KLENBIT

Сторінки (1/5):  « 1»

Ця осінь…

Ця  осінь  не  гріє.
Гріють  люди,
Слова
Чи  обійми.
Гріє  світло  від  ліхтаря
Біля  дому  того,
Хто  кохає  і  вірить  у  чудо.
Ця  осінь  не  гріє.
А  гріють  твої  долоні,
Твої  вуста  
І  трохи  моєї  тривоги.
Гріє  чийсь  шарф,
Por  una  Cabeza,
Моя  печаль
І  ,може,  надія.
Гріє  присутність  ,
Тяга  до  тебе.
Спогади.
Благання  про  те,
Що  ніколи  не  станеться.
Що  звуть  в  нас  коханням.
Ця  осінь  не  гріє.
Проте...
Чи  ти  зігрієш  мене?

А  осінь  не  гріє...
Її  зігрівають  люди...
Ховаючись  від  дощу
У  мріях  і  голові  коханих...
А  осінь  не  гріє,
Проте  ми  тепліші  за  Сонце,
Коли  листя  жовтіє.
Ми  тепліші,коли  
Крокуємо,
Слухаєм,
Дихаєм.
Ти  зігрієш  мене?
Бо  осінь  не  гріє.
Це  ми  зігріваємо
Осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020


Остання сторінка

Вже  дорога  сторінка,
Остання  сторінка  життя.
Її  підпалила  жінка
Без  сумнівів  і  каяття.
Її  підпалила  жінка,
Що  ніколи  не  мала  жалю,
А  я,  як  у  вогнищі  гілка,
В  натхненні  любові  горю.
Думками,  що  попелом  стали,
Благаю  дати  ще  мить.
І  все,  що  з  нею  ми  мали
Тепер  у  серці  моєму  щемить.
Мене  підпалила  жінка,
Що  стала  спасіння  моїм.
Остання  книги  сторінка-
Причина  душі  руїн.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020


Думки.

Вплітаю  у  вінок  проміння  сонця,    

Ромашки,  спогади,  твою  любов.  

Так  добре,  що  усе,  що  не  збулося,    

Забулося  і  не  бентежить  мене  знов.  

Так  добре,  що  тебе  я  відпустила,  

Відкрила  двері  для  нового  сну.  

Як  тяжко  відрізнити  дух  від  тіла,    

Не  сплутати  з  свободою  стіну.  

Вінок  носитиму  я  той  до  скону-  

Така  вже  доля  кожного  із  нас.  

Ми  живемо  від  заходу  до  сходу  

Під  ліхтарем  минулого,  що  ще  не  згас.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020


Їй.

Я  хапаю  її  долоню

І  вустами  її  вуста.

Та  всередині  досі  холоне

Моя  ніжна  колись  самота.

Я  хворію,  поволі  вмираю

І  вночі  не  змикаю  очей.

Я  все  знаю...повір  мені,  знаю.

Бо  ж  спалила  я  сотні  ночей.

Я  хапаюсь  за  край  надії,  

Щоб  не  втратити  геть  усе.

Мої  знесені  часом  мрії

Відіб`ються  в  коротких  есе.

Я  ще  досі  сильно  страждаю,  

Запитання  одне  в  голові:

Може  й  зараз  її  чекаю?

Та  то  здогадки  тільки  дурні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020


Думки.

Сподівання  мої  у  плаванні,
Віра  моя-  новий  Прометей.
Все  у  пошуках  тихої  гавані
Чи  у  пошуку  "своїх"  людей.
Загубили  весла  галерники
І  не  видно  давно  берегів.
Посейдона  купили  суперники,
А  Аїд  прихистив  ворогів.
Човен  мій  тримається  силою,
Що  назвали  люди  "Любов".
Ту  богиню  ,що  завжди  безкрилая,
Залишають  без  молитов.
Я  благала  у  неба  галерникам
Про  відпущення  всіх  гріхів.
Та  ніколи  не  мати  смертникам
Хоч  хвилинную  схильність  богів.
Тільки  Зорі  спускають  промені,
Просять  Місять  за  мене  знов.
Піднімаю  руки  я  втомлені-
Серед  темряви  світло  знайшов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020