UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анно Доміні: Друга смерть - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ К0ВАЛЬ, 11.05.2023 - 14:07
Прекрасні слова!   Про вірний вектор, про єдиний можливо вірний і безпечний напрямок  Це чудово! Однозначно в "Обране"!  
Анно Доміні відповів на коментар К0ВАЛЬ, 11.05.2023 - 14:21
Отакої! Така гучна похвала! Дякую, шановний пане КОВАЛЮ! 
Под Сукно, 23.04.2023 - 13:55
если поверить на слово великому натуралисту, из обезьяны все же мог получиться человек, идя дальше, можно поверить, что и из человека мог получиться бог.если поверить на слово великому абстракционисту, то полевая мышь эволюционировать в саванного слона не может, идя дальше, можно предположить, что и человек эволюционировать в бога не может. кому я должна поверить, чтобы улучшить себя, избавиться от пороков(то бишь характерных признаков, присущих человеческому роду). отож Анно Доміні відповів на коментар Под Сукно, 23.04.2023 - 15:26
І на всі оці серйозні роздуми вас наштовхнув мій скромний віршик? Тішуся щиро!
Под Сукно відповів на коментар Анно Доміні, 25.04.2023 - 06:50
боюсь я вас гностиков, серьезные вы, основательные и целеустремленные как Дубайская башня.
Анно Доміні відповів на коментар Под Сукно, 25.04.2023 - 07:55
Можливо, й так; ці гностики мені ніколи в голові не вкладалися, темнота я, що поробиш...
Анно Доміні відповів на коментар Вікторія Воля, 14.04.2023 - 23:29
От і добре.  Дякую, пані Вікторіє.
Щєпкін Сергій, 14.03.2023 - 19:56
Гарний вірш! В ньому ніби автомобільне 4х4 в декількох місцях спрацьовує - це коли крутяться всі наявні колеса світосприйняття.Однак передостанній рядок, як на мій, в більшості випадків для більшості навколишніх, неправильний погляд, перенасичений, вибиває із колії - на узбіччі тихо і здаля пантрувати життя - хіба то не може бути "друга смерть", та, коли "інакше"? Може краще пантрувати на дорозі, наприклад? Чи серед поля? До всіх інших слів зауваг немає) Класнючі сюжети! Анно Доміні відповів на коментар Щєпкін Сергій, 16.03.2023 - 13:01
Ну ви і сказали комплімент -- я просто в шоці! Дякую, Сергію!!Щодо змісту. "Друга смерть" -- у богослів"ї це абсолютна відірваність від Бога (тоді як "перша смерть" -- фізична смерть у загальному розумінні, смерть тіла). Відповідно, можна пантрувати життя здаля, а все ж мати надію, що другої смерті не буде; навпаки -- часом занадто сильна вовлеченность (як то воно українською?) у життя, насиченість його різноманітними /зовнішніми/ подіями (біганина по колу, простіше кажучи, яка все ж може здатися чимось привабливим і бажаним) відволікає від Вічного, відповідно -- створює небезпеку другої смерті. "Пантрую життя здаля" -- це метафора, можливо, доволі складна для сприйняття (як і увесь вірш), але яка, разом із тим, відображає наявний стан речей автора твору Дякую!
Щєпкін Сергій відповів на коментар Анно Доміні, 17.03.2023 - 16:32
Я віруючий без ніякої конфесії, бо познайомився з Ним особисто без допомоги попів, і в мене є одне дуже цікаве запитання, яке я ставлю перед людиною, яка називає себе "віруючою": "Скільки існує рАїв, якщо таке взагалі існує, і хто там буде після смерті?"І якщо людина відповідає: "Рай існує тільки один і там будуть "гарні" (чи якось по-іншому) люди тільки моєї конкретної конфесії, і ніякої іншої", тоді я ту людину вважаю повним довбо і прямо так їй про це і кажу, оскільки справді віруюча людина мовчати про таке не може. І якщо той "віруючий" не втікає безвісти, то додаю, що чим краще в тебе вміння уявно ставити себе на місце іншого - людини, тварини, комахи, дерева, квітки - тим більше в тебе шансів потрапити в рай, бо саме вміння ставити себе на місце якомога більшої кількості людей, яких Він створив (не дарма же Він їх створював) і є визначенням святості. А те, що кажуть навчені "богослови", спаліть так само, як вони раніше спалили половину нашої писемної історії. 
