UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Щєпкін Сергій: Люди і закон - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анно Доміні, 12.03.2023 - 09:30
Цікаві роздуми... якщо все було б так, як ви кажете, то ми б жили у жорстко (і жорстоко) тоталітарному суспільстві, вам не здається? (Якщо взагалі у принципі можливо зорганізувати суспільство за пропонованим принципом.) І люди дотримувалися б законів лише через страх, а не через те, що вони "всі погодилися так жити" (тим паче, що ніколи не буває так, щоб УСІ ВСЕ щось разом чи однаково...) Не будуть красти, не будуть брехати тощо лише тоді, коли кожен Бога матиме у себе в серці, і усілякі надії на "добру від природи" людину тут марні.П.С. "Пенітенціарна" тема мене віддавна цікавить, і якщо я і категорично проти відрубання рук чи язика, чи тим паче смертної кари -- то все ж вважаю, що у сучасному світі (ну, на Заході, принаймні) із в"язнями аж занадто "носяться": і різносоли їм, і прогулянки, і телевізори... звісно, права людини і все таке, але такі "розкоші" мало сприяють тому, щоб людина розкаялася у своїх вчинках (тему несправедливо засуджених не будемо підіймати) і забажала стати кращою. Якби кожного садили в одиночку на хліб і воду, або давали клаптик землі, де б в"язень сам вирощував собі харч -- думаю, це більше б сприяло заглибленню у себе і переоцінці своїх цінностей. Тільки от де набрати на всіх одиночок, а тим паче -- клаптиків землі?... та навіть якби і знайшлися, то за вашим же принципом розподілу людей на дві категорії завжди знайшовся б хтось по цей бік, хто намагався б полегшити в"язневі життя, і не із милосердя, а просто маючи на меті якийсь свій зиск у майбутньому від того в"язня...  
Щєпкін Сергій відповів на коментар Анно Доміні, 14.03.2023 - 17:07
Ви думаєте, що люди дотримуються законів не через страх?Не хочу Вас ображати великою нотацією) але відкрию Вам, і трохи розповім про одну таємницю) - все на світі двоїсте! Один Бог троїстий, і то тільки з однієї точки зору, але з точки зору "Однієї медалі" - Він теж, можна таке сказати, двоїстий, а може навіть одинарний. Так от, кожнісінька людина теж двоїста і складається з особистості та індивідуальності. Індивідуальність - це генетичні властивості кожного - зріст, вага, співвідношення довжини рук і ніг до тулуба, розумові здібності (це теж гени), спадкові хвороби. А ще індивідуальність - це виховання від батьків/бабусь/дідусів в самому ранньому віці, до школи, можливо до дит. садка. Індивідуальність кожної людини абсолютно не схожа на індивідуальність будь-якої іншої людини. Це властивіть індивіда, це ніби к'ю-ар код в одиничному екземплярі. Щєпкін Сергій відповів на коментар Анно Доміні, 14.03.2023 - 17:11
А особистість людини - це те, що набуває навколо себе молодий, наприклад, вчитель, коли з дипломом педагога приходить на перший свій урок в школі. Яким би він не був індивідом, у нього з'явилася особистість вчителя, і тепер всі про нього будуть говорити не інакше, як про вчителя. І вчитель буде цим користуватися, це дуже зручно, це ніби суспільство довірило тобі новий костюм, новий твій одяг.Особистість - це те, чого навчило тебе суспільство. І якщо в суспільстві більшість його членів вважає, що легше жити брешучи і крадучи, то звичайно воно виховає в кожного "правильне" відношення до цього, типу "ніякої смертної кари". І от уявімо екстремум - до особистості верховного судді приводять злочинця, який вбив трьох за просто так. Закони смертну кару не дозволяють, але особистість судді раптом взнає, що ті троє - то його мати, дружина і донька. Що скаже йому його індивідуальність? Та, що без диплома, начальства, підлеглих,законів? А якщо поставити на місце того судді будь-кого іншого? Поставити всіх по черзі! Хто внутрішньо погодиться із тим законом, що забороняє сметрну кару в цьому випадку? То може смертної кари немає тільки тому, що не вбивають родичів суддів і тих, хто пише закони? А так би було: тату, а чому отой дядько без рук? Бо він багато крав. А чому отой дядько в магазині тільки иекає? Бо він багато брехав. Брехала б тоді дитина? Чи красти б її потягнуло? І коли повмирають всі безрукі та без'язикі, отоді всі й забудуться генетично, як це красти і брехати. Отакий я з іншої планети)) 
