Не треба слів твоїх пустих,
Я вибачив і відпустив.
Багато спогадів, та з них
Лиш кілька дійсно полюбив.
У мене все, ти можеш йти,
Точнісінько знаю куди.
І залюбки б сказав тобі,
Але ж я джентльмен таки.
Я врятувати нас не встиг,
Допомагати — не твій стиль.
Один в полі не воїн. Стих
і голос твій, і сильний біль.
Я довго й невпинно біг,
Ти неквапливо йшла сюди.
Насправді, я зробив, що міг,
Тепер іди за три версти.