Кажуть, думки і спогади крилаті,
Так є, було і завжди буде так.
Мені ж ізов наснилась рідна хата,
Неначе я лечу туди, мов птах.
Лечу туди, ізвідки мій початок,
Де землю сколихнув мій крик і крок.
Тоді лелека ніс частіш дівчаток,
Й моя зоря засяла між зірок.
Лечу туди, де кучерявий вітер
Господарює у рясних садках:
То зодягає в зелен-руту віти,
То в зиму після осені втіка.
Там верби посивілі свої коси
Купають у стоячому ставку,
А ранки миють ноги в синіх росах
Під несподіване зозулине «ку-ку».
Лечу туди, де утопились вишні
У білім шумовинні навесні,
А з покуття зорить на все Всевишній,
Й пісні замовкли наші голосні.
Там сни були такі міцні й солодкі,
І місяць посміхався ізгори,
І молодь невгавала на колодках,
Й закоханих вінчали явори.
Лечу туди…
26.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Цілком оправданий політ 
до юних рідних теплих літ!
