Іноді люди наче сліпі,
Нікого для них не існує.
Проте на вразливі слова нескупі,
Озлоблений хаос у світі панує
Образивши когось, налаявшись удостач,
Вважаєш себе осередком подій.
Невдовзі холодний впадаєш у розпач,
Відчувши журних емоцій прибій
Збагнувши, що перегнув палку,
У людини просиш пробачення.
Гостріші слова наточені змалку,
Вони попросту втратили значення
Уявімо: забив ти у дерево цвях.
Невдовзі його звідти діставши.
Ти бачиш? Отвір обрав інший шлях.
На місце так і не ставши
Казати що думаєш, добре тоді,
Коли холодну голову маєш.
Інакше будеш в самоті,
Бо слово як вилетить, вже не спіймаєш…