось  убив.
-  На  суд,  до  прокурора,  що  натворив,
Не  так  він  діло  те  зробив!
Якось  то  погано  без  того  закона,
Ще  й  потрібна  державна  мова
І  більші  сусіди  чогось  не  те,
На  “халяву”  хотіли  би  взяти  все.
   Крикнули:  -  Нам  рішати,  спільно!
   І  вже  велика  демократія  пішла.
   Дивуються:  “Воно  щось  дуже  дивне”,
   Хоча  нічого  дивного  у  тім  нема.
   Там  –  кум,  брати  та  ще  й  свати,
   Може  чи  не  може  –  пнеться  лізти.
   Знову  пишеться  кому  куди  іти
   І  хто  скільки  має  заробити.
   Як  почали  думати  про  капітали  –
   Шалено  кожного  мізки  запрацювали…
       Але  природі  те  набридло  все:
       Поза  законом  –  купив-продав,
       Гроші  роблять  гроші  –  чуже…
       Якісь  там  гроші!  Хіба  те  –  Бог?
       І  хто  кому  тоді  є  ворог?
                               А  шлунок  ліниво
                               Сопе  у  печері.
                               Печера  є  печера.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263033
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2011

46. * * *

46.    *      *      *        
Бути  сильним  кожному
І  слабими  разом?
Бути  сильними  разом
І  слабим  кожному?
   Ми  слабі  є  разом,
   Бо  є  мудрий  кожен
   І  слабі  є  сильні,
   Бо  вони  є  разом.
       Релігії  будуть  разом  -
       Буде  сильний  кожен,
       Буде  сильний  розум.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262793
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2011

45. Думки

45.ДУМКИ
Розійшлись  думки  по  світу:
Та  рабиня  лиже  п'яти;
Та  до  поту  вчить,  щоб  мати;
Та  муляє,  спокою  не  дає;
Та  блискавкою  ріже  все;
Та  гримить  на  те,  що  є,
Чого  гримить  –  не  знає;
Там  блудниця  десь  гуляє;
А  та  милостиню  просить,
Хоч  не  треба  їй,  бо  має.
О,  як  багато  всюди  їх!
Натворили!  Не  злічити  всіх.
   Одні  думки,  думки.
   Думки  по  світу  бродять,
   Не  світ  –  думки  одні.
   Як  люди  різні  всі  –
   Так  і  думки  є  різні
   І  вже  оті  думки  –
   Як  люди  на  Землі,
   І  вже  людина  –  думка,
   Що  все  робить,  творить
   Свій  світ  і  світ  її.
       Їх  назад  би  повернути
       Та  в  русло  пустити  одне  –
       Був  би  потік,  що  несе
       І  навколо  зносить  все
       Непотрібне,  зайве,  зле,
       Що  всім  жити  не  дає
       У  спокої  і  світ  творити
       В  мозках  усіх,  хто  є
       І  кожного  в  цім  світі.
       То  де  є  думка  та,
       Що  їх  зібрати  може?
       Звідки  візьметься  вона?
       Якщо  б  вона  була!
       Та  бути  її  не  може,
       Бо  вона  із  них  одна,
       Не  поверне  себе  сама.
           Кається  Життя.  Благослови!
           Дай  кожному  її,  пришли.
           Хай  царює  на  Землі  вона  –
           Думка  єдина,  одна!
               Думки,  думки!
               Не  знати,  що  то:
               Матерія,  енергія?
               Вони  –  ніщо.
               Чим  ви  живете,
               Як  творите  ви?
               Беретесь  нізвідки,
               Йдете  в  нікуди,
               Та  тільки  вами
               Твориться  все.
               Радість,  горе.
               Навіщо  те?
                       Як  ви  –  не  Є,
                       То  звідки  я
                       І  все,  що  є?
                       Ви  –  Я!  Чиє?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262792
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2011

44. Кохання

44.КОХАННЯ  
       Не  голова,  а  морок,  тьма,
В  тумані  витанцьовує  душа,
Скалиться  на  промінь  у  пітьмі,
Що  йде  з  тендітної  душі.
           Тепло  спокуса  поглинає,
           Паморочить,  мозок  застилає,
           Вся  у  пристрасті,  палає,
         Кохає  ніжно  і  ласкає,
         Останнє  світло  віддає,
         Не  бачить,  не  чує,  не  знає
         Де  душа,  де  тіло  чиє,
         А  хвиля  хвилю  підганяє,
         З  гребня  на  гребінь  кидає,
         Вихор  крутить,  підіймає,
         Уся  тремтить,  бушує  все.
         Кінця  краю  тому  немає,
         Здається  завжди  буде  те.
               Та  раптом  світло  появилось,
               Не  вічне  те,  чогось  скінчилось,
               Хоча  хотілося  би  ще.
                           Якщо  би  знала  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011

43. Мудрість

Так  туману  напустив,
Що  і  сам  не  зрозумів.

                   43.МУДРІСТЬ
                           В  зашморгу  Життя.
Бо  цвяхи  мудрими  забиті
В  землю,  розп’яту  і  политу.
                 Земну  вісь  не  зігнути.

Бо  мудрими  насилується  час,  
Що  бумерангом  б’є  по  нас.
                 Час  не  зупинити,  не  догнати.

Бо  мудрі  простір  поділили,
Правила  й  зв’язки  створили.
                 Туманом  вічність  не  зловити.

Бо  ланцюгами  інтелект  закутий
Мудрими,  у  рамки  взятий.
                 Швидкі  думки  не  втримати.

Бо  повітря  чисте  за  замками
Мудрі  з  ядами  змішали.
                 Вічний  дух  не  отруїти.

Бо  релігії  розставили  стовпи
І  Бог  в  кишенях  мудрих.
                 Зряче  Око  не  закрити.

