Ви дивитесь проникливо очима
І губитесь в надуманих словах.
Можливо, і галантний ви мужчина,
Але не пташка в ваших я руках.
Ви прагнете, щоб жінка підкорялась -
Вона для вас слабенька, видно, стать.
Так, щоб з чоловіками не змагалась,
Їй, мабуть, варто б місце указать.
«Манерність та уважливість в минулім,
Дворянські часи вже у давнині» -
Говорите з усмішкою, щоб чули
Всі небайдужі вам в величині.
Дотримуєтесь ще того, що було,
Коли, ламались вибрані жінки.
Але з тих пір немало вже минуло
І в паспорті давно не ті роки.
І не на тих ви, мабуть, попадали:
Простеньких вибирали залюбки.
І за свій вік, боюсь, що не пізнали,
Що є на світі непрості жінки.
Є ті в яких є гордість, аж до болю.
Та знають собі ціну повсякчас.
Ті незалежні, що будують долю
Без мужиків, які не варті нас.
Бо більшого, аніж подружня рівність
Немає для щасливої сім'ї.
В стосунках двох панує обопільність,
Порада кладе кроки в довір'Ї.
І неважливо хто вніс першим лепту,
Важливо, щоб підтримка скрізь була.
Щоб в парі йти було вільготно й легко
І гріла вірність ласкою тепла.
Але, між тим, ніхто не відкидає
Сильного чоловічого плеча.
І коли жінка впевненість ту має,
Вона вогником світить, мов свіча.
Зігріє й приголубить його долю,
Надійним тилом стане у житті.
Розсіє щастя по їх спільнім полю,
Обгорне у любові й доброті.
І лагідною стане, мов голубка,
Коли принесе голуб їй зерно.
Вона тоді захоче бути слАбка,
Про що і мріють всі жінки давно.
