Дай мені, Боже, мудрости
там, де ростуть мохи.
Там, де в одвічній хмурости
відчай стає глухим.
Де із роси вечірньої
скрапує самота,
дай мені, Боже, вірної
стежки через літа.
Би не схилити ревности
перед сухим зелом
і не втрачати певности
в тому, що є й було.
І не губити істини
поміж густих прозрінь,
де нездоланні відстані
хилять відради тінь.
Дай мені, Боже, кріпости
серед оцих негод
підступу й злої підлости,
що доросли висот.
Дай не згасити вуглика
глибоко у душі
серед земного вулика,
що докотив межі.
24.01.23 р.
Дуже сподобався Ваш твір, як завжди. В мене питання: в шістьох місцях бачу літеру И , там де я б поставила І. Так можна? Ваші твори завжди грамотні, тому я питаю. У філологів.
Довідка з правопису 2019 р.: Іменники ІІІ відміни на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и (гідности, незалежности, радости, смерти) https://slovnyk.ua/pravopys.php?prav_par=95
Сильнючий вірш! 