Анно Доміні відповів на коментар Щєпкін Сергій, 20.03.2023 - 03:34
Страшенно рада, що ви із Ним! Це -- найголовніше.А щодо богослів"я -- гм... хто прагне стати Людиною, може у кожного чогось навчитися, навіть у богослова Тим паче "богослів"я" -- це не синонім "одкровення".Удачі!
Анно Доміні відповів на коментар Артур Сіренко, 10.03.2023 - 14:53
Дякую, Артуре, бачте, і я про смерть пишу...
Олександр Холденко, 01.03.2023 - 21:59
Не зробивши крок , не можна зрозуміти вірний він був би чи ні ́
Анно Доміні відповів на коментар Олександр Холденко, 02.03.2023 - 03:35
Як казав Аслан у "Хроніках Нарнії": "Знати, що було б? Цього ніхто не знає, дитино. А як дізнатися, що станеться? -- Єдиний спосіб: піти і зробити."  Але я не згодна, що завжди треба зробити крок, щоб зрозуміти його вірність чи помилковість. Для того у нас голова на плечах, яка повинна думати, для того нам дані певні орієнтири, для того ми створені за Образом... навіть сліпець не завжди робить крок наосліп, даруйте за каламбур. Дякую, Олександре, вітаю у гостях.
Шевчук Ігор Степанович, 13.02.2023 - 10:42
Бог цінує-цілує не лише реалізації - але і наміри...Якось по-Божому оригінально зачепив автор... і ніби пунктиром легким ніби прошнурував... найважливіше! Круто! Весь вдячний. Анно Доміні відповів на коментар Шевчук Ігор Степанович, 13.02.2023 - 11:16
Спасибі на добрім слові, Ігоре Степановичу!Щодо намірів... "Віра без дій мертва", казав апостол Яків, і приказка відома також твердить, що добрими намірами самі знаєте куди дорога встелена Усього найкращого!
Ооооо, 12.02.2023 - 22:07
Ваш вірш наштовхнув мене на роздуми. Десь на якомусь рівні свідомості здається, що я розумію про що Ви написали. Можливо, що написане(мактуб здається) має властивість відкривати кожному читачеві ту інформацію, яка саме йому потрібна. Та не про це...Поділюся частинкою роздумів. Завжди думав, що праведність це подвиг. Зараз мені здається що інакше не можна, праведність це норма. Чому ми не можемо бути нормальними? Дякую за твір. Анно Доміні відповів на коментар Ооооо, 13.02.2023 - 10:29
Шановний пане Ооооо, давненько вас не було, рада вашим відвідинам. Як нас учили в університеті, читання -- це процес не пасивний, а активний, тобто читач не просто бачить букви-слова-речення, але взаємодіє із текстом, сприймає його відповідно до своїх знань, світогляду тощо. Тому нічого дивного, що той самий текст кілька людей можуть зрозуміти по-різному, і що читач може видивитися щось таке, чого сам автор туди і не закладав. (Це як у ситуації, коли літературний критик "тлумачить" текст, а автор дивується: "Як гарно ви усе пояснили. Я і сам не знав, що там таке є." )А щодо праведності... мудрі люди кажуть, що ми живемо у посткатастрофічному світі. Катастрофа -- Гріхопадіння -- відбулася, і ми тепер маємо справу із наслідками. Тому те, що мало би бути нормою для Людини, яка є Образом і Подобою, для нас, грішних, є подвигом... Надзвичайно рада, що написане мною наштовхує на роздуми. Щасти вам!
