А вчора, був день такий сірий-сірий
дощ, мінорні ноти грав на струні.
До вікна, прилетів птах білокрилий
заспівав, душі веселі пісні.
Вслухаюсь, у кожнісіньку ноту -спів
Від промень, сонця як світ ожила.
Небо, виплакало очі сад, розцвів
здається, сто літ не було тепла.
Лечу, до природи на крилах вітру
де пахне, медом літо золоте.
Сонце, малює райдужну палітру
і сяє, щастям -небо голубе.
Я, під музику, дощу і в самоті
слухала, мінорні пісні літа.
І блукала ,по між хмар на висоті
шукала, сонечка тепла ,світла.
