| Сторінки (3/231): | « | 1 2 3 | » |
Залюби мене… зацілуй…
Всі страхи мої враз зруйнуй.
В неосяжність небес веди
Там де сонце й багато води…
Затанцюй мене, колисай…
За тобою іду я в рай,
За тобою пірнаю в світи
Де самій мені не дійти…
Не гукай мене… шепочи…
Про реальність життя… мовчи
Я так хочу забути все,
Краще пристрасть нас хай несе…
Огортай мене і люби…
Щоб розтало все навкруги…
Щоб напитись твого вина
Вся жіночність моя змогла…
Розпали мене… надихай…
Пий ковтками чи пісню грай…
Всі страхи мої враз зруйнуй.
Залюби мене… зацілуй…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756959
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.10.2017
Ти поволі спокійно моє тіло тендітне вивчав.
Піднімався у гори в неосяжність миттєво злітав,
Мандрував у долини і занурювався в глибину
В темряви відібравши всі краплини спокійного сну.
Малював мені крила і не квапив, не підганяв.
Все робив, що просила, мужню ніжність мені дарував.
Присмак меду залишив на відкритих в жадобі губах
І дивився як ранок йде поволі в відкритих очах.
Розпорошена словом. Ти писав свої нові рядки.
Я покірно листала тої книги тендітні листки.
Фарби в тілі шукала, щоб яскравість навіки була.
Щоб назавжди зоставив лиш для мене оті два крила.
Ранок стукав в віконце, забирав щось навіки святе.
Після ночі кохання всі турботи дрібне і пусте.
Бо життєвість безмежна у коханих і ніжних руках,
А все інше розтане наче морок у світла роках.
Ти поволі спокійно моє тіло тендітне вивчав.
Піднімався у гори в неосяжність миттєво злітав,
Мандрував у долини і занурювався в глибину
В темряви відібравши всі краплини спокійного сну.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756954
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.10.2017
Я чекала на Грея, на пурпурові вітрила…
«Трішки ще… трішки-трішки…» - все собі говорила.
Швидко час пролітав, кораблі все ходили по морю
Бо найбільше за все цінували безкрайність і волю.
Я чекала на Грея, видивлялася кожного ранку,
Навіть на ніч лишала відідвинутою фіранку.
Влітку, взимку, весною мрію пестила і колихала.
Що все це лиш дурниці я тоді на свій жаль і не знала…
На мій берег все ж часто невеличкі човни прибивало.
Капітани, матроси, пасажири… та все мені мало…
Той курносий, не гарний, а той зовсім вже навіть і лисий.
Все я Грея чекала невідомо з якого то біса…
Навіть спати лягала під дерева як писано в книзі.
Та за ті витребеньки волоцюги дали по мармизі.
Добре хоч не торкнули, бо побачили моє безумство
Так в житті дочекалась я на старість своє недоумство.
Вже тепер не чекаю ні вітрила, ні Грея у шлюпці.
Ті що Грея чекають, то скоріше самі самогубці…
То ж кажу всім : «Дівчата! Як підходить гарненький кораблик
Швидко в руки хапайте, бо то може єдиний журавлик!
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756704
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.10.2017
«Почекай…» шепотіли губи…
Але тіло бажало рук.
Щоб не крикнути стисла зуби
Відчуваючи серця стук…
Намотав на кулак ти волосся
Щоб покірною тобі була.
Тої пристрасті відголосся
Зупинити вже я не могла…
Запалало, занило все тіло
Вміло грав ти бажанням моїм.
Від очікування щось боліло
І у скронях десь гуркав грім…
Відчувала майстерність і силу,
Кожним подихом ти керував.
Потім вже від кохання зімлілу
Ти повільно в плече цілував…
Потім знову притиснув і пестив
Цілував, тихо вів вдалечінь.
Лиш на мить відпустив
І знову… піднімав десь на височінь…
«Трішки ще…» шепотіли губи.
Моє тіло бажало рук.
Щоб не крикнути стисла зуби
Відчуваючи серця стук…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756671
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.10.2017
Чотири подруги мого життя зійшлися
І гомоніли тихо про буденність.
Їх долі назавжди в одну сплелися,
В єдиний шлях, у тиху нескінченність.
Сиділи у старесенькій кав’ярні,
Чекали з подарунками на мене.
Завжди неперевершено шикарні,
Ховали щось відкрито незбагнене…
Красуня Літо – пташка голосиста
Мені принесла кошик полуниці,
Прикраси із квіткового намиста
І кухоль прохолодної водиці…
Руденька Осінь листям шурхотіла,
Прозорість вітру в келих наливала.
І дощиком маленьким дріботіла
З ним вона завжди гарно танцювала…
Біла Зима розпалювала дрова,
Ялинки іграшками прикрашала.
Вона привітна, гарна, чорноброва
Гарячим чаєм завжди зустрічала…
Весна сміялась тополиним пір’ям,
Бігла за хмарами, веселки малювала.
Бриніла дзвонами з небес високогір’я
І радість всесвіту безмежну дарувала…
Чотири подруги до мене завітали,
Чотири гарні білокрилі лебедиці…
Мені вони життєвість прикрашали
Божественної вічності служниці…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2017
Крок… два кроки і … крок…
Ми відлуння у ритмі мелодій.
Сірий дим цигарок
Перемішаний в ритмі рапсодій.
Ми проходимо шлях
По відлунню безмежної тіні.
І в небесних зірках
Відіб’ється прозорість мартіні…
Крок… зупинка… і … крок…
Я повторюю рух за тобою.
Моє тіло смичок
І ти граєш відкрито жагою.
Світ спустився й затих,
Ми кружляємо на кінці леза.
Тільки видих і вдих
У відкритості слів полонезу…
Крок… два кроки… і все…
Не існує у відчаї долі.
Геть на крилах несе
Ритм мелодій на алкоголі…
Сірий дим цигарок
Десь за присмаком спілого манго.
Крок… зупинка… і крок…
У відлунні граційного танго…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756473
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.10.2017
Ми залишилися удвох на самоті.
Який же ти? І як тебе пізнати?
Чи зможемо у пристрасті кохати
І насолоду пити в забутті?
Ти доторкнувся ніжно до спини,
Міцно в обіймах мене огорнувши.
Я тихо мліла запах твій відчувши
І відчувала поклик давнини.
Злетіла сукня оголив мене.
Ти ніжно цілував збуджені груди
Я відчувала руки твої всюди,
Бажання відчайдушно мовчазне…
Ти пив мене потроху як гурман,
Висотуючи краплі насолоди.
Ти дарував мені моєї вроди
Занурюючись у гарячий стан…
І кожен поштовх, кожен ніжний рух
Відлунням у мені кудись ховався.
Чи стогоном крізь горло озивався
За насолодою твоїх шалених рук.
Ми залишилися удвох на самоті.
Як гарно, що змогла тебе пізнати.
Змогла відчути пристрасть і кохати
І насолоду пити в забутті…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756267
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.10.2017
Одягала сукні жовті, оголяла свої плечі,
Прохолодою дзвінкою вже наповнювала вечір.
Шурхотіла спідницями коли бігла по дорозі,
Тихо листями смітила кожноденно на порозі.
Посміхалась промінцями, не пекла, а тільки гріла,
З ластівками і буслами в небі з легкістю летіла.
Танцювала з вітром танго і від пристрасті горіла
Потім з смутком завмирала і дощами гомоніла.
У фатальності відкрита свої коси розпускала
І останні ніжні квіти з гармонійністю сплітала.
Дарувала своє серце й гарне тіло незрівняне,
Розмальовуючи всесвіт в золоте і десь багряне…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756264
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2017
Як іноді все просто у житті…
Все складено у три рядки із речень.
І не потрібно щастя з конфетті,
І не потрібні зірочки на плечі…
Спочатку ЗОЛОТА МЕДАЛЬ – це раз,
Потім ДИПЛОМ ЧЕРВОНИЙ на підході.
І все в житті красиво і гаразд,
Але хтось зверху каже: «З тебе годі!»
І потім трете речення іде
Воно просте і навіть не примітне,
Його ти не забудеш вже ніде
Бо ВІЛЬНА КАСА речення магнітне…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755921
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.10.2017
Я щось не розумію!?
Україна – це лиш плацдарм для всіх експериментів?
Чи нам і далі мало тих моментів
Коли душа болить і ціпеніє?
Чи мало домовин і сліз жіночих,
Що в чорні сукні пожиттєво вдіті?
Панове, ми живемо в цьому світі
І вдертись в Україну є охочих!
Чому ж ми дозволяємо спокійно
Нас колотити всім хто забажає?
Ви думаєте нас десь хтось кохає
І зробить все життя нам гармонійно?
Та зупиніться! Скільки можна далі?
Ніхто чужий нам добренько не зробить!
Лише грошей на злиднях тут заробить
І хліба шмат залишить в ідеалі!
Я щось не розумію!?
Україна – це лиш плацдарм для всіх експериментів?
Чи нам і далі мало тих моментів
Коли душа болить і ціпеніє?
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755920
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017
«Чому ти молишся? – спитала якось донька, -
Чому звертаєшся до Бога з молитвами?
Сама ж казала – в нього є долонька
Одна для нас, а друга з божествами.
Він знає все: і добре і провину.
Він любить всіх, про кожного подбає…
Чому ж ти молишся у вільную хвилину?
Ти думаєш що Бог чогось не знає?...»
Я посміхнулася: «Яка ж ти ще маленька
І хочеш знати істинність кохання!..
Молитва – це краплиночка дрібненька
В якій любов моя і покаяння.
В якій вся вдячність, що душа маленька
Великій силі може віддавати.
Це мить коли беззахисна й слабенька
Душа безмежно може розмовляти…
Скажи, як довго можеш ти без мене?
Біжиш кудись, а потім знов вертаєш.
А ввечері як прийдеш то натхненне
Про всі події враз розповідаєш…
От так і я тихесенько із Богом
Крізь молитви постійно розмовляю.
Це не назвеш байдужим монологом,
Бог знає так, що я його чекаю,
Що вдячна за життя і всі хвилини
Коли змогла у спокої прожити.
Що вдячна за захищеність родини,
Можливість добре щось в житті творити…»
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755824
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2017
Немає «Завтра», немає «Вчора»,
Є лише мить і те, що навколо.
Є твоя думка і твої вчинки,
Що продукують життя картинки.
Немає «Потім», немає «Може»
Це в долі точно не допоможе.
Існує «Зараз», «У цю хвилину!»
І воно завжди в добру годину.
«Не час», «Не маю» і те «Ніколи»
Їх так багато у нас навколо.
Вони як подиху перепони,
Наче незграбні, дурні закони.
«Не хочу», просто «Не розумію»
Кидають в пекло саму надію,
Вбивають прагнення і бажання,
Можливість, шанси і сподівання.
Немає «Завтра», немає «Вчора»,
Є лише мить швидка, прозора.
Є лиш «Сьогодні» і те що «Зараз»,
Щоб доля в справжність буденну склалась…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755788
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2017
Я дивилась на тебе і знов розуміла: Кохаю!
І кохання якесь - всеосяжне, німе і без краю…
А твій погляд крізь мене все блукав, біг кудись на дорогу,
Наче саме десь там ти втамовував суті жадобу.
Заніміло щось раптом і кололо безжалісно в грудях.
Я тримала себе – саме зараз були ми на людях.
Лиш кричала душа і вмивалася горя сльозами.
Щось напевно давно розсоталося вщент поміж нами.