Ооооо відповів на коментар Анно Доміні, 13.02.2023 - 13:09
Даруйте! Мені так приємно з Вами "розмовляти".Про " грішних" окрема (можливо довга) розмова, пропустимо. Дійсно є подвигом, чи нас привчили що те і те робити важко, не кожному під силу..? Анно Доміні відповів на коментар Ооооо, 14.02.2023 - 11:44
Ну, не знаю, чи привчили... Ніби ж скрізь виховують за принципом "сіяти розумне, добре, вічне"... (щось я не чула поки, що десь система освіти (світська, а тим паче -- релігійна) спрямована на виховання егоїстів і падлюк. Хоча зразком є, як правило, не Людина загалом, а сумлінний громадянин власної держави чи вірянин своєї релігії -- звідси і допущення/виправдання і релігійних воєн, і національних/расових конфліктів, але то вже інша розмова).І при тому всьому чи виростаємо ми такими сумлінними, спрямованими на досягнення ідеалу? От найпростіша річ: озирнутися на себе і подумати трохи -- скажімо, жити по совісті мені важко? чи легко? Усіх нас же учать, що брехати -- погано, але чи ми(я) справді (ніколи) не брешемо? Іще апостол Павло казав: "Бідолашна я людина: роблю, що не хочу, а що хочу -- не роблю." А чому так? Коли стоїть вибір між примхою і обов"язком, між "хочу" і "мушу" -- що ми частіше обираємо? Але моя особиста незламна позиція -- що все ж установка повинна бути на Абсолют (Бога, простіше кажучи), а не на людину. А сучасне суспільство (за винятком щиро релігійних людей) зробило мірилом праведності людину, причому таку, як вона є -- з усіма її недоліками. Відповідно, добром є не те, що ДОБРО (що Боже), а те, що добре мені/моїй сім"ї/колективу/релігії/державі тощо. До того ж, якщо мірилом є людина -- то і до самовдосконалення можна докладати набагато менше зусиль (або і взагалі не докладати -- "що природньо, те не потворно"). Дякую за увагу і спілкування, шановний пане, я вам завжди рада!
Ооооо відповів на коментар Анно Доміні, 15.02.2023 - 10:57
Дякую за відповідь, для мене думки інших людей важливі.Чому я запитував? В мене виникла така думка, " природа людини-- бути доброю, а всі злі вчинки людина робить помилково. Все не природне заважає людині бути щасливою"(в школі цього не вчать). І ось я цю думку обмірковую, так би мовити, зі всіх сторін, тож критика надважлива. Анно Доміні відповів на коментар Ооооо, 15.02.2023 - 12:01
Не знаю, наскільки допоможе вам моя думка і критика, але теза про те, що людина добра від природи -- далеко не нова. (Як сказав пан Лабрюйєр, французький мораліст 17-го століття, "Ми спізнилися народитися. Увесь найкращий врожай спостережень над людьми знято, і нам залишається лише підбирати колоски." ) У першу чергу, французькі просвітителі 18-го сторіччя -- Руссо, Вольтер і іже с німі -- виходили з того, що людина добра від природи, а цивілізація її псує. Але і до них ця думка була відома. Тільки от просвітителі ці були безбожниками, відповідно, на кого ж їм рівнятися, якщо Бога нема? Отже, тільки на людину. А кому ж приємно визнавати, що людина -- погана, зла? Звісно, що вона хороша, тільки її щось псує... ну і так далі. Якщо людина від природи справді добра, то що, по-вашому, підштовхує її робити "помилки"? Від тих же просвітителів пішла теза про "щасливого дикуна", чи "благородного дикуна" -- мовляв, дикун щасливий, бо живе у гармонії з природою і не робить нічого поганого. Але історія доводить, що це не зовсім так. І дикуни коїли убивства, крадіжки тощо. Звідси ж і виникає право, закон -- аби якось обмежити людину і покарати за злочин. Якщо б людина від природи була добра, то немає потреби у законі, всі й так учиняли би правильно і добре. І звідки тоді береться зло, якщо людина добра, як по-вашому?
