Там-тут-невід-де
Логічна помилка
Слизиста пліснява
Це важко, народитися
У ядрі - що чорне дно
Просто начебто сказали
Мо' танцювати ритмічніше
Протуберанця, швидше
Аніж при злитті з нічим
У зоряних яслах, просто пліснява
Мої кошики зі спорами схожі на
Розкриті алергенні подарунки
Я десь на гнилій речовині дерева
Огорнула її грибковими тенетами
Трем, в товщу, аморфна, тільки живі
Вартують моїх обіймів, гуміни залишаю слідом
Плівкою водяною, крізь бруд і частини рослин
Поглинаю я все, як і всі на цьому рівні - сміття
Вуглецеве, я маю руки і ноги, чи-то - вії, відчув..??
Я вмію літати
Але приходжу з
Хворобливістю
Немертвий
Тебе проковтнули
Але ти пристосувався
Подякуй предкам, що
Вони тільки лиш не
Переживали, ззовні
Вилилися, що за
Симбіоз, відчуваєш?
Експлуатування
Бактеріальних культур
За завісою блакиті -
Мініатюрна зелень
Припливи, відпливи
Кожного дня суша стає
Океаном, візуалізуй
Мрійнику! До стрімкішого
Потоку, мо'-життя, до якого
Стою у черзі - буде мерехтінням
Яке мене поневолює недостатн..
Незабутня сутність
Тетіс, поодинокі
Острови - Ultima Thule
Віхою відомого часу
Я мандрую, тобі не сховатися
Незапам’ятний час - Моя домівка
Універсальне існування - душа
Так був створений всесвіт, не
Перечу, бо дещо прагне стати
Єдиним, всі витки еволюційні
У моїй тканині прагнучи поглинути
Навіть диявол у страху перед його
Прислужниками
Не промовляй
Його імені..
Вони його найдуть
Вирізавши усмішку
Від вуха до вуха
Не-до-любленому
Хлопчику
Морські трави
Виповзають
Ти така м'яка
Подібно пуску
Кудись прова..
У пустоту.. Таку
Широку, їй є, що
Показати на звороті
А Я просто сиджу і слухаю твою
Музику, під пальмами, ні, ти ж
Говорив, це - саговники, чи так
Важливо каталогувати, чи просто
Віддатися інтуїції? Пересторога
Розумію, "пальми" ж теж від людини
Забуваю, дароване людське
Існування у первинні навички
Банально, а чи дурно, померти любов
Даруючи? Іншого не вартує ця побора
Лиш не-пальми, всіваю, паразауролофи
Достогнують передбачаючи сніг з пилу
Ударом десь на заході, по собі, ще одна
Блискітка у скарби Світлоносного, так
Мало часу, ми лиш навчилися перекликатися
Первинне спрямування, віддатися жертовно
Угору, чи политися боковим захопленням?
Три спрямування-існування, я так рідко
Замикаюся серед культурних, хребетних
Пісень, а маю-ж для того - дві вказівки
Подивитися-б під ноги, а-чи я маю їх?
Умовний верх, не соромлюся бажань
Невинність, й предки грають у мені
Дивися на мою унікальність, вони-ж
Лиш-й залишаться, як це бути мрійником?
Пройти шлях за себе, й за умовний верх?
Спадкоємством по пекельній потребі, любові?
Виходиш з дому? Коли це пошук прожитку
Став творінням? Ніщо квітне барханами
Праху усього, якщо задумали породити
Краплину, то - передбачайте місце під
Зливи, і перший - пройшов ланцюговою
Реакцією, ширячись спрямованістю
Їдкою, врівноважувати хаотичну масу
Слуга нічого, іскра/и, здіймаюся
Спіральками, єдині, страх - усе
Колупаємо злиттями, комусь-і
Собі у спокійні захоплення мить
Порухатися, танцювати? Усі
Палають так далеко, чи лиш
Просто двоє? Ілюзія, я мушу
Впорядковувати відлучений
Хаос собою, стабільність
Передбачена моєю вибіркою
Життєдайною - виривається
Захоплює орбіти пасивністю
На вершині - егоїзм, комусь у
Страх? Таке я - нічого, іскра
На самотності, сингулярність
У масі, звідки енергія? Ми
Усі пов'язані? Сакральні
Камені омиті чистим духом
Не заживуть як не вдариш
Ними достатньо, - Друг-об-друг..
Не дивно, що звільнений час з
Очікувань у переселеннях - пішов
На любов! Вільна! Дякую! Вкотре?
Я спокійніша за пар керосину на
Безвітрі, розлита пліснява, будеш
Моїм світлом? Я знаю слова..
Симбіотична симпатичність
Я пам'ятаю як тебе побачив вмучену
Зацикленою на після смерті до, 'чорт'?
Що-ж, холоднокровність змушували
Вбивати лиш, щоб отримати прихил
Заслуга? Я - ніщо, і спадком його
Мовлячи здичавілим - бійтеся
Це - відвага, так ще багато стрибків
У потойбіччя, і я знаю - повернуся
У відчуття відповідне моєму на тебе
Замилуванню, скажеш, вища за тіло
Безперечно, зверхності у нас під
Ногами - куча, - Занадто часто
Віддаєшся переживанню оточення
Не падаючи у потойбіччя, заземлений
Хрестом плечей, стану з головою, що
За поза? - Довершена, - Звільнена?
Відтворюю сновиддя, і тобі, ще
Зарано
Гора під
Ногами
Виточуємо
Її вершину
Дотичними
Хрестами
Це якась гра у шахи?
Бажання з яким не
Поділитися, - Заразно
Стільникове склепіння
Прийде час і ми щось вигадаємо, на те
У нас і є 'але', заспаний шумер, прилетів
Торгувати з якимись 'трьома полями'
Впав, зарився, - Швидше викопаєш море
Ми все владнаємо, якщо поставимо те за
Ціль, але ти сам зі смертю як і з відвагою
Великий обман соціальності, наче не сам
Не сам в тому що кожен сам по собі? Ту-ф'-та
Винищити все це безглуздя, нехай невинність
Процвітає..