Я ламаю себе, посміхаюся дружно, привітно,
Щоб в очах тугу й сум, й відчайдушність не так було видно.
Вже не дихаю майже, прислухаюсь до гупання серця…
Все, на жаль, почалось, як розбили с тобою люстерця…
Пам’ятаєш ту мить коли люстра летіли додолу?
Я тоді мила вікна, а ти щось робив біля столу.
Пам’ятаєш? Та ні … Я вже навіть і не запитаю
Бо як тільки скажу… то у відчаї тут заридаю…
Я дивилась на тебе і знов розуміла: Кохаю!
І кохання якесь всеосяжне, німе і без краю…
А твій погляд крізь мене все блукав, біг кудись на дорогу,
Наче саме десь там ти втамовував суті жадобу.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
Здається в юності життєвий шлях без меж,
Що встигнеш все, у двері всі ввійдеш.
Все зможеш, все здолаєш, все знайдеш
І висоти небесної сягнеш…
Здається так… Та промайнуть роки,
Не повернеш життєвої ріки,
Щось здійснено, а щось у забутті,
Хтось у родині, хтось на самоті…
Щось досягли, не зрозуміли щось…
Хтось досі є і вже нема когось
І шлях вже не здіймається без меж
В відкриті двері не в усі ввійдеш…
Сильніше відчуваєш ланцюжок,
Яким єднає нас Всевишній Бог.
І розумієш – справжній світ без меж
Це саме там, куди потім підеш…
Куди йдуть всі, де вічності буття
І звідки вже немає вороття…
Та поки юність… Буде шлях без меж
І встигнеш все і в двері всі ввійдеш…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755511
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2017
Ми зупинилися точнісінько у дверях,
Я йшла на вихід ти ішов на вхід.
І як буває у життєвих каруселях
Всесвіт на мить сповільнює свій хід.
Лише на мить в холодному повітрі
З’єднались подихи енергетичних тіл
І в гармонійній мішаній палітрі
Сплелися ниті початкових тіл.
Тебе не бачила і тільки відчувала.
Ти був на відстані моїх жіночих рук.
Здавалося на тебе я чекала
Життям робивши лиш для тебе рух…
Та мить назавжди щось в мені змінила.
Лише за мить я прожила життя.
Оте життя, що б’є коханням в жилах,
В якому сильні й справжні почуття…
Ми зупинилися точнісінько у дверях,
Я йшла на вихід ти ішов на вхід.
Як добре, що в життєвих каруселях
Всесвіт на мить сповільнює свій хід.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2017
Йшов сильний дощ, вив пісню злісно вітер
І темні фарби додавала ніч.
Вода небес на склі у формі літер
І грім раптовий наче долі клич.
На дворі швидко мчать кудись машини
І перехожих майже вже нема.
Лише собака під кущем шипшини
Сидить терпляче і когось чека.
Може піднятись лише двері гримнуть.
В очах надія, зробить навіть крок.
Від світла очі в неї трохи сліпнуть,
Відблискує на шиї ланцюжок.
Зустріне кожного хто вийде із лікарні,
А потім знову сяде під кущем.
На жаль, не знає, що чекання марні.
Вже не зустрінеться з стареньким дідусем.
Йде сильний дощ і виє пісню вітер
І темні фарби доливає ніч.
Слово «Прости…» на склі у формі літер
І грім з небес наче прощальний клич.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755321
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2017
Пенсіонер прибув в будинок відпочинку.
Вже за обідом він побачив жінку
Таку як сам – поважну пані.
Тому надвечір в модному жупані
Пішов знайомитися досить так сміливо.
А пані навпаки сором’язливо
Спитала його прізвище, ім’я,
Чи є дружина і чи є сім’я?
А потім фах робочий запитала,
Мило всміхнулась, відповідь чекала.
Наш бравий хлопець зразу відповів,
Щоб не було вже потім зайвих слів:
Самотній, без сім’ї і має фах
Старий як світ, то завжди при грошах.
«За гроші сплю!» - повільно пояснив.
У жіночки на те забракло слів.
А він спокійно паузу тримає…
«Я охоронець!» - пошепки гукає..
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754996
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.10.2017
Брюнетка. Маю гарні форми.
Як кажуть, все в мені у нормі:
Раз 60 (шістдесят) і двічі 90 (дев’яносто).
Живу шикарно, легко, дуже просто.
Зростом десь метр і 70 (сімдесят) не більше.
Обличчя гарне, від людей не гірше.
2 (два) сантиметри маю між очима
І 47 (сорок сім) між обома плечима.
Вигин стегна є 40 (сорок) сантиметрів.
Бігаю повні 10 (десять) кілометрів.
Волосся довжина є 38 (тридцять вісім).
Люблю білі гриби збирати в лісі.
Коли нервую – кидаю монетку…
…А взагалі я продаю рулетку!...
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754830
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.10.2017
На річницю шлюбу жінка сюрприз готувала.
У секс-шопі різновидні принади купляла.
І панчохи сексуальні, шкіряну білизну,
Маску кішечки, кайданки і всячину різну.
Одягнулася, чекає свого чоловіка
«Вже одинадцять пробило!... не діждусь довіку!» –
Грима жінка та все ходить по хаті як кішка.
Не присяде навіть скраю подружнього ліжка,
Щоб нічим не зіпсувати оцього Сюрприза…
Аж з вхідних дверей з’явилась п’яная мармиза.
Очі витріщила й радо до жінки гукає:
«Я й не знав, що цілий Бетмен на мене чекає!
За знайомство зараз вип’єм з тобою по чарці
Та й закуримо по справжній кубинській цигарці!..»
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754621
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.10.2017
В чаті дівчина із хлопцем жваво розмовляють
Та й помалу тему сексу трохи зачіпають.
От питає дівчинонька весело у хлопця
Чи не хоче віртуально грати в охоронця?
Хай уявить, що на неї бандит нападає,
А він браво, дуже вміло її захищає.
Потім вона, щиро вдячна, для нього танцює
І у танці по сідницям батогом лупцює.
Потім каже : «Уявляєш мене на пілоні?
Вже, напевно, аж змокріли у тебе долоні?...»
«А як «друг» твій поживає? – знову запитала.
«Та нормально! – каже хлопець, - а чому згадала?
Ми сьогодні із Андрієм на футбол ідемо.
Хочеш на футбол й тебе з собою візьмемо?...»
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754620
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.10.2017
Стою спокійно я на кухні, мию посуд.
Сім’ї вечеряти страв п’ять дала на розсуд.
І не кричу, нікого з них не зачіпаю,
В думки робочі трішки іноді пірнаю.
Аж чоловік до мене тихо так підходить,
На вушко лагідно і миленько говорить:
«Напевно міцно так заснули таракани
У голові моєї рідної Світлани…»
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754450
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.10.2017
Не лякайте жіночок, не кажіть претензій.
На об’єми і фігури не ставте рецензій.
Бо як кажуть, жінка зможе здійснити бажання,
Тільки чи на те у вас будуть сподівання?
Якось Коля каже Тоні: «Схуднути потрібно!
Їсти треба тобі мало та ще краще дрібно.
Як не схуднеш, враз піду до іншої жити!
А ти будеш в самоті тут одна тужити.
Тоня схудла, розцвіла і гарненька стала.
Тільки разом друга Колі чомусь покохала…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754449
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.10.2017
Усіх грошей, як кажуть, не заробиш.
Усіх дівчат, як досвід, не полюбиш.
І білий світ навряд чи завоюєш.
Лише бухлом щоденним все зіпсуєш.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754360
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2017
Він старшим був на 10 років
І розумів щось у житті.
Робив останні пару кроків
І чітко знав, що на меті.
Вона ж гарненька, миловидна,
Красою юною без меж.
І треба ж як була безстидна
На шию влізла йому все ж.
Відома всім оця картина
І знову бачимо її.
На перше вересня дівчина
Сидить у хлопця на плечі…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754359
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.10.2017
Теща рано у суботу всі речі попрала,
З джинсів ладненько на стіл вміст кишень поклала.
Вміст наступний: копійки і презервативи,
Як то кажуть, ранок був без альтернативи.
Дві години голосила молода дружина,
Що розлучимось і більше не побачу сина.
Теща довго посміхалась, потім об’явила:
«Доню, це з твоїх штанів я те натрусила…!
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754136
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.10.2017
Найсправжнє і високе виховання
І від батьків культурності надбання,
Коли зачепишся й летиш вниз головою
І лайка : «ОЙ!» є завжди в мові основною!
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754135
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 07.10.2017
Внук до дідуся підходить, тихо так питає:
«Діду, пекло й рай існують? Хто про це все знає?»
Посміхнувся дід, та й каже: «Рай звісно існує!
Це коли в Англійськім домі жіночка панує.
Тільки наша, Українка, гарна, чорноброва,
Її голосок шумить як влітку діброва!
І при цьому зарплатня як в Американців,
Безліч їжі і приправ, як у тих Китайців…
А от пекло… То маленький Китайський будинок,
На сніданок подають кашу із родзинок.
В тебе жінка з США чи може Англійська
І зарплата на все те в тебе Українська…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753976
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.10.2017
«Чоловіка на годину» жінка викликала.
Ну, що зробиш! Свій безрукий – вже жила як мала.
То ж як майстер в дім на виклик чемно так заходить,
Жінка зве його до шафи і сама підходить.
Каже жваво: «Є проблема! Змучилася з неї
Як трамвай проходить двері падають з цієї
Шафи зразу. Ну що зробиш гупають додолу.
Якось майже не прибили синочка Миколу!»
Майстер каже: «Не біда. Зараз все владнаю.
Щоб все добре зрозуміти трамвай почекаю!»
Та й залазить майстер в шафу, закриває двері.
Тут заходить чоловік дамочки тієї
Та до шафи, а там майстер зразу так гукає,
Що він в шафі бо трамвая тут сидить чекає…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753975
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.10.2017
Бабуся до внуки гукає:
«Йди їсти! Обід вже чекає!»
Та мовчки сидить у кімнаті,
У компі, на автоматі.
«Ну йди, твій обід охолоне!
І борщ і смачні макарони!», -
Знов бабця до внуці гукає,
З кімнатних дверей зазирає.
Потроху близенько підходить
І мило до внучки говорить:
«Вставай, там для тебе накрила
Обід. Сто разів говорила!»
Дитина лиш з місця привстала
А бабця на те і чекала.
За комп умостилась старенька
І клацати стала швиденько.
Та й каже: «Чого ти завмерла?
Тепер грати вже моя черга!..»
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753811
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.10.2017
Прийшов додому програміст,
Блідий як паперовий лист.
Очі вогнем скляним горять,
В них схеми, формули стоять.
До холодильника пішов,
Там масла пачечку знайшов:
«Вершкове… - … 72% (відсотки)»
Помислив: «Трішки тут роботки,
Зараз загрузиться швиденько
Та й куштуватиму смачненько…»
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753810
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.10.2017
Щебечуть подруги в кафе
Про різне, про жіноче.
Та що одружена знов «фе»
Про Василя белькоче.
Що чоловік мов не такий
І мало заробляє.
Характер має він слабкий
І пити полюбляє.
Але все ж краще – не сама
І в ліжку і в оселі.
«А ти чому завжди одна
В життєвій каруселі? –
Питає знову заміжня, -
Усе перебираєш!
Так проживеш весь вік сама!
Старість і смерть чекаєш?»
«Та я все Василя твого
В думках постійно маю!
