Для когось липень, а комусь ще лютий.
В очах залишилась холодная зима.
І подих свіжий більше не відчути,
Навіки життя захопила пітьма
Не горітиме світло в порожніх домівках,
Дитячий сміх вже зранку не почути.
З вогнем в очах, вночі на поверхівках,
Як часом боляче, мені їх не забути
Як розриває серце дітей погляд,
В яких батьки залишили цей світ.
Вже з ними перед сном не сядуть поряд,
Не торкнуться губами холодних ланіт
Більше ніколи не почуюють «синку»,
чи не гукнуть з кімнати «доць».
Не буде як раніше тепло в їх будинку,
Бо найдорожчу втрату пережити довелось
Не поспішай тікати від батьків,
Як матимеш нагоду - завітай.
Бо прийде час, вже не почуєш їхніх слів,
Лиш виглядатимеш їх силуети в небокрай…
