*****
Україно, наша нене рідна,
Ворогу в полон не віддавайсь.
Долі кращої собі ти гідна.
Тож борись за неї, не здавайсь!
Тож за неї ти щосил борися!
Хай могуть твою відчує він!
Ворогу нізащо не корися!
Важко буде встати вже з колін.
Потім більше сил не буде встати.
Потім і рятунку не знайдеш.
О, кохана Україно-мати,
Не для того в світі ти живеш.
Не для того в світ ти народилась,
Не для того в нього ти прийшла,
Щоб твоїх дітей кров в ньому лилась,
Щоб невільницею в нім була.
Не тому тебе ж бо захищали
Й предки, кладучи своє життя,
Щоб на тебе, бідну, знов напали
Вороги без жалю й співчуття.
В чім ти перед ними провинилась?
В чому ж бо твоя страшна вина,
Що відтоді, як ти в світ з’явилась,
Ворог злий тебе лиш розпина?
В тім, що і багата, і родюча
В тебе годувальниця-земля,
Що буя природа в ній квітуча –
Луки і сади, ліси, й поля?..
Та невже не досить їм отої,
Що теж мають їхнії краї,
Що все пхнуться до землі чужої,
Щоб собі загарбати її?
Хай, як і загарбають чужую,
Рідною ж не стане їм вона.
Хай збагнуть цю істину святую,
Адже ти, як матір, в нас одна.
Євген Ковальчук, 03. 10. 2019