Згадаю п’яного його –
Завчасно помираю!...»
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753671
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.10.2017
У кожного свої проблеми –
Життям здобуті теореми.
Шафа вся сукнями забита
Для жінки драма цілковита.
Бо завжди нічого надіти
Щоб хто не прагнув говорити!
Повний від їжі холодильник
Для чоловіка раб-невільник.
І їжа є, а завжди мало –
Пива, горілки, м’яса, сала.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753668
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.10.2017
За обідом у суботу чоловік говорить:
«Люба моя! Гарна моя! Як мене спотворить
Чи помру я дуже швидко, не сумуй про мене!
Хай в житті у тебе буде кохання шалене!
І хай діти наші гарно життя проживають!
Хай про них як я помру добренько подбають!»
Не витримує дружина і відповідає:
«Борщ нормальний! Он дивись, пес вже доїдає!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753474
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.10.2017
«Що таке щасливий шлюб?» - питає дружина.
Чоловік їй каже: «Мила, відповідь єдина!
Це коли своїй дружині більше довіряєш
Ніж собі, моя солодка, ти ж про все це знаєш»
«Може, також як собі?», - питає кохана.
Посміхнувся чоловік і встає з дивана:
«Якщо також як собі, то шлюб буде вдалим,
А як більше – шлюб той буде щасливим, тривалим»
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753459
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.10.2017
Я не краща, не гірша,
Я просто така як є.
Проживаю спокійно
Богом дане життя своє.
Щось в житті було легко,
А щось тяжко до німоти.
Навіть коли страждала,
Посміхалася для краси.
Я відверто любила
Віддаючи усю себе.
Щось колись відпустила,
Щось забула – бо то пусте.
Справді прагнула щастя
Тихим сумом своїх ночей.
І тягар не скидала
Десь на когось з своїх плечей.
Десь ходила поволі,
А десь бігла у далечінь.
Перевтілювалась героєм,
А бувало у чорну тінь.
Знаю присмаки горя,
Їх багато і різні всі.
Знаю як зоставатись
Безпорадно на самоті.
Я не краща, не гірша,
Я просто така як є.
Проживаю спокійно
Богом дане життя своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753361
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 02.10.2017
Все пекло буття – то забуте
З якого не зроблені висновки.
Це те, що життям не здобуте,
Затерте яскравістю блискавки.
Це краплі брехні і обману,
Бажання когось надурити.
Це миті брудного роману
І відчай ганебність прикрити.
Це те, що вертається знову
У різних картинках самотності.
Що має єдину основу –
Позбутися безтурботності.
Це те, що в житті позабуте,
Відрізане спалахом блискавки.
Багатство всіх вчинків набуте
З яких все ж не зроблені висновки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753308
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2017
Малий до батька підійшов із запитанням
Коли той грався в Інтернеті зі старанням.
Посмикав тата за рукав, тихо питає,
Хто такий справжній чоловік чи він не знає?
Автоматично той йому відповідає,
Який то справжній чоловік він звісно знає.
Це той хто любить справді дім, свою родину.
Той хто піклується про рідную дитину,
Працює плідно, гарні гроші заробляє,
Від негативу дім свій завжди захищає…
Малий зрадів, гордо смикнув свою піжаму:
«Як хочу схожим стати я на свою маму!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753182
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.10.2017
Гарно поси′діли два кума, святкували.
Вже близько півночі нарешті полягали.
Кумась Петро вмостився зручно на дивані
І відключився у хмільній своїй нірвані.
А кум Андрій крутився довго на підлозі,
Щось твердо все і спати він чомусь не в змозі.
Тож тихо стяг кума Петра він на підлогу
І на дивані святкував вже перемогу.
Збудився кум Андрій від крику, лайки, мата,
Хоча у темряві була ще вся кімната.
Як виявляється, коли пішла нірвана,
Петро не міг все злізти із свого дивана.
У відчаї так повзав по підлозі
Бо злізти з неї він таки на жаль не в змозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753177
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.10.2017
Коли на вулиці дощить,
А вам так хочеться курити!
І тіло лається, кричить
Коли нема що підпалити!
Йдіть до сусіда ви мерщій
І з видом тихим і невинним
Просіть позичити грошей
Словом проникливо-глибинним.
Ще й у валюті так просіть
І тисяч три таки не меньше!
Хай у сусіда зарябить
В очах неначе бачить вперше.
Звісно, відмовить вам сусід.
Тоді просіть в нього цигарки.
Вас же підтримати тут слід,
Ви ж уникаєте так сварки!
Сусід вам пачку принесе
І навіть сам буде радіти,
Що так владнав він гарно все.
А вам вже буде що курити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753085
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.09.2017
Тихий військовий гарнізон.
Всі тут живуть як в унісон –
Робота, діти, друзі, служба.
Якось в відрядження всіх дружно
Відправив батечко комбат,
У головний наш військкомат.
Коли вертали вже додому
Із всіх самому молодому
Підкинули таку заначку –
Презервативів цілу пачку.
Ото ж коли знайшла дружина
Ту схованку його єдину,
Вчинила крик! А хлопець зразу
Сказав їй гарну таку фразу:
« В дорогу нам це видавали,
Щоб про здоров’я всі подбали.
А я додому все привіз!»
Було ж у гарнізоні сліз,
Скандалів, крику до розлучень,
Із матами словосполучень
Коли жінки шукали пачку –
Підкинуту оту заначку.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753084
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.09.2017
У відрядженні дружина.
Коля будить свого сина,
Окріп в чашку наливає,
Бутерброди нарізає.
Гарно й вдало хазяйнує,
З сина весело кепкує!
Час вже бігти до садочка,
Там залишити синочка.
Але що це за невдача?
Не розв’язана задача!
Вихователь дитсадка.
Вся моторна і швидка,
Відмовляється забрати –
Сина Коліного взяти.
«То садок я переплутав, -
Мислить Коля, чорт поплутав!»
В інший дитсадок летить,
Аж в очах все мерехтить.
Знову Колі відмовляють
І теж саме промовляють,
Що дитина то не наша.
Вже не витримав син Саша
І тихенько каже : «Тато!
Вже до школи пізнувато!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752870
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.09.2017
Станіслав чекав маршрутку.
Поряд з смаком самокрутку
Дід поволі так курив,
Щось під ніс там говорив.
Потім підійшла дівчина,
Височенна як жердина.
В сукні довгій і плямистій,
В хустці гарній золотистій,
Що накинута на плечі.
В сумці книги для малечі.
Все як завжди на зупинці –
Всі гуртом і поодинці.
Аж дівчина помаленьку,
Так до Стаса потихеньку
Підійшла і враз говорить:
«Мене пам'ять не підводить,
Ви татусь мого дитяти!»
Станіславу аж стояти
Стало тяжко від новини.
От бувають в житті зміни!
Станіслав аж онімів
І на лавку зразу сів.
А дівчина посміхнулась,
Близько – близько так нагнулась
Та продовжила спокійно,
Чітко і прямолінійно:
«Ви, татусь, мені боржник!
Хто я? Класний керівник!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752862
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.09.2017
Ганя весело з коханцем дома розважалась,
А що чоловік вернеться і не сподівалась.
То ж як чоловік у двері тихенько постукав,
Ганя Бога все молила, щоб її послухав.
Не карав ні за розпусту, ні за оцю зраду.
Бог спокійно відповів: «Дам тобі пораду!
Ти, красуне, зупинися. Бо лихо так буде!
А як ні, то в синім морі смерть твоя прибуде…»
Ганя далі розважалась, гарно веселилась,
Через рік в круті каюті гарненько вмостилась.
Та й поїхала в далеку подорож по морю,
Саме там вона зустріла свою злую долю.
Знов молилася до Бога: «Ти ж нас, Отче, любиш!
Невже справді через мене всіх отут загубиш?»
Бог спокійно посміхнувся: «А про що розмова?
У вас всіх в житті була єдина умова.
То ж весь рік я підбирав, уважно дивився.
В мене помилок нема, я від вас втомився!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752549
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.09.2017
Дочка про шлюб розпочала розмову.
Про всі свої таємнії бажання,
Про мрію щастя ніжно-світанкову
Про справжнє, незгасаюче кохання…
Мати спокійно слухала, мовчала.
Так ось злетіло майже три години.
Вона лише так іноді зітхала,
Готуючи вечерю для родини.
«То що ти скажеш, мамо, що порадиш? -
Кінець – кінцем дочка вже запитала, -
Маю надію ти мене розрадиш,
Ти ж нас аж сім для тата нарожала!»
Мати зітхнула: «Що тобі тут скажеш?
Цапа не складно справді покохати.
Складніше потім якщо все розв’яжеш
Сім цапенят самій так піднімати…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752548
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.09.2017
Година третя ночі. Все спокійно.
Я ще працюю. Треба закінчити.
Аж відволікся, в двері хтось потрійно
Гупнув ногою. Треба відчинити.
Та я до праці. Але знову в двері
Хтось гатить міцно й голосно ногою.
Я здивувався, хто в такій манері
Збирається базікати зі мною?
Злажу з драбини я досить спокійно,
В руках залишив свій я перфоратор.
Йду до дверей поволі і граційно,
Зараз дізнаюся, що хоче той оратор…
А за дверима бачу я сусіда.
Стоїть в трусах, в руках велика бита.
І що в думках у того інваліда?
Тепер в три ночі праця перебита…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752332
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.09.2017
Жалілися батьки малої Вери:
«Ваш син весь день плював в нашу дитину!
Які погані має він манери!
Чому вчите малу оцю людину!?»
Питаю сина, що було в садочку.
Він мені тихо з сумом так говорить:
«Мамо, кохаю сильно їхню дочку,
Поряд із нею все мене бадьорить!»
«То що ж плював ти в неї?» - запитала.
Син відповів, ледь стримавши ридання:
«В тиху годину, коли вона спала
Я так цілунки слав свої кохання!..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752331
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.09.2017
Я мовчки слухала слова гострі як леза,
Що монотонно розтинали моє серце.
І кожне слово, кожна твоя теза
Заглиблювали з болі й сліз озерце.
Мозок кричав, що вже здається досить,
Не можна просто так собі мовчати!
Збагнути треба, він і не запросить
У свою долю, досить вже чекати!
А я чекала і душа бажала
З тобою разом крокувати поряд.
Мабуть занадто сильно я кохала
І з радістю ловила кожен погляд.
Я мовчки слухала слова гострі як леза,
Що монотонно розтинали моє серце.
І кожне слово, кожна твоя теза
Заглиблювали з болі й сліз озерце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2017
Осінь волочила свої коси
По землі, жовтенькими листками.
Щось мале, обшарпане і босе
Стало у стосунках поміж нами.
Щось Оте, з очами як у неба,
Тихо з сумом пісеньку співало.
Наче саме в тому є потреба,
Наче саме те не вистачало.
Говорив ти про якісь дрібниці,
Що важливі у житті твоєму.
Що я часто говорю дурниці
І роблю все завжди по своєму.
Я ж дивилась на Оте маленьке,
Що стояло на життя дорозі.
Те, що сльози сіяло дрібненькі
І чекало щастя на морозі.
Осінь волочила свої коси
По землі, жовтенькими листками.
Щось мале, обшарпане і босе
Стало у стосунках поміж нами.
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2017
Тато частенько у відрядженнях бував.
Як повертався, нас з сестрою дивував
Речами різними, презентами, книжками.
Завжди привозив щось незвичнеє для мами,
А якось роги величезнії привіз.
