До мене лиш з душею й за душею.
Приймаю я без грошей та речей
усіх, хто згоден пли́сти течією,
рікою страхів, віри та ідей.
Приймаю я усіх, хто має тяму,
усіх, хто відрізняє зло від зла,
усіх, хто любить палко й до нестями,
усіх, чия душа вже лиш зола,
усіх, чия душа давно зотліла,
і спромоглася з попелу родитись,
мов птаха Фенікс - в вирій полетіла,
щоб заново життям своїм напитись.
До мене лиш з душею й за душею.
І щоб мене зуміли зрозуміти -
згоріти треба, спаленим брехнею,
й на голих крилах з попелу злетіти.
29.06.2022
Зрозуміло.
А то я подумала, а раптом, на релігійну тематику.
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєте, колись написав на релігійну тематику одного вірша. Але він не на загал, та ще й російською.
З тих пір на подібні теми й не писав...
Відправлю Вам листа.
Круто) Приємно бачити такі глибокі, хоча і прості в той же час, міркування. З душею і за душею - якби всі люди так міркували і справді жили так, певно, тоді виникла б справжня утопія?
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вся суть такої утопії в тому, що вона занадто утопічна, щоб бути правдою (як же я обожнюю тавтологію, просто жити без неї не можу! ).
Я б і не проти пожити в такій утопії, якщо чесно.
Інколи цього не вистачає.
Радий Вам)
Ну, утлпія в принципі не можлива. Хіба що за умови, що людям вживлять в мізки чіпи із повним набором почуттів, емоцій, реакцій, поведінки і так далі. Бо без цього завжди знайдуться ті, для кого закон - неписаний, для кого моральні принципи - незнані. Так і живемо)