                           Хай  процвітає
                           Мудрість  і  живе!
                                   Мудрість  до  чого?
                                   До  світу  цього?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262559
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2011

42. Конфлікт

42.КОНФЛІКТ
У  мозку  є  війна
Між  пеклом  й  раєм,
Велика  боротьба,
Війна  жорстока.
І  гени  тут  іще,
Що  дар  дають.
Так  переможе  хто  -
Правда  і  добро,
Чи  фальш  і  зло?
А  пекло  вже  дає
Жадність,  заздрість,
Які  фальш  родять,
На  якій  замішана  
Брехня.  Де  вона  -
Там  підлість.  Хоч
Погляд  відданий,
Ніжності  Іуди,
А  за  спиною  -
Ніж  у  спину  раю,
Та  переважає  рай.
У  світ  пішло  добро
І  перемир’я  стало.
Ось,  ще  одна  війна
І  там  воно.  Чого?
Був  рівний  бій.
Чому  туди  пішло?
Тому  і  родиться  там  зло
Й  вертається  назад  воно.
Знов  війна  жорстока,
Бо  пекло  сил  дістало
І  бореться  із  раєм.
Так  рай  і  пекло
Воюють  все  життя.
Війна  у  кожного  своя
І  нема  тому  кінця.
       Війни  чужі.
       Навіщо  вони,
       Якщо  без  добра
       Немає  зла,
       А,  також,  без  зла
       Немає  добра?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2011

41. Єдність

41.ЄДНІСТЬ
Як  світло  промені  дають,
Думки  разом  розум  мають  -
Язики,  очі,  кольори  одні
Якісь  дивні  речі  єднають.
                                   .    .    .    
А  як  мудрих  разом  взяти  -
Буде  всього  світу  мудрість.
Мабуть  в  мозку  –  ген  єднатись,
Щоб  множитись  і  виживати,
А  також  разом  силу  мати.
Бо  що  таке  одна  піщинка?
Сонце  криє  буря  піщана,
В  гурті  ще  й  надія,  віра.
Слабий  до  гурту  потяг  має,
Там  хоче  мати  сили  більше,
Хто  заблудився  –  там  шукає,
Силу  в  сильного  він  забирає.
Ослаб  –  докупи,  сильний  –  сам,
І  як  посильнішав  в  гурті  –  сам,
Бо  сильний  гурту  уникає,
Все  сам  по  собі  він  гуляє.
Хто  на  порозі  ще  стоїть  -
Бігом  єднайтесь  всі  докупи!
Ті  паростки  підживлені  ростуть
Й  плоди  надії  єдності  дають.
               Поливав  –  росло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262366
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2011

40. Щастя

40.ЩАСТЯ
                             .      .      .
Душа  не  на  місці  стоїть,
Бо  очі  не  бачать  розкриті,
А  мозок  крутиться,  шукає,
Чомусь  він  спокою  не  має:
І  то  не  так,  і  те  не  так.
Абсурд!  Чого  все  так?
Коли  під  пальмою  сидить,
То  щасливіший  за  всіх  -
Нічого  і  не  має,  і  не  знає,
Сидить,  дрімає,  кокоса  чекає.
Як  звідти  впав  отой  горіх,
То  вже  щастя  повний  міх
І  під  бубен  він  танцює
Навколо  полум’я,  радіє.
     То  хто  щасливий,  а  хто  ні
     І  що  потрібне  у  житті,
     Від  чого  щастя  те  залежить
     І  чи  багато  треба?  Скажи  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262222
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2011

39. Матеріаліст

39.МАТЕРІАЛІСТ  
 -  Матеріаліст!
Що,  все  тільки  матеріальне?
Як  ні,  то  вдариш  ззаду  мене
І  хоч  тебе  не  побачу  ймовірно,
Та  буде  гуля  досить  реальна.
Якщо  матеріальне  –  вдар  мене,
Як  дух  і  живе  покине  тебе.
                                                                           /Чорна  діра./
     Ясне  сонце  проміння  творить,
     Летить  швидше  світла  свого,
     Все,  що  позаду  –  нічого  не  бачить,
     Всі,  що  позаду  –  не  бачать  його.
     За  ним  –  пустота,  та  її  не  буває,
     Тече  звідусюди  у  ту  пустоту.
     Хто  тягне  його  і  чого  –  не  знає,
     Та  кудись  летить  і  затягує  все
     У  чорну,  голодну,  таємну  діру.
     Якщо  його  гравітація  тягне,
     То  що  масивне  на  тому  кінці?
     А  коли  по  магнітній  лінії  їде,
     То  яка  магнітна  та  вісь  тоді?
           Крутяться  зорі,  системи,  світи
           В  одну  сторону  навколо  осі,
           Та  праві  і  ліві  родились  вони,
           Які  крутяться  в  сторони  різні.
           Що  там  на  грані,  на  їхній  межі?
           Чи  одна  є  вісь,  чи  є  різні  осі?
           -Гей,  матеріаліст,  можеш  –  скажи:
             Навколо  чого  все  летить  в  кінці?
           Немає  там  руху  відносно  чогось,
           Тому  там  спокійно  і  все  стоїть.
           -Абсолютний  Спокій,  кажу  тобі,
             Те  коло  постійно  крутить,  крутить.
           Де  вічний  двигун  –  там  рух  вічний,
           А  якщо  вже  він  є,  то  є  і  спокій.
           Бере  від  руху,  все  рухом  робить,  
           Дає  його  Абсолютний  Спокій.
                       Тому  спокійненько  там  усе,
                       З  собою  ніхто  ніщо  не  бере.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262221
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2011

38. Гріхи

38.ГРІХИ
«Як  робить  хтось  тобі,  то  ведися  так,
Що  йому  потрібно  те,  і  хай  дякує,
Бо  інакше  б  він  не  мучився  за  так  -
І  тоді,  вже,  будеш  мати  “на  халяву”  те.
   Роби  завжди  чужими  руками
   І  будеш  мати  роботу  з  гріхами,
   Які  ті  хлопці  щедро  творили,
   Коли  за  тебе  те  діло  робили.
   Тому,  весь  час  роби  –  чужими,
   Щоб  наповнити  міх  гріхами.
   Гріхи  були  їх,  а  стали  твоїми,        
   Його  наповнити  легше  з  ними.»
         Потяг  має  хто  до  чого,
         А  йому  гріхів  все  мало.
         Що  за  міх  такий  у  нього?
               Навіщо  гріхи“на  халяву”?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2011

