Любові...
Лиши́ся зі мною душею і тілом,
Інакше наза́вжди безслідно піди.
Поряд зі мною ти дихаєш вільно,
Та знову ховаєш нерідні думки.
І тягнешся вгору до синьої смути...
Очі торкаються дивного сну.
Хай краще серце навіки забуде,
Аби не чекати на гнівну біду!
Хай ліпше серце навіки розтане
В тому своєму гарячім битті!
І більше ніколи тебе не чіпає:
Ні в подисі вітру, ні в сяйві зорі...
Упийся шипами моєї розрухи,
Ізмий із полотен обачливу кров...
Ніколи я втечу твою не забуду.
Живи, моя мила, стражденна Любов...