Чекали осені ці квіти,
Щоб скрасить цю журбу, печаль.
Та серед листя непомітно,
Ховала осінь їх в вуаль.
Прикрив туман молочним цвітом,
Ледь - ледь виднілася краса.
Та прикривав крильми їх вітер,
З туману випала роса.
Міленька мжичка вмила личка,
І знову видно білий світ.
І купка квітів невеличка,
Зняла з душі осінній гніт.
Сміливо глянули у очі:
Що ж, осінь, ти тут не права!
Нема на нас у тебе мочі,
Краса квітує, ще жива!..
іГарний вірш! Так ніжно,душевно з любов*ю до квітів! Потішимось,що ця краса для нас! З наступаючим Святом Покрови Вас! З Днем козачества та захисника Відчизни!. Хай матінка- Покрова оберігає від усіх недуг!