37. Випадок

37.ВИПАДОК
«Як  щось  випадок  дає  -
Бери  бігом.  Що  є  –  твоє.
Що  було  –  не  зміниш,
Що  буде  –  не  знаєш.
Він  удруге  не  дає.
   Дуже  хочеться  чогось?
   Вникни  в  суть  проблеми,
   Бажай  усім  єством  своїм,
   Відчуй  фібрами  своїми,
   Медітуй,  у  транс  ввійди.»
Інтуіції  себе  віддав,
У  сферах  пошукав,
Що  хотів  -  знайшов
І  з  неба  випадок  упав.
Він  і  вона  –  одна  сторона.
           Випадок  дає,
           А  він  від  Бога  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2011

36. Верблюд/укр/

36.ВЕРБЛЮД    
                                                                                     Навіювання  вед
                                                               Шрімад-Бгагаватам  «Пісня  перша».
       Причини  й  наслідки  створив  для  створення  усіх  світів
Й  створив  живі  істоти  для  насолоджень  в  цьому  світі,
Створив  з  себе  самого,  Духа  свого  –  Владики  всіх  енергій:
Духовного  в  свободі  вічній  і  підлеглої  в  матерії  душі,
Обумовленої  у  аспектах  всіх  й  мізерної  в  нікчемності  своїй.
Але  ця  відокремлена,  невід’ємна  іскра  виклик  кидає
Невіглаством  і  пристрастю  –  енергією  ілюзорною  своєю,
Матеріальний  розум  до  спокуси  й  насолоди  тіла  спонукає,
Бажанням  творить  почуття,  хоч  безпорадна  в  здійсненні  бажань,
Плоди  невдячно  поглинає,  та  Око  Його  повсюдно  споглядає,
Бо  початково  всі  істоти  були  і  є  Його  Єством  по  суті
І  насолоджується,  і  страждає  від  їх  насолоджень  і  страждань.
     Енергія  відповідей  і  питань  весь  світ  заполонила  і  всі
     Шукають  відповіді  без  кінця  і  краю  на  питання  різні,
     Жують  колючки  смачно,  та  ранять  свій  язик,  не  знають,
     Що  разом  з  ними  кров  свою,  як  солодкий  мед  ковтають
     І  п’ють  її,  творячи  плоди,  як  колючки  острі  в  цьому  світі.
     Питань  кровавих  творять  більше,  чим  більше  поглинають,
     Бо  немає  відповідей  на  питання  всі,  та  все-таки  жують
     І  насолоджуються,  але  чим  більше  –  хвороби  тяжчі  і  триваліші  стають.
     Жалюгідний  шлях,  бо  живі  істоти  в  нездоровому  стані  живуть,
     А  раптове  зменшення  страждань  помилково  за  щастя  приймають,
     Безплідно  в  безмежній  пустині  блукають,  Істини  піщинку  шукають,
     Але  відповіді  –  в  Ведах  на  питання  всі.  Хіба  бачать  сліпі?  О,  люд!
                                                                                                                                             То  по  суті  –  верблюд?
           Релігійні  служби;  жертвоприношення  бажань;  шлях  пізнання:
           Звільнення  від  гордості,  пихи  й  насилля;  досягненння
           Терпіння  й  простоти;  опанування  почуттів  своїх;  посвята
           Духовному  себе;  звільнення  від  пут  буття;  усвідомлення:
           Народження,  смерть,  старість,  хвороби  –  наслідки,  страждання;
           Віддане  Йому  служіння  –  з  Його  Єством  єднання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262041
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2011

35. Верблюд/рос/

35.ВЕРБЛЮД                        
                                                                                                   Навеванее  вед
                                                               Шримад-Бгагаватам  «Первая  песнь».
       Весь  мир  живёт  в  энергии  вопросов  и  ответов,  и  все
Вопросы  задают  –  ответы  получают,  нет  этому  конца  и  края.
Жуют  колючки,  ранящих  язык,  их  вкус  приятен,  того  не  зная,
Что  вместе  с  ними  кровь  свою,  как  сладкий  мёд  глотают.
Пьют  кровь  свою,  творя  плоды,  как  острые  колючки  в  этом  мире.
Жуя  колючек  больше  –  вопросов  с  кровью  больше  создают,
Но  нет  ответов  на  вопросы  все,  а  всё  наслаждаются  и  пьют,
Хотя  чем  больше  –  тяжелее  и  длинней  болезни.  Жалкий  путь,
Ибо  материальные  живые  существа  в  нездравом  состоянии  живут,
А  временное  уменьшение  страданий  ошибочно  за  счастье  принимают.
Истины  пещинку  ищут  в  безграничной  пустыне,  бесплодно  блуждают,
Но  ответы  –  в  Ведах  на  вопросы  все.  Разве  сущность  –  верблюд?
       Религиозные  служения;  жертвоприношение  желаний;  путь  познания:
       Освобождение  от  гордости,  величия,  насилия;  достижение
       Терпения  и  простоты;  овладение  чувствами  своими;  посвящение
       Духовному  себя;  освобождение  от    оков  бытия;  осмысление:
       Рождение,  смерть,  старость,  болезни  –  следствие,  страдания;
       Преданное  Ему  служение  –  с  Его  Еством  слияние.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262040
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.05.2011

34. Вершина

34.ВЕРШИНА
У  кожного  -
Своя  вершина.
В  кого  –  влада,
В  кого  –  слава,
В  кого  –  менша,
В  кого  –  більша,
Але  у  кожного  -
Своя  гора.
Не  знаєш  –  хочеш,
Не  маєш  –  хочеш,
А  як  є  воно,
То  пусто  стало.
Твоя  мета.
Навіщо  вона?
Коли  твоя,  
То  мета  –  пустота.
Вершину  подолав  -
У  себе  її  вкрав.
Сенсу  немає  -
Пустота  без  неї.
             Вино  
             П’є  пустота
             І  на  вині
             Росте  вона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2011