Якщо відверто, ми сміялися до сліз
Коли ті роги намагалися чіпляти.
Носилися ми майже день по хаті,
А місця їм, на жаль, і не знайшли.
Час пролітав і дні тихенько йшли,
А роги все в кутку самі стояли
І дуже часто кожного чіпляли
Хто поруч них проходив до дверей.
А як батьки приводили гостей
То всі ще більше з батька глузували,
Постійно на інтимне натякали
І батько вирішив ті роги продавати.
В газету став об’яву подавати
Та хтось, на жаль, поплутав номери.
І щоб сусідам не було хандри
Їм почали дзвонити і питали
Які вони там роги продавали?
В сльозах сусідка – молода дівчина,
Що народила місяць назад сина
Скандалить, свариться, вже буде розлучатися,
Про роги не облише сперечатися.
На щастя батько зрозумів підставу
І припинив сімейну ту виставу.
А роги ми ще довго продавали,
А потім в клуб тваринництва віддали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751879
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.09.2017
Вона пішла і більш не повернулась,
Забравши за собою дріботіння
Отих краплин осінніх дощових,
Що тихо розбиваються об шибку.
Вона забрала сонця промінці,
З яких плела мереживо кохання,
Отих прозорих ніжно голубих хмарок,
Що надихають сподівання.
Вона забрала теплоту життя
Те світло, що осяює буденність.
В якому скрізь дзвеніла красота,
Просочувалась щирості безмежність.
Я розумію – вже не повернеш
Зірки в очах, що сяяли покоєм.
І пристрасті відкритої блакить,
Безкрайої, як синє-синє море…
Вона пішла…Так тихо шуркотіли
У неї під ногами жовті листя.
І м’яко так спліталися надії
В барвисте і чаруюче намисто.
За нею поспішав шалений вітер,
Зриваючи з дерев осінні скарби.
Він, то лунав так голосно і різко,
То затихав, щоб птахи заспівали.
Вона пішла… І тугою німою
Моє життя розфарбувала доля
Її немає і нема спокою
І більше вже мене не вабить воля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2017
Тато рано йшов до праці.
Це ми з братиком ледачі
Спали до восьми годин.
Тож збирався він один,
До світ сонця піднімався,
Тихо так собі вдягався,
Світло майже не вмикав
Бо нас з братиком кохав.
Так щоранку поголившись
І лосьйоном окропившись
Він до праці поспішав
Бо про рідних пильно дбав.
Тож завжди наша кімнати
Після зборів диво-тата
Пахла гілочками хвої
Від лосьйону. І п’янкої
Додавала нам наснаги
Для майбутньої розваги.
Якось вийшло, що ми з братом
Забажали стати «татом».
Теж прибрались до роботи,
Намальовані банкноти
До кишень порозпихали.
Довго кучері чесали,
Одягалися парадно.
Весело було, відрадно
Нам у «тата» з братом грати.
Тільки якось розплескати
Вийшло в нас аж пів флакона
Гарного того лосьйона.
І щоб тато не помітив,
Що його зробили діти
Ми зеленки додали
І горілки долили.
Та й раніше лягли спати,
Щоб від тата не дістати.
Що ж вже потім нам було!?
Чуло майже все село.
Тато зовсім весь зелений
Із роботи як шалений
На наступний день прибіг.
Бо як тільки за поріг
На роботу він зібрався,
Він же тихо одягався
Й світла зранку не вмикав,
То й не бачив, що вже мав
На лиці оту зеленку.
Що ми з братом помаленьку
До флакона долили
І з горілкою злили.
Тож від тата всі тікали
Чи від страху щось гукали
Як він на роботу йшов.
Поки кум не підійшов
Та в люстерко показав
Який тато вигляд мав.
20.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751389
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.09.2017
Степан мав гарний лісапед,
Летів на ньому він вперед
Бо гальм той лісапед не мав.
Степана батько їх зламав.
Та що ті гальма, то дрібниці!
Коли Степан до молодиці
На лісапеді під’їжджав,
Геройський вигляд завжди мав!
Отак щовечора збирався,
На лісапеді добирався
На край сусідського села.
Любов отам його жила!
Тільки була одна дрібниця,
На гірці мешкала дівиця.
Тож з гірки як вертав додому
Йти пішки треба враз самому.
Та й те ніяка не біда
Коли тече кров молода!
Лише не про оте розмова.
Якось прогулянка чудова
Закінчилася пізнувато
Бо цілувалися багато
Та ще й у клубі танцювали.
Тож як під гірку йшли – співали,
Побачили, що тінь майнула,
З гори як білочка стрибнула
І мчалася на лісапеді
Та зупинилась в очереті
І кубарем звалилась в воду,
Матом враз криючи природу…
Так злодія Бог покарав,
Що лісапед таємно вкрав!
Мораль єдина в цьому світі –
Кара знайде любої миті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751110
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.09.2017
Я жіночка… Така собі…Гарненька!
Навіть скажу – приваблива місцями!
Стан маю гарний, хоч і не худенька.
Вся прихороша – просто до безтями!
Якось я їду у метро з роботи,
Людей немає, бо вже трохи пізно.
У всіх як завжди на лиці скорботи,
Думки життєві і таке все різне.
Аж розумію – хтось очей не зводить,
Хоч погляд, м’яко скажем, не кохання.
Мене, відверто, завжди так заводить
Коли у погляді все ж є якесь бажання!
Я подивилась! Навіть посміхнулась.
Але на диво – погляд не змінився.
Хвилини через три я аж здригнулась –
Може мужчина якось помилився!?
Ми їдемо хвилин отак п'ятнадцять,
Я вже нервую - все таки пізненько!
І на годиннику вже майже одинадцять,
І пішки мені йти так не близенько!
А чоловік все погляду не зводить,
В руках тримає книжечку маленьку.
Таки він дивно все ж себе поводить.
Аж бачу назву книжечки дрібненьку:
«Як розпізнати відьму?» назву має.
Від здивування я аж посміхнулась
Та зрозуміла, чоловік шукає
Ось саме те, що в книжечку ту впхнулось!
А я видно якраз маю той образ.
Хоча, насправді, якщо придивитись
Ми жіночки всі маємо прообраз
Трохи відьмацький – складно помилитись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751109
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.09.2017
Ти голосно грюкав дверима життя.
Все входив – виходив не знявши взуття.
Брехню прикрашаючи шармом із слів.
По суті робив ти все те, що хотів.
Втомилася чути презирливий сміх,
Казки про основу, про сутність і гріх.
В якусь мить збагнула – нема вороття
Ні в спільне майбутнє, ні в спільне життя.
Ти грюкнув дверима, зробив реверанс,
Прискіпливо точно вказавши нюанс.
Я двері прикрила і вперше змогла
Задвижку закрити, що в дверях була.
Закрила я двері для тебе навік.
Вже йди якось з Богом чужий чоловік.
Враз якось я зможу без тебе іти.
Збагнула, що вже не боюсь самоти.
Вже чути не буду прикрашених слів,
Спокійно терпіти все те, що робив.
Не зможеш вже грюкати в двері життя
І входити в нього не знявши взуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Я не хочу ділити з тобою краплини душі,
Ті таємні, що завжди ховала від світу.
І нитками надій в глибині оповиту
Пристрасть не подарую, що втілювала в вірші.
Я не буду ділити більше мрії свої і бажання,
Щиро розповідати про хвилини, що в’ються в життя.
Справді прикро мені, що цукерки кохання
Ти безжалісно кидав десь під ноги неначе сміття.
Справді прикро, що вірила кожному щирому слову
Як же легко і швидко ти відмовився разом від них.
Спільні ниті буття, спільну радість ти наче полову
Розкидав і розсипав на узбіччі життєвих доріг.
Я не хочу ділити з тобою краплини душі,
Ті таємні, що завжди ховала від світу.
І нитками надій в глибині оповиту
Пристрасть не подарую, що втілювала в вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Ми всі з дівчачої країни.
Де Бог спускався у долини
І ніжність тихо розсипав.
Він сіяв те, що він кохав
І те, що плід могло давати.
Він сіяв те про що подбати
Синів Адама утворив.
Бо ті істоти він любив
І розумів їх тиху душу.
Стан формував їм наче грушу
Щоб у спокусливості зрів.
Все для Адамових синів…
Та ось, на жаль, квіток створіння
Крізь неєдине покоління
Істотність справжню загубив,
Жіночність ніжную згубив
Тягнули у житті вігвама
Дітей і тих синів Адама…
Отак жіночності буття
Пішло назавжди в небуття…
©
03.09.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749085
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.09.2017
Як добре, що існує в світі смерть!
Вона весь бруд і мотлох забирає,
Саме життя від болю вичищає,
Вгамовує, що мчалось шкереберть.
Вона дає полегшення душі,
Тіло у прах утворює спокійно.
В її словах не буде щось подвійно
І в рухах не буває метушні.
Хода її тихіша вітерця,
Рухи спокійні, рівні, гордовиті.
Вишкіл один панує в її світі,
У всіх уміння вдалого ловця.
В роботі не буває помилок,
Все чітко розраховано у часі.
Десь між світів на місячній терасі
Вона дарує шлях всім до зірок.
Як добре, що існує в світі смерть!
Вона весь бруд і мотлох забирає,
Саме життя від болю вичищає,
Вгамовує, що мчалось шкереберть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749015
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2017
Не згадуй колишні слова!
Не згадуй колишнє кохання!
Від цього болить голова,
В душі виникають страждання…
Все те, що було – те було.
Його вже ніяк не вернути.
І добрії вчинки і зло
Найкраще назавжди забути.
Дивись у сьогоднішній день,
Не цілься в далеке майбутнє.
Повітря впусти до легень,
Відчуй щось в собі незабутнє…
То радість від миті росте,
То справжність життя розквітає.
Збагни розуміння просте,
Бо іншого шансу немає…
Не згадуй образи - слова!
Не згадуй колишнє кохання!
Від цього болить голова,
В душі виникають страждання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2017
Не мудруй слова, в них немає правди.
Не гніви життя ниючи лиш скарги.
Мозок не топи в келиху горілки,
Не пали буття як старі сторінки.
Чи існує зло? Звісно, що існує!
Чи кохання є? Десь когось чатує!
Не питай коли щастя усміхнеться,
Лиш радій тому, що усе минеться…
Знаєш що в житті? А себе ти знаєш?
Десь на самоті долі лист читаєш.
Так знайдеш себе і свої бажання,
В тому сенс життя і його кохання.
Швидко плине час, мчить все без упину.
Хтось тихенько так дихає у спину.
Не мудруй слова, в них немає правди.
Вір лише собі і роби це завжди.
26.08.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747887
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2017
Кожен з нас – то є певна картина
З пазлів складена вся воєдино.
Там думки, почуття і бажання
І розтерзані вщент сподівання.
А буває – розбилась картинка,
Чи зруйнована якась частинка.
І приходить зненацька прозріння
І від суті речей потрясіння.
Виявляється твої бажання
Це, по суті, чужі сподівання.
А думки і всі правильні вчинки –
Заплановані чиїсь картинки.
А чиї? Та батьківські спочатку,
Що поставили в долі печатку.
Потім друзів, партнерів, родини,
Чи вже чоловіка – дружини.
От і все, змалювали картинку –
Долі визначену стежинку.
Та чи справді живеш як бажаєш?
Чи все кращої миті чекаєш?
Кожен з нас – то є певна картина
З пазлів складена вся воєдино.
