Колише вечiр мою душу ...
Вiтрець легесенький наслав.
Зiрок начепляв, як на грушу
В петрiвку - жовтих в небi плям ...
Але блищать, не зовсiм свiтко,
Бо темiнь ще лiнива, ще ...
Ухання трав повзе i в'їдко
спиняє дух, п'янким стає...
Поворохнутись - святотатство,
все зачаровано, як сон ...
А птаха так щебече палко ...
кому, скажи, цей раю зов?
Щоб звук у думку претворився,
а думка почуттям злетить ...
Мiй бiлий свiт! Ой, вечiр тихий ...
Зiмною тут Сам Бог сидить ...
