Вітер кохання, політ над землею, щось неймовірне, бажане, шальне, несе, розриває, єднає.
Вітром несе моє серце та ноги
А ти вже чекаєш у края дороги
Щось калатає нестримно в грудях
Крила кохання мов в журавля
Несусь до журавки в морі повітря
Ти не спіша, маниш всім тілом
В танці мов лань ступаєш уміло
Мов та лебідка на зустріч пливеш
Щось скоро буде - звичайно, авжеж )))
Кроки на зустріч, спалах в очах...
Ти витворяєш в повітрі круги....
Тобою милується все навкруги
Лінії тіла малюють картини
В небі пір'їнки порхають й блистять
Ти є чарівна- липи шепочуть
Ти є вродлива - річка щебече
Ти неймовірна - шепочуть уста
Ти є природи творіння й краса
Щось оживає в кожній краплині
Щось окриляє листочки та подих
Знову стрічає очей тихий подив
Хтів щось сказати та зупинивсь
В очі твої знов задививсь
В них я тону, криничка моя
Серце хлюпоче, хвилі звучать
Губи здивовано знову мовчать
Ноги німіють, струми в руках
Подих застив і вогонь лиш в очах
Руки на плечі мені опустила
Та поцілунком мене оживила
Терпкий, гарячий з призивом до зливи....
Вітер по спинах нас закружив...
Обнявши тебе, я як фенікс ожив.
На руки підняв та й в повітрі поплив,
В танці кохання тебе закружив...
В серці відчув неймовірний порив.
Поплив..., поплив..., закружився
В коханні...., лиш зіроньки світять
Мов ліхтарі, все вище й вище
До сонячних гір.
Все ближче тебе я пригортаю
Й повітряним вихором ніжно ласкаю!
