Я бачив сон, а був він дивний,
Увесь із себе милий і барвистий.
Так любий серцю світлий і невинний,
Зірками шлях ефірний, не тернистий
Як все цвіте навколо й пахне,
І річка поруч срібна протіка,
Синій вогонь потроху чахне,
Лише тепло зі мною полиша
Пройде хвилина, може друга,
Повз мене в білій сукні пробігає,
Зі вродою мов в ангела дівчина,
В поле квіткове в мить забігла і лягає
Подумав що на неї не рівнятись,
Куди такому до її краси?
Проте її продовжив видивлятись,
А в голові лиш чую голоси
Як раптом розвертаюсь, бачу.
Сидить красуня й гірко плаче,
І голос каже: «Дій козаче,
ти зараз йди - це твоя вдача»
Проте, як підійшов у раз омлів,
У горло накотивсь комок
Не вистачає описати слів,
Я загубився у пітьмі думок
Вона затихла і чекає,
на те що скою чи скажу.
А він стоїть і сам не знає,
Навіщо починав стежу
Проте дівчина не з лякливих,
Лиш трішки посміялась й почала:
«Чи ти побачив привидів жахливих,
чи може я така страшна?»
Обидва стали реготати, від того як
безглуздо виглядаю,
Від усмішки її вже не хотів нічого знати,
Як привід дай, її згадаю
І по гаях, лугах безкраїх,
поча́ли бігати , блукати.
Радіти ранку, обійматись,
букети чарівні́ збирати
І наче добре все, і як ніколи я щасливий,
Але відчув що підлого
життя дарунку принесло.
І почалися в світі зливи, і зникло все,
як не було
Тепер і я вже був в сльозах,
Бо так хотілося побути в сні ще трошки,
Лише ненависть до життя була в словах,
А на лиці від втоми зморшки
Себе ненавиджу найбільше,
Бо по сей день твоє лице я не згадав,
І не цікавть мене інше,
За усміх твій, за погляд, я б життя віддав…
ID:
986552
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.06.2023 04:09:32
© дата внесення змiн: 19.06.2023 04:09:32
автор: Іван Гурковський
Вкажіть причину вашої скарги
|