33. ШЕДЕВР

33.ШЕДЕВР
       Танец  комаров  в  лучах  света,
При  коллективном  качественном  скачке  энтузиазма,
Оператором  гениальности  и  функционалом  таланта,
Функции  способностей  разложив  на  части,
Интуицией,  на  основе  размышлений  и  опыта,
И  творчеством,  включив  фантазии  и  воображения,  
Преобразовав  в  качество  эмоции  и  чувства,
И  воодушевив  кое-что,  в  ы  д  е  л  и  л  противоречия,
На  составляющие  расщепил  проблему  процесса
И  устранил  ее,  изменив  одну  из  его  стадий,
С  которой  согласовал  все  другие  части.
Сопоставляя  и  сравнивая  -    удалось  найти
И  сотворить  нечто,  с  которого  случайности
Явлений  шума  танца  библию  создали.
           Используя  энергию
           И  разум  пустоты,
           Шум  создал
           Словесный  шедевр?
                       Может  будет  рада,
                       Что-то  с  шума
                       Да  создаст?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261520
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.05.2011

32. Страх

32.СТРАХ
   Страх  –  інстинкт  душі  самої,
Що  даний  духом  їй.  Він  є
Зв’язком  між  духом  і  душею,
Ознакою  її.  Тому  його  немає
У  сильних  духом,  хоч  трохи  є.
Розпач  від  суті  днів  буденних
Родить  безнадійність  до  того  життя,
Що  грунтом  стає  для  відчайдушних.
Безстрашними  духом  рахують  їх,
Та  придбати  надію  –  страх  у  них.  
Страх  править  світом,  що  стоїть,
Як  на  трьох  китах,  на  страхах:
Мук  тіла  –  інтелектний  страх,
Втрати  життя  –  інстинктний,
А  мук  душі  є  Божий  страх.
Такий  страх,  як  буденний:
За  близьких,  щось  втратити,
За  імідж,  що  будуть  знати
Різні  скриті  темні  плями  -
Більше  боязнь,  а  не  страх.
Страхом  Божим  можна  подолати
Всі  другі  страхи,  бо  вони
Є  йому  підвладні  слуги,
Він  –  на  самій  вершині  їх.  
Від  самого  страху  мук  душі
Згодні  навіть  не  признати
Суд  совісті  й  світ  мук  її.
Так  простіше  жити  і  грішити,
Тому  й  усі    страхи  дані.
Коли  миттєва  невідома  дія
Впаде  раптово  з  сторони,
Тоді  на  меншу  мить  -  реакція
Є  більший  страх,  бо  наслідків
Не  знає  мозок  вмить.  Боїться
За  життя  своє.  Та  що  робити?
Дельта  –  функція  страху  така.
Його  ніхто  не  хоче  мати,
Але  людина  вже  така.  Хоча,  
                               .      .      .
Відділи  себе  від  тіла,
Дивись  на  нього  з  сторони
І  буде,  вже,  якесь  там  тіло,
                             .      .      .
Можна  й  духа  відділити,
Якщо  тебе  душа  болить.
                                                     /гумор/
                             .      .      .
Та  бояться  дуже  сильно,
Бо  страхи  досить  реальні,
Бо  гріхи  тримають  міцно,
Бо  вони  -  небезпідставні.
           По  правді  жити  –
           Менше  грішити,
           Страху  не  мати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261415
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2011

31. Відносність

31.ВІДНОСНІСТЬ
Коли  він  ще  грошей  не  мав,
То  відносно  був  дурніший
До  того,  як  десь  їх  взяв.
Від  грошей  той  розум  впав.
Та  його  є  в  того  більше,
В  кого  їх  немає.  Щоб  жити  -
Його  не  менше  треба  мати.
   Якщо  хоче  щось  зробити
   Таке  “хороше”,  то  те  саме
   Відносно  нього  бути  може.
А  конкуренція  для  того  є,  
Щоби  в  когось  було  більше.
«Хоч  десь  втяти  й  дещо  мати
Більше  від  сусіда».  І  тоді,  вже,
Відносно  легше  буде  жити.
   Коли  він  виліз  на  поміст  -
   Всі  відносно  стали  нижчі,
   Хоч  малий  він  є  на  зріст,
   Та  зате,  вже,  трохи  вищий.
   Та  який  є  в  тому  зміст?
   Він  -  людина  вища  всіх!
Тому  суть  кожного  на  тій  Землі  -
Ствердитись,  що  є  людина.
То  ж  і  роблять  все  відносно,
Щоби  те  всім  доказати.  Та  хіба
В  тому  насолода?  Чи  людина
Доказує,  що  вона  людина?
Кожен  хоче  мати  –  чого  не  має.
-  Положи  руку  на  чоло  своє.
Так  чого  тобі  не  вистачає?
                   Будь  відносно  вищий
                   У  свободі  духа,
                   У  льоті  душі,
                   У  міцності  тіла,
                   У  правді  й  красі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261413
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2011

30. Путь

30.ПУТЬ
«Пёс!  Я  хозяин  твой!
Пятки  лижешь  мне,
Верно  служишь.  Не  вой!
Ты  –  мой,  я  –  Бог  тебе.»
Бросают  пищу  со  стола,
Крохи  радостно  хватает,
Смотрит  преданно  в  глаза,
От  счастья  лижет,  лает.
Хвост  безудержу  виляет,
Все  просит  дать  ещё,
Счастья  большего  не  знает,
Творит  верностью  чутьё.
И  слились  чутьё,  глаза,
Что  смотрят  прямо  в  душу.
Нутром  он  чувствует  меня,
Соединяя  сущность  нашу.
Бога  своего  он  знает,
Верность  –  путь  к  нему,
Что  заслужил,  то  и  имеет.
Тернистый  путь.  Но  почему?
Пса  искренность,  смирение,
Верность  –  путь  к  познанию
Всего.  Блаженно  единение
Кротким  служением.  Терпение.
                       Путь  к  самосознанию  –
                       Пса  предназначение.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261111
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.05.2011

