UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Верес: Де наша земля? - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ганна Верес, 04.11.2021 - 19:30
Гарно, актуально, з болем, але без розчарування. І це тішить. Дякую.  
Тетяна Верес відповів на коментар Ганна Верес, 28.11.2021 - 15:43
Дуже дякую за відгук з надією, Ганно.
Юрій Пивоваров, 25.07.2021 - 11:48
Складно роздумувати про те, що є. Взагалі, долі різними бувають. Венеція була потужною незалежною державою рівно 1100 років. Потім її прибрала до рук Австрія. Потім французькі королі реалізували проект «Об’єднана держава на Італійському півострові», витіснили Австрію, і Венеція стала невід’ємною частиною Італійської держави. З того моменту пройшло менше 200 років, венеціанці не встигли звикнути до нового, залежного становища, і казяться, стягуючи з туристів непомірну ціну за венеціанські сувеніри зроблені в Китаї. Не вщухають сепаратистські настрої, але шансів на відродження Венеціанської Республіки немає. Все майно людей – приватна власність, і ніхто не хоче здіймати бучу з ризиком втратити своє. До того ж, «Італія – країна п’яти поліцій», – враз припинить будь-який безлад.На відміну від Венеції, ми втекли від монстра, який похитнувся і випустив здобич з лап, хоч ми і лишились в нього під боком. Наше «дорослішання» триватиме стільки, скільки потрібно для розвитку вільного, здорового організму. Негаразди раннього віку засмучують. Гірко, але проти природної еволюції нічого не вдієш. Маємо робити на користь своїй країні все, що в наших силах. Підтримую Ваш гарний вірш! 
Тетяна Верес відповів на коментар Юрій Пивоваров, 25.07.2021 - 12:53
Якщо не буде створено умов для розвитку Держави, усі наші дії будуть марними, усе буде відібране ненажерами та лишки виведено в офшор (що і робилось 30 років), тому країна в такому стані. Звичайно можна все віддати, але нічого не залишиться ні у держави, ні у нас. Приватна власність – добре, якщо вона створена працею, а не відібрана, вкрадена, прикарманюється за рахунок ресурсів, що належать народові. Міри немає і народу нічого не залишиться. Держава регулює для народу мінімальну заробітну платню, а олігархи (скрито керуючи державою) створили для себе та свого оточення – захмарні доходи ( за наш рахунок), до речі до яких податкове навантаження зменшується (наприклад для нас 18%; для них-5% та інше). Але ж міри немає і їм «не вистачає», тому податкове навантаження на нас буде збільшуватись, що сьогодні уже на розгляді у ВР. Такого хоче народ? Чи може справедливості! Таке відчуття, що ми у своїй державі під окупацією олігархату. З вогню та в полум'я, людське життя стає все суровішим. Списати завжди буде на що, але вони й за рахунок війни заробляють. Цілком закономірне питання про те, як же існувати в таких складних, важких несправедливих умовах. Потрібне розуміння та спільне прагнення народу, тому і піднімається ця тема. Поки що ми зростаємо та зміцнюємось духом (не для війни, для того, щоб спитати з влади та спустити її з небес на землю, і відповідно-олігархів). Дуже дякую Вам, Юрію, за небайдужий відгук. З повагою, Тетяна.
Тетяна Верес відповів на коментар Крилата (Любов Пікас), 25.07.2021 - 10:54
Дуже дякую, Любове, за підтримку. Всього самого доброго нам усім.
Тетяна Верес відповів на коментар Ганна Верес, 25.07.2021 - 10:53
Дуже вдячна, Ганно, за розуміння та відгук від серця. Всього найкращого нам усім.
|
|
|
||||||||||||||||||||||
