Присвячується…
Слова… сентиментальна маячня...
Казала б я «люблю» й не годувала!?
А я задравши ноги не лежала
І буде вам ковбаска і ікра
Мені освідчуватись у любові ні до чого
Тим більш, що ніколи! Як загнана лисиця!
Залиште в спокої мене, заради бога!
Падлюка, знов по поведінці одиниця!?
Попестить по макітрі кожен може
Я дуже зайнята. Не їм не сплю.
Гарцюю як коняка, отже…
Невдовзі вас на море повезу!
Слова не гріють. Незабаром вже зима.
Купити треба чоботи та шуби
Тож саме цим забита в мене голова,
Я маю цілувати замість гріти ваші дупи!?
Кому оті вірші? Іще одне ледащо!!!
І що з того, що вчителька хвалила?
Оті писульки, швидше, для пропащих!
Ти б краще посуд зайвий раз помила!
Чого я маю ляпати щось ротом!?
Зробила діло мовчки та й пішла
Образа, лайка - не шмагання дротом
Диви, яке тендітне, геть пішла!!!
Тож не чіпайте! Як же всі та все дістало!
До ночі зранку, як шалена білка!
І хоч би хто сказав: «Ти хоч відпочивала,
Невтомна і турботлива лебідка»…
**************************
СЛОВА...
Посвящается…
Слова…
К чему сентиментальный бред!?
Ну, говорила б я «люблю» и не кормила?
А я мешок на плечи навалила
И будет вам и завтрак и обед.
Мне ни к чему в любви вам объясняться.
Мне некогда! Пашу как вол!
Вам надо кушать, одеваться.
Вот дрянь, опять по поведенью кол!
По голове погладить может каждый.
Я страшно занята. Не ем не сплю.
Пашу как лошадь и однажды
Я вас на море повезу.
Слова не греют. На носу зима.
Куплю вам шубку, сапоги…
Так надрываюсь только я одна!
Не капайте «любовью» на мозги!
Стишки ее учитель похвалила!
Еще один в семье явился обормот.
А ты б посуду лишний раз помыла
Или на даче полила бы огород!
Любить не словом, нужно делом.
Слова есть звуки, ерунда.
Ну оскорбила. Может не хотела.
Ты обижаться вздумала, коза!?
Не трогайте меня! Так все и всё достало!
Кручусь с утра до ночи «белкой в колесе»
И хоть бы кто сказал мне: «Бедная, ты так устала...»
Так мало, в сущности, всего-то надо мне.
