Через осінь, навпростець
Щіпа ручки морозець.
Вже червоні щічки й носик,
Він ще дуще нас морозить.
Струм по пальчиках іде,
Морозець своє бере.
Холодає на дворі
Та не страшно дітворі.
Термоодяг в них легенький,
Рукавички в них мягенькі.
Їм зима вже не страшна,
Метушиться дітлашня.
Навіть хмарки , що похмурі,
Посмішки в них визивають,
Мов ті коники стрибають
І біжать гуртом кудись,
Ти на них лиш подивись,
Оптимізмом зарядись.
Їм погода не страшна,
Гра постійна й метушня.