Там думки, почуття і бажання
І розтерзані вщент сподівання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747617
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2017
Ти слова для мене віднайди,
Щоб душею й серцем відчувала.
Ті слова, що доля заховала,
А ти сам зумів всі їх знайти…
Додавай в них крапельки тепла
І солодкі спогади кохання,
Ніжність додавай і сподівання
Ті, що дійсність вбити не змогла…
Музику чарівну віднайди,
Щоб могла слова твої співати.
Мрії у безмежності гойдати
Й пити щастя крапельки води…
Надприродні фарби подаруй,
Ті, що радість тихо залишила.
Ними все що біль розпорошила
Швидко і назавжди замалюй…
Лиш для мене віднайди слова,
Щоб душею й серцем відчувала.
Ті слова, що все життя чекала
І сама збагнути не змогла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017
Я серцем кохаю тебе до безтями.
Як складно, повір, передати словами.
Все те, що душа так тихенько шепоче,
А тіло до тебе все прагне щоночі
І розум життя лиш з тобою будує.
І казка в уяві щасливо панує,
Бо Бог дав можливість пізнати тебе…
Я просто кохаю забувши себе
Твій запах і усмішку, тиху розмову,
Що наче краплино малюєш ти знову…
Твій дотик і пристрасть, солодке бажання,
Яке надихає безкрає кохання…
Той рай, що насправді відчути ми варті
Коли все життя в нас стоїть вже на карті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017
У кожного в житті своє кіно,
Що крутимо самі цілодобово.
І тільки іноді крізь очі як вікно
Щось бачимо незвичнеє раптово…
Ми запускаємо емоції, слова.
Наче ми досі десь на каруселях.
Аж крутиться від того голова
І аж рябить од фарб у акварелях…
Живемо по нав’язаних думках,
Волочимо життя своє у смутках.
Не хочемо збагнути, що в руках
Маємо краще у своїх здобутках.
Маємо серце, щоб любов була,
Маємо розум, щоб щасливим бути.
Маємо тіло, щоб краса цвіла,
А не нав’язані з реклами атрибути…
Накинуте на очі в нас сукно,
Несемо стать свою ми гонорово.
У кожного в житті своє кіно,
Що режисуємо ми часом безтолково…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744970
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2017
В лабіринті життя перегонів
Не буває останніх і перших.
Кожен з нас входить в склад легіонів,
Що крокують в потилицю інших.
За життя граємо в різні ігри,
Хтось в простенькі, а дехто в криваві.
Леви в пафосі, іноді тигри
Тихо моляться золоту й славі.
Сміємося над танцями п’яних.
В них ми бачимо свою потворність.
І несемо сміття у храми
В собі збільшуючи ілюзорність.
Змінюємо закони і правила,
Підганяючи під сьогодення.
Матом звемо в життя ми диявола
І від нього беремо натхнення.
Капотить нам життя на долоні,
Забирає когось смерті вершник.
В лабіринтах життя перегонів
Не буває останніх і перших.
28.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743815
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2017
Не витрачай час на пустих людей,
На їх поради і на їх оцінки.
Загублені вони серед тіней,
Роздерті як старесенькі сторінки.
Їхнє життя частіше просто біль
Який вони повсюди розкидають.
Той біль втамовує горілки хміль
Якою вони мозок заливають.
Їхні оцінки загалом лиш бруд
Із насолодою розлитий по дорозі.
І долю, перетворену у блуд,
Вони повільно пишуть тільки в прозі.
Цінуй думки і кожну із ідей.
Люби своє життя, його відтінки.
Не витрачай час на пустих людей,
На їх поради і на їх оцінки.
28.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743814
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2017
Поверни мені мої слова!
Поверни все те, що я сказала.
З мила кульки ті що надувала,
Коси, що з дощу тобі плела.
Поверни мені моє тепло!
Ніжність поцілунків і обійми.
Щоб думки не мучали подвійні
Та брудні, наче немите скло.
Поверни мені мій тихий сум,
Посмішки, мої самотні сльози
І істерики, що як весняні грози
Тіло розпинали наче струм.
Сіном пахне скошена трава.
Загубилося моє бажання.
Поверни мені моє кохання.
Поверни мені мої слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
Лети, лети, моя Душа!
Лети туди де є багаття.
Вся твоя біль, то не прокляття,
То ноти вирвані з вірша…
Співай у променях дощу,
Пий сонця ніжнії краплини,
Цінуй всі радості хвилини
І плач від щастя досхочу…
Німою мовою кричи
Коли тебе біль роздирає.
Так Бог, напевно, всіх кохає,
А коли радісно – мовчи…
Танцюй по склу роздертих ран,
Розбитих віри і надії.
Відкрита станеш як повії
І сильна звуком, як орган…
Лети, лети, моя Душа!
Тебе я тілом не тримаю,
Хоча найбільш за все жадаю
Бо ти слова мого вірша…
26.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743706
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2017
В чорно-белых красках мира
Две судьбы вдруг повстречались.
Две реки бездонной жизни
Единенные сплетались…
Как двух тел переплетенье -
Невозможное в возможном…
Как судьбы одно мгновенье –
Яркой вспышки жизни сложной…
Ничего, что слог не долог,
Что безумства век короткий…
Миг с тобой всегда мне дорог,
И твой взгляд украдкой кроткий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743568
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2017
Завжди подобайся тільки собі,
Тільки собі, моя Дівчинко, чуєш?
Хай все життя миготить в голові
Це дивне речення. Поки гартуєш.
Поки гартуєш характер буття,
Те, в чому жити тобі аж довіку.
Поки існують в тобі почуття,
Поки в межу не поставили віху.
Навіть якщо ти гарніше за всіх
Завжди комусь будеш не до вподоби.
То ж пам’ятай – друг найкращий то сміх,
Не одягай за життя ти жалоби.
Завжди для когось ти будеш сміттям,
Саме для тих хто у ньому зростає,
Їх не торкнеш ти душі каяттям.
Знаєш, від них навіть доля тікає.
Але в житті будуть люди такі
Для кого ти станеш зіркою в небі.
Саме такі десь в душі боязкі
Можуть насправді служити потребі.
Завжди шукай ти дорогу свою.
Тільки свою, моя дівчинка мила,
Там заховав Бог і долю твою
Щоб ти збагнула у чому ж та сила!?
Завжди подобайся тільки собі,
Тільки собі, моя Дівчинко, чуєш?
Люди насправді душею сліпі
І багатьох з них, на жаль, не врятуєш!..
25.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743566
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2017
И немая любовь, и немое общение.
Мы давно уже все словно как привидение.
В лабиринтах сетей, словно где-то в пустыне,
Миллион миражей, а не знаешь где ныне.
Продается любовь все за лайки и смайлики.
И вскипает вдруг кровь от картинок и графики.
Все живем как в раю на штрихах фотошопа,
Чтоб хоть как-то забыть – в жизни нашей ведь **па.
Лабиринты сетей, лабиринты сознания
И не нужно теперь уж живого внимания.
Лучший друг Интернет сутки может трудиться
И с тобой он всегда, даже если не спиться.
Больше нет уж нужды даже лично знакомиться
О своей чистоте можем не беспокоиться.
Сексом сладким сквозь вирт все давно занимаемся
И изменой игра эта вся не считается.
И немая любовь, и немое общение.
Мы давно уже все словно как привидение.
В лабиринтах сетей, словно где-то в пустыне,
Миллион миражей, а не знаешь где ныне.
25.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743428
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.07.2017
У меня головная боль.
И как бледная, старая моль
Эта боль выедает мне мозг –
Монотонно, серийно, без слез.
Эта боль от бездушных объятий,
Перевернутых, лживых понятий,
От улыбок холодно-скользящих
И от глаз бесновато-просящих.
Эта боль возникает ударом
Превращая все в жизни кошмаром,
Расплавляя мой мозг как резину
И сжимая его как пружину.
Эта боль возникает за так.
Ведь, по сути, кругом бардак,
Неуемная, грубая брань
И размытая общества грань.
Я глотаю горстями таблетки,
Вытираю со лба пот свой едкий,
Мысли водкой хмельной запиваю,
На мгновенье все здесь забываю.
Ведь устала от жизни напрасной,
От политики всей несуразной,
От попыток вновь резать державу
На крови молча делая славу.
Я хочу заглушить эту боль,
Что как бледная, старая моль
Тихо мне выедает мозг –
Монотонно, серийно, без слез.
25.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743423
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.07.2017
Я к тебе уж больше не приеду
И не побегу, как было раньше.
Ты все думал – одержал победу!
Оказалась жизнь - сплошною фальшью…
Не ценил в глазах осколки неба,
Не заметил в них искринки счастья.
Прожил миг, а в нем, по сути, не был.
Страсти ждал, а не напился страстью…
Заменил обманом правду жизни.
Думал, что при этом будет слаще…
Был уверен, что всегда чуть свисни
Рядом окажусь в твоей я власти.
Ты не понял – не слепить осколки,
Не вернуть пыл прежнего желанья.
Так небрежно рассыпал иголки,
Острые шипы, слова-признанья…
Как жестоко ты заляпал грязью
Луч любви, как солнышко искристый
И надменно упивался властью
Весело глумясь над чувством чистым…
Я к тебе уж больше не приеду
И не побегу, как было раньше.
Ты все думал – одержал победу!
Оказалась жизнь - сплошною фальшью…
13.01.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743315
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.07.2017
Открою альбом с пожелтевшей обложкой,
В нем детство и юность моя.
Вот я с дворовой рыжехвостою кошкой,
А вот вся моя семья…
Листаю страницы и в памяти ярко
Пестрят беззаботные дни –
Вот мама и брат у колодца – им жарко,
А вот и подружки мои…
Ой, помню, любовь вдруг ко мне постучала
Ох, как я была влюблена!..
Душа, словно птица летала, летала…
Да, правда, крыло обожгла…
Все было и боль с обжигающей страстью,
Жизнь просто неслась, сквозь года…
Вот только судьба, неведомой мне властью
Дорогу твою и мою не свела…
Открою альбом, полистаю страницы
И в мир детских красок вольюсь…
В душе на мгновенье мечта заискрится,
Я ей в тишине улыбнусь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743184
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.07.2017
Как бежала за тобой, как бежала…
Все рыдала, от тоски умирала,
Все молила, чтобы мой был навечно,
Кровь любви моей текла бесконечно…
Как в душе все жгло и как все томилось,
Отдала я всю себя в твою милость,
Душу голою к ногам положила,
Сердце страстное унять все просила…
Свысока ты все смотрел на терзанья,
Головою все качал на признанья…
И с насмешливой улыбкой кривою,
Говорил ты: «Не буду с тобою!»
…Время лечит и глубокие раны,
Зарастают и большие курганы,
Пролетела жизнь и я поостыла…
И тогда лишь для тебя стала милой.
Засыпать ты стал меня жемчугами,
Голос твой звенел все страсти речами,
Говорил теперь: «Век буду с тобою!»
Я ж тебе в ответ качну головою.
Не нужны мне жемчуга и бриллианты,
Не нужны твои и страсти таланты,
Раны сердца затянулись мольбою,
Научилась я жить не с тобою.
Стала просто спокойной, бесстрастной,
Может даже немножко и властной.
Мне комфортно быть вольною птицей
И не слушать твои небылицы…
Мне не нужно гулять по Парижу,
Счастье то, что я Киев свой вижу!
Не нужны мне восточные ночи,
Рада я побывать просто в Сочи.
