Всі наївні думки знов зібрались,
Хвилювання — мої протеже.
Що поїдеш, забудеш, обманеш,
Це життєве кліше на кліше.
Страшну помічаю в них заздрість
Моєму світу блаженств,
Бажають мені гарну старість,
Хоча молоденька я ще.
Тобою теж милувались,
Казали, що бог береже,
Красою твоєю, наче вбивались,
Залишилось тисячі жертв.
Хай тикають, в бога, той палець
І рвуть сріблястий манжет.
Все одно розпалю свій танець
У танку зрадливих пожеж.