29. Смерть

29.СМЕРТЬ
Ти  є  справедлива,
Непохитна,  непідкупна,
Всіх  підряд  рівняєш,
Від  тягаря  звільняєш.
   Ти  там,  де  зло  навколо,
   Де  слабі  є  дух  і  тіло,
   Де  життя  нівечиться,
   Де  нечистоти  ллються.
Ти  є  несправедлива.
Робота  є  твоя  раптова,
Усі  надії  й  мрії  рвеш,
Любов,  серця  шматуєш.
   Глибокий  шрам  лишаєш
   У  пам’яті,  душу  калічиш,
   Що  найкраще  забираєш,
   По  живому  місцю  ріжеш.
Одним  ти  очі  закриваєш,
Дожити  віку  не  даєш,
Других  ти  залишаєш,
На  тортури  наражаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261110
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2011

28. Слуги

28.СЛУГИ
Слуга  все  хоче  бути  паном,
Бо  панів  мало,  слуг  багато.
Ти  фанатично  служиш  людям,
Гориш  від  спокусливих  ідей,
А  твої  плоди  хто  їсти  буде?
       І  народ  найняв  слуг  народу,
       І  кожен  із  народу  паном  став,
       І  стало  вже  велике  панство,
       І  вже  панів  багато,  мало  слуг.
         «  Що?  Ви  найняли  мене
       І  кожен  з  вас  став  паном?
       Не  бути  цього,  бо  не  може  бути!».
       І  народ  став  слугою  для  слуги,
       Тому,  що  найняв  не  слугу,  а  пана,
       Бо  мало  є  панів,  а  слуг  багато.
       І  вже  народ  –  слуга  для  пана.
       Чи  може  пана  найняти  слуга?
       Виходить  може.  Де  пан,
       А  де  слуга?  Замкнуте  коло
       І  парадокс  якийсь.  Розірви,
       Бо  мозок  кипить  від  того.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261027
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2011

27. Дерево віри

27.ДЕРЕВО  
   В  плодовиту  землю
Кинуте  зерно  і  -
Проросло.  Дерево
Віри  виросло.
А  його  плоду  зерно
Хоче  нове  дерево,
Бо  є  істинне  воно
І  –  як  перше  зерно.
Вже  в  яблуневому  саді
Одні,  другі  й  інші
Шумлять,  що  правильні,
Ті  більше  –  що  ближчі,
Бо  зерна  їх  родючі,
Має  жити  їхній  плід.
Скільки  втрачено  крові?!
Скільки  було  і  є  бід?!
Подивіться  назад.  Чому
Самий  перший  плід
Дав  вам  соки,  силу,
Народив  на  той  світ?
А  щоб  дати  світу  
Стержень  –  віру  всім,
Бо  віра  дає  волю  -
Міць  кожного  і  всіх.
Дерево  вироджується,
Бо  плоди  пізніші  –  гірші,
Хоч  рахують,  що  мудріші.
У  стін  Раю  –  самі  перші.
То  чому  ти  Єві  дав
Яблуко,  щоб  з’їсти?
Хіба  тяжко  то  було
Їй  рота  затулити?
       А  народи  –  його  діти,
       Землю  не  поділять,
       Та  одна  у  них  є  доля,
       Її  не  розділять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261024
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2011

26. Ілюзія

26.ІЛЮЗІЯ
           Родився,  учився,
           Робив  і  помер.  
           Де  жив?
А  жив  в  ілюзіях  своїх.
Живуть  в  ілюзіях  твоїх,
Світ  в  ілюзіях  твоїх,
Ілюзії  в  ілюзіях  твоїх.
Без  ілюзій  -
                                 душевний  холод.
Без  ілюзій  -
                               духовний  голод.
Забери  ілюзії  –
Залишаться  контузії.
Від  контузії  правди  -
І  контузія  надій,
І  контузія  віри,
І  кoнтузія  мрій.
Візьми  темні  окуляри,
Не  дивись  навколо,
Намалюй  собі  що-небудь,
Мозок  геть  до  долу.
І  літай
В  ілюзіях  своїх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260789
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2011

25. Оскал

25.ОСКАЛ
     Молнии  оскал  какой
Взгляда  острого  на  прошлые
Деянья!  Тень  за  спиной
Следит,  готовая  всегда
На  вопль  последнего  прыжка.
Что  за  глаза,  безумен  взгляд,
Какое  бешенство,  огнём  горят,
А  шерсть  торчком,  изогнута
Спина,  готовая  к  прыжку,
И  белые  клыки  раза  в  два
Больше  кажутся  от  страха.
Но  для  чего,  зачем  и  почему
Должно  случиться  это?  Псу
Бешеному  жизнь  нужна?
Нет!  Это  костлявая  пришла,
Ей  лишь  грехи  нужны,
Что  в  тайных  всех  углах
Души  коварной,  в  тех  глазах
Вся  правда  жизни,  в  них
Избавленье  от    мучений  всех
Пороков  –  мерзких,  тёмных.
И  взметнулся  пес  на  страх  –
Творение  теней  ушедших
Иллюзорной  лживой  жизни.
                       Так  покори  его
                       Иль  покорись  ему.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260787
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.05.2011

24. Пес

24.ПЕС
Бережіть  тварин!

Я  Сам,
Але  сам  я  жити  не  можу.
Для  вас
Я  створений  Богом  навік,
Щоб  ти
Свою  совість  на  мені  побачив.
Я  пес  -
Раб  і  слуга  тобі  –  Чоловік.
   Я  хто?
   Я  тварина,  хоч  розум  я  маю?
   Чому
   Ти  ярлик  мені  нижчого  дав?
   Тому,  
   Що  я  мови  твоєї  не  знаю?
   А  ти,
   Хоч  на  світі  прожив  –  мою  знав?
Тобі
П’ятнадцять  –  ще  тільки  наука.
Мені  -
Вік  повного  мого  життя.
Чую:
Сиди,  служи.  Одна  мука.
На  собі
Провір.  Як  твої  почуття?
   Я  маю    
   Вірність,  довіру,  тонке  чуття.
   Як  треба  -
   Віддам  я  життя.  Я  –  пес,  я  –  тварина.
   А  ти?
                                                 .    .    .                                                  -
   Твоє.
   Я  цього  не  знаю.  Ти  –  тільки  людина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260638
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2011

