Покликало кохання,
окрилений мотив...
Старече вже зізнання,
нам додало надій...
Взялися ми за руки,
продовжуєм життя...
Не буде більш розлуки,
в нас спільне майбуття...
А хмари в небі тихі,
моргають з висоти,
прозорі, срібно - чисті,
вони такі як ми...
Хай сніг із неба сипле,
і вітер дошкуля...
Ніщо нас не зупинить,
бо ми тепер сім"я...
Не перебить кохання
морозам і снігам...
Такі наші зізнання
призначені лиш нам...
І стежка в нас з тобою
на двох тепер одна,
окрилена любов"ю
в серцях у нас весна...
На жаль наші надії,
хвороба замела...
І знову я самотня,
як і колись була...
Вернулись мої болі,
і каверзи буття...
Угодно було долі,
пізнать журбу життя...
