Злетіло листя, що недавно маскувало,
Немов відкрило нам природну наготу.
І те, що вчора кольорами дивувало,
Сьогодні вітром понесло у темноту.
Клинові порослі виблискують корою
І бересток розкидує діто́к.
А ті, мов ангели кружляють над тобою,
Життя шматочок і крило-листок.
Старі акації, немов підперли небо,
Криве гілля стручками торохтить.
Сухий мишій розлігся, мов так треба
І печериця шапкою манить.
У листопаді дні короткі дуже,
Та й сонце із-за хмар не вигляда.
Ковзається мороз в слизьких калюжах,
Коли в них вранці замерза вода.
18.11.23р. Олександр Степан .
