Рідненька Україна у вогні́,
Палає у вогні моя́ колиска,
Заба́глося раschиsту-сатані
Влучати у ріднесеньку так збли́зька.
Рідненька Україна у вогні́,
Такі болючі і смертельні ра́ни.
Ми мо́лимо, щоб був кінець війні,
Упир перед судо́м Господнім стане.
Рідненька Україна у вогні́,
Та не родинне це, на жаль багаття.
Не йшла вона в обі́́йми сатані,
Що згарища лишає з неньки й шмаття.
Рідненька Україна у вогні́,
Скрізь лижуть язика́ми юроди́ві,
Стирають неньку, як зерно в жорні́,
А мріями ми бу́ли всі щасливі.
Рідненька Україна у вогні́,
І дим стовпо́м здіймається у небо,
Такого ми не бачили й вві сні…
Вступіться! Визволяти нас не треба!
Рідненька Україна у вогні́,
Ординці лю́ті неньку спопеляють,
Але Госпо́дь на нашій стороні,
Й герої ПЕРЕМОГУ наближають.
23.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
https://youtu.be/hsXonkGZkaU