23. Горизонт

23.ГОРИЗОНТ
Який  прекрасний  світ
Як  робиш  перший  крок,
Хоч  близько  горизонт
Пізнань.  Життя  урок  -
   І  він  вже  віддалився,
   Дав  енергію,  нове  відкрив,
   Ти  ще  чогось  навчився,
   Десь  щось  взяв,  пізнав
І  знову  він  змістився.
Повний  сил  і  крок  зробив
Вперед,  з  довкіллям  злився
І  –  відоме  те,  чого  не  знав
   Для  нових  дій  і  звершень.
   Таке  по  горизонту  є  життя
   І  дальше  він,  чим  знань
   Є  більше,  а  енергія  твоя
Іде  від  горизонту  цього,
Бо  в  русі  є  буття  твоє.
Чим  дальше  ти  від  нього,
Тим  ширший  він  і  все  дає
   Потрібне,  якщо  є  бажання,
   На  місці  не  стоїш,  є  дії,
   Рух  вперед  й  пізнання.
   Коли  скінчилися  надії,
Час  прийшов,  пропали  сили,
Та  ще  не  надоїло  жити  -
Роби  що  хочеш,  щоб  іти,
Або  хоча  б  у  русі  бути.
         Рух  –  подих.
         Скільки  ідеш,
         Хочеш  і  можеш  -  
         Стільки  живеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260637
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2011

22. Спокій

22.СПОКІЙ
Краще,  щоб  було,  що  хоче,
Щоб  мав  спокій  у  душі,
А  також  і  хотів,  що  може.
Якщо  ні  –  життя  в  спокусі.  І  тоді,
Отрута  жадоби  роз’їдає,
Темне  світло  промениться
І  розум  не  бачить,  туманіє
Від  заздрості.  Вже  і  не  спиться.
 Коли    має  все,  що  хоче:  
 Владу,  гроші,  все  може  -
 До  Істини  стоїть  ближче.
 Подивився  в  Боже  Око  –  і  не  хоче.
   Коли  нічого    не  може  мати,
   То  краще  вже  нічого  не  бажати.
   Щоб  життя  в  гармонії  було  -
   Треба  суть  світу  пізнавати,
   Другим  жити  не  мішати,
   Жити  тихо,  смирно,
   То  і  хата  буде  скраю,
   І  не  чути,  і  не  видно,
   Спокій,  просто  цвинтар.
       І  тоді  -
       Зник,  як  булька  на  воді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260477
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2011

21. Плин

21.ПЛИН
Навіювання  вед
Шрімад-Бгагаватам  «Пісня  перша».

     Творця  одна  доба
     (Цикл  –  віків  чотири)  –
     Містить  літ  земних
     Мільйонів  аж  триста
     І  мільярдів  чотири.
Плинуть  доби  його,
Лічить  роки  свої,
Минуло  їх  сто  –
Де  ділись  світи?
Він  у  трансстані,
Вони  в  його  сні
Хмарою  висять,
Суспензії  одні.
З  океану  Причин
Причину  чекають,
Як  буде  –  проснеться
І  світи  повстануть.
Знову  відродяться
З  суспензій  вони.
Циклами  живуть
Їх  чотири  віки.
 О,  білий,  золотий,
 Прекрасний  вік!
 Живе  трансцендентність
 Сто  тисяч  літ!
 А  срібний,  червоний?
 Менше  раз  в  десять
 Живуть,  та  чудовий,
 Жертвами  славний.
 І  чорний,  бронзовий
 (Де  –  до  тисячі  одної)  –  
 Хоч  далеко  не  той,
 Та  вірою  вагомий.
 А  Калі-вік  –  залізний,
 Жовтий,  нікудишній,
 Існуючий,  ганебний,
 Славленням  знаменний.
     То  ж,  кольори  віків,
     У  жовтім  на  початку
     За  царство  і  владу  
     Змагаються  змалку.
     Та  жовтий  –  жовтій,
     Він  відданий  їй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260475
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2011

20. Шлях

20.ШЛЯХ
“О,  море  світів!
Що  з  вами  робити?
Константи  вам  дам
І  будете  жити”.
 І  заряд  електрона,
 І  гравітаційна  постійна,
 Ще  якісь  магнетони,
 Ще  швидкість  світла...
Все  докупи  змішав,
В  гармонію  з’єднав,
В  алгоритмі  зв’язав
І  геномом  назвав.
 Як  їм  значення  дав,
 То  світ  появився,
 Коли  їх  поміняв,
 То  другий  родився.
Зв’язки  між  постійними  -
Досить  сильні
В  світах,  що  існують,
В  таких,  що  стабільні.
 “Вже  скучно  дивитись.
 Що  дальше  робити?
 Може  розум  дати
 І  іскру  творити?”
Розум  спокою  немає,
Все  по  світах  блукає,
Чогось  істину  шукає,
Навіть  міри  не  знає.
 Вже  до  генома  добрався,
 Вже  константи  міняє,
 Вже  світ  помінявся
 І  себе  трансформує.
Свої  сталі  міняє
І  з  світу  зникає,
А  в  тім  виникає,
Які  константи  має.
 Вже  розум  вищий
 І  світи  він  нищить,
 Безконтрольно  робить
 І  себе  так  знищить.
Бо  він  те  забуває,
Що  постійні  не  творить,
Що  їх  тільки  міняє,
Що  константи  сам  має.
     Інформаційний  геном.
     Продукт  інформаційний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260247
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2011