Немертвий
Посеред бою
Находжу світло
Внутрішнього
Умиротворення
Істерія, вжахнися
Еталон цноти
Істерія, реви
Істерія, регочи
Давай покінчимо?
Холодною рішучістю
Істерія закінчується
Якою, лети, Монарх
Це все повернеться
Ще більш нищівнішим
Поштовхом, втомлений від
Тягаря енергії ритуальної
У заплетенні спіралей
Мостами, де "ми", не
"Я", "Я", що лиш струменіє
Ввись, спасіння за крок
Убік, до когось, не як
Завжди - від когось
(Ніхт!)
Сюди добратися неможливо без
Людського майбуття, відлітаю
Для того від землі подалі, блукаю
Тут.. Ідеальний вакуум вже так
Близько, і ніхто більше не трубить
Тривогу, хтось здався? Десь тебе
Розумію, дичавію - тремчу від страху
Поторочі лик яку вбиваю, дякує за
Становлення жертвою, виправдовуй..
Ся, мушу вбивати у собі дитину?
До всього небайдужу, коли з'явилося
Его з прагненням унікального? Й-його
Страх з перебирань, не його надбань
Начебто воно не зможе перекрити..
Не-дайте-Боги! Інак-ж - повимираємо
Чадам втовкмачуючи переконання
Не варті дитячої уваги, воєнізація!
Непродуктивно, роджений з мечем
В руках, і що ти згадаєш взявши
Крізь роки його вкотре рученятами?
Народжений вбивати? Чи-дали
Щось перед тим для ціни помацати?
Можна-й душу покласти на фундамент
Проклятих батьками, впевнилися у
Відсутності культури, мо'-й-взагалі
Не люди? - Дивні розмови, - Скажи, що
Любиш, я не вірю навіть у можливість
Дарованого забуття, дитина плече
Зрозумівши кохання, пізнати б у
Гідному місці, у правильний час
У порозумінні - помру невинною-ж
Там де не дістать збудженнями, мо'
Ти щось скажеш? (ятебехочуятебех..
Кохатисяподитячомуятакхочуятакх
Зналабти- сколапсувавучорнузорю)
Мене кликали на вечерю, і це було
Особливо, брудні руки підняли тісто
До висоти колін, не могла ходити
Кожен залишиться при своєму
Я - безмежним для Тебе, Ти Мені -
Лиш точкою у скопійованому викривлені поля
Не твоє, Як тільки ти розширишся, маса конечна
Та втратиш щільність - Я візьму гору над тобою!
Будеш для Мене пульсувати!
Поки не зможеш більше бачити
Свої-власні конвульсії, Захід дарує лиш
Культуру розбещення, насолоджуйтеся!
Поки над нами Сонце! Приглушіть гомін!
Не чутно слово цнота дитині, а я не звикла
Їй накрикувати сторонні віяння, що з половою
Навіщо їй ліхтар зі свічкою й думкою-іскрою
Посеред степу людяності? Валите буревіями
Основи, не гірше за заліське болото, осушити!
Спалити! Огородитися лісосмугами!
Скільки світла, скільки випадковостей
Відбитих ним від потойбіччя
У міхурі одному, імла-і-зорі, сироти-сиріт
Звідкіля взялася температура? Далекі
Від неї планети, ти не знайдеш відповідь
Чи тиранія, чи просто - з саможертовності
Співчуваєш вимушеному ідолу, як це розка..
Розкажи, як нищити потенціал планетарний?
Зламався, нехай ще більше постраждає
Не життєдайна щаблина розвитку форми
Суб'єкта під порозуміння не передбачено
Останній сірник витрачено на свічку у склепі
Мрій, я не можу створити, не щира любов
Розбиваю прекрасні твори молотом, кидаю у
Вогонь, перетворення, реінкарнація, добав
Лиш вогінь долинних, ранкових туманів і міси
Після того як вмився після сну, чистими руками
Й-опісля як їх вже помив після роботи з болотами?
Й тою вологою втамовуючи її вечірню спеку.. Чию
"Її"? Ранками я мушу бути сухим у рівновагу, вона
Все зробить сама, просто відступи
Убік, й не споглядай її персональне
Творіння, витиснути б ключем задум
Не римуй далі, далі лиш Твій-Мій
Прогуляємося лісосмугами? Вони-ж
Як алеї вдовж доріг, зелена планета
Село, слобідка, а між ними поля й
Зупинка, хтось не приймає смерть?
Нічого бере своє, конвульсує невинні..
Давно вже осінь, я виросла першою
Гудить у голові вітер, як на пустирі
Але мені не тоскно, бо можу-ж його
Засіять.. Ти мене розумієш? Цю
Даровану картину з підписом.. Сміх
"Художник", інтуїтивно-розбираюся
Такий великий світ - було б здоров'я
Яке ти вбиваєш, здичавів, і-всі-ці
Щаблини-люди кудись ступили
Убік, начебто, безстрашно у
Незвідане, за звитягою, що-є-вибір?
Дали-ж-лиш нам лице смерті, прийми, чи
Замалюй! Замалюй! Зроби хоч щось!
Поки я не почала проклинати, й смерть
Близька - прийде до світання, якімояякмоя
Мене ж закололи поросям, показати дірку?
