До зустрічі випусників 2006 року
Райгородоцької школи:
Останній дзвоник віддзвенів
П'ятнадцять літ тому назад.
Та кожен вибрати зумів
Свою стежину і свій шлях.
П'ятнадцять літ як нас із школи
Життєві розвели стежки,
Не прийде дехто вже ніколи –
В небесні відійшли світи.
Немає Когуть з нами Лесі,
Олега Стельмаха нема,
А Базилівського ще Петі
Із класу третього нема.
Ми пам’ятати про них будем ,
Адже це – рідний був наш клас,
І їх ніколи не забудем,
Та ще згадаємо не раз.
Ну, а сьогодні поспішаєм
На зустріч нас – випускників.
Кого зустрінем, ще не знаєм:
Прийти не кожен з нас зумів.
Нас розвела по світу доля,
У кожного свої шляхи:
Комусь всміхнулася недоля,
Комусь цвітуть в полях квітки.
Тож горем й радістю ділитись
Ми зможемо в цей тихий час,
Із вчителями ще зустрітись,
Коли зайдемо в рідний клас.
Нас зустрічай, любима школо,
У центрі Райгородка села,
Адже ти довгі шкільні роки
Для нас домівкою була.
Хай щастить кожному! 