Ты лети, милый друг, и будь счастлив,
Пусть обходят тебя все ненастья.
А судьба, над которой не властны,
Все распишет рукою бесстрастной!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743183
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2017
Говорят: «Отпусти..
Если твое – вернется!»
Говорят: «Не грусти!
Все пройдет, утрясется…»
Говорят: «Только верь!
И мечта вдруг свершится».
Говорят, без потерь
Не прожить даже птице…
Я тебя отпущу,
Проведу тихо взглядом.
На судьбу не ропщу –
Все как есть – так и надо…
Если нужно судьбе –
Мы навек будем рядом!
Помню все о тебе,
Но ведь жить как-то надо!
Ты во снах приходи,
Я всегда тебе рада.
А меня отпусти,
Жить без боли отрада!
Если небу дано
Повенчать наши души.
Будем вместе одно,
Как край моря и суши…
Я тебя отпущу,
Проведу тихо взглядом.
На судьбу не ропщу –
Все как есть – так и надо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742939
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2017
Я читала сьогодні поезію
Про сучасність, про те що навколо.
І відчула якусь огидність,
А точніше – замкнене коло.
Подивіться про що ми говоримо?
Сперма, секс, проститутки і підори.
З насолодою в цьому бродимо,
З відчуттям, що отак ми цімбори.
Що ж так тягне нас знову напитися
Бруду слів, нецензури і лайки?
Що так тішить на бруд той дивитися
І жувати сміття і лушпайки?
Я читала сьогодні поезію.
Я читала все те, що в тренді.
І відверто хотіла амне′зію
І багато горілки і бренді.
21.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2017
Я пішла за тобою, Країно!
Все плекала ту думку єдину,
Що лиш Ти можеш дати добро.
Що лиш Ти саме те джерело
Де у щасті зростатимуть діти
Не лякаючись кожної миті
Залпів техніки, сталі вогню.
Сподівалася долю свою
Назавжди лиш з Тобою зв’язати.
Та скажи, чи викидує мати
Без жалю своїх діток у злидні?
Чи вони вже для неї не рідні
Бо тікали від жаху війни?
Чи матуся дає сатані
Молоденьких синів розпинати?
Що вже далі тоді нам чекати?
Ще страшнішої долі в житті?
Чи смертей на показ в забутті?
Я пішла за Тобою, Країно.
А Ти падаєш знов на коліна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742850
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2017
Не розпинайте душу за життя.
Не дозволяйте рвати почуття
Які у серці тихо народились.
Не розлучайте тих, хто одружились
І тільки розбудовують життя.
Не підкидайте їм своє сміття!
Не думайте ви ні про що дурне.
Наше буття і так воно складне,
Тому не застосовуйте слова
Які не має мова ділова.
І зустрічайте кожен день життя
З подяки і від серця каяття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742847
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2017
Якщо хочеш послухати казку смереки?
Чи побачити як підростають лелеки?
Завітай до Станіслава – славного міста
Зустріч з ним завжди бажана і урочиста.
Може хочеш відчути на присмак повітря?
Чи побачити справжнє в житті довголіття?
Завітай до Станіслава - завжди тут раді
І привітному слову, і справжній принаді.
А як хочеш ти цінність кохання відчути?
Чи небес неосяжність насправді збагнути?
Завітай до Станіслава - не пожалкуєш.
Мудрість вічну ти в ньому завжди опануєш.
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742487
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2017
Я не жалкую ні про що в житті…
Коли я зоставала в самоті
До мене Янголи тихесенько спускались.
І доторкаючись в надії сподівались,
Що стане мені ліпше на душі.
Я не жалкую ні про що в житті…
Все що було і кривда, й біль, і сум,
І темні лабіринти з моїх дум,
І безпорадність все давно минуло.
Як і кохання, що кудись гайнуло,
А може заблукало десь в лісах.
Всього було. Не скажеш те в словах,
Але найкраще десь завжди зі мною.
Хоча заплачено за нього все ж собою
Й являється те краще лиш у снах.
Як можна змалювати у словах
Про те, що розквітає в забутті?
Я не жалкую ні про що в житті…
14.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741905
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.07.2017
Як я жила? Чого бажала?
Чуттєвість на шматочки розрізала
І роздавала даром навкруги.
Не думала, що друзі – ВОРОГИ
І ті шматки під ноги покидають
Та як шакали їх пороздирають.
То ж рани гоїла частіше в самоті…
Тепер збираю я шматочки ті
І латками рябенькими зшиваю.
Чи далі я кого-небудь кохаю?
Та ні. Душа і серце не живі,
Вони змертвіли. І лише у сні
До мене іноді бажаннячко вертає
Та знову на світанку десь зникає,
А може в лабіринтах десь блукає
Роздертої у відчаї душі…
13.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741904
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.07.2017
Я все не розумію… Ви – це кара?
За те, що так кохала шаленіло,
За пристрасть, що спікала душу й тіло,
Що полум’ям горіла до небес?...
Запитую себе – чому летіла?
Летіла як метелик в нічнім гаю
До Вас, як на вогонь, що манить раєм
І не замислилась, що в попіл утворюсь…
Чому не забуває тіло рук?
І присмак тих краплинок життєдайних,
Що все манили щастячком безкрайнім,
А потім кров’ю капали в душі?
Чому не можу я позбутись дум?
І пам’ятаю кожне Ваше слово,
Що Вами сказано було раптово
Та тільки утворилось в тихий сум…
І скільки будуть почуття в душі?...
Невже їх не позбутися ніколи?
І не знайти мені своєї долі,
Щоб заспокоїтись в коханні назавжди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2017
Коли я говорю з тобою
Або торкаюся рукою
Чи відчуваю жар долонь,
Що обпікають як вогонь,
Я потрапляю у безодню…
Я відчуваю лиш тебе
І, розуміючи себе,
Я віддаюся силам долі
Що витягли мене з неволі
І показали світ життя…
Можливо, хаос почуття
Колись мине і все затихне…
Або захватить назавжди
І віднесе мене туди
Де вже не буде ниток горя,
Де вільний вітер є і воля,
Що надихають до життя…
Ніхто не знає, що судилось,
Але кохання народилось
І ось чомусь з’явився ти.
Можливо, в путах самоти
Я так просила краплі щастя,
Що доля зглянулась з небес
І десь в душі моїй воскрес
Надії вогник на майбутнє.
Прости, для мене незабутнє
І так жадане щастя те…
Я намагалась вбити все,
Що було зв’язане з тобою.
Занурюючись з головою
У дні і місяці життя…
Не знищилися почуття
А лише кров душі кипіла…
Скажи, де є такая сила,
Що виліковує серця?
Чому живуть ці почуття?
І що надалі з нами буде?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2017
Кум дізнався, що кумася фірму відкриває,
А у кума як співпало роботи немає.
То ж міркує кум помалу: «Ми ж ріднії люди,
Я ж у кума ближче брата, їжджу з ним повсюди.
Я ж надійний, креативний, майстер на всі руки.
Ось остання моя праця – продавав перуки.
Та як треба я сантехнік, столяр, меблировщик,
Крановщик я і електрик, навіть автогонщик».
Одягнувся кум парадно, гарно поголився,
Перед виходом техенько собі помолився
Та й пішов собі найматись на нову роботу
Щоб нарешті птахом стати справжнього польоту.
От заходить до кумасі, двері відчиняє,
Важність горду на обличчя собі напускає
Та й поважненько розмову на свій лад заводить,
Компетентність в справах фірми з порогу доводить.
А кумася радо каже: « Та я ж те ж не проти!
Тільки в нас знання потрібні для тої роботи.
Треба, куме, підтягнути англійськую мову,
Щоб з партнерами могли ви тримати розмову.
І як тільки на англійській зможете казати
Як то кажуть : прошу дуже до моєї хати!»
Кум потилицю почухав, підвівся поволі,
Каже: « Я оту англійську не вчив навіть в школі.
Що ж, кумасю, віртуозно ти все розказала,
А насправді на три букви в гай мене послала.
А я думав ми з тобою ріднії люди.
Чи забула як ми смачно цілувались в губи?
То ж, кумасю, краще б гарно ти поміркувала,
Щоб від кума на горіхи потім не дістала.
А то гарно закрутила, нічого сказати,
Без англійської раніше просила до хати".
То ж, панове, щоб в житті вас не шантажували
Все ж слідкуйте що і з ким ви і як виробляли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741303
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.07.2017
Накритий стіл, смаженя аж парує.
Настрій чудовий, чоловік жартує.
І все прекрасно, іншого не треба,
Така ідилія, ну просто манна з неба.
Для настрою ще пляшечку горілки
Поставив чоловік, здвинув тарілки.
Та ось дружина зразу підхватилась,
Забрала пляшку, на стілець вмостилась
Й горілочку у шафу заховала
Щоб та на тестя з тещою чекала
Які на тижні мають завітати.
Настрій зіпсовано, ну, що тут і казати.
Мовчки поїли та й лягали спати.
Дружина ластиться, розпочала вмовляти,
Що скучила без всього Того Діла.
Тут чоловік їй каже жартівливо.
Ну що, кохана, треба зачекати
Не можу я без тещі починати
Ти ж розумієш, то важлива справа
Без тещі вже для мене не цікава.
То ж жіночки собі запам’ятайте,
Як настрій є – горілку не ховайте!
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741302
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.07.2017
Чому я покохала?.. я не знаю…
Побачила на фото сірі очі,
Русявих хвиль волосся дивний шовк
І руки, що дарують силу й захист…
Мені тоді тепліше стало в раз,
Коли я споглядала в моніторі
Твої веселі розума думки.
Вірші, що дивували розумінням
І так яскраво бачилось уміння
Знаходити прості, ясні слова…
Як паморочилась голова,
Коли читала дивні речі…
Мені здалося, що на плечі
За все життя моє уперш
Мені накинули хустину…
Доле моя, як павутину
Ти тихо плів нитки-слова.
Як паморочилась голова…
Тоді ніяк не розуміла,
Що відчай підштовхнув на шлях
І я стрибнула…
Наче птах, якого знищувала доля
І для якого тиха воля
Була важніше за життя!
І ось тоді із небуття
Прийшла любов з ниток спасіння…
Не знала я, що павутинням
Колись назву твої слова.
Як паморочилась голова…
Я забувала де знаходжусь?
Куди іду? Що буде там?
Мені здавалось, що ти сам
Для нас вже вибрав всі дороги…
Байдуже було, що убогі
І не виразні ті стежки…
Я йшла туди де був лиш ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2017
Ти не помітив? В мене є душа…
Вся сплетена із ниточок бажання.
Ти не помітив? В мене є краса,
Ота краса, що названа коханням…
Ти не побачив? В мене серце є…
Яке тремтить від щастя і від болю
Ти не побачив? Справді все своє
Я віддала тобі закохана тобою…
Ти не відчув на присмак самоти…
Отої, що вимотує і душить…
Ти не відчув як з болем треба йти
З тим болем, що знекровлює і сушить…
Не зрозумів ти істинність життя
Того життя, що швидко-швидко плине.
Не зрозумів і величі буття
Поєднаного в почуттях людини…
Ти не кохав ні серцем, ні в душі.
Ти не стояв над прірвою на схилі.
Ти так і не дізнався, що в руці
Весь світ тримав ти, всі думки і мрії…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2017
Відправивши дітей у табори,
Плекаючи щасливі вечори
Сімейна пара вирішила свято
Собі отак зненацька влаштувати.