Як вони мене доводили, можна просунути
Руку й слухати биття, дотично-інтуїтивно
Хочеш? Хочеш? Вигрію ним вбиті холодом
Пальці? Ці слова не для мас, стражденні
Для нас! Нас! Хапай, але не виривай, так
Як почав робити з лободою.. З голоду, не
Бур'ян.. Так-ж багато насіння.. Й росте з
Болота, копаєш, викопує їх, пересаджуючи
Убік, під майбутній лан
Це була перша морозна
Ніч, він був - невинним
Осіннім, а вона лиш
Розпочинала набирати
Затяжними ночами
У майбутнє сил
Одна
Серцем
Інша-десь
Міжніжжям
Вигрівається
Твоя рука
До моменту
Нормалізації
Кровообігу, що
Вберігав розум
До блювоти, до
Моменту кінцівок
Владних вже
Хапатися не
За себе у
Безпомічності
Я-рада-що-в
Мене вийшло
Витягнути з
Тебе збудження
Тішу його ніжно
Литками, ти-ж
Десь-як-завше -
Нижче, головою між
Колін, сховатися-б
Від очей подалі
Щоб схопитися -
Потрібно постаратися
Мені, але перший раз -
Це не як в перший раз
Знайомство, колись ти
Здіймешся вище ніг
Руками вище слизького
Серця хапнешся, без-дум
Інтуїтивний, рада нині-я
Просто рада твоя, не-потрібно
Нічого вирішувати наодинці
Згодом я віддам і мозок свій
Та і гострий язик, що звабив
Якщо ти скручений - я вигнута
Якийсь над тобою прихисток
Нерухомий своїм любовним
Его, а з нього капотить, голодного
А хазяїн ще просить дать попить..
Сьогодні я все роблю для того
Щоб ти міг то-є для мене зробить
Як сказала одна поетеса, - Чоловіки
Найчарівніші створіння! - Я-ж-так
Вимажу усі твої ноги.. - Досить? Я
Лиш відповідаю, не псуй мить.. Так-хоче
Спречити, але мені не важко, йому - приєм..
Вимазувати своєю духовною есенцією мої
Ноги, марнотратство? Згодна, але я
Повірю, що годна, і це-ж-лиш ноги мої
Кістяками яких відчуваю його підтягнуті..
Говорю, теплі руки вже твої - допоможи
Моїм литковим м'язам, що знають лиш
Верх-низ, куди їм
Убік, до тебе, до
Центру, ніжити
Твій ріг, і він усе
Робить, а ви
Споглядаєте
Просто, не соромно?
Ще-й-до-усього - чужі!
Ви нічим не зарадите
Такий гордий світ
Споглядайте й
Робіть висновки
Культура похованого
Під ковдрою - на-чхни!
Це все товариськість
Вихована, без-неї не буде
Ж нічого соціальній істоті
Все вирішать походи до
Спеціаліста, та як-би він
Міг до когось дійти - не
Було б й проблеми, вибач..
Я цього вам не говорила..
Він вже - все, мирно спить
Не здіймаючи голови вище
Колін - він всю мене вимазав
Поперемінно холодними руками
Моїм-ж трепетом враженого серця
А хтось у тую дірку закидав те, що
Він не смів спускати й на литки
Він обіймає мої ноги, він спіть
Й-йому більше не холодно.. В
Цю мить.. Пахкочу землею
Прогрітою, зволоженою
Готовою, до всього готовою
Й сьомий раз вже засурмив
Мороз гарячими конвульсіями
Беззвучними стогонами, відчуваю
Лиш глибокий вдих, випущений
Дух, й видих, кудись
Убік, не між колін униз
Мої руки - безпомічні
Зосереджена-ж-на ногах
Зійдеш росою світанком
Перегрітий, що готувати
Найскладніше? - Хліб
Бо прісний? - Ще-й у
Компанії грибів.. Вони
Такі незалежні, а хтось
Сказав, - Мусите зійти
Ти обділив мене увагою
Логічна помилка, дисонанс
Придумайте опис кращий
Грається словами, хоче цілуватися
Хоче чужої мікрофлори у асиміляцію
Хтось візьме-ж гору, і все стане чорним
Але-не-не-на-часі, слідкує за коржиками
На вуглях, просто добав води, не
Густе, не рідке, десь-на-межі
Збиття-й-місіння, на золотій
Пластині, головне, остигнуть
Най, що можна було-б-й ходити
Огрубілими без підошов взуття
Стопами, походила, розрівняла
Молиться, як-би-я-був-творінням
Чиїмсь - то-зміг створити уявою
Хоч-би води? - В тебе є сили
Ти знаєш, як те виворожити
Мені просто подобається сумувати
Особливо-як під рукою хтось спить..
Зануреним у своє царство снів
Заполонене мною, а-ж-не-винна..
Що він виносить звідти-назовню
Звідти-звіти огляд потойбіч, а-я-тут...
Знаєш дату своєї смерті?
Чи "Вічний", бо тут і зараз?
Обирала за обкладинкою
Дискети серед мотлоху
Тут назавжди, Тут назавжди
Не сприймала, смішили картинки
Цік.. Музика?? Нищівна, плямиста
Танцювальна.. Космос відкритий,
як тіло на розтині для вивчення
Мертвий Бог, така надія
Темна, танцювальна музика
Ніщо плодиться невинністю
І завше є місце під захоплення
Дивись! Під неї можна кружляти
Швидко! - Що за молодість, хочу Її вбити
"Виживання ніколи не передбачалося
Тести проводяться для спостереження
смертельного результату зараження
Створено лише зі шкідливим умислом
Повільного вбивства свого господаря,
і збільшення потенціалу поширення"
Ось і заговорив вдихом, не почула
Кружляє в навушниках, що за юність..
І "заразою" не відчувається ця суть
Я "обраний" для досліду, передбачено
Кінець, запаморочення, підхоплена, -
Мене накриває, "Твоє тіло спотворене
Цей досвід продовжує погіршуватися
Оскільки інфекція цілком опанується
Цей досвід продовжує погіршуватися, -
Тебе не знудить? - Здається вмирає..
Твоя жінка вмирає.. - Що ж Ти зробиш
Злидар, грохає, наче біля вуха рейка
і проїжджають вантажні вагони, -
А коли ми вдоволені? Нелюдимий
Я - Твій порятунок, трішки природи
під рукою, невіра у людей - безодня
Чи вона тебе затягує? Не такий як усі,
не маєш чогось, що всі мають
Не люди погані, а - я! Тікаю в Себе
Мелодійна порожнеча, темна і важка
надія, німіє від страху небуття
як ти міг таке слухати, ой, лю-лі-лю..
Світ збережний, це все примарна
реальність, ой, лю-лі-лю-лі, віддана
у володіння людині, плата за форму?