19. Теля

19.ТЕЛЯ
Родилося  воно  і  хоче  молока,
Бо  як  родилось  –  жити  треба.
Коли  розсмакувало  вже  його,
То  знає,  що  є  смачне  і  гірше.
Звичайно,  хочеться  смачного,
Солодкого,  парного  і  побільше.
А  молочко  таке  –  не  в  кожного,
Хто  може  дати.  То  що  робити?
Приспособлюється  до  життя  воно,
Мозок  чітко  починає  працювати,
Як  би  так  і  що  би  то  зробити,
Щоб  просто  так  нічого  не  робити,
А  молочка  того  побільше  мати.
Не  дуже  довго  думало,  гадало,
До  дійної  легесенько  під’їхало,
Побавилось,  поластилось  –  дістало.
Було  би  добре  все,  та  трохи  мало.
Як  ще  хочеш  мати  –  що  робити?
«О,  дивись,  та  там  є  ще  одна!»
Під’їхало,  поластилось  і  ще  дістало.
Досхочу  пило  з  двох,  росло,
Ластилось,  нічого  не  робило
І  виросло.  Так  весь  час  жило.
Скільки  можна  –  пило  і  думало,
Що  завжди  буде  так.  Та  не  стало
Того  молока,  а  треба.  Як  жити,
Щоб  заробити  –  не  навчилось,
Бо  не  робило,  тільки  ластилось,
Та  вже  нема  до  кого.  І  стало
Таке  воно  нещасне  й  бідне,
Що  жалісно  дивитися  на  те.
І  так  воно  блукає,  шукає,
Як  жити  на  світі  –  не  знає,
Не  заробиш  –  молока  не  має.
Час  пройшов  –  життя  немає.
       Ласкаве  теля
       Дві  корови
       Ссе  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260244
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2011

18. Риск

18.РИСК  
Риск  –  з  життям  гра.
На  лезі    ножа
Тікає  рівновага,
Звідусюди  тьма,
   Нитку  відчуваєш,
   На  якій  життя,
   Вітер  свище,  б’є,
   Ніж  здригається,
Нічого    не  знаєш  :
Де,  куди  і  як?
Тільки  б  не  порвати,
Тільки  б  не  пустити!
   Вперед  і  до  кінця.
   Вже  відчув,  побачив,
   Ледве  тягнешся  -
   Та  провал,  знов
На  волоску  життя,
Стрибаєш,  сил  нема.
Де  той  край  ножа?
Летиш  і  ловишся.
   Кінець  усьому  є
   І  риску  вже  нема.
   Вершина  та  -  твоя.
   Риску  варта  справа?
       Риск  –  щоб  мати,
       Риск  –  щоб  дати,
       Риск  для  риску  -
       Ото  риск!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.05.2011

17. Азарт

17.АЗАРТ
В  азарті  генії  й  великі,
Мисливці  і  політики,
Ті,  що  в  коханні  і  у  грі,
І  ті,  що  на  вершині  слави.
А  трюкачі  і  циркачі?
   Азарт  –  життя  таланту.
   Фанатики  в  азарті  всі
   І  хто  літає  десь  високо,
   Щоб  політати,  як  у  сні,
   А  потім  впасти  стрімко.
І  ось,  я  –  раб,  
Азарт  -  хазяїн  мій
На  своїм  банкеті  править,
А  душа  –  тайфун  емоцій,
Жага,  полум’ям  горить.
   Геть  логіку  і  розсуд,
   Коли  поставлене  життя.
   Які  там  цінності,  коли
   Удача  –  доля  є  моя.
   Миттєвий  зліт  душі!
Азарт  й  натхнення  -
Поруч.  Ось  їх  єднання.
Геть  страх  –  бо  крах.
О,  насолода  мозку  рая!
Це  божевільний  “кайф”.
   Де  плід  думок  шалених,
   Спрямованих  на  результат?
   Ось  він  –  великий  успіх.
   І  є  вже  верх  блаженства,
   Бо  азарт  –  наркотик  всіх
Бурхливих  рік  емоцій.
Він  коло  волі  ходить.
Для  них  життя  –  деталь,
Бо  більше  інших  можуть
І  зроблять  те,  що  хочуть.
             Що  бачать  очі  -
             Цінності  не  має.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260082
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.05.2011

16. Мозок.

16.МОЗОК
Нейрони  мозку  світу
Крутяться,  як  навіжені,
Б’ються  в  суперечці  -  так  чи  ні,
Шукають  істину  у  боротьбі,
Творять  в  запалі,  натхненні
   Міжнейронними  зв’язками  -
   Думками  між  живими.
   Мозок  всіх,  що  є  –  докупи
   І  буде  мозок  світу  цього.
   Мозок  кожного  –  нейрон  його.
Вони  гинуть,  а  їх  справи
Світ  у  пам’яті  тримає
Для  майбутніх  звершень.
Які  думки  й  діла  він  має?
Що  нейрон  про  мозок  знає?
   Життя  дане,  щоб  творити
   Пам’ять  розуму  цього  світу,
   Якого  роль  –  життя  живити.  
   Можна  там  усе  знайти,
   Хоч  не  можна  все  пізнати.
           Не  дай  Бог,
           Щоби  боліла
           У  світу  голова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259861
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2011

15. Совість.

15.СОВІСТЬ
Справи  -  сумнівні
І  пекло  й  Рай
Шматують  сумління.
Гризуть  зубами,
Точать  бідну,
Вимучену  душу
Ділами  тими.
   Кінця  немає,
   Ідуть  усе,
   Віра  слабшає.
   Один?  Сумнів  є.
   Любов  не  та,
   Не  та  є  шана,
   Десь  шкода  є.
Когось  жадаєш,
Щось  береш,
Кого  –  не  знаєш
І  коли  –  не  знаєш.
Слайди  бачиш,
А  совість  дивиться
І  зверху  судить.
   Яке  мізерне  все!
   Усе  було  не  те!
   Шлях  широкий,
   Кінчається  прямий.
   Куди  веде?
   Яка  темрява!
   Ні.  Світло  є.
         Усе  не  те,
         Тому,  що  все  -
         Не  те.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259859
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2011

14. * * *

Землю  гризе  до  сьомого  поту,
Халявщик  задурно  до  ранку  би  мав,
Вчено  у  наймах  за  помийну  роботу
З  дипломом  за  “єврики”  совість  продав.
   У  пеклі  навіть  хреститися  можна,
   Основне  –  по  рогатих  законах  щоб  жив.
   Перехрестився,  покаявся  в  неділю  кожну
   І  знову  злукавив,  підлість  зробив.
       Ковдрою  молитва  покриває,
       Ніжним  теплом  зігріває,
       Благостю  очі  відкриває.
       Іскра  світло  запалює,
       Душа  розкривається,  палає,
       Любов  і  віру  випромінює,
       У  благодаті  вся  сіяє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259712
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2011

