Ось, тобі мої долоні, прошу тримайся вдосталь,
своя людина завжди поряд,навіть коли гостро.
Болить запечене живе,що вирощене за тридцять…
слізьми здіймаюсь з важеля, неначе життя сниться.
Поглянь,ось моя дика біль, я не зуміла, віриш?
і крізь біду сипала сіль, а потім ридала в вірші.
Я бачила те, що хочу забути, але ж дівча доросле…
Не можу мовчати,послухай,послухай,...дощ у вікно моросить.
Заховай мої камені в лляну торбину, може легше нести…
Я тепер відзначаю кожну хвилину,з тими хто в мене в серці.
Я віртуозно навчилась втрачати, те що вирване з шматтям
Прошу, не забувай мене тримати, я тлію в своєму багатті.