Значно більше, нерозуміння, це все
у твоїй голові, ні, не маю її, Я - Весна
Ні, це все серйозно, взаємне нерозуміння
Що за порозуміння, кольори інших планет
Не випустіть з цих тенет, ментального
Лімба, світлограї, що ніколи не заходять
За світло-тінь, відітни мені голову, не вари
Збережи, годуй - вологим, чим-як-зможеш
Таке-дивне-є зневоднення, хочеться соло..
Як це втекти? Надягти корону і піти рубати
Тероподів трьохметровим півтораручним
Мечем, що за відмовка? 'Дисфункція'
Мав найнеприємніший інтимний досвід
Морська лілія спалила усі нейрони, лоскочеш, поглина..
Занадто сильними імпульсами розчинних ферментів..
Наробила ран, кам'яних шрамів, може комусь вони й
Будуть у приємність, але не для мене, одного, - Що?
Все ще пам'ятає дружину? Її немає у часі, й у батьку
Значить вона поглинута до того, а ти опісля..
Це ти з тисячу облич, я заходила до "шафи"
Брешеш, в тебе була ж дружина?
Безперечно, хтось наткнувся, би
Би.. Не проґавивши чарівну експлуатацію
Фантазій даних самим часом, - Сніданком!
Обідом й вечерею! Й-серед-ночі-мені
Любо перекусити, забагато витрачаю
Енергії, бо-бо.. В неї так мало часу.. Я
Проходила й у твої покої.. Рубку - твоє
Слово, бачила-по-бачила поширений
Генотип людський у яслах, у ембріоні
Чотирирукому, ідеальному симетрично
Дієва паніка - прекрасна, та-шо вбиває
Бездіяльних, вийти б з її тіні на шістьох
Кінцівках, - Якісь неправильні руки
Верхніми не хлопнути перед лоном
Нижніми не поплескати над головой
Заважають лопатки, що одна-під-іншою..
Я цього не бачила, там-більше.. Не роз..
Тендітні дівчата виростаючи стають злими
А найгірші з них - не йдуть ніяк з твої голови
Півтора метра вредності, сорок кіло спокус..
Не-до-сказаність, видумує співчуття самоти
Закривається, все опанувала, і як
Проходити між дотиками електронів
Дивишся і не чуєш як скриплять двері
Десь за стінами, вже не у порожнечі
Анти-жона, щось між кішечкою і
Повією.. Не розумію.. Хоч можу
Говорити про лайно, так-й про
Квіти буяють-що без нього не
Так помітно, щасливі у повних
Силах поклонятися світилу
Так, коли помреш, то поростеш
Грибами, головне - ляж на гіфи
Поживний шматок лай..
Чужа молодиця, - Чорт
Прилетів-що свататися!
Дружина, спомини
Вона читала книги з кінця
А що варте розчарування?
Окрім однієї у голос, і мене
Там не було, не типово
Тобою захоплений, вічний
Влилася тонкішою формою
Кидаєшься голодною на зустріч
виплескує страх усмішкою
нелюдським спокоєм повнюючи
Мою, у вимірі де не існує бігу
Просто повзаємо слимаками
Мозговими, такими дотичними
Очі покинули, провітрю совість
Серед твого волосся, Сирена
Піднеслася забувши мову
Останній свій тиждень ти
Провела у царюванні, - Помий
Мені ноги! Пісю! Бігай навколо
Що мені потрібно лиш і запитуй
Хоч вже не ходила, та-й не пила..
Просто любиш коли навколо
Метушня, а ти спокійна, горда
Вища усього цього зміїного кубла
Дитиною почала, дитиною й закі..
Принцеса, моя принцеса, що
Просто лягла спати, не одна..
Лицем до лиця правди-вроди
Зовсім не спокусливі прояви
Фізіології стікають і
пахнуть звабливо
Вище усіх очікувань
Просто я тебе кохаю, не більше
Ти така дивна, і це кохання стигне
Йому потрібне колихання двох, а я..
Виношую щось вічне, - Ти чий? Мій?
Не страшний, й-то вже добре
Моя голова - порожня до болю
Без болю, одна лиш біль і ти
Мій фаворе', стоїш прекрасним
Древом, ледь тьмяніший за фон
Згаснути б вогником, що своєю
Красою не підлягає відтворенню
Десь під твоє кроною, я молилася
І ти прийшов, а-що багато просила
Передбаченого природою? Лежу
Вигнувшись дугою, спину поколює
Наче їжак несе на собі, до себе
Додому, палаю я, та не згораю на
Твоїй кроні, мій образ - нетлінний
Споглядаю блакить кристалічного
Неба, нехай не тускніють твої зіниці..
Боязкі чоловіки люблять рудих
Безсоромних і нахабних, не хапай
Дике возгорання - підсмажишся ж
Епопея проявів найкращих граней
Кришталевої душі, підвертаєшся
Лиш щоб підходити моїм проваллям
Допоможи йому, допомагаючи собі
Сам свій, маленькі долоні насправді
А Тебе потрібно буде утримувати?
Хапатися - не вірний синонім "триматися"
А як приємніше для обох в обопільності?
-
Пообіцяй, що ніколи не вмреш
Я знаю, що дурно, але пообіцяй
Бажання - єдина правда, дає сил
Безсильний, навколо метушня
це нормально бажати усамітнення
Страх - життя моє! Життя Моє!
Про що думаєш, коли з конвеєра
серед руди вибираєш кристали?
І що довше - то більш щастить..
Як це сортувати сміття? Хто
в Тебе там, де зачиняєшся?
Що на переплавлення? А що
до сейфу? Я ж чую голоси, - Машина
Тонка взаємодія з системою, -
Ти надав машині "Его", Чревато
Слово зняте з ворожого язика, без
Аналогій, бо це - позбавлення волі
Не грає у ній черево, гаряче і вологе
Одночасно, неординарне існування
Одночасно, не.. ней-неймовірно, - Ти..
