|
Над обрієм сопки і кратер димить,
Над річкою чайки і хмари...
По березі йде одинокий ведмідь -
Шукає подругу для пари.
Природа камчатки тримає закон,
Належно за звірями стежить.
Щороку весілля в гарячий сезон
Справляють подружжя ведмежі.
І йде наш ведмідь від любові дурний,
Аж навіть не бачить на очі.
Сподобатись дуже подружці своїй
Кошлатий при зустрічі хоче.
На березі гарно обрамлює ліс
Зелену травичку поляни.
Аж раптом пляшки оковитої - блись!..
Сидять на пеньках росіяни;
Наллють і потягнуть чарчину за мить,
Розмови ведуть діловито.
Ведмідь, облизнувшись, голодний стоїть,
Три дні вже не жерши досита.
Туристи узріли тварину в кущах -
Казан їй підсунули тяжкий.
Один ще мотнувся і в нього - бабах -
Аж дві розкорковані пляшки.
Ведмідь за хвилину уклав все до дна -
За дружбу з самцями людини!
Закон чоловічий тримають сповна
Тверезі і п'яні тварини.
Сидів аж до ранку з туристами звір,
Співали "Царя" і "Слов'янку".
"Чи ти поважаєш мене, командир?" -
На березі чулось до ранку.
Все добре було на полянці, але
Самцеві все бачилась леді.
Якісь там гормони і сто проміле
Тягнули на подвиг ведмедя.
Пішов по піску узбережжям самець,
Хоч в дружбу нев'янучу вірив.
Любов переможна була, накінець,
Потрібна камчатському звіру.
Дорогою падав в калюжу не раз,
Набилося в хутро грязюки.
Але по камінню іде ловелас,
Як пан Голохвастов по бруку.
Знайти, полюбити, а далі йому -
Трава не рости на Камчатці.
Тумани в затоці, вулкани в диму
Нехай скільки хочеш димляться.
І раптом - чи яв, чи омріяний сон -
Побачив ведмідь свою леді.
Коли ведмедиць зустрічають в сезон,
Дуріють від щастя ведмеді.
Об камінь обперлась спиною, сидить,
Закинула ногу за ногу...
Жених нетверезий второпав за мить -
Потрібно тягнути в берлогу!
Включилась миттєво в його голова,
Угору, в мізки потягнулись гормони.
В атаці любов потребує слова
Гарніші, ніж рик оборони.
- Добридень, красуне! А що ж ви одні?.. -
Почав її клеїти бурий.
- Як добре що нині ви стрілись мені,
Давайте з'єднаємо шкури.
Хай ляже під ноги вам доля моя,
Бо в світі ведмедів немало,
Та кращого звіра в окрузі, ніж я,
Ніколи іще не бувало.
Я мріяв і погляд ваш бачив у снах,
Лиш вашою шубою марив.
Ваш голос я чув у російських піснях
І в шумі пташиних базарів...
Ведмедиця раптом змінилась в лиці,
Аж шерсть піднялась на загривку.
Ніколи ще так дурнуваті самці
Нахабно не путали дівку.
- Ти б вивчив спочатку, п'яний лоботряс,
В знайомствах встановлені межі!
Чи чув ти, обваляний бовдур, хоч раз
Про чемність і цноти ведмежі?
Щоб здуру до рівня російських пісень
Отак опустить ведмедицю!..
Та зараз, лохматий притрушений пень,
Лапищою зловиш по пиці.
Чи бачено десь щоб з навколишніх гір,
З камчатських лісів і рівнини,
Дозволив собі ради випивки звір
Злигатись з самцями людини?
Не думай що клюну на п'яницю я
І форми віддам свої пишні.
На голову вище порядність моя,
Ніж в самки людей, бояришні!
З якої до мене брудної корчми
Приперло такого нахабу?
Чи думаєш ти що ведмедиці, ми,
Тупі, заторможені баби?!.. -
Ще з п'ять кілометрів самиці було
До дальнього краю тиради,
Як раптом лохматого вбік повело -
І в річку бубухнувся задом...
На берег піднявся, струснувся ведмідь,
Пошкрібся об стовбур берези;
І з вимитим хутром нормально стоїть,
Вже чистий і майже тверезий.
Аж бачить самиця - нехай тобі грець -
Сусідка іде ведмедиця.
Їй конче в берлогу потрібен самець,
Аж світяться блиском зіниці.
Зірвалася з ревом ведмедиця вмить,
Їй іклами впилася в шкіру -
Бо де ж це хто бачив щоб самка-ведмідь
Комусь віддала свого звіра?
В три хватки надерла на шинку собі
З сусідки ведмежого сала.
За мить лиш трішали кущі на горбі
І шерсть у повітрі літала.
- Та щоб ти, зараза, - неслось навздогін, -
Дешева зачухана шмара,
Запухла від жиру на цілий аршин!
Самця захотіла на шару?!.
.
То я покажу поперек і поздовж
Як красти ведмедя чужого!
Та щоб тебе лапав на звалищі бомж!
Та щоб тобі виросли роги!.. -
Згадала ведмедиця весь її рід,
Дісталось бабусі і неньці;
До всіх троюрідних обклала як слід -
Не терплять жінки конкуренцій.
Затихла ведмедиця тільки на митть,
Щоб сплюнути вбік зпересердя,
І знову за справу - бо час не стоїть -
Потрібно кадрити ведмедя.
Тактично, здалека заходячи в фланг,
Тримаючи в наступі міру,
В атаку, на нього, не пре вже як танк,
А плавно придушує звіра.
- А ви помізкуйте раніш, як іти
Бухати з самцями людини, -
Бо всучать повістку за п'янку менти,
Етапом попруть в Україну.
Чи хочете щоб темношкірі бички,
Відкормлені натівські рила,
Начистили добре лохматі боки
І з хаймерса там замочили?
Хіба ж то не краще лежать на піску,
Ловити в затоці лосося,
І стріти - як я - ведмедицю таку,
Щоб гарно ведмедю жилося?..
Сідайте ось поряд, сюди, на пеньок,
А я ще подумаю трохи,
І може під вечір зберемо на двох,
В берлозі постелимо моху. -
Кохання у звірів без ліку було -
Його не буває багато.
То місяць по небу, то сонце ішло,
А потім були ведмежата.
Життя без упину по колу іде,
Як в небі планети кругами.
Ніщо не міняється в світі ніде,
І все на Камчатці так само...
Б'ють хвилі об берег і кратер димить,
А поряд обходить старанно
На березі річки поляну ведмідь,
Де колом сидять росіяни.
ID:
972762
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.02.2023 21:35:59
© дата внесення змiн: 07.03.2024 17:42:30
автор: Леонід Луговий
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую 
