Вже котрий день ховало небо сині очі.
І над землею важко сіра шаль висіла.
Мабу́ть порвало шаль ту вітром, і шматочок
Живої сині в дірку визирнув несміло.
А далі - більше . Як хустки́ по небосхилу,
І кожна з них- у ясно- синім гаптуванні.
Ще й сонце барвами те диво підсвітило
Розливши блідо- жовту фарбу в захід ранній.
брази - супер! 