Щоб пригадати юності екстаз
Призначили і вечір й певний час.
І ось розпочалося готування.
Щоб гарне з шиком було святкування
Дружина прикупила пеньюар,
Такий червоний як східний ліхтар.
Пішла ще зранку до перукаря,
Замовила вечерю в шинкаря.
Ще в день квартиру квітами прибрала
Наче коханця милого чекала
Не чоловіка, що п'ятнадцять років
Нерви мотав і пив життєвих соків.
Та й чоловік теж свято готував
Віагру у аптеці він придбав,
Душ прийняв, замінив сорочку.
Шампанське заховав у холодочку,
Хоча й коньяк там теж він заховав,
Щоб в екстрений момент не гальмував
Його красунчик гордий і сміливий,
Хоча з дружиною бував він і лінивий.
Нарешті вечір. Сіли за столом.
Свічка ридає вогняним теплом.
Келих і другий, все іде чудово.
Два серця б’ються разом і святково…
Та щось зашуркотіло у дверях
Наче хтось мається з ключами у руках.
От співпадіння. То сусід Микола,
Що фаном був американського футбола
І сп’яну не до тих дверей прийшов.
Хоч радий був, що хоч кудись дійшов…
Наше подружжя вскочило з дивана
Ніби сиділи на жерлі вулкана.
За звичкою підскочили до шафи
Й сховалися там разом бідолахи…
Аж через хвилю все ж опам’ятались
Та зрозуміли через що ховались…
Таке ось свято правди відбулося,
Що слів в подружжя більше не знайшлося…
04.07.2017 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740865
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.07.2017
Якось вертається хмільний Адам до дому.
Рішення твердо прийняв він, що по новому
З цієї миті все життя його піде.
Що вже нарешті щастя й радість віднайде
Він разом з Євою і все цієї ночі.
То ж підійшов він до дружини й пильно в очі
Все що придумав швидко з запалом сказав.
Потім уста її з натхненням цілував,
Але відмовився від пишної смажені.
І ще додав, що звірі знов скажені
Гасали задоволені по саду.
Єва за мить скипіла: «Що якусь відраду,
Адаме, ти собі знайшов?
Сьогодні ти пізнісінько прийшов
Та знову дивний ти якийсь припхався.
Та й де скажи ти знову так набрався,
Що на ногах своїх ти ледь стоїш?»
Адам рукою їй махнув: «Облиш!
Яка відрада, нас з тобою двоє
І знаємо про це ми теж обоє!
Це що за ревнощі, кохана, перестань.
Ось ліпше подушки ти мені дістань,
Сама бо бачиш, що валюся з ніг,
Ледве дійшов сьогодні на поріг!»
Адам заснув, аж щось його лоскоче
Та й Єва щось тихесенько шепоче:
«Шість, сім і вісім». Наново рахує.
Щось з двох боків тихесенько мудрує.
Адам крізь сон запитує: «Дружино!
Що не зведеш до купи воєдино?»
«Ти спи, коханий, - та відповідає, -
Здається тут ребра не вистачає…»
То ж пам’ятайте, сильна половино,
Жінка дізнається про будь-яку провину!
06.07.2017©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740864
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.07.2017
У неділю в магазині багато народу
Хтось несе в руках горілку, а хтось просто воду.
Скупчення в відділі м’яса, зараз там розпродаж,
Крильця й ніжки індюшачі кинули на продаж.
Людно дуже й в овочевім відділі сьогодні,
Щось гребуть всі у візочки наче всі голодні.
Черги знатні біля каси що тут говорити,
Що нагребли у візочки треба ж оплатити.
В такій черзі молоденька матуся стояла
Все синочка говіркого тихо умовляла.
А хлопчисько все гучніше їй відповідає:
«Хочу я оту машинку, що сама літає».
«То літак, а не машинка, - гримає матуся, -
Якщо рота не закриєш, я зараз зірвуся!
Ну не маю грошей зараз я ж тобі казала
Та й згадай, на тому тижні іграшку купляла».
Хлопчик очі на матусю поволі підводить,
Потім трішечки від неї на відстань відходить
Та як крикне: «Як не купиш то скажу я тату,
Як животик ти цілуєш дядечкові Гнату!
І як потім двері в спальню міцно закриваєш!
Потім тато запитає, що ти з ним ховаєш!»
Мати просто побіліла, кинула корзину,
Швидко підняла на руки рідную дитину
Та як вітер з магазину різко дременула
Навіть пляшечку з водою дитячу забула.
То ж батьки запам’ятайте: Хоч мала дитина
Та вже розум власний має, бо вона людина.
30.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740382
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.07.2017
Недільний ранок, за вікном дощить.
Семен з пательнею на кухні так стоїть
І яйця намагається підсмажить.
Що може ще одинака так вразить
Як вид гарненьких ніжок за вікном.
Семен згадав чомусь що молоком
Ота красуня вчора торгувала.
І що йому так начебто моргала
І тепло так всміхнулася вона.
Від тих думок Семена відволікла
Смаженя, що вже повністю згоріла,
Пательня наче потяг вся диміла…
Семен слово кріпеньке пропустив,
Схватив пательню, потім знов впустив,
А та голосно впала на підлогу
Ще й обпалила маслом йому ногу.
Семен завив, побіг в ванну кімнату,
Побачив там білизну не попрату
Що тиждень вже чекала у тазу.
Чомусь згадав, що в кухні на газу
Він чайник вже давнісінько поставив.
Свисток від чайника він якось не направив
І вже не чув коли отой кипів.
І знову від майстерних, кріпких слів
Семен відразу перейшов до діла.
Вода на щастя трішки ще кипіла
Тому і кава буде на столі.
В ту мить мрія майнула в голові,
Семен згадав про подругу з пекарні
Про очі темно-карі її гарні,
Про груди, що гойдались при ході.
І солодко в Семена в голові
Знову співали одинокі флейти.
Та ось шматок старесенької крейди
Що впав під ноги, мрію відігнав.
Семен зітхнув, раптово так згадав,
Що вже давненько не пірнав між груди,
Не дарував міцної амплітуди
Щоб аж пищала жіночка під ним –
Для дам Семен в житті не був нудним…
За мить побачив пляшечку горілки.
Флейти замовкли й новії сопілки
Вже в голові Семена заспівали
Життя у різні фарби малювали
І звали радо розпочати день.
Семен аж млів від їхніх тих пісень
Та ось закуски в хаті бракувало,
Ще й у кишках щось знову заспівало,
То ж треба все ж іти у магазин
Купити хліба й парочку рибин.
Семен поволі натягнув піджак.
Згадав, що безліч мав колись відзнак.
Диплом побачив зверху на полиці,
Проектував тоді Семен дзвіниці,
А зараз все на жаль позабував
Та й те позбувся, що колись кохав.
Потім згадав, що завтра ювілей,
Що не чекає більше він гостей.
Також збагнув, що треба сильним бути
Бо сила й пафос справжні атрибути
І чоловік без них не чоловік
Хоч у без дії потопив свій вік.
02.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740381
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.07.2017
По телебаченню сказали «про безвіз».
Дід Опанас аж з печі зразу зліз.
Кличе дружину, що свиней кормила:
«Гей, Марусино, радість привалила!
Тепер поїдемо ми разом до Парижу
Та й очманіємо від того дивовижу!»
Стара сміється: « Де Париж, а ми в Соснівці.
Прожили все своє життя у цій криївці.
Тут і Париж мені і Лондон на городі.
Вже зовсім з глузду з’їхав. То кажу вже годі!»
Та ось ідея діда все не полишає.
І в день він думає і уночі страждає.
Така можливість до Європи по безвізу.
«Мрію здійсню, - міркує, - хоч і в борг залізу!»
Купив тихенько дід білети і взяв паспорт
Сів чинно й гордо у міський він автотранспорт.
Вже скоро мрія буде здійснена швиденько.
Діда від радості аж трусить так легенько.
Добрався дід таки вже якось до кордону
Та виявляється все треба по закону.
І паспорт не простий – біометричний
Та й грошей гаманець все ж симпатичний.
А як немає – прощавай Європа,
Будеш чекати зустрічі до другого потопа.
Така реальність, нікуди подітись,
Як гроші є, то можна не журитись.
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739601
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.06.2017
Юрась, коли йому вже стало
Років за тридцять й геть промчало
Юнацтва легкого буття.
Вирішив ніжні почуття,
Що у душі десь виникали
Й гормони, що в крові блукали
Пристроїти комусь за так.
Щоб все було так надурняк -
Без головних болей, турботи.
Поменше, щоб було роботи
Й грошей поменше витрачати.
Щоб ні про що собі не дбати.
А жіночку собі знайти.
Щоб з нею іноді туди й сюди…
Ну, сексом якби позайматись.
Ні, Боже збав, щоб не кохатись,
А так – отримати своє…
Поміркував Юрась потроху.
Ні, вибрати якусь панчоху,
Що вік вже має як він сам
Й дарує мрії небесам
Якось не зручно. Бо проблеми
Й складні життєві теореми
Доводити Юрась не хтів.
Тому він так собі рішив,
Що треба жіночка вже старша.
І щоб вона таки багатша
За Юрася собі була.
І щоб красою враз могла
Увагу швидко привертати.
Щоб вміла ніжненько кохати,
Щоб вся ефектною була.
На сайті в рубриці «Знайомства»
Зустрів він все – і недоумство
Жінок, що так і не змогли
Життя збагнути й все брели
Омріяні чимсь дивовижним.
Зустрів і тих, що справді ніжним
Й глибоким почуттям могли
Враз здивувати. Й тих, що сни
За копійчину продавали.
Були і ті, що все ж бажали
На сайті доленьку знайти.
Юрась зрадів, що навіть йти
Йому нікуди не потрібно.
Сиди і всім одне дослівно
Листами в вірті розсилай.
А потім відповідь чекай.
«Швидко пристроюсь я на диво», -
Мовив Юрась і враз сміливо
На полювання почвалав.
Писав, чекав, знову писав
І на побачення приходив.
Час швидко плинув. Не знаходив
Юрась, що в мріях малював…
Аж ось нарешті, наче та –
Струнка, вродлива і проста.
Без закидонів, не манірна,
Розумна, в прагненнях помірна.
Квартиру має, добрі статки.
Юрась одразу всі нотатки
І цілий список із жінок
Порвав. І ось собі вінок
З лавра листків одяг святково.
І малював так кольорово
Майбутність і своє життя.
Був певен – ніжні почуття
Тут будуть враз обов’язково.
Але завчасно, достроково
Мрії реальністю були.
Коли нарешті поряд йшли
Юрась і Муза з інтернету,
Він не чекав того сюжету,
Що Музі він не до смаку.
І довго він ще дійсність ту
Не розумів з відчаєм в серці.
Відбилося в житті – люстерці
Прагнення з хитрістю за так
Пристроїтися надурняк.
©
22.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739136
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.06.2017
Моїй дочці тринадцятий минало.
Час плинув, якось ображало
Її категоричне не бажання
І позавуха пропускання
Моїх прохань в кімнаті лад навести
Та іграшки старенькі перенести
На дах будинку. Отаке прохання.
Та замість дій я чула лиш зітхання
Й обіцянки, що завтра все зроблю.
У відчаї і правда десь з жалю
Все чоловіку якось розказала.
Лише в відвертості прохала,
Щоб м’яко з нею говорив.
Тоді не мала більше сил –
Дочка характер сильний мала.
Коли вечерю подавала
Чую цікавий, дивний діалог.
