Перекатами річка співає,
жебонить, наче доля моя,
повертає удаль попід гаєм
де лунають пісні солов’я,
вщент любов’ю наповнює серце,
а від того і думи ясні
скільки раз обіцяв рідній ненці,
повернутись сюди навесні,
але завжди часу бракувало
(чи бажання) від подиху мли,
ти пробач мені, мамочко, мамо,
що без мене сади відцвіли.
28.05.22р.