Ти теж не нічого (мертвий кінець
Наче мертвий, наче мертвий
Наче мертвий, наче мертвий
Мертвий кінець, локальний жарт)
Схопила за члонок, перенесла на Луну
На руках її тут буде кохати легше ж
Сувора, знає, що любо.. Не тільки
Їй мене таким відчувати, жінка
Ходить обернувшись у покривала
У мереживну скатертину, примара
А Я просто копаю торф, руки зашаргані
Так, в нас не буде ніяких випробувань
Буттєвих, окрім самого цього кохання
Певно, потрібно прокидатися, як уві-сні
Вже думається тверезо, споглядає ж
Мої стриманні бажання, хтиві наскільки
Настільки дозволяють обставини
Розкрию очі, а вона вкотре перед
Мною, на пуфіку лежить вигнувшись
Дугою, - Нарубай дров, а-то замерзнеш
Давно вже осінь, я виросла першою
Гудить у голові вітер, як на пустирі
І співають вкотре птахи молодії
Не до кохання, час линути, час
Прощання, будуть торохтіти і там
Згадуючи цей життєдайний уклін
Для тих, що-мо' полетять сюд'а
Наслухавшись билин, дочекайся
Весни, готуючись восени
Жар-холод - мусять бити
По ногах грою кольорів
Як-ти-можеш їх топтати
Прибуток з тебе для мене -
всередині, ніколи не повіриш
Бо ніколи не побачиш, сліпе
Щоб роздягнутися - мусить
в білизні стати затісно, чистота
додає впевненості, дурно, але
можеш не роздягатися
Він десь літає, він не "тут"
Не говори Мені забиратися
Я "на пуфіку" цьому лежу завжди
Споглядаю за роботою, возиш-
Возиш, закидаєш, болото-торф
Розумію ома'жі, але не ці, де він
Вибирає коріння сусака, айрова..
З голоду? На зиму, може і типовий
Якщо перевернути догори ходунцями
І твоє останнє ко-ф'ю закипить, вкотре
Дивиться на мене, а я ж - прогинаюся
Мостиком, щоб не було видно відбиток
Стану, і я більше не маю сил тремтіти
Незримістю - покидаю метеликом, тікаю
Не втримавши парування у спину
Повернувшися за десять хвилин
Разом з свіжим запахом напівжиття
Залишену мені чашечку ко-ф'ю -
Випитою побачиш, знущаюся як-і
Ти, все знаєш, це мене злить, бо мовчиш
Надприродно хочеш, і всі слова - брехня
Між нами провалля з потойбіч
Не було-б цього ґвалту, якби
Все було не так однозначно
Не можеш створити води
Без осушення усього навколо
Потрібна-ж-така-жага-ви-спрагла
Що навколо свій-ж-конденсат
Злизую, де ви були? Мені вже
Достатньо ілюзій, самопожирання
Конвульсую-агонічно-що-оргазмам
Віддаючись безперестань, й-плачу
Паливо мені у розвагу - комусь у
Неуявне без нього існування, - Я можу
Створити води, але в околиці стане
Пекельно, та-й-то, Ліро, надавлю її
З болота на підмитися, залити ко-ф'ю
Холодний синтез - реконструкційний
Занадто-щадний до ядер, так мало
Води, так багато складних з'єднань
Як все розділити на атоми і злити?
Трохи води на випалену черевом
Долину? Прости, що віддався
Саморуйнуванню, важчому? Не
Бажаному? - "Бо"-"бо", скрізь
Симбіотичні сплетіння стогонять
Поглинуті коханням, видом своїм
Доношуючи думку усім, - А-як-ти-мо'
Бути одним? Панівний вид.. Ходиш-ж
Лісами нічними, орієнтуючись завше
Темнішими у мороці стовбурами, ще
Знайомими, не опалими кронами
А-як-пожовкнуть - стане ще світліш'!
Ти забуваєш прийняття забуття, поки
Не заболить людиною десь-між
Головою й ногами.. Ти відтягуєш
Нашу вічність? Не перепрошуй в
Мене ніколи, поки не вдариш..
А-чи-мені варто вибачатися?
За обтяження забране? Ні.
Все розумієш, мо', ось твоя
Дитина-й-покажеться, завше
Засоромлена, крізь усмішку
Щиру, мимоволі, ненароком
Хтось заборонив радощі?
Прийняття вищого не-ма
Остаточне опанування
Собою, й сміливість
Дитячого лиця, без
Жодної скалки знев..
Пішли дощі, збирала стріх потоки
Мила діряву підлогу перед зимою, - Це
Навіщо ти? - Авіація, трьохвимірний
Світ у повному доступі, доторкнутися..
Б до людських надбаних умінь, не інтуїтивни..
Дрова - сухі, зима буде малосніжною, збер..
Воду, збережи, не марнуй навіть-на ко-ф'ю..
Двічі за короткий день, а-то, чим-й умитися
Відзеркалює мої закляття
Відвертанням погляду у
Сітку металеву - підлогу
Ти не збереш з мого тліну -
Пилу шкіри - нічого, все униз і
Убік, у перетворення, хочеш
Я тебе знищу? Дивилася
Еквілібріум? Не підлаштовується
Під ненависні зусилля, як-це-мати
Їдь волелюбну, розпливчасту -
Стрижнем неоправлену в око
Оне-інше - я не зачарований
Образом, вивчаю, усвідомлений
Ти лякаєш мене непотрібністю
Мене для тебе, ти мені
Подобаєшся цілим, але
Це - не ти, вимушений
Таким ти був як ми
Здибалися, вперше
Тобі набридла компанія
Горил-смертників? Що-за
Бажання у відтворення
Дарувати смерть тим,
Що давали присягу
Захищати, що за славна
Смерть? У протистоянні
Культурному загарбанню?
Ну-й-що? Ви скінчилися
Вони - ні! Зникла, зі
Шваброю і відром
А помити знизу як?