13. Ностальгія

13.НОСТАЛЬГІЯ        
Хоч  і  багата,
Але  чужина.
Чого  мені  треба?
Навіщо  вона?
   Там  мова  моя,
   Мелодія  рідна
   І  рідна  земля,
   В  якій  є  рідня.
Тут  небо  не  те
І  нива  не  та,
Хоч  сонце  гріє  -
Немає  тепла.
   Куди  притулитись?
   Хоча  б  прихилитись!
   До  кого  –  нема,
   Бо  хата  –  чужа.
Бідна  душа
Коренів  не  має,
Бо  там  є  вона
Де  вчилась,  росла,
   Де  малою  ходила,
   Де  її  пуповина,
   Де  молоко  пила.
   В  настальгії  вона
Так  сумує,  ниє,
Спокою  не  має,
Болить,  шукає,
Місця  не  знає!
   Вже  надивилась,
   Вже  і  нажилась.
   Завжди  тягнуло
   Туди,  де  родилась.
На  все  не  заробиш
І  всього  не  купиш.
Рідна  сторона  -
Ціни  їй  нема.
       Яка  б  не  була
       Чужа  сторона,
       Та  завжди  буде
       Чужою  вона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2011

12. Классы

12.КЛАССЫ
                                                       Эпоха.
           Солнце  взошло  на  востоке,
           Лучами  тёплыми  согрело,
           Радужные  надежды  в  истоках,
           Сломались  часы,  оно  покраснело.
                 Видимо,  качество  ума
                 Подвело  вождей  вождя.
Пещерный  век  на  витке  развития,
Идет,  разгорается  классовая  борьба,
Террор  был  всегда  во  главе  политики,
Диктатура  капитала  существовала  всегда.
 Катком  олигархия  давит  народ,
 Но  в  мире  давно  уже  процветала,
 Царствовала,  давила  «Железная  пята»
 И  катком  народа  была  истреблена.
Наверно  правы  народов  вожди  –
Будет  всегда  классовая  борьба.
Были  крестьяне,  пролетарии,  буржуи  –
Стали  народы,  власти,  олигархии.
 Каждый  из  народа  в  интеллигента  созрел,
 Демократия  элиту  нации  родила,
 Элиту-олигархию  в  класс  превратила,
 А  власть  в  отдельный  класс  взросла.
Были  в  сговоре  крестьяне,  пролетарии  -
В  сговоре  стали  власти,  олигархии.
Демократия  –  олигархии  народ  чтобы  драть,
С  закрытыми  глазами  на  то  смотрит  власть.
 В  элите  дубиной  стал  капитал,
 Махнул  дубиной  –  народ  обнищал.
 «Разделяй  и  властвуй»  с  истории  взял,
 Запад,  восток  и  юг  создал.
Но  нищенством  народ  объединит  капитал,
Демократия  создала  и  уничтожит  развал,
Три  класса  превратятся  в  созидающий  класс!
Возможно  ли  это?  Иллюзия?  Транс.
 У  народа  с  властью  вечная  борьба,
 “Народная”  –  не  для  народа  создана,
 Интересы  и  цели  их  разные  всегда,
 Их  антагонизма  не  истребить  никогда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259458
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 14.05.2011

11. Чувства

11.ЧУВСТВА
На  Земле  стал  править  разум,
Про  чувства  забыли,
Что  такое  слезы  счастья
Люди  призабыли.
 Горькие  слезы  в  печали  лили,
 Душой  сочувствовали,
 Каждый  в  своей  скорлупе  сидит
 С  чувствами  чёрствыми.
Надо  в  платочек  слегка  поплакаться  -
К  друзьям  ходили,
Если  душу  кому-то  надо  излить  –
Ищут  в  эфире.
 Открыто  смотрели  в  живые  глаза,
 Общались  сердцами,
 Смотрят  в  окна  дисплея  ПКа
 Скайпа  звонками.
Строчки  в  письмах  искусством  писали,
Картины  рисовали,
Когда  прогресс  на  вершине  воссел  –
Мобилками  стали.
 На  энтузиазме,  без  денег,  жаждой  души
 Прогресс  творили,
 А  тем  же  прогрессом  души  обокрали,
 Мир  извратили.
Бедный  народ  до  нищеты  довели  –
Выживать  стали,
Когда  у  людей  желудки  пусты  –
Чувства  убрали.
 В  радости,  горе  и  буднях  всегда
 С  чувствами  жили.
 Видимо,  яды  элитных  мозгов
 Чувства  убили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259454
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 14.05.2011

10. Красота

10.КРАСОТА
Там  досконало,  де  красиво,
Комфортно  вам  у  красоті.
Відкрити  очі  –  все  красиве,
Гармонія  душі  –  у  красоті.
   Як  гріють  місяць  і  зорі,
   Тепла  хвиля  ніжно  ласкає,
   А  вітер  шепоче  бажання,
   То  ти,  вже,  з  милою  у  Раї.
Під  цвітом  в  вишневому  гаї
Русалка  чорнява  палко  кохає
І  соловейко  радісно  співає:
Промінням  сонця  вишиває,
   В  ніктарі  співу  все  купає,
   В  обіймах  ласки  заколисує.
   Шалена  ніжність  вас  єднає,
   Келих  бажання  наповнює
Бурхливо  і  стрімко.  Дна  немає,  
Бо  безмежний  ваш  світ  кохання,
Що  ллється.  Тільки  воно  існує  -
Гарне,  прекрасне,  чудове,  красиве.
       Життя  і  світ  красивий,
       Коли  замисли  красиві
       І  відносини  красиві,
       Легко  жити  в  красоті.
           Пий  красоту  
           І  дихай  красотою
           Кожну  мить.  Бери
           З  букету  життя
           Кращу  квітку  краси,
           Бо  життя  –  красота.
           Красота  спасе  світ?      
           Так,  любов  і  красота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011