Гралося полум'я, плакала свічка,
В небо спішила із бою душа,
Де розсипалися зорі з ковша,
Чорна летіла до милої звістка.
Сумно застигла весна на порозі,
Як же цю звістку до хати нести,
Землю засіяли смерті хрести,
Ангел життя не зберіг у дорозі.
Вороном чорним влетіла вона:
Гірко ридає кохана і ненька,
Тисне до серця світлину маленьку:
Там, де ще разом щаслива весна.
Ворог забрав цю щасливу весну,
Впали як сльози на шлях її квіти,
Вбивці, вас має Господь ще судити,
Ви їхнє щастя поклали в труну.
Галина Грицина.