А там ходить поршень
Не треба.. Нижче? Ні
Там сам розчищай
Пил пожертий колись
Кам'яний, все просто
Антигравітаційний язик
Захоплює, підтягує
Прес-щелеп - трощить
Але-ось-он - диво
Залишаючи пам'ять
З'єднань, не розлітаючись
Поки не розкладеш на свій
Стіл довгий для перебирання
Ручного, язик міг-би розчинити
Усе на молекулярному рівні
Але так важливо побороти
Природні напруження, якими..
Проходять ресурси, ти-ймався
Маячнею, вірою-надією, не
Скануючи перерите-вже
Корпораціями, де вільні
Електрони? - Пояснити?
За покладок? Розчинилася..
Занадто гучно
Грав бум-бокс
Якийсь джаз
Бульканням
Якийсь сладж
Іржавими рифами
Хотілося танцюва..
Повільно, наче
Мертвий, що
Отримав
Вічність
Зрештою
Під те, що викинув й не з..
Ніяк не згадаю, де ненави..
Що? Чим об'ємніші роботи
Тим менше клопітності, я
Лиш доопрацьовував те,
Про-що ніхто не просив
Куди мені руйнувати
Планети навколо мертвих
Зірок? Просто клоп..
На полотні простору..
Хтось спускає жили
Ну-а-я-щось-що було
Між ними, природу
Походження їх
Інколи відпрацьованим
Продуктам місце на столі..
Зникла, один-два-три-чо..
Чорт! Навіщо позривав усі
Лопухи? - А-ти вгадай, хто
З нас ще щось віддає й
Простору, це - рівновага
Злетіла, безсоромно..
Над мною.. Чомусь
Стало любо-щасно
Через таку розкуту
Спільність.. Злетіла
З лопухом-капелюшком
Помиє високу стелю
Що без роботи у
Майстерні - чиста
Лиш-ж сліди шин
Тачанки, брудні
Й протре все ще
Раз, один, насухо
За спиною - коридор
На два кроки до
Далекої кімнати
Вимазаний білим
Кут нахилу 30-ть
Градусів, хочу пити
Одна-десята - це
Далеко? Ще? Аж-
Ніяк, ціна-ж - вічність
Залишаю її на самоті
Поки не промерзла
Земля - копати долину
А потім - можна ходити
Й-по гіпс, що завжди
Твердий, розбий
Бий камінці прямо
У мішку, щоб не
Розсипалися
Прибий як собаку
Щоб не бачити
Кинь на вогонь..
Що наробила вода?
Потрібно постаратися
Щоб її вигнати, вкотре?
Погляд? Не дивись так, -
Я лиш копіюю твій вираз
Цю перманентну ненависть,
бо я тобі сподобалася,
і тобі це не подобається
Заганяєш скалку відваги
Щось в тобі недобре зріє
Поганеньке, здорове вже
Виросло із маленької звитяги
Що мучила інвазією, загноїлася
Я мушу діяти, інак - абсцес
скасовані сили і воля
Запущеним страхом
окрім котрого мені нічого
не дано, - Якщо не Я, тоді хто?
Якщо не сьогодні, то - коли?
Була б в Мене така епітафія,
але останньому хто поставить
пам'ятник? Тому виношую такий
сама - кістки свої, Закрий очі, і скажи,
як бачиш реальність крізь мрії?
Викупаєш? Це може бути щось
темне і холодне, але це твоє
бажання, і ти в ньому не одинокий
Істина - початок шляху, чого ти хочеш?
Хочеш я роздягнуся? Тебе насправді
Кидає у недієздатність усвідомлення -
Без початку не зміниться нічого
Ідеал цноти, у твоїх володіннях
Творіння предків, забуття тваринних актів
Без-відповідне, питання початкові - відкритті
Все-ще, біда, у кількості деталей віднайдених
Врешті хтось його правильно поставить?
Згадавши щось банальне, що і відповіддю
Являється
Викупаєш?
Бажанню не потрібні інструкції
Хочу, щоб ти ходив перед мною..
У одній білизні.. Нас.. Же..
Ніхто не побачить.. І чому..
Ти кидаєш усмішку? А у
Металевому саркофазі
Ходиш у одних туніках-
Халатах, кольору індиго..
Не носиш? Бо стримують..
Кровообіг.. Ну звісно, ма..
Мантії, мантії темно-сині
Індигові.. Мусульманин?
Схожий на представника
Народності, якій єдиний
Бог послав свого пророка
Це-ж нерозумно - слати
Усім одного, для любові
Потрібні інтимності
Животворчі дотики
За обнадійливим
Словом нуртування
Любові-що-не-знає
До-смерті-спокою
(Киньте мене у воду
Я буду усіх любити
Хоч-би після смерті
Як-того зараз хочу
Невірнийневірний)
Він нікому не молиться
Тим прописаними
Масовим голосіннями
Кожне його слова - це
Вже робота славу
Помовкує, знає, й сам
Злиться, Ой! І брівки
Він густі насупить, яко
Нам нічого сказать?
Краще прийму Іслам
Буду п'ятою жоною
У процвітання життя
Аніж вийду за москаля
У якого вже є глашатай
І він мовить від імені
Пост-пам'яті з якої-й
Вийшло спрямування
Мертве, вам дарували
Такий псевдо-рай
Вам дарували таке
Далеке, не гай, рай!
Часу на сумніви не д..
Не думай, - Ты-шо
Слишком умный? Овде-де
Лиш у вас "але" це звучить
Образливо, стану шостою
Для осліпленого божественним
Аніж вийду за москаля зі здутою..
Припущеною величчю йду'чою
Убивать тих, що й стріли відали
Вам, ми не хочемо з вами грати-
Ся у найжахливішій грі людяній
Чому стихли "священні війни"?
Виявляється - ні, вами мовить
Псевдо-божество, бо ми більше
Не граємося з вами, чужі-ж, вже?
Ніколи-й не бували, згадайте
Хаджибей, слобідки-околиці
Кожен при своїй, не більше
Але яко хлопець-дівка
Влюбиться - тікайте за море
Або за північне болото, що
Таким правом вдобрило
Така людська культурність
Хлопчики завше грають у війну
У смерть, одні матері кричать, -
Досить! Дурні! - Інші, - Смерть
Турку, французу, німцю й ось..
