Шикувались думи хмарами
На небесному чолі
І буремними примарами
Розбивали твої сни.
Зажурився днями тяжкими,
Мов у клітці вільний птах,
Бо волів літати з іншими,
Та скував безвітря страх.
Якби ж я могла, коханий мій,
Жах війни цей розчинить,
У коханні сум розплавити,
Клітку страху відчинить...
Я в руках своїх тримаю
Твоїх ніжних пальців струм,
Твою біль в собі сприймаю,
Та зціляю безліч дум.
Хоч пригнічена, зневірена, -
Зцілиться твоя душа,
Попри зла, існує Магія -
Моя ласка-ворожба...