Хай буде той навік проклятий,
Хто батька й край свій забува!
(Володимир Сосюра)
Здавалось, - такого не може бути,
Двадцять перше століття... і що - війна.
В Україні знову часи лихопуття,
Серце навпіл - сльозами умилась вона.
.....................................................................
Її хлопці знову лягають в ріллю,
Бо Ірод забув, що ми Божі діти,
І будем до скону за землю свою
Стояти, і нас не збороти, не вбити.
...............................................................
По венах тече у нас кров - не водиця,
Ми вмієм боротись і сіяти хліб.
І палко, всім серцем, до Бога молиться,
Хоч ми й трударі, та козацький наш рід.
........................................................................
Знайте свої і чужинські Іуди,
Господь вас навік зайклеймив, як таких,
Не буде вам щастя і долі не буде,
Ви струхли давно в утробах своїх.
............................................................................
Небо Вкраїни - волошками синіми,
І хліб золотий нам уродить земля,
Маки в житах - то пам’ять про Сина,
Що Мати за волю і мир віддала.
Цей вірш 2015 року, він є на моїй сторінці, наразі,
виставляю з витягом з коментаря...
https://ukr.media/incidents/285351/
Сирію і сирійців колективний захід здав "русскому миру"... і нас намагаються здати (домовляються в тайні) - це те, що й називається сатана в силі... сивий жах...
Вірю, що Україна переможе, не зважаючи на важке становище. 
Вічна пам"ять полеглим у цій проклятій війні! Віримо в перемогу ми маємо право на щасливе і радісне життя!
дякую за відгук 
