Забудь мою смуту, розбиту гріхами,
Візьми своє щастя на острах біді.
Хай усміх усюди я твій упізнаю,
Тільки не же́врій, а владно гори.
Ввижайся в останньому промені сонця,
В прекрасному світлі нічної жаги,
Аби я хотіла вернути додому,
До то́го, що знов розперіза думки...
Дивися у небо, в самісіньку душу.
Тиша розкаже про синь глибини,
В якій розчиняється лютая стужа,
В якій забуваються давні казки...