Щєпкін Сергій відповів на коментар Анно Доміні, 14.03.2023 - 17:36
А іспанський сором - це коли соромно за вчинки чи слова когось другого. Коли таких багато, тих, за кого соромно, тоді виростає мізантропія - це коли соромно за людство взагалі.Я колись намагався боротися з мізантропією, потім почав здаватися, а потім прийшла ця велика війна, і мізантропія стала моєю служницею - світ чітко і відверто розділився на адекватів, зрадників, і довбо. І оскільки світ двоїстий, за довбо йде скажений бій - зрадники їх тягнуть до себе, а адеквати до себе. Зі зрадниками все зрозуміло, а от навіщо довбо адекватам? Ніяк не можу зрозуміти... Спасибі за увагу) вибачте як що не так)
Анно Доміні відповів на коментар Щєпкін Сергій, 16.03.2023 - 12:03
Шановний пане Сергію, дякую за можливість поспілкуватися із адекватним опонентом, який аргументовано викладає свою думку, а не плюється "сам дурний" на всіх, хто з ним не згоден.  Далі по суті. Щодо "двоїсто-одинарного" Бога -- я розумію, про що ви, але відповім на це так: чи не надто дитинно стверджувати, що ми, люди, знаємо, який там є Бог? Занадто різні масштаби -- Його і людини. Кант навчив, що кожну річ слід розглядати із двух точок зору: "річ назовні" і "річ у собі". "Річ назовні" -- це те, як ця річ відкривається нам, як ми її бачимо. "Річ у собі" -- це, ясне діло, якою ця річ є у собі Що більш співвимірними є масштаби нас і досліджуваного об"єкта, то більшою є вірогідність того, що ми цей об"єкт (більш-менш) пізнаємо. Але -- це все одно буде пізнання "речі назовні". "Річ у собі" може пізнати хіба лиш сама ця річ. І одне діло пізнати молоток, чи комп"ютер, куди важче -- які-небудь молекули-атоми; що вже казати про Бога? (Філософія мені важко дається, але сподіваюся, ви зрозуміли, про що я.)
Анно Доміні відповів на коментар Щєпкін Сергій, 16.03.2023 - 12:35
Друге. Щодо "конструкції" людини: цікава точка зору, і я не можу сказати, що не погоджуюсь із нею. Тільки задовольняти цілковито вона може хіба атеїста, а для мене, як для вірянки, тут є один величезний пробіл: де у цій конструкції те, що ми називаємо Духом? Те, що Творець вдихнув у нас? Бо саме Дух, трапляється, штовхає нас на учинки, які і з точки зору індивідуальності, і з точки зору особистості є нелогічними, для нас некорисними, а часто -- і просто шкідливими? (Як ілюстрація -- фільм "Голгофа" із Бренданом Глісоном. Спойлерити не буду.) Ну, але безбожник, який виходить із того, що "людина -- міра усіх речей", згодна, обмежується вашою схемою. (А хто ви -- я так і не зрозуміла.)Третє: щодо "відрубаних рук, язиків..." і генетики, що дозволяє забути про крадіжки... Бог водив євреїв 40 років по пустелі, аби вимерли ті, хто був рабами (та й ідолопоклонниками), тобто мав рабсько-ідолопоклонницьку особистість (чи індивідуальність?). При тому скільки див їм було показано -- куди там відрубані руки! У Землю Обітовану ввійшли ті, хто, по-ідеї, був вірний Закону. І що, ніколи більше вони не збочували зі шляху, ніколи не грішили? Ага, ще й скільки! То як же їхня генетика, у яку мали ввійти вірність і негрішність? Чому не спрацювало? Я думаю, якраз навпаки: працює тільки поти, поки живі безрукі-без"язикі. Анно Доміні відповів на коментар Щєпкін Сергій, 16.03.2023 - 12:38
І так: я вважаю, що люди не завжди дотримуються законів через страх. Часом керуються совістю (коли веління закону збігається із велінням совісті).Дякую.
|
|
|
||||||||||||||||||||||
