(п"ятистопний анапест з цезурою)
Ці тривоги мої, що постійно так серце бентежать,
Йдуть у думи сумні та приходять до мене не вперше,
Розлетівшись навкруг, наповняють і простір, і хату..
Я тепер не засну, бо думок тих до ранку багато..
Надворі заметіль та лягає на землю пороша,
А у дім звідусіль йдуть тривоги сумні й нехороші,
Бо триває війна та ще обстріли сильні щоденні,
І не кожен із нас у ній виживе, й буде спасенним.
Доведеться не всім святкувати війни перемогу,
Проте змушені ми аж до неї пройти цю дорогу.
Так, ОЛЕЧКО.Тривожно всім!І на передовій, і в тилу.Війна нікого не щадить.Теж не сплю.А ще й працюємо в цих умовах.Безкінечні сирени ( теж зовсім поруч обстріли) тиснуть на все єство.Та потрібно знаходити сили , бо на тебе ще дивляться діти.
Тримаймося, люба подружко.