|
"Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: Я знаю діла твої, що маєш ім'я, ніби живий, а ти мертвий."
Біблія
Невже нас не вражають всі весняні дива:
Шпаків приліт із чужини в шпаківні,
Як оживають скрізь дерева і трава,
Як в люті холоди в них збереглось коріння?
Чому така реальність, ніби потоп, навкруж:
Не здатна душа душу розуміти,
Хіба хто з нас побачив коріння своїх душ, -
Батьки, жінки, чоловіки, чи діти?
Чи, може добре бачать людських тіл лікарі -
Коріння наших душ, як на рентгені,
Чи може президенти їх бачать, чи царі:
Чи душі в світі тіл, як теревені?
Де ніби все даремно: Голгофа й Заповіт:
Творця щоби з творінням полюбити,
Невже життя доцільність - тілам прийти у світ,
Щоб прилягти під мармурові плити?
Хто ж на землі лікує душі пекельну біль,
Де зайняли тіла скрізь перше місце?
Тому кричить до неба, бо світить звідти їй,
Немов маяк: зірки, і сонце, й місяць.
Щоб від Творця душ чути, від Кого кожен вдих:
Як зберегти їх від брехні, та зради,
Від смерті незалежність придбати як для них,
Не мала смерть над ними щоби влади?
Як в наших душах грішних, коріння неживе,
То - над гріхом та смертю Переможець,
Простить гріх в покаянні, й коріння оживе,
Співали щоб в раю, як діти Божі!
Якщо пізнати душу нам заважає лінь,
То, як метал, іржа її зруйнує,
Бо в Царство за Христом не піде, ніби тінь,
Де Божа Суть - любов повік царює!
Зібрало небо душі без мертвої іржі,
Що ДІЯЛИ в "люблю я" в цьому світі...
Душею, що пізнала Спасителя душі,
В "ЛЮБЛЮ" - коріння бережу щомиті!
ТЕРЕВЕ́НІ - Дурниці, нісенітниці.
ДОЦÍЛЬНІСТЬ – відповідність явища, процесу певній меті.
Лінь — це ІРЖА розуму і тіла.
Апатія і лінь – справжнє замерзання душі і тіла. Лінь подібна іржі: вона роз'їдає швидше, ніж часте вживання зношує. Лінь – найсильніша сторона людської натури.
####################
Коль корни наших душ засохли без любви…
«Мы здесь, поодиночке, смотрели в небеса,
Мы скоро соберёмся воедино,
И наши, в общем хоре, сольются голоса,
И млечный путь задует в наши спины»
Юрий Визбор
Не поняты друзьями, не поняты страной,
Не поняты ни мужем, ни родными,
Не поняты детьми, не поняты женой,
Друг другу мы становимся чужими.
И бродим одиночки, куда глаза глядят,
Желания телесные исполнить,
Куда ни посмотри, все об одном галдят:
Где легче кошелёк деньгой наполнить.
Неужто всё напрасно Голгофа и Завет:
Душою всей друг друга возлюбите,
Неужто наша участь, намаявшись от бед,
Навек прилечь под мраморные плиты?
Приносит дар небес из года в год весна:
Цветущие сады, жилой скворечник,
И пробуждает всё живое ото сна,
Где уцелели корни жизни вечной!
Где ж корни наших душ, непонятых никем,
Как их хранить от лицемерной вьюги,
Как жить им без вранья, предательских проблем,
Как возлюбить душою всей друг друга?
Невидима для глаз, не понята никем,
С натянутыми нервами, как струны,
Взывает к Небесам, откуда светит всем,
Словно маяк, свет солнечный и лунный!
Коль корни наших душ засохли без любви,
То - Победитель над грехом и смертью,
Могуществом любви нам корни оживит,
Чтоб песни счастья петь, как Божьим детям!
О, сколько душ поющих собрали Небеса,
Что сохранили корни в мире злата,
Надеюсь, что и наши примкнут к ним голоса
В том мире, где у жизни нет заката!!!
ID:
976667
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.03.2023 15:27:16
© дата внесення змiн: 10.02.2024 13:55:41
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|