Мій чоловік як справжній педагог
Дочці святково так повідомляє,
Що завтра він кругом поприбирає
Й її кімнату звісно прибире.
Бачу дочка як маківка цвіте,
А чоловік продовжує спокійно:
« Я розумію, доця, ти надійно
І міцно таємниці поховала!
Щоб потім ти мені не розказала,
Що я якісь дурниці понаходив
Та мамі розповів і тим нашкодив
І вліз в твоє дівочеє життя!»
Бачу веселі й гарні почуття
Зникли з лиця у донечки миттєво.
Та інформація суттєво
Змінила розстановку сил.
Тепер ніхто вже не просив
Дочку в кімнаті прибирати.
Що можу я на те сказати?
Татусь підхід знайти зумів!
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739135
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.06.2017
Відбули батьки весілля.
Вже нарешті всі застілля,
Гості, друзі, вся рідня
Пригубивши «на коня»
До домівок від’їжджали.
Обнімали, цілували,
Зичили легкої долі
Молодятам і поволі
Всі нарешті відбули.
Тася й Коля почали
Будувати власний побут.
Щоб в родині був добробут
Молода зразу до рук
І «під свій міцний каблук»
Молодого влаштувала.
Чітко й власно керувала
Й Коля враз до того звик.
Так минуло безліч літ
І Тануся захандрила.
Зараз вже вона хотіла,
Щоб Колюня керував.
Про родину щоб подбав
Та її як завжди слухав!
Щоб нарешті щось роздмухав
У кар’єрі і в житті.
В сварках так минали дні…
Тася Колю виганяла,
Потім знову повертала.
І нарешті у сльозах
Мовила Колюні так:
«Чоловік ти чи слабак?
Враз вирішуй – так чи так?»
Коля мовчки зміркував,
Речі взяв і почвалав.
Зняв в оренду сам кімнату
Особистого формату.
Речі нові накупив.
Що хотів те пив і їв.
Діточкам гроші привозив,
Влітку на моря вивозив.
Лиш до Тасі не вернув
Й з радістю її не чув!
А що Тася? Як живе?
Майже кожен день реве
І таблетки вже приймає.
Колі каже, що кохає
Та за хвильку знов диктує,
Знову радить і керує.
Потім знову сльози ллє…
Найчастіше ми своє
Щастя просто не цінуєм…
А як зникне враз – жалкуєм,
Сльози ллємо раз по раз.
Тож цінуйте без прикрас
Те, що маєте в житті,
Щоб не бути в самоті!...
©
17.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738680
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.06.2017
Сєргуня хвацьким хлопцем був.
Про нього Луцьк славетний чув.
Високий, статний і блондин.
На все село такий один!
Був кращим він у навчанні,
Активний весь на зібранні.
Язик підвішений він мав,
Про всіх і все він завжди знав.
Майнули в радості роки –
Веселі зустрічі, дівки.
Сєргуня долю обирав,
Юристом стати він бажав.
Вступає в Університет,
Встановлює авторитет.
В науки море пізнання
Занурюється він щодня.
А понад вечір в вільний час
На саксофоні грає джаз.
Студентські сплинули роки.
Сєргуня радо залюбки
Працює і життя кує.
Все що бажає – в нього є.
Що ж в особистому житті?
Чи має когось на меті?
Та, звісно, жіночок він знав,
Серця без жалю розбивав.
Так пурхав з легкістю весь час
В знайомства нові раз у раз.
А щоб в кар’єрі ріст настав
З пані директором він спав.
П’ятдесятий рік прийшов.
Куди Сєргуня наш дійшов?
Що має, як він там живе?
Чи збудував він щось нове?
Та ні, працює як було,
Навідується у село.
Жінок поменшало в житті,
Вже не на тій він висоті.
Минула легкість від життя
Змінила справжнє сприйняття.
Тому частіше в вільний час
Сєргуня пив і слухав джаз.
А щоб не тисла самота
Сєргуня взяв собі кота.
Так блискавичність у житті
Завершилася в самоті…©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738678
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.06.2017
Роки під сорок підбирались,
А в долі якось не траплялись
Достойні й гарні для життя.
Якби було яке знаття
Де тих достойних зустрічати,
Щоб серце більше не зривати –
То Свєта б перша там була.
В житті вона вже нажила
Двох діточок. Та то замало!
Тепер бажалося й палало
Вогнем жадоби щось нове –
Багате, гарне, бойове
В житті своєму здобувати…
Насправді, щиро покохати
Сил вже не мала й не хотіла.
Зіркою ж в небі мерехтіла
Для Свєти мрія про одне –
Буття багате, не сумне…
То ж зрозуміла, що надбати
Все те, що прагнула дістати
Світлана зможе з гаманця
Крутого хлопця, не скупця,
Що під п’яту собі влаштує…
Рішення прийнято. Чатує
Світлана мрію день і ніч.
Тепер вона все увсебіч –
На танцях, зустрічах, курортах
То в спідницях, то в міні-шортах.
Та все до ліжка лиш запросять
А далі ні. Ще й не приносять
Світлані гроші з гаманцем.
Як кажуть – не було б проблем.
Аж ось нарешті щастя мить!
Упертим часто таланить!
Нарешті Свєта те зустріла,
Хоча не зовсім, що просила
Проте з майном і при грошах…
Потім життя в суцільний жах
Обранець Свєті перетворить
Та то вже інше. Доля творить
Все те, про що бажаєм ми.
Лише б не втратити спини
На яку зразу щастя ляже.
А що вже потім нам покаже
Життя – побачимо самі…
©
19.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738543
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.06.2017
«Я – Саша! Нова робітниця!» -
Мовила дама. Як цариця
Пройшлася офісом. Так розпочався день.
Зацокотіло все помалу і пісень
Техніка офісна поволі заспівала.
Саша дивилася на неї і не знала
З якого боку й як до неї підійти…
Але із посмішкою милою знайти
Саша одразу вміла допомогу.
І через місяць техніки «облогу»,
Саша нарешті, якось подолала…
Кругом і всім вона розповідала
Про свій високий статус, гарний фах.
Ой, тяжко передати те в словах!
«Корона» з кожним днем ставала вище!
Та як не прикривала Саша днище –
Особи суть нічим не замаскуєш.
Все те, що не надбав – не намалюєш.
А суть сіренька в принципі була!
Крім школи й курсів Саша не змогла
Нічого більшого в житті опанувати.
Касиром, правда, вміла працювати
На тому все! Щось більшого в житті
Бажання досягти не виникало.
Та й мудрості буття їй бракувало!
Свекруху, що з дитям допомагала –
За спиною все брудом поливала.
І чоловіка, що тримав родину –
Позаочі висміювала в спину.
Та загалом, все ж вміла не баритись –
До керівництва м’яко підстелитись.
На тому все. Коротка епіграма.
Така собі життєва панорама.
©
29.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738542
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.06.2017
Сандро Васильович сидів і нудьгував.
У нього добре все – він ні про що не дбав.
Була родина, діти вже дорослі,
Дружині довіряв він і наосліп.
І статки збільшувалися майже щодня,
Не набридала і його рідня.
Ну, все гаразд. Чого і вам бажаю.
Отак він жив в збудованому раю
Та муляло спокійнеє життя.
Хотілося поривів почуття,
Щоб у душі палало і кипіло.
Щоб повернути молодість грайливу,
Щоб відчувати: Саня – молодець!
В житті бурхливому відмінний він плавець.
Поміркував і вирішив наш геній
Вчинок зробити трішечки шалений:
Коханку молодесеньку знайти.
Щоб з нею парубоцькі сни
І радість сексу відновити.
Щоб не кохати, не любити,
А пристрасть тішити свою.
Щоб іноді мелодію
Двох тіл шалено награвати.
Але про неї щоб не дбати,
Сама хай думає про все…
Життя крізь простір нас несе
А мрії прагнуть виконання.
Так поступово сподівання
В надіях нового в житті
Здійснилися. І враз знайти
Дівчину Сані вталанило.
В ньому бурлило і кипіло
Від пристрасті усе нутро.
І так швидесенько змогло
Його бажаннячко здійснитись.
Так зустрічатись і любитись
Він раз у тиждень гарно міг.
Аж плинув час і наче сніг
Питання мовила дівчина:
«Чи хоче він дочку чи сина
І щоб родину будувати?»
Саня не знав, що і казати.
Помислив трішечки і втік…
Швидко минув в турботах рік
І Саня знову нудьгувати
Почав. І знову покохати
Бажання виникло в душі.
І навіть іноді вірші
На думку з легкістю впадали.
Він мріяв, щоб його кохали
І навіть може й ризикнув
На старість ляльку народити…
І знову в пошуках прожити
Сані прийшлося певний час.
Аж якось раптом просто враз
Він жіночку собі знаходить.
Струнка, розумна і поводить
Себе як пані. Просто клас!
Саня подумав: «Все гаразд!
Нарешті я знайшов, що треба!»
І мрії просто враз до неба
Щасливий часто посилав.
Він все забув – бо він кохав!...
Та ось дружина нагадала,
Що на землі тут місця мало
Для неї й іншої його.
Про те, що вже навряд свого
Вона так просто подарує.
І що він швидко так зруйнує
Родинне в сталості життя.
Сандро злякався й почуття
Він розірвав разом з зв’язками…
Боліли трохи в душі рани
Та час загоїв швидко все.
Аж знову мріями несе
Саню бажання насолоди.
Він мріє, прагне знову вроди
Й жіночості знову відчути.
Він навіть і не встиг збагнути,
А нова пасія його (що мала різкуватий норов)
Враз повідомила, що скоро
Саню татусем хтось назве.
І що тепер усе своє
Він з нею має поділити…
Ось так бажати і хотіти
Та мріяти про щось в житті
Потрібно дуже обережно!...
©
27.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738419
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.06.2017
Іноземці до столиці радо завітали.
«Київ – місто європейське», - так їм розказали.
Там все чинно, благородно – можна мандрувати,
Гарних вражень і емоцій собі дарувати.
А дівчата там шикарні, справжні королеви
Брови чорні, стан тоненький, губочки вишневі.
І культура теж на рівні – гарнії вистави.
Все, що серденько бажає собі для забави.
Розселилися в готелі, їсти захотіли
Та добряче, бо аж шлунки у всіх булькотіли.
Разом сіли в ресторані, меню розглядали.
Щоб замовити що треба, слова переклали.
Ось наприклад «питний йогурт» ото навіть диво
«А що тут дають інакший? - каже хтось сміливо, -
Не питний він тут буває? Щось не розумію,
Може щось не переклали? Я ж не володію!»
Не замовили той йогурт, м'ясо замовляли.
Врешті-решт гарну смаженю радо куштували.
Захмелілі прогулятись містом захотіли
По дорозі в новім ПАБі пивка пригубили.
Аж один підводить очі на білборд великий
Бачить дівчину шикарну й надпис невеликий
«Даю в кредит без відсотків» так от написали
А що саме і де саме якось не вказали.
Довго група намагалась те перекладати.
Так дійшли всі до театру й стали розглядати.
Ось афіша здоровенна, якісь монологи!
У старого іноземця затремтіли ноги
На афіші «Монологи вагіни» писали
Тому ноги й затряслися, бо все переклали…
Як дослівно все навколо ти перекладаєш
То частіше в здивуванні світ кругом сприймаєш.
То ж в житті не забуваєм істину простеньку:
Не сприймайте все буквально й дійте потихеньку.
©
13.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738418
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.06.2017