Ооооо відповів на коментар Анно Доміні, 15.02.2023 - 18:13
Що підштовхує людину робити погані вчинки? Незнання. Незнання того (або недостатнє усвідомлення), що поганий вчинок їй же і зашкодить. Мало яка людина буде собі зумисне шкодити. З просвітителями я погоджуюся щодо того що оточення впливає на культуру людини.
Анно Доміні відповів на коментар Ооооо, 16.02.2023 - 00:43
Що культура впливає на людину -- то безперечно, але от чи завжди погано? А якщо виходити з тієї позиції, що впливає погано і псує "благородного дикуна" -- тоді питання: а звідки ж та культура узялася? Певна річ, що не сама собою створилася. Та і що таке отой "дикун" -- теж питання. Колись дикунами вважали тих же неандертальців. Тепер відомо, що вони ховали своїх мертвих; не просто закопували в землю, а мали цілий поховальний обряд, причому ховали однаково і дорослих, і дітей, і навіть тих створінь, яких ми називаємо викиднями. Неандертальці ж бачили у цій дитинці таку саму людину, просто не зреалізовану в цьому світі, тому ховали її як дорослу, бажаючи і їй воскреснути у Вічності. А поняття про Вічнічсть -- це зовсім не дикунство. З цієї точки зору безліч наших сучасників -- куди більші дикуни.І щодо незнання -- так. До певної міри. Якщо приглянутися пильно до оточення і чесно дати відповідь на питання, чи завжди людина не усвідомлює поганих наслідків своїх вчинків, думаю, можна переконатися, що не завжди. Тобто усвідомлює, а все одно чомусь робить так, а не інакше. (Геть примітивний приклад: чи не тямить, що, якщо наїдатиметься проти ночі, зрештою розжиріє і наживе собі інші болячки? Усвідомлює! Менше з тим ой як важко стримати себе від вечірніх обжирань, особливо якщо "стрес", "поганий настрій" -- тут одразу знаходиться купа виправдань.) А чи усвідомлює вона, що її погані вчинки можуть зашкодити не їй, а комусь? -- Так, усвідомлює, бо дуже часто навмисне робить комусь капості. Анно Доміні відповів на коментар Ооооо, 16.02.2023 - 00:45
(продовження)Отже, вчитися треба цій людині? -- Так. Усі релігії навчають того, що наші вчинки мають наслідки. Чому ж людина не учиться? Не хоче, аби над нею стояв "наглядач", Бог, хоче сама собі бути головою? -- Так і розумні атеїсти знають, що погані вчинки мають погані наслідки. От, приміром, колись у Індії була така філософська школа "настики" (від слів «наас те» - «немає іншого») – тобто вони були матеріалістами у сучасному розумінні цього слова, вважали, що Бога нема, а є тільки цей світ. Менше з тим із цієї тези вони робили геть не той висновок, що герой Достоєвського: «Якщо Бога нема – то все дозволено», не поводили себе, як давньогрецькі гедоністи: їж, пий, бо завтра помреш. Навпаки, вели надзвичайно аскетичний спосіб життя – саме тому, щоб своїми поганими вчинками собі ж не нашкодити. Чому ж інші люди не вчиняють за їх прикладом? Дякую.
Ооооо відповів на коментар Анно Доміні, 16.02.2023 - 09:53
Вичерпно.Дозволю собі підвести підсумки нашого "форуму", а Ви можете погодитись, можете не погодитись, а можете і не відреагувати.(звучить так, як нібито я від Вас щось вимагаю-- це не так!) Отже висока культура добре впливає на людину,низька-- погано. Культуру,як і все довкола формуємо ми самі. Тож, щоб мати можливість бути щасливими, нумо всі разом формувати високу культуру (духовну в першу чергу). Починає кожен з себе, відмовляємось від наступного поганого вчинку(добрі вчинки будем пробувати робити на слідуючому етапі). Спробуйте -- це так легко! |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
