Нескінченні життєві дороги Переплутались, переплелись... Звідусіль нас ведуть до порогу, Де чекали батьки ще колись. Не чекають уже, проминули Ті часи безтурботні, мов сон. Пам'ять лиш поведе у минуле З теплим світлом вечірніх вікон.
ID: 997168 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 28.10.2023 00:10:10 © дата внесення змiн: 28.10.2023 00:13:01 автор: Патара
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie