Чомусь серце моє хвилюється,
Скаче тиск: то високий, то низький,
Вже зима крокує по вулицях,
Осінь вдаль пішла падолистом.
Підтягнулися всі негоди,
В себе часто сама питаю:
Чи в усьому винна погода,
Що життя не на те витрачаю?
Позабути хочу хвороби,
Бо навіщо мені ці напасті,
Я за все щиро вдячна Богу:
І попрошу я в Нього щастя!
Як я цей постковід здолаю
Все по-іншому тепер буде,
Себе щедро я в щасті скупаю,
А щасливих не судять люди!
Галина Грицина.
Чудово! все буде добре. 