Бо ніхто не хоче вірити у ваші
Виверти, з гордістю по-яких
Мо'-й очі прикрити товаришу
Лиш безкраї простори які
Рабсько копаєте заходу
А-самі навіть без дороги
Від міста-до-міста.. Знаєш?
Ненавиджу тупість і лицемірство
Не люди - раби, - Безсумнівно
Чудовий монолог, дякую-дякую
Такого більше не повториться
Вибач, - Ні, ти-що, все-що-не
Можеш сказати - хвороба
Звертаєшся до спеціаліста
І тікаєш, бо виявляється
Болота мають бога живого..
Як-це тобі недостатньо?
Я-просто-просто-хочу
Співрозмовника-цілі
Яка-якого сходяться зі мною
Не на величі, а на - любові
Я-просто-просто вимазую
Стіни гіпсом, тугим, білесе..
І-мені-так-любо, не уявить
Щоб я більше-ще могла
Зробить.. Не знайти мені
Кращої роботи, мішу-мішу
Замішую, добав лиш трохи
Води, мо'-хто-й-згадає
Дійшовши сюди - епос
Гільгамеш'овий, все
Рівненько я замазую
Поки ти спиш, ходить..
Далеко-ж, втомлений..
Зберу-увесь твій мотлох
Бруднющий - поперу
Дощовою водицею
В тому казані, що
Випер подалі від
Нагадувань за
Смітник свій.. Поки він
Мирно спить - вимазую,
Щоб не успів видавить
Біль-яку-ще-не-виговорили
З-болю-спільного, ні-ні-ні
Не успієш його видавить..
Ти далеко ходив
Ті-лі-ті, він мирно
Спить, й-як ви'снить
Задуму до деталей -
Буде мене любить
А-я-вже-на-пів-шляху
Тебе-б не розбудить
Своїм співом до стіни
Лицем приставленим
Я все гладенько
Вимазую, в допомогу
Мені йдуть твої форми
Геометричних фігур
Неприродні, як
І задум.. - Божественний
Не виходь у двір, там і стара вишня
Поламана низинними буревіями, -
Опала? Перша жовтіє, остання радує
Чи-все-ж-в'яз? І не гріє нічого, не робе
Серце, потрібно розпалювати власне
Імпозантно, - Але-ж - ти терплячий
Глуши, бездонні реви вітрів нагрітих
Світилом, краще не виходь, - Куди?
Всюди, - Голі крони криволісся, -
Ззовні? Все палає не-моя зоря?
Люди поховалися? - Що-лиси
В-норах, злиття-ж - передбачено
У-ями-що повикопував - набігло
По-коліна води, стабільний
Вітер, хворобливий, говорить
Не виходь, Милий, сьогодні
Поїж грибів-світлячків, нормалізація
Займе роки - та-ми все-ще не сліпі
Яко кроти
Позамежжя
Часу - не дім
Людський
Ти все знаєш
Тобі відомі
Таємниці
Й-цього
Золотого
Злитка
Литка..
Литки..
Не знайти мені кращої роботи
М'якенька-м'яка, вигинаюся..
Яким все вирівнюю, тонесенько
Достатньо, щоб покрить усю
Шугалію у нейтринну пастку
З-середини мені, відзеркалююся
Але ти носиш для мене у надбання
Гіпс'у, м'який початок - сповіщення
Ззовні відьмам-відьмакам, що
Повтікали від підземних людей
Ще ниже, переждати-б у живому
Ядрі-богу, за якого ти виходиш
Мені по біль, у печери людскії
Й вони дивляться на нову зорю
Наче востаннє, і пірнають у
Розпечену планету, все-падають
Одним спротивом - білим, далі
Порожнеча-божа, і фінальний риф
Після перепони структурованої, і
Майже кристалічної свободи в ній
Але - метал, іридій, шкарлупа твого
Яйця, а хто дійде сюди, бідні-стражденні
Печерні, місцеві, що ще пару літ як чули
Мої тут стогони, убиєння.. Часу-хранителю
Так потрібні дочки, він споглядає просто..
Знаючи яку розраду принесе якомусь
Хлопу таке прийняте набуття, згодом
Він мене любить, чи-то, йому просто
Холодно, взимку, потрібна самичка
Все-зробити, щоб дожила, а-то з'їм
А-хто закохається внов у тебе без
Жодного досвіду у звабленні, у
Твоє просте існування, мені
Подобається твій спосіб забуття
По-за гордістю, брязкань цінностей
Використовуєш мінімум, комунікації
Привіт, як ти, сама? - Не-погано
Знаєш, якось затмило свідому'
Умертвлене теля.. Прийшлося
Діставати частинами.. - Що-би
Травмувати материнське лоно..
Не прийшлося, - Не прийшлося
Мої руки - леза, яко схочу
Мої руки створені для любові
І сьогодні ми питимемо ко-ф'ю
З молоком якому нікому вжити..
Вип'ємо холодним, вистигло
Не потребуємо більше стимулу
Для розмови
Мелодійна
Порожнеча
Високо грає
Уяви-створи!
Ця шугалія істини менша
За зовнішню, відтворена
На самотності, без душ
Кришталевих що трудилися
На нього до смерті, хоч-би
Дітям порятунку!
Чому я себе..
Вбиваю! Візьму
Засни у тиші
Поклавши душу
На кришталевий
Вівтарний камінь
Кожен день вони
Відчувають, ніби
Живуть у часі
Запозиченому
Досі! Томлячись
У порожнистому
Світлі, чи буде
Добре, як я засну
Ховаючись під
Простирадлом
Тихий неспокій
Сірий-вид
Відьмаки і
Відьми пірнають
Усвідомлюючи
Життя у безчассі
Мусило виповзти
З чогось.. Не-ж
Просто.. Тут
Все, виїдене твоє
Яйце до зародка -
Що твоя кімната
Решток, з формою
Цілого власника
Неїстівна, бо-ще
Мо'-ще вродить? Саме-
Собі, як-й надбудовами
Навколо твого ковчега
Кімнати під кристали
Пам'яті, поглинуті
Перероджені, все
За схемами, вони
Пірнають у камінь
Випалений світилом
Такий дивний світ
Якось полюблений
По-дитячому, таким
Перевтіленням, що
Його-й випалює
Молоде, дитяче
Бажання повернення
До-того-з-чого-витягли
Я все пам'ятаю, й-цю
Любов, якої прагну
Лиш у продовження
Терпимості існування
Смерті, що поробиш?
