Сто днів. В руїнах села та міста.
Скрізь пекло. Гул. Виття. Безсоння. Стреси…
Та ти жива. Ти, нене, «Азовсталь»!
Незламна сила! Віра! Дух поезій!
До неба лине з криком: «Війнам STOP!» –
Дитяче личко… Справді, янголине...
Ридає мати сива над хрестом –
Вона – це ти, стражленна Україно!
Ракета. Вибух Опіки страшні…
Тортури. Лютий варвар жертву мучить…
І кров’ю сходять сто звитяжних днів,
Ірпінь.
Ізюм.
Гостомель.
Харків.
Буча…
Сто днів, як в обороні наш солдат,
Вся Україна молить за сміливця.
Щоб Бог на мир надію світлу дав –
Злу в світі панувати не годиться,
…Закон життя – це суд страшних злочинців!
Позаду 100 днів, а скільки ще попереду? Невже Україна не випила ту гірку чашу, призначену Вищими силами? Вся надія на Бога і на стійкість нашого народу!