Ми відчуваємо серцем, кожним порухом душі,
срібними ланцюжками підсвідомості
дорогу для нас людину.
Її часто підмінюють сотні інших
нескінченною силою подій,
втомою та незліченністю відповідальностей...
Ми відповідаємо за майбутнє і за сьогодення,
ми спокутуємо минуле,- не завжди наше,- та все ж...
Бо це єдиний шанс, щоб "Бути",- "Бути" усім, хто важливіший за тебе...
Та все ж - твої відчуття непорушні!
Вони гнуться від втоми спекотного дня,
та випростовуються, мов сонце на світанні!
Іноді, поволі... А, часом, перевертаючи всі думки...
Та щоразу - незмінно.
03.07. 2021р.
правдиві роздуми
Щиро дякую! 