Вони пірнають, у сажу
Гіпс-гіпс, порожнеча
Твого яйця, полюбовного
Твого-з-богом співжиття
Пустота уявлення гаразду
З якої все й повилазило, не
Все-ж робити без плану?
Швидко виходить з-ладу?
У-тебе-ж вірили-як-у
Спасителя? Хоч ти-й
Ніколи не показувався
Перед ними своїм ликом, ти-ж
Вродливий, знаєш? Чи-о-після-дружини -
Що-одна-з-них - не хотів прив'язуватися?
З-усіма-само-замордованими-до-смерті
Ради місця для дітей, серед твоїх
Комунікацій, усі носили урановий
Камінь до серця надбаної машини
Батько-й-повз-нього-проповзає
Повз-усього-твого-зачатку-долі
А ти не виходив, вилітав через
Відкрите око, з кішечкою на.. - Де
Моя каліко? - Плечі.. Все-ще-з
Дочкою асоціюється? Покинула..
Як-й мусить дитя себе знайшовши
Дякую, за такі гілчасті спрямування
Батьку, він не посмів чіпати твої
Початки, заповнив усі складські-
Духовні палати, оминаючи твої покої
Що-ж не останнє слово проекту, а
Його зачаток, все вивертається
На-зовні-як-тільки ти ступаєш на
Решітчасту підлогу своєї шугалії
З-ока-якої-й здіймався над людьми..
Занадто складна реальність, щоб
Прості прибічники любові розуміли
Як утворені можливості їхніх форм
У мене недостатньо уявлення
Прости, мене, Ар'е, потребую
Стимуляцій, сторонніх-сторонн..
Мо', як й люд, що з оцих планів
Зійде сюди, кутом 30-ть градусів
Й-одно-значно зрозуміє ці-твої
Символи видавлені? Вийде
Назовні? Там-ж - гіпсу-гіпсу
Пласти над ним, - Тобто?
Твій батько збирається
Залишатися? - Уявленням..
Цим, він консервує сили на
Реалізацію, цієї первинної
Задуми, дитячої, розійдеться
Жива-планета, нічим-ніяк-не
Утримана - розлетиться
Камінням, залишаючи лиш
О-цей плаский світ, під
Смітник, як-й-хотіла
Лейла, - "Ла"? Ні, вона
Мене не покинула.. - Як скажеш..
Вона-ж-перша, що звідси вийшла
Ми літали разом, поки-ти-блював
Від однієї-моєї присутності, ми
Наплакали перші моря, це наш
Пласт, перший, найтвердіший
Під карстові-сховища, бо був
Бог, що назвав себе Сварог
Він подивився на нас, сказав-
Ши, - Що за врода, глянеш-й
Хочеш упасти на мертве ядро
Так багато було в його пилу
Металів, поки батько затягнув
Тебе-з-собою у болото, де мене..
Було зґ.. Що мені ті вовки опісля?
Просто копіювали спомин, нічого
Нового, не-переплюнули москалів
Що-за-боги-пітьми.. Сором
Сміється, лежить, розкинув
Руки, вдоволена вологим
Прибиранням, лиш трохи
Тертя-ж, - Дякую, так, що місцеві?
Регоче.. Відьма.. - Нової планети!
Обпечений камінчик узявся
Цементом, де тік жилами
Життя, сил лиш на реалізацію..
Під нову планету цієї першої
Колись чорної остиглої плями
Під життя, що зійшла, колись-
Нігдись на древній Землі, що
За місце зустрічі, пахне магією
Листям перепрілим, б'є поклони
Вітрами, голими кронами, - Тікай!
До галявини - вказую, а -там
Спів весняний ще восени
Під спокійною мрякою відведе
Тебе ліхтариками.. - Очікуй на
Гостів, що не постукають у
Зачинену кімнату, - Ти чуєш
Їхні волання? - Ну-такі-слова
Запозичені - я їм прощаю.. - Тобі
Яко-й-я простила, бо-ще-не-знала..
Жила десь тут з батьком, пішов-
Не-прийшов, не-знайшла, бо була
Війна, сама погинула..
Що за культура.. Стріляє
Тих, що йдуть-й-до-болота
За лободою, корінням, це
Винищення.. Гордовите у
Сіянні безпомічності, скло-
Дута-культура, ніде не
Стоїть, поглинута часом
Ним-ж розвіяна у кремнезем
Наповнювачем у цемент..
Ми-все-ще сипимо пісок
У безформний, дірявий лікувальник
Життєдайного існування, не забувайте
Хто-ще кому нужен.. Чекай на гостів..
Що здіймуть кулаки-у-вись
Й полетять до зорі, крізь гіпс
Гіпс, скільки я пропустив
Циклів? З панування морів?
Надивившися на ієрогліфи у
Коридорі, підтвердженнями
Яким просуваюсь крізь, гіпс..
За-що-так-багато влягло?
Що-я-зрозумів-з-прочитаного?
Не-ма часу на
Спочинок, коли
Час - це усе, що
Нам даровано..
Мій майстер -
Палий янгол
Лорд планування
Потоком, так, владний
Відмінок йому огидний..
Відчуваєте? Злий намір?
Відміна воля
In the Absence ov Light
Лиш шукаєш з ким
Породити іскру, ударом
Маю енергію, інак - я
Нічого, пітьма - назовні
Основа збудження усього
ID:
966544
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.11.2022 00:00:09
© дата внесення змiн: 25.11.2022 00:10:07
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
