Збиралася до Господа душа.
Бо час прийшов , він до усіх приходить.
Щоб не забути щось, взяла два аркуша
І ручкою слова такі виводить.
По перше-треба всих простити.
Кого образила, а може навпаки.
Сама ж я буду прощення просити,
Господь почує мої молитви.
По друге-з дітьми розпрощатись.
Накази треба дать і настанови.
Просити їх до серця прислухатись.
Сім"ю тримати в купі , як основу.
По третє-треба сповідатись.
Потім прийняти кров і тіло.
Господній дар , щоб нам урятуватись.
Щоб далі крок ступити сміло.
Четверте-це любов, вона всьому опора.
Це сам Господь , це є його єство.
Вона навкруг , сьогодні, завтра , вчора.
Любов -це справжнє Божество.
Візьміть її, діліться між собою.
Не залишайте так , напризволяще.
Як забагато , то роздайте друзям.
Повірте матері, так буде краще.
Ще місце є на аркуші паперу,
Але писати вже нема бажання.
Бо то , не основне , а так, тілесне,
А зараз хочеться якогось віршування...
Чому раніш небрала фарби в руки ?
І не сиділа , за мольбертом у парку...
І на роялі не заграла, так від скуки...
Лише одні чому? Чому? Чому???
23.11.2021р.
Олександр Степан.
